Олександр Карась
Друг «Подолянин», начштабу 5-го окремого батальйону ДУК
Блокада бази ДУК: «Трошки образливо - скільки «витягували їхні задниці», а вони на нас зброю направляють…» Блокпости, що перекривають дорогу до бази ДУК ПС у Дніпропетровській області не лякають, а ображають добровольців.
Сьогодні, 28 квітня, вдень після обіду ми з заступником командира батальйону другом «Гатило» поїхали перевіряти, як іде навчальний процес у наших снайперів і розвідки.
Недалеко від бази ми виявили обладнання блокпоста солдатами, як вони сказали, «25-ї десантної бригади». Було явно видно, що позиція викопується з направленням в нашу сторону. БТР також встановлюється в нашу сторону. А дорога перегороджена, хоча вона ніякого значення не має, тому що ця дорога фактично іде в тупик до нашої бази на березі річки – далі дороги нема.
Тобто перекривати її з якоюсь військовою ціллю не має сенсу, тим більше, що вона іде в зворотній бік від лінії фронту. Але було явно видно, що встановлюється вогневі точки, зокрема великокаліберний кулемет, з направленням на нас.
Трохи далі був знову блокпост: дуже агресивно хлопці настроєні. Вони почали зразу вимагати дозволи на зброю. Ми з ними переговорили і пояснили, що вже рік воюємо, виконуємо бойові задачі, а зброя наша трофейна, взята в бою. І, звичайно, дозволів на нею немає, тому що якось сепаратисти дозволів на зброю не видавали.
Потім на зворотному шляху була та сама історія. Ми дуже миролюбно до них поставились і «не наривалися» на конфлікт і говорили з ними дуже спокійно.
Було видно, що солдати дуже менжують ся. По перше вони тільки приїхали з 25-ї бригади з Миколаєва і ніхто з них не був на бойових, не нюхали пороху і не знають, що це таке. Але видно було, що ідеологічно вони налаштовані проти нас – їх накрутили добре. Тобто якась злість в очах незрозуміла.
В принципі це було дуже образливо, оскільки це був перший військовий підрозділ, який направив на нас зброю. Звичайно ми з ними разом воюємо. Ми так і казали: «В нас же один ворог – чого ж ви на нас направляєте?» Ну, вони так мнуться: «Наказ».
Але зі своїх джерел інформації (у наших у хлопців є знайомі, які служать у 25-й), ми знаємо, що в принципі їм був даний наказ «Про роззброєння Правого Сектора». Але не всі офіцери згодні з цим, солдатів також дуже багато не згодних. Одного ротного навіть зняли з посади. Трохи пізніше ми дізнались, що там, де стоїть зараз батальйон «Кривбас» (з другої сторони від нас) там займає зараз оборону 95-а десантна бригада. Теж нове поповнення, протитанкові засоби, закопані «Кугуари». Хоча «Кривбасу» нічого не було сказано, що хтось приїде і буде займати позиції.
Отже, по всьому розміщенню ми бачимо, що нас беруть у кільце, дороги нам всі перекриті.
До того ж сьогодні при навчальних польотах два наших «безпілотника» були «спалені» РЕБом (засіб радіоелектронної боротьби): і в одного, і в другого зайнялися двигуни з середини – апарати впали. Тобто спочатку вони знищили «безпілотними», а далі можуть так і зв’язок «анулювати» - класика жанру, нічого нового.
По озброєнню: на позиціях, направлених на нас, його поки не дуже багато, ми бачили кулемети, зокрема ДШК, БТР. Всього до роти солдат. Причому вони тільки обладнують блокпости на дорозі, а базуються десь в іншому місці. З іншої сторони, за річкою, розвідка теж бачила скупчення військ більше 100 чоловік. Відбувається така собі тихенька блокада: планують нас або заблокувати, або я навіть не знаю що… Наша реакція цілком нормальна: ми завжди до цього готові. Звичайно трошки образливо: скільки воювали, скільки «витягували їхні задниці», а вони на нас зброю направляють. Ну, їх звинувачувати нема за що: які генерали – такі і солдати.
Але у нас, серед особового складу, навіть трошки з’явилась радість, що якась «жива справа» буде. У нас гасло: «Хто не з нами – той проти нас». В принципі, якщо на моїх хлопців піднімуть зброю – то вони такі ж вороги українців, як і «сєпари». Якщо ми боремося за єдність і свободу нашої держави, то ті хто проти нас піднімає зброю, – однозначно наші вороги, чим би вони не виправдовували свої дії. Тобто, трошки так «веселіше» стало – хлопці пожвавішали. Ми завжди готові – будь-ласка. Але я не думаю, що якийсь підрозділ, якийсь український (!) підрозділ буде настільки «сміливий», що піде просто на нас роззброювати чи щось робити. Це буде робити НЕ УКРАЇНСЬКИЙ
===============================
З приводу всього цього на
думку чомусь спадають слова
Кобзаря:
Доборолась Україна
До самого краю....