На що тільки не зважуються компанії, аби змусити покупця придбати товар дорожче та ще й зробити незаплановану покупку. Приміром, вдаються до послуг фірм, котрі пропонують використовувати в рекламі прийоми НЛП (нейролінгвістичного програмування). Найцікавіше в таких випадках те, що сам співзасновник теорії НЛП, яка виникла ще в 70-х роках, Джон Гріндер стверджував, що використовувати нейролінгвістичне програмування в рекламі в принципі неможливо, оскільки воно передбачає чуттєво-інформаційне настроювання (з допомогою певних візуальних та словесних образів-символів) виключно себе (!) для досягнення правильних та чітко усвідомлених цілей. Тоді як наші фахівці з НЛП зводять його принципи до рівня типу «ти яку мікрохвильовку хочеш – білу чи чорну?» (при цьому голова споживача, на їхнє переконання, зовсім не забита питанням, чи потрібна йому ця техніка взагалі).
Крім того, НЛП «працює» з однією людиною, тоді як реклама має справу із «середньостатистичним» клієнтом. Вона повинна продавати одночасно тисячам і навіть мільйонам людей з різними архетипами, темпераментами, рівнями освіти, упередженнями та різним сприйняттям мови. Таким чином, спроби впливати за допомогою одних і тих же слів на підсвідоме одразу багатьох тисяч людей – безглузді, адже всі люди мають різну реакцію на ті чи інші слова і, зрештою, різний словниковий запас… Отож, висновок незаперечний: НЛП в рекламі – це ніщо інше, як черговий міф.
Не впливає на підсвідомість покупців й ефект 25-го кадру, яким споживачів так лякали. Його автор – американський авантюрист Вайкарі – ще у кінці п’ятдесятих зізнався, що все це нісенітниця, на якій йому вдалося заробити аж понад 22,5 мільйона доларів. Аби довести дієвість своєї теорії, американець нібито «провів серйозні дослідження, які дали можливість стверджувати, що невидиме зображення може змусити людей купувати що завгодно навіть всупереч їхній волі». Коли ж відповідні дослідження провели науковці, їхні результати підтвердили давно відомий психологам факт – нульове сприйняття означає нульову реакцію.