loyer_1
той самий Otto
Ответ: Голодомор 1932-33 годов в Украине
Форумчани! Прикро чути висловлювання про появу якогось "этноциду", а також про те, що десь у світі хтось обмірковує: "голодомор чи геноцид?". Видно, що більшість висловившихся не зовсім дає собі раду "про що йдеться". Я розумію, що ця тема надто делікатна для того, щоби робити будь-які категоричні висновки. Але особисто мене бентежить, коли пануюча суспільна думка щодо голодомору поступово набуває ознак істерії. Спробую пояснити.
По-перше. Невже хтось сподівається, що взагалі є можливим - за допомогою аргументів переконати тих, хто заперечує факт голодомору 1932-33 р.р. або його навмисний характер? Вважаю, що це справа марна. Навіть, якби Сталін воскрес і надав би особисті свідчення про мотиви своїх дій, внаслідок яких страшною смертю загинули мільйони безневинних людей, - то все одно би "заперечники" не визнали такі докази як достовірні. І це не тому, що вони всі "вперто-твердолобі". Просто ці люди державу "Україна" вважають "історіческім нєдоразумєнієм 1991 р.".
В когось з них така уява про "нєдоразумєніє" виникає внаслідок власної деформованої психології, спричиненої "комплексом меншовартості". Хтось просто сумує за радянськими часами (я теж інколи за дечим з тих часів сумую). А деякі з них (їх найменше), що обтяжені "синдромом самозакоханості", просто бачуть сенсом свого існування - поглузувати зі святинь якомога більшої групи людей (конфесії, титульної нації). Останні вважають себе носіями "абсолютної істини на всі часи" і таким недовго до того, щоби згодом перетворитися на "саме себе мислюче мислення". Але всі мотиви таких "несвідомих [по-русски: бессознательных] проявів агресії "несвідомих" (вибачаюсь за каламбур) давно досліджені З.Фрейдом і тому не потребують пояснень.
Вважаю спроби переконати анти-"свідомитів" (цікаво, який дурень вигадав назву "свідомити"?) безглуздою тратою часу. Як сказано в одній мудрій книзі: "...то є марнота та ловлення вітру".
Отже, я вважаю голодомор - навмисною (прямо чи опосередковано) дією більшовицької влади по знищенню "мєлкобуржуазной" верстви селянства тодішнього СРСР. Незаперечним є також той факт, що найбільш постраждало від цих дій саме українське селянство, оскільки саме в УРСР було найбільше за обсягами сільськогосподарське виробництво.
Радянська історіогрфаія не тільки не визнавала штучності подій 1923-33 р.р., а навіть намагалася не згадувати ці події. А якщо ця тема інколи й виникала, то все пояснювалося теорією "посухи та неврожаю".
Саме ж слово "голодомор" з`явилось наприкінці 80-х років (а в українській діаспорі, можливо, набагато раніше). З того часу воно стало визначенням подій 1923-33 р.р. Тобто слововживання "голодомор" стало звичайним в українській мові, оскільки, на мій погляд, несе в собі достатній і чіткий інформаційний і емоційний зміст.
Слово "голодомор" - це не юридичне поняття, оскільки воно не має визначення в законі на відміну, наприклад, від слів: "пограбування", "вбивство", "розкрадання", "геноцид" и т.п. Та й взагалі, вважаю: виглядало б дурістю емоційно-побутовому вислову "голодомор" надавати статусу правового терміну. А навіщо? Це має сенс, коли дія (крадіжка, вбивство) бескінечно повторюється в часі і просторі. Тоді для цього й законодавче поняття необхідне. А який сенс винаходити правове визначення слову, що характеризує разове унікальне означення історичної події?
По-друге. Питання "чи можна вважати голодомор 1923-33 р.р. геноцидом?" - це вже не побутове застосування слова "голодомор" до конкретних історичНих подій. Це вже справа іншої - професійної правознавчої та правозастосовчої - сфери. Тому що в самій постановці питання використовується юридичний термін "геноцид". А застосування будь-якого правового терміну повинно породжувати правові наслідки. Тобто, якби мова в нашому випадку йшла не про такий "грандіозний" злочин як "геноцид", а, скажімо, про "розбій" або "шахрайство", то саме вимовлення відносно когось таких слів неминуче б мало спричинити правові наслідки - порушення кримінальної справи і проведення досудового слідства. Такі ж наслідки мало б породжувати і вимовлення будь-ким слова "геноцид". "Біда" лише в тому, що суб`єкти, відносно кого повинно порушувати справу и проводити слідство не числяться серед живих.
Але вважаю, що якби ці люди були живі, а кримінальний закон мав би "зворотню силу", - все одно їх дії не містять складу злочину "геноцид". Я вже якось писав про це в цій темі і не хочу повторюватись. Але скорочено:
щоби масові вбивства назвати геноцидом, треба щоби і злочинец, і жертва належали до однорідної соціальної групи: або до різних національностей; або до різних єтносів; або до різних релігій (що випливає із змісту ст.442 КК України).
Тобто якщо, наприклад, католик замордував кількох арабів не у зв`язку з тим, що він християнин, а вони мусульмани,- то це не геноцид, а якийсь інший злочин. І таким чином він не підсуден за геноцид. Якщо, наприклад, китаець розстріляв кількох непальців за те, що вони буддісти, а не за те що вони некитайці, то й у цьому випадку не має складу злочину геноцид.
Якщо хтось мені визначить "однорідних" жертву і злочинця у трагедії голодомору, то я одразу погоджуся, що голодомор є геноцидом. А лише при такій однорідності можно казати про наявність складу злочину "геноцид".
Мені можуть закинути таке: хіба тільки правознавці мають право застосовувати юридичні терміни до якихось подій? Відповідь: категорічно ні. Всі - і правознавці, і неправознавці - мають право оцінювати будь-які події шляхом вживання юридичних термінів. Але таке вживання в більшості випадків не породжуватиме правових наслідків.
Я би і не писав цей пост, якби в нас не виникла "зворотня історія". У якійсь голові (є дані що у президентовій) виникла божевільна ідея: заборонити під загрозою кримінальної відповідальності - не погоджуватись з тим, що голодомор не є "геноцидом"!!!??? Це вже як кажуть: "Фініш. Приєхалі (чи пріплилі)". (Багато останнім часом вчиняв президент дурниць. Але ця вже не лізе ні в які ворота).
Розумієте що хотять запровадити? Питання правознавчої професійності будуть вирішувати шляхом голосування!!! В мене (як у правознавця) тоді виникають такі питання.
Наприклад, 95% наших громадян, якщо мова йде про "віддячення" грошима хірургові за зроблену операцію, або сантехніку за полагоджений кран, застосовують слово "хабар"("взятка"). Але більшість юристів розуміє що поняття "хабар"("взятка") ні по відношенню до хірурга, ні по відношенню до сантехніка не можуть бути застосовані, оскільки ні хірург, ні сантехнік не є посадовими особами, а "хабар" (і це загальновідомо) можна дати лише "посадовій особі". І якщо більшість людей не знає, що хірург і сантехнік, отримуючи від них гроші, беруть не хабар (взятку), а "незаконну винагороду", у зв`язку з чим повинні нести відповідальність за статею, незрівнянно "легшою", ніж "отримання хабара", - то чи повинен я, обізнаний у таких "тонкощах", наплювати на все це і вважати так, як вважають 95% громадян?
Ну, я розумію, якщо людина, наприклад, вивісила плакат на вулиці з написом: "Голодомор - славная страница советской эпохи!" и репетує, що так тим загиблим і треба, - то вважаю, що, навіть, до такого випадку можна застосувати лише адміністративне покарання (з огляду на те, що у тієї людини, мабуть, "не всі вдома").
Але що тепер виходить? Якщо мене у приватній бесіді спитають моє відношення до того, чи можна вважати голодомор геноцидом і я наведу аргументи того, що з правової точки зору в даному випадку говорити про геноцид є невіглаством, - це вже буде підставою для кримінальної відповідальності!? Що ж тоді робити з презумпцією: "Думки не караються. Караються лише дії"? А може взагалі скасувати таку галузь, як "правознавство"?
Взагалі, якщо мова вже йде про дурість влади , то мені байдуже: за що там буде встановлена карна заборона. Чому тоді дивуватися, що в нашому суспільстві панує суцільний "правовий нігілізм"?
P.S. Колись (після більшовицького путчу 1917 р.) теж віришили, що революції ніякі правознавчі "тонкощі" не потрібні. Це призвело до 1937 р.
Пощастило мені якось бачити архівну кримінальну справу від 1937 р. по "відомомій" 58-й статті.
У справі було лише два аркуші: перший - "донос" сусіда на сусіда про буцімто розказаний останнім "політичний" анекдот; другий аркуш - рапорт сержанта НКВД про використання двох патронів при розстрілі "врага народа"...
...І ніяких тобі правознавчих "тонкощів" та "нюансів"...
Форумчани! Прикро чути висловлювання про появу якогось "этноциду", а також про те, що десь у світі хтось обмірковує: "голодомор чи геноцид?". Видно, що більшість висловившихся не зовсім дає собі раду "про що йдеться". Я розумію, що ця тема надто делікатна для того, щоби робити будь-які категоричні висновки. Але особисто мене бентежить, коли пануюча суспільна думка щодо голодомору поступово набуває ознак істерії. Спробую пояснити.
По-перше. Невже хтось сподівається, що взагалі є можливим - за допомогою аргументів переконати тих, хто заперечує факт голодомору 1932-33 р.р. або його навмисний характер? Вважаю, що це справа марна. Навіть, якби Сталін воскрес і надав би особисті свідчення про мотиви своїх дій, внаслідок яких страшною смертю загинули мільйони безневинних людей, - то все одно би "заперечники" не визнали такі докази як достовірні. І це не тому, що вони всі "вперто-твердолобі". Просто ці люди державу "Україна" вважають "історіческім нєдоразумєнієм 1991 р.".
В когось з них така уява про "нєдоразумєніє" виникає внаслідок власної деформованої психології, спричиненої "комплексом меншовартості". Хтось просто сумує за радянськими часами (я теж інколи за дечим з тих часів сумую). А деякі з них (їх найменше), що обтяжені "синдромом самозакоханості", просто бачуть сенсом свого існування - поглузувати зі святинь якомога більшої групи людей (конфесії, титульної нації). Останні вважають себе носіями "абсолютної істини на всі часи" і таким недовго до того, щоби згодом перетворитися на "саме себе мислюче мислення". Але всі мотиви таких "несвідомих [по-русски: бессознательных] проявів агресії "несвідомих" (вибачаюсь за каламбур) давно досліджені З.Фрейдом і тому не потребують пояснень.
Вважаю спроби переконати анти-"свідомитів" (цікаво, який дурень вигадав назву "свідомити"?) безглуздою тратою часу. Як сказано в одній мудрій книзі: "...то є марнота та ловлення вітру".
Отже, я вважаю голодомор - навмисною (прямо чи опосередковано) дією більшовицької влади по знищенню "мєлкобуржуазной" верстви селянства тодішнього СРСР. Незаперечним є також той факт, що найбільш постраждало від цих дій саме українське селянство, оскільки саме в УРСР було найбільше за обсягами сільськогосподарське виробництво.
Радянська історіогрфаія не тільки не визнавала штучності подій 1923-33 р.р., а навіть намагалася не згадувати ці події. А якщо ця тема інколи й виникала, то все пояснювалося теорією "посухи та неврожаю".
Саме ж слово "голодомор" з`явилось наприкінці 80-х років (а в українській діаспорі, можливо, набагато раніше). З того часу воно стало визначенням подій 1923-33 р.р. Тобто слововживання "голодомор" стало звичайним в українській мові, оскільки, на мій погляд, несе в собі достатній і чіткий інформаційний і емоційний зміст.
Слово "голодомор" - це не юридичне поняття, оскільки воно не має визначення в законі на відміну, наприклад, від слів: "пограбування", "вбивство", "розкрадання", "геноцид" и т.п. Та й взагалі, вважаю: виглядало б дурістю емоційно-побутовому вислову "голодомор" надавати статусу правового терміну. А навіщо? Це має сенс, коли дія (крадіжка, вбивство) бескінечно повторюється в часі і просторі. Тоді для цього й законодавче поняття необхідне. А який сенс винаходити правове визначення слову, що характеризує разове унікальне означення історичної події?
По-друге. Питання "чи можна вважати голодомор 1923-33 р.р. геноцидом?" - це вже не побутове застосування слова "голодомор" до конкретних історичНих подій. Це вже справа іншої - професійної правознавчої та правозастосовчої - сфери. Тому що в самій постановці питання використовується юридичний термін "геноцид". А застосування будь-якого правового терміну повинно породжувати правові наслідки. Тобто, якби мова в нашому випадку йшла не про такий "грандіозний" злочин як "геноцид", а, скажімо, про "розбій" або "шахрайство", то саме вимовлення відносно когось таких слів неминуче б мало спричинити правові наслідки - порушення кримінальної справи і проведення досудового слідства. Такі ж наслідки мало б породжувати і вимовлення будь-ким слова "геноцид". "Біда" лише в тому, що суб`єкти, відносно кого повинно порушувати справу и проводити слідство не числяться серед живих.
Але вважаю, що якби ці люди були живі, а кримінальний закон мав би "зворотню силу", - все одно їх дії не містять складу злочину "геноцид". Я вже якось писав про це в цій темі і не хочу повторюватись. Але скорочено:
щоби масові вбивства назвати геноцидом, треба щоби і злочинец, і жертва належали до однорідної соціальної групи: або до різних національностей; або до різних єтносів; або до різних релігій (що випливає із змісту ст.442 КК України).
Тобто якщо, наприклад, католик замордував кількох арабів не у зв`язку з тим, що він християнин, а вони мусульмани,- то це не геноцид, а якийсь інший злочин. І таким чином він не підсуден за геноцид. Якщо, наприклад, китаець розстріляв кількох непальців за те, що вони буддісти, а не за те що вони некитайці, то й у цьому випадку не має складу злочину геноцид.
Якщо хтось мені визначить "однорідних" жертву і злочинця у трагедії голодомору, то я одразу погоджуся, що голодомор є геноцидом. А лише при такій однорідності можно казати про наявність складу злочину "геноцид".
Мені можуть закинути таке: хіба тільки правознавці мають право застосовувати юридичні терміни до якихось подій? Відповідь: категорічно ні. Всі - і правознавці, і неправознавці - мають право оцінювати будь-які події шляхом вживання юридичних термінів. Але таке вживання в більшості випадків не породжуватиме правових наслідків.
Я би і не писав цей пост, якби в нас не виникла "зворотня історія". У якійсь голові (є дані що у президентовій) виникла божевільна ідея: заборонити під загрозою кримінальної відповідальності - не погоджуватись з тим, що голодомор не є "геноцидом"!!!??? Це вже як кажуть: "Фініш. Приєхалі (чи пріплилі)". (Багато останнім часом вчиняв президент дурниць. Але ця вже не лізе ні в які ворота).
Розумієте що хотять запровадити? Питання правознавчої професійності будуть вирішувати шляхом голосування!!! В мене (як у правознавця) тоді виникають такі питання.
Наприклад, 95% наших громадян, якщо мова йде про "віддячення" грошима хірургові за зроблену операцію, або сантехніку за полагоджений кран, застосовують слово "хабар"("взятка"). Але більшість юристів розуміє що поняття "хабар"("взятка") ні по відношенню до хірурга, ні по відношенню до сантехніка не можуть бути застосовані, оскільки ні хірург, ні сантехнік не є посадовими особами, а "хабар" (і це загальновідомо) можна дати лише "посадовій особі". І якщо більшість людей не знає, що хірург і сантехнік, отримуючи від них гроші, беруть не хабар (взятку), а "незаконну винагороду", у зв`язку з чим повинні нести відповідальність за статею, незрівнянно "легшою", ніж "отримання хабара", - то чи повинен я, обізнаний у таких "тонкощах", наплювати на все це і вважати так, як вважають 95% громадян?
Ну, я розумію, якщо людина, наприклад, вивісила плакат на вулиці з написом: "Голодомор - славная страница советской эпохи!" и репетує, що так тим загиблим і треба, - то вважаю, що, навіть, до такого випадку можна застосувати лише адміністративне покарання (з огляду на те, що у тієї людини, мабуть, "не всі вдома").
Але що тепер виходить? Якщо мене у приватній бесіді спитають моє відношення до того, чи можна вважати голодомор геноцидом і я наведу аргументи того, що з правової точки зору в даному випадку говорити про геноцид є невіглаством, - це вже буде підставою для кримінальної відповідальності!? Що ж тоді робити з презумпцією: "Думки не караються. Караються лише дії"? А може взагалі скасувати таку галузь, як "правознавство"?
Взагалі, якщо мова вже йде про дурість влади , то мені байдуже: за що там буде встановлена карна заборона. Чому тоді дивуватися, що в нашому суспільстві панує суцільний "правовий нігілізм"?
P.S. Колись (після більшовицького путчу 1917 р.) теж віришили, що революції ніякі правознавчі "тонкощі" не потрібні. Це призвело до 1937 р.
Пощастило мені якось бачити архівну кримінальну справу від 1937 р. по "відомомій" 58-й статті.
У справі було лише два аркуші: перший - "донос" сусіда на сусіда про буцімто розказаний останнім "політичний" анекдот; другий аркуш - рапорт сержанта НКВД про використання двох патронів при розстрілі "врага народа"...
...І ніяких тобі правознавчих "тонкощів" та "нюансів"...