Я пишу стихи....

Нюрка

psyche
Ответ: Я пишу стихи....

Разбился, как хрусталь, мой мир,
И ушло всё, что рвалось из сердца,
Теперь в поминки обратился пир,
И от печали никуда не деться.

Как провода, руки хотят за что-то ухватиться,
Но невозможно! Смысл лишился сам себя.
За что тогда могу я уцепиться,
Когда вокруг зияет пустота?!...

Глаза от слёз остекленели,
Стали квадратными зрачки,
Когда ты сам не веришь своей вере,
То всё равно уже, куда идти.

Лети!... К небу, к солнцу, к ветру!
Лети подальше, жить здесь никак нельзя.
Освободи от злости своё сердце,
Ведь там, где свет, не царствует война.
 
Останнє редагування:

Mr_TJ

Не первый и не последний
Ответ: Я пишу стихи....

Холодный ветер дул в лицо,
А я, идя к тебе на встречу,
Свою испытывал судьбу.

Осенний вечер наступая
Ронял свой лист, как в пустоту
Роняла ты, забыть стараясь,
Всю нашу прошлую мечту.

Дорога холодом покрылась
К тебе я не вернусь, увы.
Шипами сердце я закрою,
В кроваво-алые замки.
И в теле боль горит моем.
Пусть и любовь горит огнем.
 
Останнє редагування:
п.м.л.

Мечты светятся фиолетовостью
внутри запутался дым его сигарет
глаза искрятся томной нежностью
в них играет ночной непогашенный свет
под кожей разливается крик перломутровый
наполняет сквозь пальцы немое тепло
голос остается такой тихий, запутанный
я касаюсь его через стальное стекло
 

Паутина

як у вічності...
Відповідь: Я пишу стихи....

Думаю, можна надрукувати вірші молодої сумської письменниці Наталії Понікар, авторки 3 збірок. Дві з них вийшли в Сумах, остання - в Києві, де вона зараз і живе.
Зі збірки "Ікарове небо" (1997 рік)

***
Мені - тебе не зрозуміти,
тобі - мене. Минають дні.
Ні, ми з тобою ще не квити,
Хоч квіти й носиш ти мені.

Ми одне одного кохаєм,
Кохаєм в серці і в душі,
Та одне одного лякаєм
Болючим проявом межі...

***
Кохання наше загубилось,
Ми не змогли його знайти.
І нам нічого не лишилось,
Як розпрощатись і піти,
Все закінчилось, все минуло,
А ми повинні далі йти...
Ми загубили і забули,
Щоб у майбутньому знайти.

***
А ми кохали в боротьбі
Й весь час ховали у собі
окремі наші почуття,
Щоб врятувати все життя.
Себе лякались і тікали
Туди, куди й самі не знали,
І зупинитись не хотіли,
Бо ми колись уже любили
І пам’ятали, що кохання
не тільки щастя, а й страждання.
так, ми кохали, та недовго:
Кохання у розлуці змовкло,
А ми, тікаючи, втрачали,
Один-єдиний шанс, що мали...

***
Надворі пада літній сніг
І біле сонце затуляє...
ось він припав мені до ніг,
Щось швидко каже і ридає.
Я слів його не розберу,
але і так все розумію:
Минулого не поверну
І відтворити не зумію.
Якби могла, якби я знала,
Що ти повернешся іще,
Я б все життя тебе чекала,
про тебе плакала дощем.
Дійшла б до світового краю,
Лиш там спинилася б... Проье,
Пробач, що так тебе кохаю,
Хоч і не маю прав на те.

Пасажири самоти
Пустий тролейбус. Я і ти -
На невідомому маршруті.
Ми - пасажири самоти,
Німою посмішкою скуті.

Ми - ненаписані вірші,
Ненамальовані картини,
Ми - дві непройдені межі,
Два неперетнуті кордони.

Ми - незапалені зірки,
Ми - дві розмови непочуті,
Ми - пасажири самоти,
Німою посмішкою скуті.

***
Я одинока серед люду
І невідома для людей.
Я не суддя в кімнаті седе,
А так, злочинець без ідей.

Я божевільна! Боже, вільна!
У світі пройдених доріг
Я знову вільна... В божевільні
Йду по слідах своїх же ніг.

У гості до душі
...Уже давно у темній домі,
Як в льосі, ти жила одна...
У домі, де на підвіконні
Свій слід залишив сатана.
У домі, де знайшла могилу
Собі криклива німота,
Де під великим шаром пилу -
Твої літа, мої літа...
І я до тебе завітала,
По трухлих сходах піднялась.
Ти вже чекала, ти вже знала,
Що я прийду... Втім, ще не час.
Прийду вночі,
А зараз - arividerchi!

***
Ошукане сторічя,
Обмануті віки,
Людина без обличчя,
Без голови думки...
Життя - без існування,
Поради - для дурних,
А мірії - для страждання,
А спокій - для сліпих.
Вагання - для багатих,
Цигарка - для дітей,
Алмазии - для завзятих
І відданих "свиней".
Капуста - леопарду,
Для мух - дешевий квас,
Пітону - гра у нарди...
І пустота - для нас.

Твоя душа
Біло-біла, біло-сніжна,
Прозоро-чиста, легко-ніжна,
Іще не торкана журбою,
Не оповита самотою...
Під літнім проливним дощем
Тремтить і плаче за кущем.
І серед білих пелюсток
Чіпляє серце на гвіздок.
Біло-червона, чорно-біла
Знімає маску, кида крила
І до кривавої юрби
Біжить на поклик боротьби.
Сіро-червона, чорно-сіра,
Жорстокіша від злого звіра
Під літнім проливним дощем
Вбиває іншу - за кущем.

***
В розлуці треба вміти жити,
Напам’ять вчити помилки,
Щоб їх колись не повторити
Бездумним дотиком руки.
В розлуці треба стати іншим,
Змінити щось, а може - й все:
Хай чорне стане ще чорнішим,
Хай сонце геть себе ж несе...
В розлуці треба все змінити,
Щоб прагло скреснути життя -
Тоді й розквітнуть диво-квіти
І кольорові почуття.

***
Ми пішли, але наші тіні
Досі ще в ресторані п’ють
Вже набридливе й гірке "Мартіні"
І об стелю бокали б’ють.
Ми пішли, не прийнявши допінг
Й не дізнавшись усіх дрібниць...
Нас нема, але тліє попіл
На зеленому склі попільниць.
Ми пішли, але наші тіні
Розмовляють ще про життя -
Про вмираючих крон шепотіння
Й невмираючі почуття.
Наші сни, як свої, цитують
І привласнюють імена,
Одне одного ще цілують
Там, де нас вже давно нема.
 

dron_01

New Member
Ответ: Я пишу стихи....

Усталый серый дым впивается в лицо
Последний шанс погиб на роговице глаза
Я сыт, мой сон оборван весь и сразу
На память шёпот, только пара слов
Моим – твоим
Я застрелил свой мир наивных нас
Контрольный…сотни да, что так хотел сказать
Вся жизнь, а может нет? Её. Меня. Менять.
Соскучился по скуке в первый раз
Да – нет
И всё? Так быстро или это страшный сон
Три оборота, стук, звонок. Не видишь – врёшь.
Цветы. На камне охраняет сторож
Зеро. Десяток лет поставлен был на кон
И что теперь?
Теперь всё снова.
 

Псих

Последний бойскаут
Ответ: Я пишу стихи....

Усталый серый дым впивается в лицо
Последний шанс погиб на роговице глаза
Я сыт, мой сон оборван весь и сразу
На память шёпот, только пара слов
Моим – твоим

.....

Зеро. Десяток лет поставлен был на кон
И что теперь?
Теперь всё снова.
ИМХО оооооочень талантливо написано!!! МОЛОДЕЦ!
 

Das

психопадос
Ответ: Я пишу стихи....

Плохо одному в темноте мирской
сидишь не видишь красоты,
что нарушает твой покой,
порой поймёшь и ты...
что это гон и лишь мечты...
 

dron_01

New Member
Ответ: Я пишу стихи....

konfetа, Псих спасибо ;)

зы: VriO, выложи свои стихи
 

jjonghyo

Active Member
Ответ: Я пишу стихи....

Вот подмога не пришла, подкрепление не прислали.
Нас осталось только два, нас с тобою наебали.
Все братушки полегли, и с патронами напряжно,
Но мы держим рубежи и сражаемся отважно.

Пушка сдохла, всё, пиздец, — больше нечем отбиваться,
Что ж, закурим, брат-боец, нам от смерти не съебаться.
Жаль подмога не пришла, подкрепления не прислали.
Что ж, обычные дела — нас с тобою наебали

(с) неизвестен
 
Зверху