Церкви и политика

[НэпМэн]

Re: Відповідь: УПЦ КП, Католическая Церковь и протестанты вмешиваются в политику Укр

Прихожани УГКЦ захоплювали ті храми, які були одібрані в них після сумнозвісного собору 1947, і не більше. Як то кажуть: "Що посіяв, те й пожни" або російські прислів"я: "Посеешь ветер - пожнёшь бурю".

Ну да. Захват - это нормально. Убийства людей при этом тоже нормальны. Респект, Фокс.

Ти про яку унію питаєш:
- Берестейську;
- Люблінську;
- твій варіант.

1.

Ти про які братства питаєш:
- Києво-Могилянське;
- Кирило-Мефодіївське;
- Дмитра Корчинського;
- твій варіант.

Мой вариант - те братства, которые боролись с обманом под названием "уния", теперешним явлением УГКЦ.

Питання поставлено не коректно (якщо не вживати слово "безгамотно"). Київський князь Володимир не був католиком і не був православним, він був християнином. Володимир хрестив нашу державу в 988 році. Розкіл християнства на дві гілки відбувся пізніше - в 1054 році.

Предполагал, что последует подобный ответ, но все же надеялся на большую осведомленность с твоей стороны.
Раскол произошел таким образом: западные христиане отделились от восточных. Иными словами Католическая ветвь отпала от Православия. И это - объективно, а не потому что я православный. Католики ставят нам в упрек, что мол, мы не меняемся, проходят века, а православные все те же, что и в апостольские времена. Для них это звучит как упрек, для нас - как похвала. Достаточно сказать о том, что вероучение Православия - то же, что и до 1054 года. Чего ну никак нельзя сказать о католиках (одни только филиокве, догматы о непорочном зачатии Девы Марии и о папской непогрешимости чего стоят).
Так что с полным правом можно говорить о том, что князь Владимир был именно православным, поскольку христианством в момент крещения Руси было именно Православие.

 

[Фокс Малдер]

Відповідь: Re: Відповідь: УПЦ КП, Католическая Церковь и протестанты вмешиваются в п

Раскол произошел таким образом: западные христиане отделились от восточных. Иными словами Католическая ветвь отпала от Православия. И это - объективно, а не потому что я православный. Католики ставят нам в упрек, что мол, мы не меняемся, проходят века, а православные все те же, что и в апостольские времена. Для них это звучит как упрек, для нас - как похвала. Достаточно сказать о том, что вероучение Православия - то же, что и до 1054 года. Чего ну никак нельзя сказать о католиках (одни только филиокве, догматы о непорочном зачатии Девы Марии и о папской непогрешимости чего стоят).
Так что с полным правом можно говорить о том, что князь Владимир был именно православным, поскольку христианством в момент крещения Руси было именно Православие.

А в мене є інша інформація - що східні християне відокремились від західних:

Початок суперечностей насамперед на Сході, а потім і у їх відносинах між Сходом і Заходом був покладений заснуванням Константинопольської архієпископії, а потім і піднесенням її як столичної. До ІІ Вселенського Константинопольського Собору 381 р. першою кафедрою на Сході вважалась Александрійська. Після згаданого Собору почалася боротьба між Константинополем та Александрією, яка закінчилася остаточною перемогою Константинопольського архієпископа над Александрійським папою на ІV Вселенському Халкідонському Соборі. Ще раніше, на ІІІ Вселенськоме Ефеському Соборі, втратила свої переваги Антіохійська кафедра: антіохійський технологічній школі в Соборі Несторія була оголошена анафема, Кіпрська та грузинська церкви отримали автокифалію. З усуненням антіохійського ненства та александрійського монофізитства зміцнилась грецьке православя як таке, що йде середнім шляхом. Звичайно, підвищується роль і Константинопольської кафедри. Після Халкідонського Собору константинопольський архиєпископ і канонічно, і фактично став першим на Сході. Така ситуація склалася не в останню чергу і завдяки Римським понтифікам. Папи з побоюванням слідкували за піднесенням нової столиці й співчували Антиохійському та Александрійському патріархам. Але догматична істина вимагала від них принцепової позиції і в канонічних питаннях.
Не зважаючи на те, що канони вказували Константинопольському архієпископу місце після Римського папи, в “Новому Римі” стали розуміти “ мета” (після) в значенні хронологічному, а не розрядному. Константинопольські першоієрархи, спираючись на підтримку візантійських імператорів, стали домагатися якщо не переваги, то щонайменше рівності в справах з Римськими єпископами, такої ж юрисдикції на Сході, яку Рим мав на Заході.
На противагу цьому в Римі все більш очевидно формувалося цілком визначене розуміння папства як особливих, встановлених Богом прав Римського єпископа у всій Вселенській Церкві. Зростання папізму особливо посилилося з падінням Західної і Римської імперії, коли Римська Церква залишилася єдиним світочем у хаосі, що охопив Західну Європу.
Приблизно з ІХ ст. у Римській Церкві починає формуватися догмат про безпомилковість повчання папи в справах віри та моралі, якщо він говорить з кафедри (ex cathedra). В свою чергу Константинопольський патріарх Фотій сформулював у своїй “Епаногозі” вчення про царську та патріаршу владу. Фотій наголошував на тому, що “патріарх є живим і духотвореним образом Христа, який всіма своїми вчинками та словами виражає істину”.
Різко загострилися відносини між Римською та Константинопольською церквами в період правління патріарха Фотія (857—869 рр., помер у 897 р.). формальним приводом до цього загострення стали претензії Великої Церкви на юрисдикцію над Болгарією. Але фактично непомірні амбіції патріарха Фотія, який у 879 р. оголосив себе Вселенським патріархом і домагався створення теократичній монархії, вважаючи себе єдиним кандидатом на голосування в ній (пізніше, в ХІ ст. спробу оволодіти крім духовної, також і державною владою зробив Михаїл Керулларій). Патріарх Фотій вперше сформулював обрядові та догматичні відмінності Римської Церкви від церков Східних.
Останнє зіткнення Візантії з Римом склалося в середині ХІ століття і означало повний розрив між Римською та Константинопольською Церквами, який пізніше було названо Великим церковним розколом. Константинопольський архієпископ Михаїл Керулларій (1043—1508 рр.) надзвичайно енергійно прагнув підкорити собі Александрію, Антіохію та Єрусалим й одночасно зрівнятися в правах з Римським папою. Як і патріарх Фотій Михаїл Керулларій огортає свої домагання догматичною оболонкою. Воднораз у листі до папи Льва ІХ (1048--1054 рр.) патріарх пише, що він згоден називати папу Вселенським патріархом (хоча Римський єпископ був так званий ще на Халкідонському Соборі) підтримувати єдність, навіть не звертаючи уваги на догматичні та обрядові відмінності (які не мають принципового значення), але папа визнає Константинопольського патріарха рівним йому в канонічних правах. І хоча папа Лев ІХ на той час потребував союзу з Візантією проти норманів, однак честь Римської кафедри для нього була вища над усе. Лев ІХ відправив у 1054 р. до Константинополя кардинала Гумберта (найдосвідченіший теолог і каноніст того часу) канцлера Фрідріха, архієпископа Альмафійського Петра. Візантійський імператор Константин ІХ, прагнучи примирення сторін влаштував колоквіум між кардиналом Гумбертом і богословом Студійського монастиря Микитою, тому що сам патріарх Михаїл Керулларій був слабеньким теологом. В результаті диспуту Никита визнав свою поразку, але патріарх продовжував наполягати на своїх претензіях і підбурювати народ проти римських легатів. Був скликаний Собор і патріарх вказав місце папським легатам позаду грецький архієреїв, що було порушенням канонів і порядку диптиха. Тоді під час патріаршого богослужіння 15 липня 1054 р. кардинал Гумберт, архієпископ Петро та канцлер Фрідріх поклали на вівтар Софіївського Собору буллу ескомунікації та анафеми щодо патріарха і його прихильників, яку вони склали як повноважні представники вже померлого на той час папи Льва ІХ. Після цього вони залишили столицю. Михаїл Керулларій запросив на їх новий колоквіум, передбачаючи вчинити над ними розправу руками підбурюваного натовпу. Імператор Константин ІХ, відчуваючи щось недобре вимагав власної присутності на деспоті, тоді патріарх сам відмовився від колоквіуму. 20 липня 1054 р. Михаїл Керулларій зачитав текст анафеми Римській Церкві. Сам патріарх вважав це остаточним розділенням церков, але Александрія, Єрусалим і особливо Антіохія продовжували підтримувати тісні стосунки з Римом. Папа Стефан ІХ (1057—1058 рр.) та імператор Священної Римської Імперії Генріх ІІІ запрошували Константинополь до єднання, на що Михаїл Керулларій відповів відмовою.
З другої половини ХІ ст. Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський патріархи розривають відносини з Римом, тому що єднання з Римською Церквою означало повну втрату автокефалії, перетворення на єпархію – Римської Церкви. Після смерті Михаїла Керулларія Константинопольські першоієрархи повертаються до розуміння устрою Церкви, яке склалося в період Вселенський Соборів. У результаті сформувалися два головних напрями в Християнстві.

А ще я так і не зрозумів чому саме князь Володимир є православним, а не просто християнином.
Наскільки я знаю, то його канонізували за те, що він хрестив Русь , ввів христианство на Русі а не православіє.

 

[Фокс Малдер]

Відповідь: Re: Відповідь: УПЦ КП, Католическая Церковь и протестанты вмешиваются в п

Ну да. Захват - это нормально. Убийства людей при этом тоже нормальны. Респект, Фокс.

Захват - це не нормально. А захват храмів УГКЦ з благословіння РПЦ в 1947 році - просто жахливо. Тоді ж відбулись і розстріли нескорених духовників, і вбивства незадоволених прихожан. Про вбивства людей під час повернень храмів на Західній Україні наприкінці ХХ століття мені нічого не відомо. І чи могла сучасна Україна, дозволивши кримським татарам повернутись на свої історичні землі, не дозволити українцям, прихожанам УГКЦ повернути свої історичні храми? Наскільки я знаю, то зараз ця проблема не є такою актуальною, якою вона була раніше.

Щодо унії... Ти можеш приводити мені безліч цитат, в яких дається її негативна оцінка. Я ж можу наводити тобі цитати протилежні, наприклад, як ця:

Із самого моменту розколу в 1054 р. ідея возз'єднання розглядалася як католицькою, так і православною церквою. На Україні спроби їх об'єднання почалися ще в XIII ст., а після Флорентійського собору, що відбувся у 1439 р., цю ідею мало не було здійснено.
Як не дивно, безпосередній заклик до укладення унії надходив від православної сторони. У 1590 р. православний єпископ Львова Гедеон Балабан, розлючений безкінечними суперечками з братством, а ще більше — нетактовним втручанням константинопольського патріарха, порушив питання про унію з Римом на таємній зустрічі православних єпископів у Белзі. Крім Балабана, докладніше вивчити це питання погодилися ще три єпископи: Кирило Терлецький із Луцька, Дионісій Збируйський із Холма та Леонтій Пелчицький із Турова. Згодом до змовників пристав Іпатій Потій з Володимира. Разом з Терлецьким цей енергійний недавно висвячений феодал і колишній кальвініст став на чолі змови єпископів за укладення унії.
Цими єпископами керували як власні інтереси, так і щира занепокоєність долею церкви. Вони вірили, що високоавторитетна і добре організована католицька церква впровадить серед православних жаданий порядок та дисципліну. А ще вони сподівалися, що внаслідок цього зросте престиж єпископів серед духовенства та мирян. Ставши частиною католицької церкви, православні, на думку цих єпископів, дістануть повну рівноправність у Речі Посполитій, українські міщани не будуть більше зазнавати дискримінації в містах, а православну знать перестануть ігнорувати при розподілі службових посад. Більше того. єпископи теж мали б вигоду від унії, бо, отримавши рівний з католицькими ієрархами статус, вони стали б членами впливового Сенату. Спонукувані такими привабливими перспективами, провівши кілька таємних зустрічей з королівськими урядовцями, католицькими єпископами та папським нунцієм, чотири православних єпископи погодилися у червні 1595 р. укласти між своєю церквою та Римом унію. За умов гарантії збереження традиційної православної літургії та обрядів, а також таких звичаїв, як право священиків брати шлюб, вони приймали верховний авторитет Риму в усіх справах віри та догми. Наприкінці 1595 р. Терлецький і Потій поїхали до Риму, де папа Клемент VIII проголосив офіційне визнання унії

Звичайно, прийняття унії мало негативні наслідки (головний - розкіл українського суспільства), але історики вказують і на позитивні:

Важливим фактором, що спонукав до укладення унії, була необхідність протистояти латинізації й полонізації української світової еліти, добитися зрівняння в правах українського духовенства з латинським. На думку Н.Яковенко, православний загал України-Русі на унії нічого не втрачав, нічого не загрожувало й зовнішній традиційній обрядовості Східної церкви, а в основі ворожого ставлення до унії лежав ментальний опір новині, неприйняття всякого нововведення. Дослідник Л.Тимошенко розглядає унію з точки зору впливу представників гуманістичного й контрреформаційного напрямків католицизму на унійний процес русинів. Він вважає, що поглинення уніатської церкви католицькою не сталося...

То хто ж із нас правий? Чому ти постійно говоришпро ворожнечу? Чому ми постійно повинні згадувати конфронтацію, що мала місце століття тому. Ти розказуєш про неприйнятя православними братствами Берестейської унії? А я згадаю неприйняття полковниками Богдана Хмельницького і українським духовенством (а події відбувались до передачі Української митрополії під юрисдикцію Московського патріархату) Переяславської угоди 1654 року, перемогу українського гетьмана Івана Виговського військ московського воєводи Пожарського під Конотопом, та наміри Мазепи відновити Українську державність. Україна воювала майже всю свою історію:

"За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра?"
Т.Г. Шевченко (Чигирине, Чигирине...)

То й що, нам не заспокоюватись і досі з усіма воювати? Судячи з твоєї логіки французи-католики повинні і зараз різати гугенотів, а ті в свою чергу мститись їм за Варфоломеївську ніч. Часи хрестових походів проти "невірних" давно минули (принаймні, для цивілізованого світу). Зараз на дворі ХХІ століття, а ось такі нагадування закликають нас повернутись у середньовіччя.
Минуло більше, ніж 400 років. Історія показала, що не вийшло повного подолання наслідків церковного розколу 1054 року, але церковна унія стала тим єдиним способом відносно мирно уникнути повної католизації та полонізації українців на той час. УГКЦ зберігла східний обряд, східний календар, східні традиції... А саме головне - вона залишилась українською за духом. Нажаль цього я не можу сказати про сучасну УПЦ МП - була б вона справді українською, то не оголосила б анафему своєму покровителю та меценату українському гетьману Мазепі, не дозволила б Петру І заборонити в 1720 році друкувати церковні книжки українською мовою, не боялась би проводити панихіду по замученим голодом 33-го року українцям і не допустила б мітингів своїх мірян на підтримку шовініста Затуліна, якого оголосили в Україні персоною нон-грата. І як кажуть про неї деякі діячі, що то не Українська православна Церква, то українська митрополія Російської православної церкви. І я бачу, що надто часто її представники та прихожани (навіть на нашому форумі) агресивно висловлюються абсолютно проти всіх: УПЦ КП -погані, УКГЦ - погані, католики - погані, протестанти - погані, баптисти - погані... Доходило до хохми - можливо форумчани пам"ятають листівки православних братств із закликами бойкотувати фільми... про Гаррі Потера(!) (бо той привертає дітей до чорної магії та культу сатанизму), що колись були розвішені по Сумам.
В цивілізованій Європі давно церковні конфлікти "канули в лєту". Незрозуміло, чому ж ми дозволяємо в себе їх розпалювати?

 

[НэпМэн]

Re: Відповідь: Re: Відповідь: УПЦ КП, Католическая Церковь и протестанты вмешиваютс

Захват - це не нормально. А захват храмів УГКЦ з благословіння РПЦ в 1947 році - просто жахливо. Тоді ж відбулись і розстріли нескорених духовників, і вбивства незадоволених прихожан.

Кинь-ка ссылочку насчет всего этого. Потому что выглядит это все довольно-таки фантастично. РПЦ с благословения Сталина, в 1947 году... Обалдеть.

Про вбивства людей під час повернень храмів на Західній Україні наприкінці ХХ століття мені нічого не відомо.

Новости читай иногда, да не закрывай глаза, когда об этом пишется, как бы тебе этого не хотелось.
Из своего личного опыта (который, разумеется, для тебя не авторитетен, но так, для информации). Поддерживаю дружеские отношения со многими священниками УПЦ МП. Также с теми, кто на Зап.Украине. Наслышан достаточно.

Щодо унії... Ти можеш приводити мені безліч цитат, в яких дається її негативна оцінка. Я ж можу наводити тобі цитати протилежні,

Разумеется, католикам уния представляется благом, а как же. Только уния была обманом - отсюда и греческая форма богослужений, мол мы такие же, и одежда у нас та же, и молитвы те же, просто мы будем Папу на службах поминать, а так ничего не изменилось. И козаки, и братства боролись против унии как против зла. Хотя я опять аппелирую к истории совершенно зря, как показывает опыт.

Чому ти постійно говоришпро ворожнечу? Чому ми постійно повинні згадувати конфронтацію, що мала місце століття тому.

Где это ты увидел, что я говорю о вражде, да еще и постоянно?? Может, я конечно, что-то пропустил, но мне показалось, я говорил только о том, что православные на Зап.Украине страдают от действий католиков, поэтому приезд их главы мог невольно вдохновить их на новые жестокости. Чтобы не допустить этого, беспокоясь о своей пастве, Патриарх написал Папе письмо с просьбой отложить визит. Это постоянные слова о вражде??

Ти розказуєш про неприйнятя православними братствами Берестейської унії? А я згадаю неприйняття полковниками Богдана Хмельницького і українським духовенством (а події відбувались до передачі Української митрополії під юрисдикцію Московського патріархату) Переяславської угоди 1654 року, перемогу українського гетьмана Івана Виговського військ московського воєводи Пожарського під Конотопом, та наміри Мазепи відновити Українську державність. Україна воювала майже всю свою історію

Причем это к католикам?

То й що, нам не заспокоюватись і досі з усіма воювати? Судячи з твоєї логіки французи-католики повинні і зараз різати гугенотів, а ті в свою чергу мститись їм за Варфоломеївську ніч.

Это какую такую "мою" логику ты систематизировал? Где ты увидел, чтобы я призывал к мести?

Минуло більше, ніж 400 років. Історія показала, що не вийшло повного подолання наслідків церковного розколу 1054 року, але церковна унія стала тим єдиним способом відносно мирно уникнути повної католизації та полонізації українців на той час. УГКЦ зберігла східний обряд, східний календар, східні традиції...

УГКЦ - это полная католизация и есть. Обряд - чепуха, обряд мало чего стоит. Главное - догматика.

А саме головне - вона залишилась українською за духом.

Для кого это главное? Для тех, кто вообще ни в какую церковь не входит? Потому что для церковных людей какой бы то ни было ветки христианства, главное - Христос, а уж потом все остальное.

я бачу, що надто часто її представники та прихожани (навіть на нашому форумі) агресивно висловлюються абсолютно проти всіх: УПЦ КП -погані, УКГЦ - погані, католики - погані, протестанти - погані, баптисти - погані...

Агрессией ты называешь неприятие? Если под словом "погані" ты подразумеваешь то, что мы настаиваем, что мы - другие, то ты неверно подобрал слово. То, что ты проповедуешь, если я тебя верно понял - это называется экуменизм. Все религии разнятся вплоть до корней своих, включая Православие, Католичество и Протестантизм тем более.

Доходило до хохми - можливо форумчани пам"ятають листівки православних братств із закликами бойкотувати фільми... про Гаррі Потера(!) (бо той привертає дітей до чорної магії та культу сатанизму), що колись були розвішені по Сумам.

Если кто-то митинговал против Гарика, то это его проблемы, лечиться нужно. Только не нужно этот протест приписывать Церкви. Могу сослаться хотя бы на книгу диакона А.Кураева "Гарри Поттер в Церкви. Между анафемой и улыбкой", в которой есть такая фраза: "Что Церковь думает о Гарри Поттере? А ничего не думает. А много чести Гарри Поттеру, чтобы Церковь о нем что-то думала". Не стоит путать позицию отдельных напуганных людей с позицией Церкви.

В цивілізованій Європі давно церковні конфлікти "канули в лєту". Незрозуміло, чому ж ми дозволяємо в себе їх розпалювати?

Замечательно трогательное окончание. Только то, с чего началась наша беседа: письмо Патриарха Папе, как раз и было тем, за что ты ратуешь: недопустимость накаливания конфликтов. Цивилизованный Папа проигнорировал.
Все. Устал, потому что не вижу смысла в разговоре.

 

[Life-ua]

Re: УПЦ КП, Католическая Церковь и протестанты вмешиваются в политику Украины

Тему следует закрыть - аффтар розжигает межрелигиозную вражду !

церква відділенна від політики !

В данних кометах підтримую ФОКС МАЛДЕРА ! (дійсно людина здраво мислить)

 

[Фокс Малдер]

Відповідь: Re: Відповідь: Re: Відповідь: УПЦ КП, Католическая Церковь и протестанты

Кинь-ка ссылочку насчет всего этого. Потому что выглядит это все довольно-таки фантастично. РПЦ с благословения Сталина, в 1947 году... Обалдеть.

Кинути посилання? Спробую...
1)

You must be registered for see links

- посилання на Львівський собор 1946 року (каюсь, помилився на рік) внаслідок якого УГКЦ силоміць була приєднана до РПЦ, після чого на Галичині всі храми стали належати православній церкві;кажу одразу, що це сайт греко-католицької церкви. Якщо ж ти не віриш їй, що подібний факт мав місце в історії, то можливо повіриш Президенту України.
2)

You must be registered for see links

- лист Президента Ющенка до духовенства та мирян УГКЦ з приводу Львівського собору 1946 року Єпископам, священнослужителям і вірним Української Греко-Католицької Церкви;
3) якщо ж не маєш віри до нашого Президента, то можеш скачати "віслюком" Мирончук В.Д. Історія України.pdf, сторінка 253.
4) Гадаю, що на перший раз досить. Матимеш бажання дізнатись більше - заходь в Інет, шукай матеріали про Львівський собор 1946 року, скасування унії 1596 року.

Новости читай иногда, да не закрывай глаза, когда об этом пишется, как бы тебе этого не хотелось.
Из своего личного опыта (который, разумеется, для тебя не авторитетен, но так, для информации).

Я новини читаю, можеш повірити... Твій досвід, то є твій досвід. А ось я маю свій досвід, тому скажу тобі, що я не пам"ятаю, щоби серед новин в ЗМІ періоду активної міжконфесійної конфронтації кінця ХХ століття йшлось про вбивства під час повернення храмів. Хотілось би від тебе також посилання отримати, а не цитати віртуальних духовників з УПЦ МП.

Где это ты увидел, что я говорю о вражде, да еще и постоянно?? Может, я конечно, что-то пропустил, но мне показалось, я говорил только о том, что православные на Зап.Украине страдают от действий католиков, поэтому приезд их главы мог невольно вдохновить их на новые жестокости. Чтобы не допустить этого, беспокоясь о своей пастве, Патриарх написал Папе письмо с просьбой отложить визит. Это постоянные слова о вражде??

Знову, керуючись власним досвідом, нагадаю тобі, що приїзд понтифіка в Україну не викликав ніякого сплеску жорстокості. І що значить жорстокості? Когось замордували, замучили? А неприязне ставлення - наслідок релігійної політики в СССР, і зокрема того ж Львівського собору 1946 року. Хто перший позабирав чужі храми? Отож і воно...

Агрессией ты называешь неприятие? Если под словом "погані" ты подразумеваешь то, что мы настаиваем, что мы - другие, то ты неверно подобрал слово.

Агресією я називаю агресію... І коли я дивлюсь в новинах, з якими гаслами, з якими транспорантами і, нарешті, з якими перекошеними від люті обличчами виходять окремі прихожани МП на мітинги (проти НАТО, проти УПЦ КП, проти переміщення резиденції УГКЦ в Київ, в підтримку шовініста Затуліна...), то мені просто важко підібрати інше слово.
З приводу того, що УГКЦ повністю окатоличена, що її обряди, звичаї, календар нічого не значить, то можна стказати лише одне - це твоя думка. А я з тобою не згоден. З приводу того, що УГКЦ (також, як і УПЦ КП) залишилась українською за духом може свідчити і цей документ:

You must be registered for see links

.
А те, що під ним немає підпису Володимира Сабодана особисто для мене говорить лише про одне - хоча керована ним церква і називається "українською", але від життя українського народу вона дуже далека, в першу чергу завжди буде орієнтуватись на РПЦ. Інакше б вона не могла так легко проігноруати смерть мільйонів своїх співвітчизників.

Потому что для церковных людей какой бы то ни было ветки христианства, главное - Христос, а уж потом все остальное.

А ще скзано в Святому Письмі: "Богу - Богове, а кесарю - кесареве". На можна говорити що важливіше Христос, чи Батьківщина. Як і не можна ставити питання що для людини важливіше: повітря чи вода - якщо щось одне забрати, то людина вмре. І мені прикро, що історія, мова, культура, традиції, дух свободи землі, на якій ти живеш для тебе лише

все остальное

, тобто десь там, на останньому плані.

Тому я погоджуюсь з паном Life-ua, що тему треба закривати. Ми балакаємо на різних мовх, тому один одного не розуміємо.

 

[[s]AINT-Tsypa]

Re: УПЦ КП, Католическая Церковь и протестанты вмешиваются в политику Украины

Не знаю, с каких пор католики отделились от православных, а не просто имело разделение церквей. Насколько я знаю, православные историки толкуют событие 1054 года именно как раскол, а не как "отпадание" западной церкви от восточной. Более того, де-юро этого раскола уже нет, потому что в 20 веке грамоты анафемования были разорваны римским архиепископом и константинопольским патриархом.

Относительно критики "захвата" церквей со стороны УГКЦ. Помнится, последней осенью или зимой пророссийские шовинисты сожгли греко-католический храм под Киевом. Это нормально? Мотивировалось тем, что "нам не надо греко-католиков на истинно православной земле". А УГКЦ -- такая же исконно украинская церковь, как и православие.

Относительно "обмана под названием УГКЦ". Провославные священники, епископы и миряне самостоялельно изъявили желание перейти под юрисдикцию Рима с сохранением всех обрядов православия. Да и множество канонов греко-католиков не совпадают с римо-католическими. Взять даже ту же "филиокву". Кстати, во многих греко-католических храмах службы до сих пор ведутся на церковнославянском, чего не скажешь про православных.

И наконец. Тут было много споров относительно того, что католики вмешиваются в политику Украины. Если не ошибаюсь, от католиков подписались под документом Кардинал Любомир Гузар (украинец) и Марьян Яворский (украинец). Они не имеют права высказать мнение своих прихожан, которые тоже являются украинцами? И я вот римо-католик -- гражданин Украины, украинец, -- не имею права на высказывание своей точки зрения относительно политической ситуации? Давайте устроим геноцид по религиозной принадлежности и дадим право голоса только православным МП?

 

[Life-ua]

Re: УПЦ КП, Католическая Церковь и протестанты вмешиваются в политику Украины

Вот она сущьность :

Московский патриархат отказался молиться за независимость Украины

Корреспондент.net
20 Августа 2007, 13:11

Украинская Православная Церковь Московского патриархата в этом году полностью отказывается от участия в официальных мероприятиях в честь Дня Независимости Украины.

В прошлые годы предстоятель УПЦ МП митрополит Киевский Владимир отказывался принимать участие в мероприятиях в Софийском соборе, мотивируя это тем, что власти приглашают туда главу Киевского патриархата Филарета. Тем не менее, УПЦ МП традиционно присылала в Софийский собор своего представителя - управляющего делами УПЦ МП архиепископа Митрофана.

Однако, как сообщил архиепископ Митрофан, в этом году ни он, ни какой-либо другой представитель УПЦ МП в Софийском соборе присутствовать не будут. "У нас есть решение Синода, что мы не принимаем участие в этих "молебнах" так называемых", - пояснил он.

"Мы будем служить в наших храмах. Раньше решения Синода не было, а потому мы присылали своих представителей, а в этом году никого не будет", - добавил архиепископ Митрофан.

Как сообщалось, 24 августа в Софийском соборе пройдет молебен с участием представителей Греко-католической церкви и Украинской Православной Церкви Киевского патриархата.

Напомним, что в последние годы в День независимости Украины первые лица страны традиционно участвуют в молебне, который проходит в Софийском соборе в Киеве при участии представителей различных конфессий.

По материалам РИА Новый регион, Сегодня

You must be registered for see links

 

[bsv]

Re: УПЦ КП, Католическая Церковь и протестанты вмешиваются в политику Украины

Продолжаю поражаться журнолюгам. Пишут и не знают что.
1. за Украину УПЦ МП молится в каждой церкви, на каждой службе.

"У нас есть решение Синода, что мы не принимаем участие в этих "молебнах" так называемых"

Кому шо не ясно? Еще давно говорилось, что с инославными православные молится не будут, запрещено с первых веков.

"Мы будем служить в наших храмах. Раньше решения Синода не было, а потому мы присылали своих представителей, а в этом году никого не будет", - добавил архиепископ Митрофан.

А тут что не ясно, Мы будем молится за Украину в своих храма. Так к чему такое название статьи? - Провокация!!!

Как сообщалось, 24 августа в Софийском соборе пройдет молебен с участием представителей Греко-католической церкви и Украинской Православной Церкви Киевского патриархата.

Экуменизм. Слава Богу, что мы в этом не участвуем.

Напомним, что в последние годы в День независимости Украины первые лица страны традиционно участвуют в молебне, который проходит в Софийском соборе в Киеве при участии представителей различных конфессий.

Первые лица? Это все про Ющенко во множественом числе наверное. Что за человек, пытается нагло указывает людям на коком языке нужно разговаривать, так мало того, еще указывает в какие церкви нужно ходить.
А его любимый лозунг "Едина держава, едина церква" Вообще фашисткий. У нас в стране не одна религия, а таким вот лозунгами ущемляет тех же католиков и мусульман.

Допишу - так же смущает "Московский патриархат отказался молиться за независимость Украины"
Московский патриархат - в России у нас же молится УПЦ МП за Украину.
За независимость - а где сказано что УПЦ КП будет молиться за независимость?
Хоть бы писали умно со знанием дела. А то ж без улыбки нельзя читать

 

[Life-ua]

Re: УПЦ КП, Католическая Церковь и протестанты вмешиваются в политику Украины

Продолжаю поражаться журнолюгам. Пишут и не знают что.
1. за Украину УПЦ МП молится в каждой церкви, на каждой службе.

Кому шо не ясно? Еще давно говорилось, что с инославными православные молится не будут, запрещено с первых веков.

Всё всем ясно , и все знают кто чего стоит