Відповідь: Вступление Украины в НАТО
ЯСНИК: Вступ до НАТО позитивно вплине
на розвиток військово-промислового комплексу України
Вступ до НАТО означає нові можливості для конкурентоздатних оборонних виробництв. Конкурентною перевагою України є високотехнологічний ВПК, а також здатність України до створення в замкнутих циклах виробництва деяких конкурентоздатних на світовому ринку зразків озброєння. Зокрема в таких галузях, як ракетобудування, літакобудування, танкобудування, суднобудування, а також системи протиповітряної та протиракетної оборони. НАТО має дуже потужні науково-дослідницькі підрозділи і можливості їх фінансування. Тому не викликає сумніву, що потужний науковий потенціал України буде задіяний у разі вступу до НАТО.
Вступ до НАТО є сигналом іноземним інвесторам для приходу в Україну. Після вступу до НАТО відбудеться різке збільшення іноземних інвестицій в Україну, оскільки безпека пов’язана з економікою (наприклад, приплив іноземних інвестицій до Польщі, Чехії й Угорщини за рік після оголошення про вступ до НАТО збільшився у 3,5 раза, до Румунії – на 141%).
НАТО не вимагала масового переозброєння східноєвропейських армій. НАТО також не вимагає від своїх членів закупівлі озброєння виробництва країн – членів НАТО. Кожна країна має право на власний розсуд вирішувати, яке озброєння і чийого виробництва купувати для своїх збройних сил.
Українське озброєння радянського виробництва не становить проблеми при вступі до НАТО. Не лише нові члени НАТО, але й розвинена Німеччина півтора десятиліття використовувала колишнє радянське озброєння (наприклад, літаки МіГ-29, які були на озброєнні ще в армії НДР).
Україна вже має певний досвід успішних відносин з НАТО у військово-технологічний сфері, зокрема у сфері створення суден на повітряній подушці для Греції, співпраці в галузі артилерійських систем із Чехією.
Крім того, співпраця з НАТО дала змогу зберегти у використанні української армії найбільший у Європі полігон „Яворів”, на обслуговуванні якого задіяно тисячі громадян.
Країни НАТО дедалі більше усвідомлюють недоцільність орієнтації на національне виробництво повного переліку основних озброєнь і змушені створювати загальноєвропейські структури ВПК.
Український ВПК у його сучасному вигляді утворився на базі частини колишнього ВПК СРСР, що зумовлює наявність тісних коопераційних зв’язків та технологічних циклів у межах держав СНД. Євроатлантична інтеграція є процесом інтеграції України з одними з найпередовішими держави світу. Потужності України у галузі ВПК можуть бути використані цими країнами. Насамперед це стосується держав Європи, які потребують оновлення свого оборонного потенціалу та на початку 2000-х рр. почали реалізувати Європейську політику безпеки і оборони. Так, нині у Великої Британії є лише 4 військово-транспортних літаки далекого радіусу дії, у решти європейських членів НАТО – 9, у США – 250.
Однак країни НАТО досить обережно ставляться до співпраці в цій сфері, і насамперед з не – членами НАТО. Україна має перспективу щодо розробки і реалізації таких проектів з НАТО: спільні дослідження і розробка зразків сучасного озброєння і військової техніки, модернізація та ремонт техніки й озброєння радянського виробництва для армій нових членів НАТО. Від вступу до НАТО виграв оборонний комплекс тих країн Східної і Центральної Європи, який мав конкурентноздатне сучасне виробництво (насамперед, Польщі і Чехії). Водночас, тим країнам, які не мали конкурентноздатних оборонних технологій, вступ до НАТО не допоміг, і їхні оборонні виробництва, які почали занепадати одразу після розвалу Варшавського договору 1990 р., не були реанімовані. Це стосується, насамперед, Словаччини, військово-промислові підприємства якої орієнтувалися на виготовлення мільйонних кількостей низькотехнологічних зразків стрілецької зброї, значної кількості бронетехніки тощо.
Паралельно з євроатлантичною інтеграцією відбувається втрата вигідних для України кооперативних зв’язків з Росією. Однак це має місце з 1991 року і прямо не зумовлено курсом України на вступ до НАТО. Така логіка поведінки великої держави: Росія поступово налагоджує "замкнені цикли" виробництва озброєнь на своїй території і така тенденція дуже віддалено стосується українського курсу до НАТО. Крім того, Росія сама почала застосовувати натівські стандарти, уклавши Угоду про приєднання до системи кодифікації НАТО. Співпраця з Росією на ринках третіх країн є малоперспективною, оскільки може бути масштабною лише щодо ринку модернізації бронетехніки радянського виробництва для країн "третього світу". Цей ринок характерний тим, що постійно зменшується внаслідок природного виходу з ладу такого роду продукції. Внаслідок об‘єктивних обставин відбувається втрата вигідних для України кооперативних зв‘язків з Росією. Ці зв‘язки можуть бути значною мірою компенсовані поступовим налагодженням співпраці з країнами НАТО.
Вступ до НАТО пов‘язаний із покращенням клімату для здійснення підприємницької діяльності в Україні, зокрема й з покращенням міжнародного інвестиційного іміджу України. Безпека і інвестиційна привабливість прямо пов‘язані між собою.
Україна цілком може очікувати після вступу до НАТО аналогічного ефекту — різкого зростання іноземних інвестицій у свою економіку, в тому числі у ВПК.
Ключові поставки військової техніки до нових членів НАТО з боку старих членів здійснюються за пільговими цінами, а частину озброєнь країна отримує задарма. Так, у квітні 2003 року Польща і США уклали контракт на закупівлю Польщею 48 військових літаків F-16 на суму в 3,5 мільярда доларів США. За умовами угоди США інвестують в оборонну промисловість Польщі 12 мільярдів доларів США. Ця угода стала найкрупнішим військовим контрактом, укладеним країною колишнього Варшавського договору від закінчення “холодної війни" і до 2003 року. Нові члени НАТО Польща і Чехія ухвалили закони, якими зобов’язали іноземні компанії, які продають цим країнам військову техніку та матеріали, здійснювати інвестиції в економіки цих держав на суму, в 3,5 раза більшу від вартості закупленого.
Отже, вступ України до НАТО, найімовірніше, збільшить привабливість українських оборонних підприємств для країн Заходу, підтвердить надійність військово-технічної співпраці країн НАТО з Україною та знизить фінансові та політичні ризики в галузі оборонної промисловості України, що, вочевидь, позитивно позначилося б на обсягах інвестицій до ВПК України.
Підготовлено робочою групою експертів Фонду „Демократичні ініціативи” та Інституту зовнішньої політики. Керівник експертної групи – кандидат політичних наук Олександр Палій.
