"Мови" та "языки".

  • Автор теми Shurik-best
  • Дата створення

Дубляж фільмів якою мовою вам більш подобається?


  • Кількість людей, що взяли участь в опитувані
    578

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Приведённый мною "Краткий словарь польских заимствований в украинском языке" - выдержка из книги Анатолия Железного "Происхождение русско-украинского двуязычия на Украине".
А хто такий цей Желєзний (Фелікс :))? Ось знайшов, як людина, що більше розуміється в питанях філології, гідно відповіла цьому "металобрухту". Спочатку коментарі по окремим цитатам з його "письменства", а потім вже по його "геніальному словнику".
Читати прибічниками теорій полонізації...
Ashnar Lynx 08 Jul 2008 09:13
IP/Host: ---.ip.ukrtel.net

Для початку трохи загальної лірики - тобто цитат з його фундаментальної статті та моїх коментарів по ним.

"А загадочное отсутствие древних письменных памятников на украинском языке украинские филологи объясняют тем, что с самого начала письменности на Руси будто бы возникла и дискриминация украинского языка: писари, летописцы и прочие "книжные" люди ни за что не хотели использовать свой родной украинский язык, стеснялись его. "

Ну, по-перше, такі пам'ятки є. Просто пан Желєзний їх попросту... ігнорував, очевидно, вважаючи їх польськими, а отже - непридатними з ідеологічних причин. Вперше староукраїнська мова з'являється у так званих "діаріушах" - цим польським словом позначались монастирські хроніки. Так ось львівські православні братства (в одному з яких Іван Федоров відкрив навіть свою друкарню, після того, як його вигнали з Москви буцімто за чаклунство) вели ці хроніки мовою, яка вже суттєво відрізнялась від слов'янської, і дуже сильно відрізнялась як від польської, так і від російської. Таку мову прийнято називати староукраїнською, вперше письмові пам'ятки її з'явились у XVI ст., а одним з найяскравіших прикладів літературної староукраїнської мови є епістолярна спадщина Петра Могили. Також приклади староукраїнської мови можна знайти у Коронній Метриці, яка до XVII ст., частково велась слов'янською мовою за статтями вольностей ВКЛ, яке до 1650-х років входило до складу Ржечі Посполитої на правах широкої автономії. По-друге, мабуть пан Желєзний забув, що аналогічно стародавніх пам'яток російської мови, старших за XVI ст., теж не існує. Прибічники "давності" російської мови часто забувають той простий факт, що в основу церковнослов'янської мови, на якій написано практично всі писемні знахідки до XV-XVI ст., була покладена не "руська" мова (і тим паче не російська), а болгарські та моравські говори, які відносяться до розмовної мови Київської Руси так само, як італійська мова до латини. Церковнослов'янська мова - це латина Східної Церкви, своєрідна lingua franca, яка забезпечувала духовну та до певної міри культурну єдність слов'янських народів. А яка була розмовна мова Київської Руси, нам попросту невідомо. Опосередковані докази свідчать, що ця мова була близькою до української, про що свідчить наявність так званої глотохронологічної поправки (як ми побачимо з аналізу списку "полонізмів", складеного паном Желєзним), як і до російської. Однак структура їх відмінностей також свідчить про те, що ніякої спільної "російської" мови, яку ополячили і таким чином створили українську мову, попросту не було. Були дві цілком різні мови, які розвивались від одного стовбура, але в різних середовищах. Досить порівняти твори протопопа Аввакума (які практично є першою російською писемною пам'яткою, де поряд з церковнослов'янською мовою ми бачимо елементи простонародної мови) з діаріушами, як ці розбіжності просто кидаються в око. Якщо абстрагуватись від хибних тез, можна простежити початкове формування як російської, так і української мови саме у XVI ст. Одним з доказів "давності" російської мови також вважають "Слово о полку Ігоревім", однак великі "хвілологи" часто забувають, що мають справу зі списком того ж таки XVI ст. (до того ж оригінал якого втрачений), який був складений не хроністами, а "сказітелями", тобто людьми, чиєю задачею було читати цю пісню прилюдно. Тому це цілком міг бути переклад на простонародну мову оригіналу, який знову ж таки міг бути написаний церковнослов'янською мовою, яка була книжною мовою IX-XII ст., про що свідчать, наприклад, ті самі літописні списки, які практично всі до одної написані цією мовою.

"На самом деле слов, которые мы сейчас называем полонизмами, в русском языке никогда не было, так же, как не было их и в языке предков поляков - ляхов: ляхи разговаривали тогда на таком же славянском языке, как и поляне, и новгородские словене, и радимичи, и вятичи, и другие славянские племена. Лишь много времени спустя славянский язык древних ляхов, испытав на себе воздействие латыни и германских языков, стал тем польским языком, который мы знаем сейчас."

А тут пан Желєзний глибоко помиляється. Досить просто подивитись словник іншомовних запозичень. Ось наприклад, етимологічний словник Макса Фасмера, складений ще до революції (тому на більшовицькі експерименти зіслатись в даному випадку неможливо), подає нам цільну картину таких запозичень. Ось наприклад, дуже простий приклад - слово "абсолютный", на думку Фасмера, а до нього ще князя Куракіна, запозичено саме з польської мови, від форми "absolutny". Причому, якщо порівняти транскрипцію цих мов - то запозичення є прямим. Слово "авантюра" - теж польське, від форми "awantura", тоді як версія галлізму не витримує критики, бо французьке "aventure" зовсім по-іншому вимовляється (слід, правда, зазначити, що в російській мові був і відповідний галлізм, як зазначав князь Куракін, при Петрі Першому - "авантура". Я не знаю, можливо, пан Желєзний вважає, що російська мова у стабільному стані знаходилась весь час свого існування, і там просто нема іншомовних запозичень (про подібні погляди свідчить хоча б його уявлення про те, що українське мовне середовище могло запозичувати лексику тільки з польської мови). Тоді йому тільки можна порадити, коли він наступного разу увімкне торшер, або просто настольну лампу, згадати, з якої мови походять всі ці слова.

"Следует также отметить, что множество полонизмов было введено в наш язык искусственно, умышленно, с единственной целью углубить разницу между украинским и русским языками. Из множества таких слов для примера возьмем одно: "гyма" (резина). Резина была создана в те времена, когда Украина давно уже вернулась в лоно единого общерусского государства, следовательно, новое, во всех отношениях полезное вещество и в русском, и в украинском языках должно было называться одним и тем же словом "резина". Спрашивается, каким же образом резина стала называться по-украински точно так же, как и по-польски - гума (guma)? Ответ ясен: в результате целенаправленной, умышленной политики ополячивания под фальшивым названием "дерусификация". Таких примеров есть немало."

Пан Желєзний просто невдало вибрав приклад (а може, просто не знав). "Рєзіна" - не є російським словом. Воно французьке, і ніколи не було простонародним словом, у вжиток воно увійшло тільки на початку XX ст., з появою масової науково-популярної літератури, тому й запозичення відбулось з польської мови - адже там це слово у вжиток увійшло набагато раніше. Фасмер однозначно виводить етимологію цього слова саме з французької мови бо це... єдина мова, де є це слово. Вдумайтесь: в жодній європейській мові слова "резина" нема, тільки у французькій. І саме звідти було узято запозичення, а не з інших європейських мов. Відмінність російської та української мов також ще й у тому, що російська з самого початку формувалась не як простонародна, а як книжна. Більше того, через те, що інтелігенція "общєрусского гасударства" чомусь простонародною мовою розмовляти не бажала, а все більше розмовляла французькою чи німецькою (а до 1812 р. дуже багато було таких російських учених, які взагалі російської не знали, розмовляли та писали виключно французькою), запозичена лексика в простонародну проникала набагато повільніше, ніж в українську, бо простонародна мова була практично відірвана від "вищої російської", яка через вищевизначені причини була сильно галлізована та німечизована. Українська ж мова була орієнтована на простонародну мову, тому до неї нова лексика проникала значно швидше, адже науковці користувались тією самою мовою, якою й розмовляли. А оскільки саме з Польщі пішов масовий вжиток гуми в Европі, то й відповідне слово було узято з польської мови. На останок можна зазначити, цікаво, як це в англійську (the gum) та німецьку мову (Gummi) потрапило польське слово, а не значно ближче французьке. Мабуть, умисна політика дерусифікації та ополячення.

"Примечательно, что процесс "дерусификации" в наши дни вспыхнул с новой силой. Буквально ежедневно украинские средства массовой информации вместо привычных, укоренившихся слов преподносят нам новые, якобы исконно украинские: "спортовець" вместо спортсмен, "поліціянт" вместо поліцейський, "агенція" вместо агентство, "наклад" вместо тираж, "уболівати" вместо спортивного боліти, "розвой" вместо розвиток - всего и не перечислить! Разумеется, все эти "украинские" слова взяты непосредственно из польского языка: sportowjec, policiant, agencia, naklad, uboliwac, rozwoj? Таким образом, должно быть ясно, что у нас на Украине понятия "дерусификация" и "ополячивание" - синонимы."

Невже пан Желєзний не може відрізнити запозичення від словотвору? Так звані, звичні нам слова... насправді теж є запозиченнями. Ну невже слово "спортсмен" є українським словом? Чи російським? Це пряме запозичення з англійської мови. Тоді як слово "спортовець" - утворено за допомогою українського ж словотворного процесу від слова "спорт". Як і слово "поліціянт", від німецького "polizei" (до речі, аналогічним словотвором, навіть від того самого німецького "polizei", утворено "ісконно російського" "поліцейського". Щоправда, це діаспорний діалектизм, але для пана Желєзного це значення не має - головне, обізвати запозиченням з польської мови. Слово "агенція" узято не з польської мови, а з англійської "agency". Звичне ж слово "агентство" утворено від німецького "Der Agent", оскільки тільки в цій мові наголос ставиться на останньому складі, а не першому, за правилами російської мови - тобто такого самого процесу, в результаті якого утворився "спортовець", але ж це пан Желєзний ставить у вину українській мові. Отже, в російській мові такий словотвір дозволено, а в українській - зась. Слово "тираж" теж не є ісконно російським, це французьке слово "tirage", крім російської мови, воно є тільки в болгарській мові. Крім польської мови слово "наклад" також є в чеській, сербській та словацькій мовах. Тобто у випадку слова "наклад" просто позбулись запозиченого слова і повернулись до загальнослов'янського виразу. Та сама історія зі словом "уболівати" (мені дуже цікаво, як це пан Желєзний вчив українську мову і не знав такого простого слова, яке у вжитку ще бозна з якого часу) та "летовище" (останнє теж відомо ще з початку минулого століття, просто вважалось діалектизмом). То мені все ж таки цікаво - пан Желєзний що, відмовляє українській мові в праві очищення від захаращення іноземними словами? Адже всі слова, які він вважає для себе звичними та "ісконно російськими", насправді були запозичені. І він виступає насправді проти заміни звичних йому запозичень (читай, тими, які також існують в російській мові) виразами, які близькі до словотвірної традиції, або й взагалі є загальнослов'янськими, просто тому, що вони йому незвичні, чи на його думку, віддаляють українську мову він російської. Насправді запозичення лексики не віддаляє і не наближає якусь мову до іншої. Заміна одного запозичення іншим також нікуди її не наблизить, бо усе одно запозичення завжди буде асимільоване відповідно до мовних правил. А то таким робом ми можемо стверджувати, що російську мову дуже віддаляє від загальнослов'янської всіляки запозичення з англійської, яких останнім часом подибуємо дуже багато, або німецької, або французької. А читаючи словник Фасмера, і користуючись науковим методом пана Желєзного можна й взагалі зробити висновок, що російська мова давно уже не слов'янська.
 

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Тепер по тому, що називається "словником полонізмів":
По-українськи: аби
По-польськи: aby
По-російськи: лишь бы

В російській мові слово "абы" насправді є, як архаїзм. Навіть у двох формах, як зазначає словник Даля. Перша, "або" характерна для курських та рязанських говорів. Там воно використовується у значеннях "чи" (Або ты не слышишь?) або у фразеологічних зворотах (що свідчить про давність цього слова). Наприклад, в рязанському говорі за часів Даля існував повний аналог українському "абияк" - "або как". У західних областях у Брянській, скажімо, області, існує форма "абы", причому теж давня, про що свідчить, наприклад, така приказка "Абыканье до добра не доведет", або "Абы нога ногу миновала". Етимологічний словник Фасмера вказує на існування ще одного повного аналога начебто полонизму "айбо" - "альбо", яке має аналогічне значення, і тлумачиться Фасмером як спрощення виразу "а либо", що в принципі відповідає аналогічній генезі виразу "айбо". Крім того, існує ще один аналог слова "аби" в російській мові, який є і в українській. Це слово "кабы". Воно більш архаїчне за форму "абы", тому саме воно ймовірно, може бути першоосновою цього виразу, оскільки кількість народних приказок з його використанням значно більший - наприклад, "Кабы не кабы, так жил бы - не помер, а помер - не погнил." Це слово досі характерне для Тамбовської та Архангельської областей в російській мові, а в українській - у формі "коби" - воно існує в Закарпатті, а також побутує серед українців, які живуть у Словаччині. В словацькій мові слово "коби" (koby) теж існує, але вважається українізмом. Цей факт дозволяє розглядати слово "аби" (абы) як редуковану форму слова "кабы", яке сягає ще старослов'янської (зокрема, київської, бо західні слов'янські мови цього слова не мають, за винятком польської) лексики. Фасмер зазначає, що воно може походити з виразу "как бы", або церковнослов'янського "како бы", але також наводить версії, що "кабы" є болгаризмом, оскільки саме у болгарській мові існує частка "ка", яка використовується як префікс чи суфікс, і таким чином вираз перетворюється на "ка бы" - що буквально болгарською "може бути". Слід зазначити, що подібних форм у болгарській мові не існує, тому подібна трактовка, ймовірно, хибна. Хоча суфіксоподібна частка "ка" у значенні "колись", або "певний час" в російській мові існує - наприклад, у словах "пока" чи "покамест". Однак інша форма цих слів в українській мові - "поки" - доводить, що й ця версія невірогідна.
Таким чином, це слово трактуватись як полонизм, не може, оскільки явно належить до лексики, успадкованої від праслов'янської мови, і входить до глотохронологічної поправки.
По-українськи: агенція
По-польськи: agencja
По-російськи: агентство

Формальна причіпка для виключення його з цього списку - те, що дійсно російського (чи слов'янського) аналога слова "агент", від якого й походить форма "агентство", попросту немає, тому це у принципі не можна назвати "полонизмом". Крім того, "агентство" - це не пряме запозичення, а словотвір, який міг бути інспірованим прикладом інших мов, а міг відбуватись за правилами мови, що точно визначити неможливо. Ймовірне коріння можемо визначити, розібравши корінь цього слова - "агент".
Це іншомовне слово, словник Даля виводить його від латинського "agens" (особа, якій доручено справу від імені іншої особи, суспільства чи уряду). Фасмер зазначає, що не дивлячись на те, що це слово має латинське коріння, в російську мову воно, ймовірно, потрапило з німецької мови (адже в англійській мові, та у ряді інших европейських мов наголос в цьому слові ставиться на першому складі, тоді як саме в німецькій формі ставиться такий самий наголос, як і в російській мові). Аналогічно, в українську мову воно теж потрапило з російської або німецької мови, а не з польської, з тих самих міркувань - польське "agent", як і в інших європейських мовах, наголос має на першому складі. Але польське слово "agencia" наголос має на другому складі, так само, як і в українській мові - саме це й могло стати початком версії про "полонизм". Однак такий самий наголос це слово має і в болгарській мові. До речі, в ній існують обидві форми - "агенция" і "агентство". Тож це слово з таким самим успіхом могло бути запозиченим і з болгарської. І нарешті, це може бути словотвір, інспірований англійським "agency", адаптований до української традиції вимови, або спрощенням слова "агентство", адже згідно українських правил вимови комбінація "тст" часто спрощується до "ц" у спілкуванні.
Отже, це слово не може вважатись однозначним полонизмом з трьох причин: а) не існує автентичного аналога в слов'янських мовах; б) це слово існує у декількох слов'янських мовах, крім української, таким чином, виникає двозначність у визначенні походження; в) форма цього слова відповідає правилам українського словотвору, похідного від іншомовного слова.
по-українськи: але
по-польськи: ale
по-русски: но

по-українськи: але
по-польськи: ale ž
по-русски: однако

Ці два "полонизми" насправді є двома формами одного і того самого виразу. Слово "але" - це загальнослов'янське слово. Воно існує у польській, чеській, словацькій, словенській та сербській мовах. У сербській мові воно має форму "алі" (причому саме в значенні "но", це більш архаїчна форма, яка фонетично близька до російського архаїзму "аль". Однак російське "аль" має значення "або" ("или", і етимологічно може бути виведене з "а либо", аналогічно до "кабы". Однак наявність такого значення тільки у російській мові дозволяє запідозрити, що це значення виникло в результаті злиття праслов'янського "але" (належність до праслов'янської лексики цього слова свідчить наявність його у мовах, які практично не зазнали польського впливу, а саме - чеській та сербській) з формою "а либо", оскільки всі інші слов'янські мови подібного значення не мають - для цього в них існує форма "або", яка, до речі, теж в подібному значенні існує в російській мові як архаїзм.
Що стосується форми "але ж", то вона є похідною від "але", і може російською перекладатись як "но даже". Справа в тому, що іще Даль зазначав: вираз "но даже" може приймати значення "однако". Фасмер тлумачить слово "однако", виводячи його від церковнослов'янського "єдинако". В старосербській мові (а церковнослов'янська, як нам відомо, частково походить від моравських говорів) дійсно існує таке слово, але в сучасній сербській мові для цього використовуються вирази "алі" (саме у значенні "но же", "яко" (іако) і "меджутім" (medjutim), отже слово "алі" в праслов'янській мові існувало як синонім слова "єдинако" (можливо, перший варіант був простонародним, а другий - книжним). Таким чином, у процесі формування української мови за основу була узята простонародна форма "а даже", або навіть "а либо даже", і вираз "але ж" таким чином є просто редукованою формою цього виразу. При формуванні російської мови аналогічно був узятий книжний варіант.
Отже, ці вирази також полонізмами вважатись не можуть, оскільки є частиною загальнослов'янської лексики, і також входять до глотохронологічної поправки.
По-українськи: альтанка
По-польськи: altanka
По-русски: беседка

Перед тим, як простежувати існування цього слова в інших мовах, спочатку зазначимо, що "альтанка" - це не зовсім "беседка". В обох цих випадках мова йде про архітектурний спеціальний термін, який увійшов до мови через надзвичайну поширеність подібних об'єктів. Яскравим прикладом аналогічного варіанту є "ксерокс", який насправді "копір", бо "Xerox" - це назва фірми, яка постачала такі машини у величезній кількості. Взагалі, слід зазначити, що у випадку дуже широкого поширення об'єктів, які позначаються декількома спеціальними термінами, до мови входить той термін, який вживається більше.
Альтанка - це архітектурна деталь, частина так званого "бельведеру" - окремої будівлі чи комплексу, яка призначена для відпочинку чи огляду пейзажу. В Уманському парку "Софіївка" існує майданчик "Бельведер", частиною якого є дерев'яна альтанка, він вважається класичним прикладом. Як архітектурний термін присутній і в російській мові, у формі "альтана" (або й альтанка). Вперше воно згадується Далем у своєму словнику, із тлумаченням як "беседка" або "теремок", і етимологічним походженням від італійського "alt" - високий. Навіть сама назва "альтана" буквально з італійської перекладається як "високий балкон". Версія про "полонизм", очевидно, виникла під впливом великої кількості архітектурних пам'яток польського походження (Умань, або ж маєток Радзивіллів, чи садибний комплекс Чапських у Білорусі), де альтанка є одним з основних елементів парку. Однак аналогічні будівлі існують і у Франтишкових Лазнях, у Чехії, а у Словацьких Татрах це досі основний елемент архітектури, і там також слово "альтанка" є частиною мови, як і в польській мові. А походять всі вони з Італії. Саме італійський стиль архітектури був панівним у західнослов'янських землях, саме цим і пояснюється входження цього архітектурного терміна до власне мови, тобто, як ми бачимо, це загальнослов'янська традиція, яка простежується до італійського першоджерела. В Росії пануючим стилем був французький, в якому не було поняття "альтанка", саме тому там воно не прижилось - адже більше поширеною була архітектурна форма "беседки". В Україну, як і в Росію, це слово, ймовірно, потрапило з Польщі, адже саме там ця архітектурна форма була дуже популярна. Однак воно також може бути словотвором, який утворився від італійського "альтана" шляхом додання зменшувального суфіксу, адже практично всі будівлі - "альтанки", як правило, маленькі. На користь останньої версії говорить наявність цього слова в чеській та словацькій мовах.
Таким чином, це слово ми не можемо записати як однозначний полонизм, максимум - слово, яке прийшло через посередництво Польщі з італійської мови як частина західнослов'янської архітектурної традиції.
По-українськи: аматор
По-польськи: amator
По-русски: любитель

Тут також випадок неточного перекладу. Українською "аматор" - це теж не зовсім "любитель". Справа в тому, що українська традиція слово "любити" застосовує тільки у дуже вузькій сфері, у значенні "подобатись" (нравиться). Тобто вираз "я це люблю", який можна побачити на слоганах "Макдональдса" насправді значить "мені це до вподоби" (мне это подходит), чи "мені це подобається" (мне это нравится). А в російській традиції слово "любить" використовується в обох сферах як омоніми - бо тільки російською можна "любити пиво" і "любити жінку", хоча це зовсім різні речі. В українській мові подібної омонімії нема, тут кожен відтінок має власне позначення, за загальнослов'янською традицією. Слово "аматор" використовується виключно у професійній сфері як позначення людини, яка не має спеціальних знань, але чимось захоплена. А слово "любитель" (таке слово в українській мові теж є, див. наприклад Словник синонімів української мови) використовується в аналогічному сенсі "уподобання". Наприклад, українською можна сказати "любитель вареників", але "фотограф-аматор". Вираз "аматор вареників" (а існування подібної форми випливає з поданого паном Желєзним перекладу "любитель" викличе тільки сміх. До речі, аналогічний поділ існує і в англійській мові. Слово "amateur" має значення "непрофесіонал", а слово "lover" - "захоплений, закоханий у щось"; в німецькій мові - "Amateur" та "Liebhaber" та іспанській - "amateur", "apasionado". А саме слово "amateur" в цьому значенні також існує у французькій та італійській мові. Що стосується версії приходу цього слова з виключно польської мови, то воно також не витримує критики. Це слово є у сербській (amater), чеській (amater), словацькій (amater), болгарській (аматьор) та польській (amator). Аналізуючи вимову цих слів у різних слов'янських мовах, можна помітити, що західні слов'яни це слово вимовляють на "е", тоді як східні - на "о". Таким чином, це слово з таким самим успіхом може бути болгаризмом чи сербизмом, адаптованим до української вимови (у спілкуванні можна помітити, що на Україні закінчення "-тр" та "тер", часто вимовляються як "-тор". Подібні версії також вірогідні тому, що у сербській мові теж існує поділ "ljubitelj - amater", як і в болгарській мові - "любител - аматьор". У польській мові подібний поділ є, але він зовсім інший - "milosnik - amator", тому вираз "аматор" ніяк не міг прийти з Польщі.
Таким чином, це слово не може вважатись полонизмом взагалі.
По-українськи: амбасада
По-польськи: ambasada
По-російськи: посольство

Теж неточний переклад. Слово "амбасада" має значення не "посольство", а "будівля посольства". А слово "посольство" в українській мові існує, і має зовсім інше значення - "група людей, які оточують посла, та представляють дану країну в іншій". В російській мові початково "посольство", як свідчить словник Даля, є "весь склад оточення посла", тобто аналогічний українському. Тобто можна зробити висновок, що в російській мові подібна омонімія існує тільки останні 100-150 років, а до цього і в ній існував спеціальний вираз, який позначав саме будівлю - "посольський приказ". Однак починаючи з Петра Першого він поступово все більше відносився до відповідної державної установи, ніж будівлі, а тому з її ліквідацією це слово попросту зникло з повсякденного лексикону, і злилось зі словом "посольство". В українській мові цей поділ зберігся.
Що стосується походження цього слова, то воно існує практично в усіх європейських мовах, має те саме значення - "будівля, де живе посол", і коріння має або у латинській мові (від ambactiare, як тлумачить його походження словник Webster's New English Dictionary - "йти з місією", або у галльскій (старофранцузькій), де існує слово "ambasse" з аналогічним значенням. Слід додати, що саме сучасний французький варіант - "ambassade" - вимовляється аналогічно до українського (як і польського) "амбасада", а оскільки французи на Україні були - досить лише згадати Боплана - то варто розглядати це слово не як полонізм, а як галлізм. На користь цієї версії говорить те, що в точно такій самій формі - "ambasada" - це слово також існує у сербській мові.
Таким чином, і це слово полонизмом вважатись не може.
По-українськи: аркуш
По-польськи: arkusz
По-російськи: лист (бумаги)

Знову випадок омонімії в російській мові, де словом "лист" позначається і лист рослини, і лист паперу. В українській мові існують слова "листва", "листя", які походять від старослов'янського "листъ", однак вони використовуються у зміненій формі - і майже завжди у множині. У словнику Даля подається цілий набір різноманітних похідних форм від слова "лист", жодна з яких не має відношення до паперу, що свідчить про те, що значення "лист бумаги" до певної міри штучне. Даль так і зазначає, що в російській мові словом "лист" позначають взагалі будь-яку тонку, пласку та широку річ - від металу до скла. На Україні папір виокремлюється в окрему категорію - насамперед тому, що друкарська справа тут має значно старші традиції, ніж в Росії, тому для листу паперу тут існує окремий термін - "аркуш". Слід зазначити, що подібне виділення ще існує в чеській мові - "arch" (аркуш паперу) та "list" (власне лист), а також в... воронезьких та орловських говорах, як зазначає Даль. Версій про генезу цього слова існує декілька - в тому числі і як полонизму (але тоді практично неможливо пояснити наявність цього слова в російських діалектах - влада Польщі на ті землі ніколи не поширювалась у такій мірі, аби це слово було запозичене саме звідти і навіть стало частиною простонародної мови). Фасмер зазначає, що це слово може походити від латинського слова "arcus" (дуга, арка). Ця версія аж ніяк не є неможливою, адже приклад подібної генези історія уже знає - в німецькій мові - слово Bogen в німецькій мові якраз і позначає "дуга" та "аркуш паперу". Той ж Фасмер з посиланням на німецького лінгвіста Брюкнера зазначає, що первинне значення "Bogen" було "зігнутий лист паперу". В принципі, аналогічний процес словотвору цілком міг мати місце і в українській мові (як і в російській, і в чеській), тільки в цьому випадку слово "arcus" розпалось на два різних слова - "арка" та "аркуш". Таким чином, вищевикладені факти свідчать, що швидше за все це слово є не полонізмом, а латинізмом.
А розібрав я тільки літеру "А". Таким чином, можна наочно бачити, наскільки правдоподібним є "список Желєзного" та теорія польського походження української мови.
Як бачимо, набагато переконливіше, ніж в Желєзного.
 

hed1n.ru

стебанутый
Вот проповедь Димитрия Ростовского на украинском наречии...
Кстати, конституцию Филиппа Орлика читали?

Кстати забавно, автор аж 7 слов разобрал.
 

[s]AINT-Tsypa

twitter.com/abuzaind
Дима. А где же ты нашёл конституцию Орлыка на украинском языке? Насколько я помню, украиноязычная она была найдена только в одном экземпляре и то недавно. А вообще писалась, как и все официальные документы тех времён, на латыни.
 

[s]AINT-Tsypa

twitter.com/abuzaind
Кстати, в данном конкретном случае мне тоже не особо нравится, что ты влез со своими "прохвессорами"-лингвистами и "специалистами по украйинський мови". Суть в том, что судить о том, насколько украинский произошёл от польского, может только человек, который знает украинский и польский. Ты же, вроде, оба этих языка не знаешь. И хочу сказать одно: работы российских "учёных-лингвистов" о происхождении украинского языка из смеси русского и польского очень похожи на работы "украйинськых учэных-исторыкив" про происхождение всех наций на Земле от украинцев.
 

mangust

патріот
Відповідь: "Мови" та "языки".

Російська мова втрачає статус мови міжнаціонального спілкування в Таджикистані.
Відповідно до проекту нового закону "Про державну мову Республіки Таджикистан", тепер спілкуватися з органами державної влади і управління, підприємствами і установами, отримати інформацію і документи можна буде тільки державною мовою - таджицькою. Проект закону перебуває на розгляді парламенту, передає РИА "Новости".
 

[s]AINT-Tsypa

twitter.com/abuzaind
просто пан манґуст (а разом з ним і більшість інформагенцій) забули написати, що в Таджикістані більшість населення -- таджики, і рідна мова для них -- таджицька. в Україні ситуація-то зовсім інша...
 

[s]AINT-Tsypa

twitter.com/abuzaind
і ще не забудьте, що Словаччина на днях прийняла закон про заборону мов нацменшин. угорці вже виступили в Європарламенті стосовно цього питання. а якийсь з комісарів ЄС (не пам'ятаю, а шукати ліньки) висловився, що словацький закон порушує загальноєвропейські вимоги. так я впевнений, шо треба нам також прийняти такой закон, -- шоб Європейський Союз повністю від нас відвернувся.
 

mangust

патріот
Відповідь: Re: "Мови" та "языки".

просто пан манґуст (а разом з ним і більшість інформагенцій) забули написати, що в Таджикістані більшість населення -- таджики, і рідна мова для них -- таджицька. в Україні ситуація-то зовсім інша...
таджиків - 1 630 тис.
узбеків - 666 тис.
росіян - 344 тис.
татар - 71 тис.
німців - 38 тис.
киргизів - 35 тис.
українців - 32 тис.
 
Зверху