You must be registered for see links
15 КВІТНЯ, 2014 22:20
Іран вирішив скористатись моментом і зробив хід, котрий в шахах називається "вилка" - коли атакуються одразу дві фігури супротивника
Ця країна, яка володіє найбільшими доведеними запасами газу, заявила, що готова постачати своє «блакитне паливо» до Європи. Про це
You must be registered for see links
вже
You must be registered for see links
.
Таким чином Іран прагне, з одного боку, натиснути на Росію (з якою в Тегерану свої старі рахунки), з іншого – нарешті пробити міжнародну блокаду і почати будувати стосунки з Євросоюзом: привести в країну інвесторів, налагодити міжнародну торгівлю тощо. А при вдалому збігу обставин можна досягти поступу й на обох напрямках.
У країнах ЄС, яким набридли витребеньки «Газпрому», напевне що зраділи такій заяві Ірану. Однак тут постає питання – як доправити іранський газ до країн Європи. А з цим є певні проблеми.
You must be registered for see images
Презентований у 2004 році проект газопроводу Nabucco передбачав прокачку іранського газу з району Перської затоки через Туреччину в Болгарію, Румунію й далі – на Будапешт і Відень. Однак у 2006 році через конфлікт навколо іранської ядерної програми було вирішено змінити проект так, щоб мати можливість постачати газ із Туркменістану, Узбекистану й Азербайджану.
Зрештою, проект Nabucco так і не почали будувати через його постійну дорожнечу та лобіювання альтернативного проекту («Південний потік») з боку Росії.
Натомість, як повідомив ще наприкінці минулого року міністр енергетики та природних ресурсів Туреччини Танер Йилдиз, Іран збирається побудувати власний газопровід для транспортування газу в Європу. За словами Йилдиза, імпортувати іранський газ вже планують 5 європейських країн.
Що ж, споживачів на свій газ Іран знайде швидко. Але у нього на меті – не лише торгівля енергоносіями.
Насамперед у Тегерані хочуть покращити стосунки з країнами Заходу. Якщо ЄС зреагує на його пропозиції позитивно та пришле в Іран емісарів-інвесторів, це означатиме його легітимізацію на міжнародній арені. Натомість санкції будуть поступово зменшувати.
Це суттєво посилить позицію Ірану на наступних перемовинах із «шісткою» («ядерні» країни-посередники Росія, США, Великобританія, Франція, Німеччина та Китай) стосовно згортання іранської ядерної програми, через яку впродовж останніх 10 років власне і було організовано міжнародну ізоляцію Ірану. А також дозволить цілком по-іншому будувати діалог з Москвою.
Прив’язка Ірану до Росії залишається досить сильною – це тривалі поставки російської (радянської) зброї та літаків, іншого військового обладнання. Добудувавши АЕС в Бушері, «Росатом» присадив іранців на свої послуги і ядерне пальне.
Також Росії важливо тримати Іран в стані «недокраїни» з обмеженими міжнародними можливостями, оскільки це – прямий конкурент на світовому ринку енергоносіїв, з величезними запасами нафти (III місце в світі за запасами) і газу (II місце).
Але Росію зараз заганяють у кут санкціями з усіх сторін. Тож Іран може спробувати скористатися шансом і зміцнити своє геополітичне становище (а заодно й збільшити пропозицію нафти та газу на світових ринках).