Ответ: Да пошли вы с вашей Украиной (с)
По-перше, де і кого я тут кляв? По-друге, Людиною мене зробила не держава, а мої батьки, за що я їм дуже вдячний. Вчився я в платній школі, кращій в місті, і платили за це тільки мої батьки, своїм потом і кров'ю, прикладаючі всі свої зусилля заради того, щоб я став тим, ким я є. Зараз я вчусь на заочному відділенні університета і плачу за це свої гроші, а не за рахунок держави. По-третє, я на 100% self made man, і в професійному плані, доля держави в моєму створінні не перевищує і жалюгідного відсотка. Працюю з 16-ти років, живучи з того часу окремо від батьків, заробляючи своїм потом и кров'ю власний досвід і знання. Зараз отримую за це гідну винагороду, працюючи собі на втіху. І до чого тут держава, скажіть мені будь ласка?? Що я у неї вкрав? Самого себе? Сміх та й годі.
О, я пригадав. Знаєте, що дала держава (і то - це був ще СРСР) нашій багатодітній родині? Задрипану однокімнатну малосімейку в кінці Курської. Отак і тулилися там вп'ятьох, доки батькі не нашкребли на нормальну квартиру. На цьому вклад держави в наше щасливе життя завершився.
*Позіхаючи*, ну от, почалася звичайна, добряче підтягана, "патріотська" риторика... "ТИ ВИНЕН ДЕРЖАВІ (як земля колгоспу)"!А дозвольте нагадати, хто зробив вас "кваліфікованими спеціалістами, заслуговуючими на велику зарплатню" - Україна з її системою освіти (слава Богу, що хоч освіту у нас маоже здобути кожен бажаючий). Як можна поважати людей, які клянут тих, хто зробив їх ЛЮДЬМИ??? Я думаю поважати їх не варто.
По-перше, де і кого я тут кляв? По-друге, Людиною мене зробила не держава, а мої батьки, за що я їм дуже вдячний. Вчився я в платній школі, кращій в місті, і платили за це тільки мої батьки, своїм потом і кров'ю, прикладаючі всі свої зусилля заради того, щоб я став тим, ким я є. Зараз я вчусь на заочному відділенні університета і плачу за це свої гроші, а не за рахунок держави. По-третє, я на 100% self made man, і в професійному плані, доля держави в моєму створінні не перевищує і жалюгідного відсотка. Працюю з 16-ти років, живучи з того часу окремо від батьків, заробляючи своїм потом и кров'ю власний досвід і знання. Зараз отримую за це гідну винагороду, працюючи собі на втіху. І до чого тут держава, скажіть мені будь ласка?? Що я у неї вкрав? Самого себе? Сміх та й годі.
О, я пригадав. Знаєте, що дала держава (і то - це був ще СРСР) нашій багатодітній родині? Задрипану однокімнатну малосімейку в кінці Курської. Отак і тулилися там вп'ятьох, доки батькі не нашкребли на нормальну квартиру. На цьому вклад держави в наше щасливе життя завершився.
Останнє редагування: