Национализм?

[KOCTa]

Конструктивна пропозиція: зробити для обговорення окрему тему і там продовжувати. Може тади, це буде чимось серйозним, а зараз це оффтоп. Сподіваюсь в статуті не буде пункту "проводити агітацію у всіх гілках форуму" .

 

[Зверюга.ua]

Мова йде лише про громадську ооганізацію. Партії створюються не в Сумах і не з нашими можливостями. І не з нашою метою - партія існує для того, щоб долізти до влади, а громадські організації - переважно для того, щоб допомагати іншим. Хоча іноді не потрібна й ця формальність. Що нам заважає разом робити якусь справу: випускати газету, створити інформаційний ресурс, написати статтю, видати брошуру, провести лекцію, презентацію, організувати збір підписів, пікетування, підготувати звернення громадськості. Врешті-реш можна розробити якусь програму і подати її на фінансування (бюджетне, донорське), але використати для цього ресурс іншої організації (напр. СОКМО чи Прес-клуб).

Річ у тім, що по перше, треба знати що ми намагаємося зробити і роз'яснити це суспільству, а по друге одного голого "інузазізму" не висточить що б ця організаця переросла у шось накшталт СОКМО...
Спочатку треба гроши ) А ідей цілий вагон з причепом...

 

[Богдана]

я вважаю, що для початку буде достатньо того, що ми збиремося і будемо набирати силу, завдяки збільшенню кількості людей і бажаючих працювати. А там буде видно.

 

[Зверюга.ua]

#ukr ось сюди заходьте і все обговоримо порт 7777

 

[Merime]

Спочатку треба гроши ) А ідей цілий вагон з причепом...

Дозвольте не погодитись, не гроші народжують ідеї, а навпаки. Тому спочатку має бути конкретна ідея, під яку можна знайти гроші (якщо ставити реальні цілі, а не намагатись відразу винайняти офіс та призначити собі зарплату та відрядження).

 

[mi][a]

Туристичні довідники про Київ та Україну стверджують, що ця частина світу дуже гостинна та мальовнича. Тут чимало пам’яток архітектури, а місцевий люд пишається своїм славним козацьким минулим. У всякому разі так пишуть в туристичних довідниках. Але останнім часом з’являються й інші поради для мандрівників. Ті ж веб-сторінки посольства Сполучених Штатів та Франції застерігають туристів бути пильними під час відвідин України. Чому?

You must be registered for see links

о тех, изза которых националистов нацистами называют

 

[Ultraviolet]

Внесу свежую волну:

"Гой, делающий исследования в области закона, полежит смерти" (Талмуд, Санхедрин, 59,а)

"Лучший из гоев достоин смерти" (Абода зара, 26, в, Тосафот)

"Обмануть гоя дозволительно" (Баба кама, 113, в)

"Имущество гоя - незаселенный уголок: кто первым им завладеет, тот и хозяин" (Баба батра, 54, 16)

 

[delfium]

Ой.... не буди здесь "избранных".... В этой же теме обвиняют националистов! А не "негоев". У них нет ведь национализма, ну что ты.... У них патриотизм и смиренность. Они смиренно уничтожают другие страны (Палестину,...)

 

[Chris]

Ой.... не буди здесь "избранных".... В этой же теме обвиняют националистов! А не "негоев". У них нет ведь национализма, ну что ты.... У них патриотизм и смиренность. Они смиренно уничтожают другие страны (Палестину,...)

:icon_mrgr
Кстати, имею знакомцев-гоев, регулярно посещающих синагогу. Как это можно объяснить? - ума не приложу

 

[delfium]

Про виховання патріотизму у рагулів і дітей

В одному американському фільмі, який я бачив лише в другій його половині, дурнуватий герой сказав хитру річ: “Інтернет для того й існує, щоб, сидячи за екраном комп’ютера та, ховаючись за вигаданими іменами, гадити на всіх і все”. Цитата, звісно ж, не дослівна, але, здається, точно відтворює зміст сказаного. Так от – я не ховаюсь і не збираюсь гадити. І мені дуже хотілося б, щоб і на мене не гадили. Але ж кого тут хвилюють мої бажання?...

Не буду прикидатися смиреним праведником. Не брехатиму, ніби зла нікому не бажаю. Я його бажаю. Бажаю ворогам, бажаю покидькам, бажаю всім тим, хто, на мою думку, на це заслуговує. І в цьому я можу помилятися. Можу помилятися і в своїй оцінці, і в своїх висновках. Але ж інші також можуть помилятися, оцінюючи мене...

Декілька днів тому я був у невеличкій мандрівці. Я взагалі люблю мандрувати, і коли мені вдається вирватися – я щасливий.... Але...

Був у одному селі, де стоїть пам’ятник українським героям. Навіть не пам’ятник, а невеличкий меморіал. Коли я туди їхав – кілька разів розпитував дорогу в місцевих. Щоразу мене перепитували: «А що, там сьогодні якась акція?» Питання перше: чому нам обов’язково потрібна якась акція, щоб віддати шану своїм героям?

Меморіал виявився досить модерновим. Відчувається, що створювався під безпосереднім патронатом якихось діаспорних панів. Читаю список загиблих і зустрічаю багато знайомих прізвищ – сучасних політиків, великогабаритних чиновників, просто видатних діячів. Не думаю, що родичі, але все ж таки... Якби я десь колись на якомусь пам’ятнику зустрів власне прізвище – я би пишався цією людиною, як рідним...

Стою серед порослого високою травою меморіалчика, читаю прізвища, роздумуючи про те, чи вистачило б у мене духу свідомо піти разом з ними на смерть, аби не жити в чужому ярмі. Підозрюю, що ні. Тому дякую долі, що народився тут у ті часи, коли такого вибору поки робити не доводиться. Звертаю увагу на штучні вінки та квіти, мабуть, привезені сюди кілька місяців тому під час якоїсь чергової “акції”. Їх вже давно попевертало вітром та порозкидало – і нікому до того немає діла. Починаю їх підіймати та розставляти гарненько, і раптом чую за спиною голос...

Місцевий дядько розповідає, що колись йому платили 90 гривень на місяць, і він тут за всім доглядав. Косив траву, підрізав кущі та дерева, ладнав огорожу, підкопував, прибирав. Гроші платити припинили, а голого ентузіазму не вистачило надовго. Місцева влада платити не хоче, центральна влада про це навіть і не думає, а меценати кудись зникли... Питання номер «два»: яке майбутнє чекає країну, в бюджеті якої не знаходиться 90 гривень на місяць, щоб тримати в належному стані єдиний пам’ятник учасникам другого зимового походу?

Ну добре, хай грошей дійсно не вистачає. Або в міністерстві культури немає жодної людини, яка б опікувалася станом пам’ятників українським героям. Але коли я вчився в радянській школі, я регулярно брав участь в обов’язковому прибиранні меморіалів та пам’ятників, в почесних вартах і урочистих мітингах. Мені це не подобалося, але хтось старший завжди наполегливо втовкмачував, що таким чином я віддячую людям, які віддали своє життя за мою країну та моє щасливе дитинство. І я тому знав, що мушу це робити, поки мені самому не випав шанс віддати життя заради світлих ідеалів...

От тут і виникає кількаповерхове питання номер три: а в наших українських школах ніхто не вчиться? Чи в сучасних діточок ручки повідвалюються? Чи ми нове покоління змалку привчаємо до думки, що без копійки і палець об палець вдарити не можна? А, може, просто нам наплювати на те, хто там коли і за кого загинув – ми ж-то, слава Богу, поки живі-здорові? Та й взагалі – закону про те, що дітей в Україні треба виховувати у патріотичному дусі, немає, тож хай поки кожен виховується так, як сам хоче?..

А потім я ще був деінде. Був на унікальних історичних місцях. В одному понабудовували статуйок, парканчиків, доріжок, терасок – так, що від історії вже майже нічого там і не лишилося. А в іншому дуже люблять відпочивати наші люди – дихати свіжим повітрям, засмагати на сонечку, купатися в річечці, смажити шашлички, пити, квасити, бухати... Як результат – все загаджене. Купи сміття, битого скла, дерева з пообламуваними гілками, скелі, суцільно порозписані клятвами у вічному коханні та історичними довідками, коли і хто тут зависав...

У місцевому краєзнавчому музеї Галина Володимирівна натхненно розповідала... Цим горщикам по кілька тисяч років!... Це ж стародавні арабські та візантійські монети – про що це свідчить? Значить, була розвинена торгівля – зі Сходом і Заходом!... А зверніть увагу на ці золоті та срібні прикраси! Яка робота! А як збереглися! Люди з усієї Європи приїзджають, щоб на них подивитися!...

А наші люди тут бувають? – запитую. Бувають, - каже якось не дуже впевнено, – і дуже часто...

Чомусь не дуже віриться...

06.07.2006 Сашко ПОЛОЖИНСЬКИЙ

Ось так...