Читати прибічниками теорій полонізації...
Ashnar Lynx 08 Jul 2008 09:13
IP/Host: ---.ip.ukrtel.net
Для початку трохи загальної лірики - тобто цитат з його фундаментальної статті та моїх коментарів по ним.
"А загадочное отсутствие древних письменных памятников на украинском языке украинские филологи объясняют тем, что с самого начала письменности на Руси будто бы возникла и дискриминация украинского языка: писари, летописцы и прочие "книжные" люди ни за что не хотели использовать свой родной украинский язык, стеснялись его. "
Ну, по-перше, такі пам'ятки є. Просто пан Желєзний їх попросту... ігнорував, очевидно, вважаючи їх польськими, а отже - непридатними з ідеологічних причин. Вперше староукраїнська мова з'являється у так званих "діаріушах" - цим польським словом позначались монастирські хроніки. Так ось львівські православні братства (в одному з яких Іван Федоров відкрив навіть свою друкарню, після того, як його вигнали з Москви буцімто за чаклунство) вели ці хроніки мовою, яка вже суттєво відрізнялась від слов'янської, і дуже сильно відрізнялась як від польської, так і від російської. Таку мову прийнято називати староукраїнською, вперше письмові пам'ятки її з'явились у XVI ст., а одним з найяскравіших прикладів літературної староукраїнської мови є епістолярна спадщина Петра Могили. Також приклади староукраїнської мови можна знайти у Коронній Метриці, яка до XVII ст., частково велась слов'янською мовою за статтями вольностей ВКЛ, яке до 1650-х років входило до складу Ржечі Посполитої на правах широкої автономії. По-друге, мабуть пан Желєзний забув, що аналогічно стародавніх пам'яток російської мови, старших за XVI ст., теж не існує. Прибічники "давності" російської мови часто забувають той простий факт, що в основу церковнослов'янської мови, на якій написано практично всі писемні знахідки до XV-XVI ст., була покладена не "руська" мова (і тим паче не російська), а болгарські та моравські говори, які відносяться до розмовної мови Київської Руси так само, як італійська мова до латини. Церковнослов'янська мова - це латина Східної Церкви, своєрідна lingua franca, яка забезпечувала духовну та до певної міри культурну єдність слов'янських народів. А яка була розмовна мова Київської Руси, нам попросту невідомо. Опосередковані докази свідчать, що ця мова була близькою до української, про що свідчить наявність так званої глотохронологічної поправки (як ми побачимо з аналізу списку "полонізмів", складеного паном Желєзним), як і до російської. Однак структура їх відмінностей також свідчить про те, що ніякої спільної "російської" мови, яку ополячили і таким чином створили українську мову, попросту не було. Були дві цілком різні мови, які розвивались від одного стовбура, але в різних середовищах. Досить порівняти твори протопопа Аввакума (які практично є першою російською писемною пам'яткою, де поряд з церковнослов'янською мовою ми бачимо елементи простонародної мови) з діаріушами, як ці розбіжності просто кидаються в око. Якщо абстрагуватись від хибних тез, можна простежити початкове формування як російської, так і української мови саме у XVI ст. Одним з доказів "давності" російської мови також вважають "Слово о полку Ігоревім", однак великі "хвілологи" часто забувають, що мають справу зі списком того ж таки XVI ст. (до того ж оригінал якого втрачений), який був складений не хроністами, а "сказітелями", тобто людьми, чиєю задачею було читати цю пісню прилюдно. Тому це цілком міг бути переклад на простонародну мову оригіналу, який знову ж таки міг бути написаний церковнослов'янською мовою, яка була книжною мовою IX-XII ст., про що свідчать, наприклад, ті самі літописні списки, які практично всі до одної написані цією мовою.
"На самом деле слов, которые мы сейчас называем полонизмами, в русском языке никогда не было, так же, как не было их и в языке предков поляков - ляхов: ляхи разговаривали тогда на таком же славянском языке, как и поляне, и новгородские словене, и радимичи, и вятичи, и другие славянские племена. Лишь много времени спустя славянский язык древних ляхов, испытав на себе воздействие латыни и германских языков, стал тем польским языком, который мы знаем сейчас."
А тут пан Желєзний глибоко помиляється. Досить просто подивитись словник іншомовних запозичень. Ось наприклад, етимологічний словник Макса Фасмера, складений ще до революції (тому на більшовицькі експерименти зіслатись в даному випадку неможливо), подає нам цільну картину таких запозичень. Ось наприклад, дуже простий приклад - слово "абсолютный", на думку Фасмера, а до нього ще князя Куракіна, запозичено саме з польської мови, від форми "absolutny". Причому, якщо порівняти транскрипцію цих мов - то запозичення є прямим. Слово "авантюра" - теж польське, від форми "awantura", тоді як версія галлізму не витримує критики, бо французьке "aventure" зовсім по-іншому вимовляється (слід, правда, зазначити, що в російській мові був і відповідний галлізм, як зазначав князь Куракін, при Петрі Першому - "авантура". Я не знаю, можливо, пан Желєзний вважає, що російська мова у стабільному стані знаходилась весь час свого існування, і там просто нема іншомовних запозичень (про подібні погляди свідчить хоча б його уявлення про те, що українське мовне середовище могло запозичувати лексику тільки з польської мови). Тоді йому тільки можна порадити, коли він наступного разу увімкне торшер, або просто настольну лампу, згадати, з якої мови походять всі ці слова.
"Следует также отметить, что множество полонизмов было введено в наш язык искусственно, умышленно, с единственной целью углубить разницу между украинским и русским языками. Из множества таких слов для примера возьмем одно: "гyма" (резина). Резина была создана в те времена, когда Украина давно уже вернулась в лоно единого общерусского государства, следовательно, новое, во всех отношениях полезное вещество и в русском, и в украинском языках должно было называться одним и тем же словом "резина". Спрашивается, каким же образом резина стала называться по-украински точно так же, как и по-польски - гума (guma)? Ответ ясен: в результате целенаправленной, умышленной политики ополячивания под фальшивым названием "дерусификация". Таких примеров есть немало."
Пан Желєзний просто невдало вибрав приклад (а може, просто не знав). "Рєзіна" - не є російським словом. Воно французьке, і ніколи не було простонародним словом, у вжиток воно увійшло тільки на початку XX ст., з появою масової науково-популярної літератури, тому й запозичення відбулось з польської мови - адже там це слово у вжиток увійшло набагато раніше. Фасмер однозначно виводить етимологію цього слова саме з французької мови бо це... єдина мова, де є це слово. Вдумайтесь: в жодній європейській мові слова "резина" нема, тільки у французькій. І саме звідти було узято запозичення, а не з інших європейських мов. Відмінність російської та української мов також ще й у тому, що російська з самого початку формувалась не як простонародна, а як книжна. Більше того, через те, що інтелігенція "общєрусского гасударства" чомусь простонародною мовою розмовляти не бажала, а все більше розмовляла французькою чи німецькою (а до 1812 р. дуже багато було таких російських учених, які взагалі російської не знали, розмовляли та писали виключно французькою), запозичена лексика в простонародну проникала набагато повільніше, ніж в українську, бо простонародна мова була практично відірвана від "вищої російської", яка через вищевизначені причини була сильно галлізована та німечизована. Українська ж мова була орієнтована на простонародну мову, тому до неї нова лексика проникала значно швидше, адже науковці користувались тією самою мовою, якою й розмовляли. А оскільки саме з Польщі пішов масовий вжиток гуми в Европі, то й відповідне слово було узято з польської мови. На останок можна зазначити, цікаво, як це в англійську (the gum) та німецьку мову (Gummi) потрапило польське слово, а не значно ближче французьке. Мабуть, умисна політика дерусифікації та ополячення.
"Примечательно, что процесс "дерусификации" в наши дни вспыхнул с новой силой. Буквально ежедневно украинские средства массовой информации вместо привычных, укоренившихся слов преподносят нам новые, якобы исконно украинские: "спортовець" вместо спортсмен, "поліціянт" вместо поліцейський, "агенція" вместо агентство, "наклад" вместо тираж, "уболівати" вместо спортивного боліти, "розвой" вместо розвиток - всего и не перечислить! Разумеется, все эти "украинские" слова взяты непосредственно из польского языка: sportowjec, policiant, agencia, naklad, uboliwac, rozwoj? Таким образом, должно быть ясно, что у нас на Украине понятия "дерусификация" и "ополячивание" - синонимы."
Невже пан Желєзний не може відрізнити запозичення від словотвору? Так звані, звичні нам слова... насправді теж є запозиченнями. Ну невже слово "спортсмен" є українським словом? Чи російським? Це пряме запозичення з англійської мови. Тоді як слово "спортовець" - утворено за допомогою українського ж словотворного процесу від слова "спорт". Як і слово "поліціянт", від німецького "polizei" (до речі, аналогічним словотвором, навіть від того самого німецького "polizei", утворено "ісконно російського" "поліцейського". Щоправда, це діаспорний діалектизм, але для пана Желєзного це значення не має - головне, обізвати запозиченням з польської мови. Слово "агенція" узято не з польської мови, а з англійської "agency". Звичне ж слово "агентство" утворено від німецького "Der Agent", оскільки тільки в цій мові наголос ставиться на останньому складі, а не першому, за правилами російської мови - тобто такого самого процесу, в результаті якого утворився "спортовець", але ж це пан Желєзний ставить у вину українській мові. Отже, в російській мові такий словотвір дозволено, а в українській - зась. Слово "тираж" теж не є ісконно російським, це французьке слово "tirage", крім російської мови, воно є тільки в болгарській мові. Крім польської мови слово "наклад" також є в чеській, сербській та словацькій мовах. Тобто у випадку слова "наклад" просто позбулись запозиченого слова і повернулись до загальнослов'янського виразу. Та сама історія зі словом "уболівати" (мені дуже цікаво, як це пан Желєзний вчив українську мову і не знав такого простого слова, яке у вжитку ще бозна з якого часу) та "летовище" (останнє теж відомо ще з початку минулого століття, просто вважалось діалектизмом). То мені все ж таки цікаво - пан Желєзний що, відмовляє українській мові в праві очищення від захаращення іноземними словами? Адже всі слова, які він вважає для себе звичними та "ісконно російськими", насправді були запозичені. І він виступає насправді проти заміни звичних йому запозичень (читай, тими, які також існують в російській мові) виразами, які близькі до словотвірної традиції, або й взагалі є загальнослов'янськими, просто тому, що вони йому незвичні, чи на його думку, віддаляють українську мову він російської. Насправді запозичення лексики не віддаляє і не наближає якусь мову до іншої. Заміна одного запозичення іншим також нікуди її не наблизить, бо усе одно запозичення завжди буде асимільоване відповідно до мовних правил. А то таким робом ми можемо стверджувати, що російську мову дуже віддаляє від загальнослов'янської всіляки запозичення з англійської, яких останнім часом подибуємо дуже багато, або німецької, або французької. А читаючи словник Фасмера, і користуючись науковим методом пана Желєзного можна й взагалі зробити висновок, що російська мова давно уже не слов'янська.
)? Ось знайшов, як людина, що більше розуміється в питанях філології, гідно відповіла цьому "металобрухту". Спочатку коментарі по окремим цитатам з його "письменства", а потім вже по його "геніальному словнику".
![[s]AINT-Tsypa](/data/avatars/m/7/7470.jpg?1391470278){kind=avatar}
