Відповідь: Еміграція в Україну
Щодо двох останніх постів...
Тому я й поцікавився думкою форумчан, що сам на це питання відповісти повністю не можу.
З одного боку, ці жінки колись були нашими співгромадянами, тут залишились їх батьки, це їх Батьківщина...
Але з іншого... Я сам знаю кілька прикладів, коли такі дівчата (жінки) зробили все можливе для того, щоби вирватись зі своєї Батьківщини назавжди(!). Можливо, важко їм було найти для себе місце в житті, не хотілось повертатись назад в С.-Буду, чи щось шукати у відносно провінційних Сумах (а кому зараз легко?), дуже вабило безтурботне життя... А ось тут підвернувся хлопець-палестинець, не мільонер, але багатіший від середньостатистичного українця, раз може дозволити собі навчання за кордоном. Тому вихід простий - прийняти іслам, вискочити за нього, і після - гори синім полум"ям таке життя, попереду безтурботні перспективи домогосподарки в мусульманській родині. А Україна - це "кака", дуже нею не слід перейматись.
Але як запахло порохом, то раптом Україна вже стала "цяця". Прийміть назад свою доцю, бо там "у нас" пострілюють. Хочеться спитати: "А про що ти раніше думала, коли поставила собі за мету втекти від своєї Батьківщини?". Згодна була забути те, що тебе хрестили тут, знала про надто великі різниці в ментальності, в образі життя, знала, що регіон неспокійний...
нужно было думать куда ехать заранее. А уж если уехали, то с мужем и свекровью в мусульманах жить.
Я згоден! Треба було обирати спочатку. А тепер "бачили очі що брали..."
P.S. Я себе навряд чи можу вважати расистом, але ось чомусь в таке пристрасне контрастно-кольорове кохання я не вірю. Тут чистої води розрахунок. Просто треба було прорахувати трішечки глибше.