Зміни в українському правописі
Український уряд знову ініціює зміни до українського правопису. Спроби запровадити такі зміни робилися вже наприкінці 1990-х.
Тоді правописна комісія запропонувала повернути українській мові основні орфографічні та морфологічні засади Харківського правопису 1929 року, який більшість мовознавців досі вважають найбільш вдалим.
Проте, тоді цю роботу було заморожено, а в останні роки президенства Леоніда Кучми зі складу правописної комісії вивели усіх мовознавців, які звинувачували тодішню українську владу в розробці зрусифікованих змін до правопису.
Які зміни до правопису чекають на українців цього разу? На це відповіді, на разі, немає.
Українську мову, яку більшість мовознавців вважають найбільш наближеною до зразкової – себто, базовану на правописі 1929 р. – можна лише інколи почути на українських телеканалах та прочитати в публікаціях кількох видавництв.
Якщо ж не брати до уваги „суржик” – популярну серед пересічних українців та несхвалювану філологами суміш російської та української, нині літературна українська – це мова зразка сталінського періоду з незначними змінами, внесеними на початку 90-х.
Іншими словами,
те, що читають в „абетках” українські діти, є плодом генеральної постанови уряду радянської України від 42-го року, де зазначалося : „Дбаючи про культурні потреби українського народу, уряд УРСР вирішив наблизити український правопис до російського.”
Натомість,
вважається, що правопис 1929 р. вперше найбільш точно відтворив мовні особливості українців, через що більшість його авторів була пізніше репресована. Разом із тим, коли в 1999 р. правописна комісія із мовознавців та світових фахівців україністики вирішила відновити історичну справедливість, громадськість не зраділа перспективі вимовляти “Европа” замість “Європа”, “етер” замість “ефір” та “инший” замість “іншого”.
Депутат від „Нашої України” Микола Жулинський, який у 2000-му був віце-прем'єром із гуманітарних питань та очолював правописну комісію, жалкує про те, що виніс проект правопису на публічне обговорення:
“Була хвиля у пресі негативна, люди багато чого не розуміли. Це налякало тодішнього президента Леоніда Кучму і він дав вказівку призупинити роботу над правописом. Після тього він видав доручення про зміну складу правописної комісії, до якої вже не уійшли люди, які стояли на більш радикальних позиціях, а залишилися більш помірковані”, - сказав Микола Жулинський.
У 2002-му правописну комісію, з якої натоді вивели провідних філологів, було переведено з підпорядкування Кабінету Міністрів до міністерства освіти. Очолив її віце-президент Національної академії наук Іван Курас – за фахом історик КПРС.
За основу нового „Українського правопису” було взято проект правопису за науковою редакцією академіка Віталія Русанівського, який став головним філологом у складі комісії.
Правопис і політика
Один із провідних українських мовознавців Олександр Пономарів, якого було виключено з комісії, говорить, що робота з наближення української мови до російської тепер відновилася.
“Русанівський зближував мови, зближував правописи в Радянському Союзі! Тепер вони знову хочуть керувати мовознавством. Їм би покаятися за свої гріхи перед українською мовою і українським народом! У 1933 році заборонили правопис, що був розроблений українськими мовознавцями, і впровадили новий, який потім при кожному перевиданні наближали до російського. Так наблизили, що вже ніяких українських рис там не залишилося. От слово “ефір” ніхто, крім росіян не каже. Столицю Греції Афінами ніхто, окрім Росії, не називає”, - запевняє Олександр Пономарів.
Перед президентськими перегонами восени 2004-го в середовищі філологів ширилися чутки щодо швидкого народження у владних кабінетах нового правопису. Проте, подробиці тієї роботи не виносилися на суд громадськості.
Чи змінюватиме правопис нова влада?
21 березня, вже після зміни влади в Україні, віце-прем'єр-міністр Микола Томенко повідомив, що отримав листа від українських філологів та письменників, які вимагали повернути старий склад комісії, який розробляв правопис у 1999-му.
На що пан Томенко відповів, що доцільніше буде залишити той склад, який працював в останні дні президентства Кучми і додав - "Не будемо повертати старий правопис... стару українську мову".
Проте, коли пізніше Бі-Бі-Сі запитало пана Томенка щодо можливостей залучення до комісії мовознавців, віце-прем'єр того не виключив.
Філолог Олександр Пономарів каже, що не розуміє, чому нова українська влада не поновлює роботу старої правописної комісії.
Він каже, що сподіався, що коли прийде нова влада – вона поверне “стару” комісію.
Назване Миколою Томенком для прикладу слово “Европа” – це наслідок правила передачі іншомовних слів, згідно з яким на початку слова “Е” в чужих словах передаємо через те саме “Е”, а не “Є”, за винятком давніх грецьких запозичень на кшталт Євген та Євангеліє.
Якщо буде відновлено склад старої правописної комісії, ймовірно, що українці повернуться до Европи, оскільки у своїй роботі комісія відштовхуватиметься від розроблених раніше змін до правопису 1999-го року.
Усього їх налічується близько 20-ти, великою мірою вони стосуються передачі слів іншомовного походження – приміром, паралельне вживання грецизмів зі звуками Ф і Т: себто, нормою вважається як передане на російський та східноукраїнський манер Афіни та орфографія, так і більш милозвучні українській фонетиці Атени та ортографія.
Унікальна "И"
Також пропонувалося у деяких словах, особливо перед приголосними н і р повернути до вжитку початкову фонему и замість і – себто говорити “инший” та “иржа”.
Мовознавці кажуть, що за вимовою викорінена за радянських часів українська И є унікальною – порівняно з російським відповідником, вона ненапружена і легка, тому раніше була природньою для вжитку і залишилася в творах Тараса Шевченка та Івана Франка.
Також закінчення И пропонується вживати замість І у родовому відмінку однини іменників третьої відміни – себто, замість радості писати радости, а замість любові – любови. Чи не єдиною зміною, яка спільна й для старого складу комісії, й для того, який був під головуванням пана Кураса – написання слова „пів” завжди окремо від сусідніх.
Микола Жулинський, який входив до складу нинішньої та попередньої правописних комісій, каже, що зміни до українського правопису треба вносити негайно, аби школярі якомога швидше могли отримати нові підручники, а пересічні українці – призвичаїтися до нововведень.
Тим часом, питання правопису багато фахівців називають політичним, ілюструючи це не в останню чергу на прикладі історії України, де правопис поперемінно перетворювався на знаряддя боротьби за національне самоствердження чи проти нього.
Після подій 9-го березня 2001 року український письменник Юрій Андрухович поставив риторичне запитання – боротися за зміну правопису чи відразу за зміну влади? Проте, зі зміною влади в Україні відповіді на це питання не знайшлося.
Як виглядає, досі уряд не може вирішити не лише те, яким буде склад комісії, а й чи варто повертати українському правописові втрачені за радянських часів особливості, чи залишити українську мову звичною для обивательського вуха.
.