Російська інтервенція в україну. березень 2014.

KOCTa

Dedywkо |Co100
Команда форуму
Супер Модератор
"Спілкуючись російською ти долучаєш себе до тих, кого зібралась "захищати" Росія" - объясняю, что не так в подписи. Для многих жителей нашей необъятной страны российский язык так сказать "родной", вследствии тех или иных обстоятельств. Я свободно говорю на украинском, но вырос в такой среде, что думаю по-русски. Это не делает меня "второсортным" украинцем. Ок? Не исключаю, что я в большей степени патриот, чем те, которые ради показухи переходят на укр. язык. Не нужно апеллировать и заниматься политиканством по языковому вопросу.
Haup, яким чином мій підпис наводить Вас на думку, що я когось, хто розмовляє російською, вважаю "людиною другого сорту"? Я, до речі, теж звик російською спілкуватись. Але мені не подобається, коли Путін зараховує мене до тих "російськомовних", яких вин вирішив "захищати". Тому, для себе особисто, вирішив переходити на українську мову. От мій підпис саме про це. Не більш і не менш. Це не "показуха". Це той мінімум, який кожен може зробити без особливих незручностей для себе, для того, щоб позбавити Москву підстав для війни. А "показуха", це "рвати на собі рубаху" і кричати що "проти війни", і нічого, для того, щоб її запобігти, не робити.
 
  • Like
Реакції: VIB

KOCTa

Dedywkо |Co100
Команда форуму
Супер Модератор
"Спілкуючись російською ти долучаєш себе до тих, кого зібралась "захищати" Росія."(с) - и не собираюсь. Только показываю, что я в свободной стране, меня никто не "притесняет", и "защищать" меня не от кого! Так ведь?
Воно то так. Тільки ж справа в іншому. Справа в тому, що російська пропаганда таки долучає і рахує кожного, хто російською спілкується до тих, кого таки треба захищати.
Я нікого не примушую спілкуватись українською. Кожен сам для себе повинен це вирішити. Це важке рішення, купа незручностей, але так вже склалось.
Питанням "захисту російськомовних" і надалі будуть спекулювати. Якщо ми хочемо щось змінити, то це те, що ми, кожен особисто, може зробити. А то всі розумні, коли справа стосується того, що влада "повинна робити". А коли справа торкається щоб самому щось зробити, то раптово це виявляється дуже складним.
 

KOCTa

Dedywkо |Co100
Команда форуму
Супер Модератор
Можу помилятись, але, судячи в усього імовірно найближчі дні в Криму буде "зачистка". Підстав для цього вже більш ніж достатньо.
Оскільки керівництво Росії наполегливо стоїть на тому, що озброєні військові формування в Криму Росії не належать і вони не носять знаків належності до російських військ, то, формально війна з ними не може бути і розглянута, як війна з РФ. У кращому випадку, як боротьба з військовим захопленням влади, або з бандитами.
Кваліфікація комботантів у військових конфліктах:

Комбатант(от Combatant — сражающийся) — , принимающее непосредственное участие в в составе одной из сторон военного конфликта, и имеющее в этом качестве особый юридический статус.

Несмотря на многотысячелетнюю историю войн, строгое определение сражающихся (комбатантов) было сформулировано лишь в на в (далее IV Гаагская конвенция). Лишь тогда, после долгих дискуссий, были установлены критерии, с помощью которых можно было отличить комбатантов от других участников вооружённых конфликтов:

«Военные законы, права и обязанности применяются не только к армии, но также к ополчению и добровольческим отрядам, если они удовлетворяют всем нижеследующим условиям:

1) имеют во главе лицо, ответственное за своих подчиненных;
2) имеют определённый и явственно видимый издали отличительный знак;
3) открыто носят оружие;
4) соблюдают в своих действиях законы и обычаи войны.

Ополчение или добровольческие отряды в тех странах, где они составляют армию или входят в её состав, понимаются под наименованием армии.»

Необходимость чёткого определения обуславливалась тем, что сражающиеся имеют особый статус и связанные с ним особые ответственность и права: «Сражающиеся — это лица, входящие в состав вооружённых сил одной из воюющих сторон и непосредственно ведущие боевые действия против неприятеля с оружием в руках. За ними признаётся право применять военное насилие; к ним самим применяется высшая форма военного насилия, то есть физическое уничтожение; попав в руки неприятеля, комбатанты имеют право на обращение с ними, как с военнопленными.

Из этих критериев вытекает, что комбатант является не только субъектом, но и непосредственным объектом военных действий противника, а перестаёт быть таким объектом лишь в случае ранения, взятия в плен».

Позднее, с принятием Дополнительного протокола I к Женевским конвенциям, касающейся защиты жертв международных вооружённых конфликтов 1977 г. в статье 43 данного протокола появляется определение вооружённых сил и также впервые вводится понятие комбатанта как составляющего вооружённые силы:

«1. Вооружённые силы стороны, находящейся в конфликте, состоят из всех организованных вооружённых сил, групп и подразделений, находящихся под командованием лица, ответственного перед этой стороной за поведение своих подчиненных, даже если эта сторона представлена правительством или властью, не признанными противной стороной. Такие вооружённые силы подчиняются внутренней дисциплинарной системе, которая, среди прочего, обеспечивает соблюдение норм международного права, применяемых в период вооружённых конфликтов.
2. Лица, входящие в состав вооружённых сил стороны, находящейся в конфликте (кроме медицинского и духовного персонала, о котором говорится в статье 33 Третьей конвенции), являются комбатантами, то есть они имеют право принимать непосредственное участие в военных действиях».

Определение, данное в указанном протоколе, чётко привязывает комбатанта к вооружённым силам, тем самым показывая то, что комбатант действует от лица государства, как субъекта международного права, и тем самым государство берёт на себя ответственность за совершаемые сражающимся действия, если те не противоречат законам и обычаям войны. То есть государство санкционирует и отвечает за применение комбатантом оружия и за физическое уничтожение им комбатантов враждующей стороны.

Одной из самых серьёзных проблем в связи с определением комбатантов является признание воюющей и восставшей стороны, как один из видов международного признания.

«Признание „восставшей“ стороны имеет место тогда, когда иностранные государства имеют дело с территорией, контролируемой вооружёнными силами, ведущими борьбу с правительством. Признание „восставших“ означает, что признающее государство признаёт факт восстания против правительства, и не будет рассматривать повстанцев как вооружённых преступников.

Несколько более широким является признание „воюющим“. В таком случае на восставших распространяются право вооружённых конфликтов, практически в том же объёме, что и на государства. Условиями признания являются обладание значительной территорией государства, а также соответствие понятию воюющий в данных в Гаагской конвенции терминах о законах и обычаях сухопутной войны.

При соблюдении вышеназванных условий повстанцы имеют право называться „воюющей“ стороной и пользоваться всеми связаными с этим правами и обязанностями. Они являются субъектом гуманитарного права, а не уголовного, как было бы при отсутствии признаков воюющей стороны».
С точки зрения международного гуманитарного права, как указано в ст.1(4) Дополнительного протокола I, освободительная война является международным вооружённым конфликтом, и, таким образом, на неё распространяются законы, обычаи и нормы применительные к международным вооружённым конфликтам. Таким образом, участники освободительной войны в случае наличия у них признаков сражающихся, определённых IV Гаагской конвенцией, должны быть признаны сражающимися, то есть комбатантами. Таким образом гарантируется право народа на самоопределение.​
 

KOCTa

Dedywkо |Co100
Команда форуму
Супер Модератор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Комбатанти( combattant) — у особи, які входять до складу воюючої країни, беруть участь безпосередньо у воєнних діях . Відтаккомбатанство — безпосередня участь вояків у воєнних діях .

Комбатант — особа, яка входить до складу збройних сил країн, які перебувають у стані військового конфлікту, і має право безпосередньо брати участь у військових діях .

Комбатантами є:

  • особовий склад , і сил;
  • , особовий склад полків та добровільних загонів, якщо вони мають на чолі особу, відповідальну за своїх підлеглих; мають визначений, добре видимий здалеку відмітний знак; дотримуються у своїх діях правил ведення війни; відкрито носять зброю під час кожного військового зіткнення, а також в час, коли перебувають на очах у противника в ході розгортання в бойові порядки, яке передує нападу в якому вони будуть брати безпосередню участь;
  • екіпажі торгових морських суден, та екіпажі літаків сторін задіяних у військовому конфлікті, при умові що судна та літаки переобладнані у військові.
Теперішнє як комбатантів розглядає вояків, які беруть участь у , які ведуться народами для отримання свого права на самовизначення. У разі якщо населення неокупованих територій при наближенні ворога, не встигнувши сформувати регулярні частини, береться за зброю з метою боротьби з військами, що здійснили вторгнення, воно також визначається як воююча сторона конфлікту, за умови, що відкрито носить зброю та дотримується законів і звичаїв війни.

Застосування насильницьких військових заходів до комбатантів (аж до знищення) вважається законним. Комбатант, який потрапив до ворогуючої сторони, користується статусом військовополоненого. Найповніше правовий статус комбатанта визначається в IV Гаазькій конвенції законів і звичаїв сухопутної війни 1907 року. Також у 1949 року та протоколах I і ІІ, які доповнюють останні.
 

KOCTa

Dedywkо |Co100
Команда форуму
Супер Модератор

Воєнні дії ведуться збройними силами воюючих держав. У праві збройних конфліктів збройні сили поділяються на дві категорії осіб: ті, що воюють, або комбатанти (від франц. combattant - боєць, воїн), і ті, що не воюють, або некомбатанти.

Комбатанти - це особи, які входять до складу збройних сил воюючої держави, що мають право брати участь у воєнних діях. Правовий статус комбатанта включає: 1) право застосовувати військову силу; 2) бути об'єктом застосування військової сили аж до фізичного знищення; 3) право на поводження з ним як з військовополоненим у разі потрапляння в руки ворога. Військова сила не застосовується до комбатанта у разі його поранення або потрапляння в полон.

У міру розвитку і вдосконалення права збройних конфліктів розширювалося коло осіб, що належать до комбатантів. Так, відповідно до положень Женевських конвенцій 1949 р. до таких осіб належать: особовий склад збройних сил сторони, що перебувають у збройному конфлікті; особовий склад ополчення і добровольчих загонів, що входять і не входять до складу збройних сил; особовий склад організованих рухів опору і партизанських формувань, якщо вони відповідають таким умовам: а) мають на чолі особу, відповідальну за своїх підлеглих; Ь) мають певний і виразно видимий здалека відмітний знак; с) відкрито носять зброю; (і) дотримуються у своїх діях законів і звичаїв війни; члени екіпажів торгових суден і цивільної авіації, які безпосередньо беруть участь у воєнних діях; населення неокупованої території, яке береться за зброю, якщо воно відкрито носить зброю та дотримується законів і звичаїв війни.

У ст. 43 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р. надається розгорнуте визначення поняття "збройні сили". При цьому зазначається, що особи, які входять до складу збройних сил воюючої сторони (за винятком тих, що не воюють), є комбатантами, тобто мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.

Новелою сучасного міжнародного права є зарахування партизан і учасників національно-визвольних воєн до комбатантів. Хоча положення про те, що вони повинні мати виразні знаки і відкрито носити зброю, з тим щоб володіти статусом комбатанта, ставилося під сумнів, оскільки специфіка партизанської і національно-визвольної боротьби передбачає при проведенні деяких воєнних операцій певний рівень секретності. Проте незаперечною є умова, що партизани й особи, що беруть участь у національно-визвольній боротьбі, повинні дотримуватись законів і звичаїв війни.

До некомбатантів належать особи, які входять до складу збройних сил воюючої сторони, надають їй всемірну допомогу у досягненні воєнних успіхів, але безпосередньо не беруть участь у воєнних діях. Головна риса правового статусу некомбатанта - неучасть у бойових діях. Некомбатантами є військовий духовний і медичний персонал, інтенданти, військові кореспонденти, юристи та ін. З одного боку, ці особи не можуть бути об'єктом воєнних дій супротивника, а з іншого - можуть застосовувати наявну у них зброю тільки з метою самооборони та охорони ввіреного їм майна. Тому некомбатанти мають право на заступництво з боку ворога, якщо опиняться у нього в руках.

Поділ учасників збройних конфліктів на комбатантів та некомбатантів пов'язаний з різним обсягом прав і обов'язків у них під час воєнних дій, що впливає на режим воєнного полону.

Серед осіб, що беруть участь у збройних конфліктах, також виокремлюють військових розвідників і військових шпигунів, добровольців і найманців, парламентерів.

Військовий шпигун - це особа, яка, діючи таємно або під неправдивим приводом, збирає або прагне зібрати відомості в районі дії однієї з воюючих держав з наміром повідомити такі протилежній стороні (ст. XXIX додатка до Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 р.). Згідно з додатковим протоколом І до Женевських конвенцій 1949 р. "будь-яка особа зі складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, яка потрапляє у владу протилежної сторони тоді, коли вона займається шпигунством, не має права на статус військовополоненого і з нею можуть поводитися як зі шпигуном" (ст. 46). Не вважається шпигуном особа зі складу збройних сил сторони конфлікту, якщо вона збирає або намагається збирати від імені цієї сторони інформацію на території, контрольованій супротивником, і при цьому носить формений одяг своїх збройних сил або не діє обманним шляхом, або навмисно не вдається до таємних методів. Така особа не "втрачає свого права на статус військовополоненого, і з нею не можуть поводитись як зі шпигуном" (п. З ст. 46 додаткового протоколу І). Ця особа визнається, таким чином, військовим розвідником. У випадку потрапляння в руки ворога під час збирання розвідувальних відомостей або спроби їх збирання на неї поширюється статус військовополоненого.

Під час збройних конфліктів на боці воюючих держав беруть участь добровольці. В ст. VI Гаазької конвенції про права і обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни 1907 р. встановлено, що "відповідальність нейтральної держави не виникає внаслідок того, що приватні особи окремо переходять кордон, щоб вступити на службу одного з воюючих"1.3 огляду на те, що ці приватні особи з нейтральних держав добровільно вступають до складу збройних сил однієї з воюючих держав, вони, з одного боку, стають законними комбатантами, а з іншого - втрачають статус особи нейтральної держави. Відповідальність за їх дії несе воююча держава, на стороні якої вони воюють.

У збройних конфліктах можуть брати участь і найманці. Згідно з п. 2 ст. 47 додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р. найманець - це будь-яка особа, спеціально завербована на місці або за кордоном для того, щоб брати участь у збройному конфлікті, керуючись головним чином бажанням отримати особисту користь, і якій обіцяна стороною або за дорученням сторони, що перебуває в конфлікті, матеріальна винагорода, що істотно перевищує винагороду, виплачувану комбатантам того самого рангу і функцій, які входять до особового складу збройних сил цієї сторони. Найманець не входить до особового складу збройних сил воюючої сторони. Він не є ні громадянином сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, що постійно проживає на території, контрольованій стороною конфлікту.

Не є найманцями військові радники, що офіційно направляються на службу в іноземні збройні сили на основі міждержавної угоди. Військові радники безпосередньої участі у воєнних діях не беруть.

Міжнародне співтовариство неодноразово засуджувало практику найманства. У1968 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 2465 (XXIII), в якій оголошувалося, що практика використання найманців проти рухів за національне визволення і незалежність є кримінально караним діянням, а самі найманці - злочинцями.

У1989 р. під егідою ООН була укладена Конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців. У Конвенції найманство визнано серйозним злочином, який зачіпає інтереси всіх держав. Згідно з Конвенцією держави не повинні здійснювати вербування, використання, фінансування і навчання найманців, у тому числі з метою, що суперечить праву народів на самовизначення, як воно тлумачиться міжнародним правом. Держави зобов'язані забороняти такі дії і запобігати їм.

Конвенція 1989 р. визнає злочинними дії, скоювані не тільки самими найманцями, а й особами, що беруть участь у їх вербуванні, використанні, фінансуванні та навчанні, а також спроби вчинення вказаних дій і співучасть у них. Держави - учасниці Конвенції 1989 р, зобов'язані або судити винних, або видати зацікавленій стороні. Найманство є кримінально караним діянням за законодавством України (ст. 447 КК України).

Особливий правовий статус під час збройних конфліктів мають парламентери, тобто особи, спеціально уповноважені військовим командуванням воюючої сторони на ведення переговорів з військовим командуванням ворога. Згідно з положеннями Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 р. парламентер і сурмач або барабанщик, які супроводжують його, особа, що несе прапор, і перекладач користуються правом недоторканності. Відмітний знак парламентера - білий прапор. Парламентер може бути прийнятий військовим командуванням ворога або відісланий назад, проте у будь-якому випадку йому повинна бути забезпечена безпека повернення в розташування своїх військ. Під час Другої світової війни німецьке військове командування не завжди забезпечувало недоторканність парламентерів, порушуючи тим самим закони і звичаї війни.
 

KOCTa

Dedywkо |Co100
Команда форуму
Супер Модератор

Воєнні дії ведуться збройними силами воюючих держав. У праві збройних конфліктів збройні сили діляться на дві категорії осіб: що борються, або комбатаншы (від фр. combattant - боєць, воїн) і що не борються, або некомбатанти
Комбатанти - це особи, що входять до складу збройних сил воюючої держави, які мають право брати участь у воєнних діях. Правовий статус комбатанта включає: 1) право застосовувати військове насильство; 2) бути об'єктом застосування військового насильства аж до фізичного знищення; 3) право на обіг з ним як з військовополоненим при влученні в руки ворога. Військове насильство не застосовується до комбатанта у випадку його поранення або влучення вплен.
У міру розвитку й удосконалювання права збройних конфліктів розширювалося коло осіб, що ставляться до комбатантів. Так, відповідно до положень Женевських конвенцій 1949 р. до таких осіб ставляться: особовий склад збройних сил сторони, що перебуває в збройному конфлікті; особовий склад ополчення й добровольчих загонів, що входять і не вхідних до складу збройних сил; особовий склад організованих рухів опору й партизанських формувань, якщо вони відповідають наступним умовам: а) мають на чолі особа, відповідальне за своїх підлеглих; Ь) мають певен і виразно видимий видали відмітний знак; с) відкрито носять зброю; d) дотримують у своїх діях закони й звичаї війни; члени екіпажів торговельних судів і цивільної авіації, які безпосередньо беруть участь у воєнних діях; населення неокупованої території, що береться до зброї, якщо воно відкрито носить зброю й дотримує законів і звичаї війни
У ст. 43 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1949 р. дається розгорнуте визначення поняття «збройні сили». При цьому вказується, що особи, що входять до складу збройних сил воюючої сторони (за винятком що не борються), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях
Новелою сучасного міжнародного права є віднесення партизанів і учасників національно-визвольних воєн до комбатантів. Хоча положення про те, що вони повинні мати виразні знаки й відкрито носити зброю, для того щоб мати статус комбатанта, піддавалося сумніву, оскільки специфіка партизанської й національно-визвольної боротьби припускає при проведенні деяких воєнних операцій певний рівень таємності. Однак незаперечним є умова, що партизани й особи, що беруть участь у національно-визвольній боротьбі, повинні дотримувати законів і звичаї війни
 

rfvgy

Ukrainian
Мета Путлєра переодягте ,,зелених чоловічків ,, у однострої миротворчих військ . Як він це планує зробити невідомо .
 

KOCTa

Dedywkо |Co100
Команда форуму
Супер Модератор

Учасниками війни є не все населення воюючих держав, а тільки цілком визначена його частина — так звані законні учасники війни, діям яких надається державний характер. Під час збройних конфліктів населення, яке мешкає на території держави, ділиться на дві групи: те, яке стосується збройних сил (збройні сили, партизани і т.д.), і яке не стосується збройних сил (цивільне населення).
У свою чергу, міжнародне право розрізняє дві категорії осіб, які належать до збройних сил воюючих сторін:
1) воюючі (комбатанти);
2) ті, які не беруть участь у боях (некомбатанти). Комбатанти — це особи, які входять до складу
збройних сил воюючих сторін, що безпосередньо ведуть бойові дії проти супротивника зі зброєю в руках. Потрапивши в полон, комбатанти набувають статусу військовополонених.
Некомбатанти — це особи, які входять до складу збройних сил, але безпосередньо не приймають участь у бойових діях. Відповідно до міжнародного права до не-комбатантів (невоюючих) належить особовий склад, що правомірно знаходиться в складі збройних сил воюючої сторони, що надає їй допомогу у досягненні успіхів у бойових діях, але в них безпосередньо участі не бере. Це — військові кореспонденти, юристи, медичний персонал, духівництво, інтенданти. Вони не є об'єктом воєнних дій із боку противника і мають право на його заступництво в тому випадку, якщо виявляться під його владою. Застосовувати зброю проти некомбатантів заборонено. Некомбатанти можуть мати особисту зброю, але не використовують її у воєнних діях, а тільки для самозахисту. У разі участі в бойових діях вони набувають статусу комбатантів.
Відповідно до Женевських конвенцій 1949 року до комбатантів належать:
— особовий склад регулярних збройних сил;
— ополчення, добровольчі загони, як вхідні, так і не вхідні до складу регулярних збройних сил;
— особовий склад рухів опору і партизанських формувань;
— особи, які надають допомогу збройним силам, але участі в бойових діях не приймають;
— члени екіпажів торгових суден і цивільних літаків, які надають допомогу воюючим;
— населення, що при наближенні противника взялося за зброю, якщо воно відкрито носить зброю і дотримується законів і звичаїв війни.
Отже, комбатанти повинні відповідати таким умовам:
а) мати на чолі особу, відповідальну за своїх під порядкованих;
б) мати визначений і видимий здалеку знак від мінності;
в) відкрито носити зброю;
г) додержуватися у своїх діях законів і звичаїв війни.
У міжнародному праві тривалий час продовжувалася дискусія з проблеми правового статусу партизан, яких не визнавали комбатантами. Це пояснювалося насамперед тією шкодою, що партизани завдавали регулярним силам противника у нього в тилу, і бажанням потерпілої сторони розправитися з ними, як із бандитами, що не підпадають під охорону норм міжнародного права. Результатом цього довгого процесу усе ж стало визнання партизан у якості комбатантів. Партизани і бійці національно-визвольних рухів є комбатантами за умови дотримання ними певних умов (подібні з загальними умовами визнання комбатантів):
а) належать до якого-небудь воєнним способом організованого загону, на чолі якого стоїть відповідальна особа (зазвичай цивільна особа);
б) носять знаки відмінності (на відміну від воєн них комбатантів, що носять воєнну форму, погони, емблеми, партизани в основному носять цивільний одяг і мають певні знаки відмінності, наприклад, ра дянські партизани в період Другої світової війни носили червону стрічку на головному уборі);
в) відкрито носять зброю. Стаття 43 Додаткового протоколу І 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року конкретизує це положення: партизани повинні вікрито носити зброю під час кожного воєн ного зіткнення й у той час, коли вони будуть знахо дитися на очах у противника в ході розгортання в бойові порядки, що передує початку нападу, у якому вони повинні взяти участь;
г) дотримуються законів і звичаїв війни.
При дотриманні цих умов члени партизанських загонів при потрапленні в полон признаються комбатантами.
Розвідники — особи, які входять до складу збройних сил воюючих сторін, що носять воєнну форму і проникають у розташування супротивника з метою збору відомостей про нього для свого командування. Захоплені в полон розвідники користуються статусом військовополонених. Розвідник не може нести кримінальну відповідальність за дії, вчинені ним раніше в попередні рейди в район дії ворожої армії.
Від розвідників слід відрізняти лазутчиків (шпигунів) — осіб, які, діючи таємною способом або під фальшивими приводами, збирають відомості в районі воєнних дій. На цих осіб режим воєнного полону не поширюється, вони можуть бути покарані воєнним судом і навіть засуджені до смерті.
Головна відмінність воєнного розвідника від лазутчика (шпигуна) — це воєнна форма розвідника, що свідчить про його приналежність до збройних сил своєї держави.
Іноземні воєнні радники й інструктори — це особи, які входять у збройні сили іншої держави, що відповідно до міжнародних угод знаходяться в іншій державі для надання допомоги в освоєнні бойової техніки і навчанні особового складу збройних сил. Радники й інструктори не беруть участь у воєнних діях. Радники навчають веденню бойових дій. Інструктори допомагають в освоєнні бойової техніки. Проте, якщо ці особи беруть участь у бойових діях, вони прирівнюються до комбатантів.
Не є комбатантами найманці. Визначення ознак най-манства і його правового статусу в останні роки набуло гострої практичної необхідності через поширення цього явища, що шириться, що викликає з боку міжнародного співтовариства осуд. Міжнародне право вважає найманцем особу, яка завербована на місці або частіше усього за кордоном спеціально для того, щоб воювати в збройному конфлікті, і яка фактично приймає в ньому участь. Поняття найманців міститься в статті 47 Додаткового протоколу І від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року. Відповідно до цього документу найманець не має статусу комбатанта або військовополоненого. Можна виділити такі ознаки найманця:
— він спеціально завербований на місці або за кордоном для того, щоб воювати в збройному конфлікті;
— він фактично приймає безпосередню участь у воєнних діях;
— він бере участь у воєнних діях, керуючись головним чином бажанням одержати особисту вигоду, і йому дійсно обіцяна стороною або з доручення сторони, що знаходиться в конфлікті, матеріальна винагорода, що істотно перевищує винагороду, обіцяну або виплачувану комбатантам такого ж рангу, і функцій, які входять в особовий склад збройних сил даної сторони;
— він не є ні громадянином сторони, що знаходиться в конфлікті, ні особою, яка постійно мешкає на території, контрольованою стороною, що знаходиться в конфлікті;
— не входить в особовий склад збройних сил сторони, що знаходиться в конфлікті;
— не посланий державою, котра не є стороною, що знаходиться в конфлікті, для виконання офіційних обов'язків у якості особи, яка входить до складу її збройних сил.
ООН неодноразово висловлювалася проти найманст-ва, оголосивши його міжнародним злочином і призвавши всі держави прийняти закони, що карають найманців як кримінальних злочинців.
Відповідно до статті 63і Кримінального Кодексу України найманство визнається кримінальним злочином і кваліфікується як «вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання в збройних конфліктах інших держав або в насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади або порушення територіальної цілісності, а однаково використання найманців». Ці дії караються позбавленням волі терміном від 3 до 10 років. А сама «участь без дозволу відповідних органів державної влади в збройних конфліктах інших держав, з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди» карається позбавленням волі терміном від 5 до 12 років.
Від найманців слід відрізняти добровольців (волонтерів) — іноземних громадян, які у силу політичних або інших переконань (а не з матеріальних міркувань) поступають на службу в армію якої-небудь воюючої сторони і включаються в особовий склад збройних сил.
 

Клара Цеткин

Well-Known Member
Путин начнет орать, что мол войска не наши, но это же РОССИЯНЕ, бЕндеры нас ОБИЖАЮТ (мне очень нравится писать через Е, простите, это наверное какие-то последователи Остапа Бендера или Бендера с Футурамы, но все равно россияне их боятся)

особое внимание в комменты, там есть сумчанин, которого обижают бЕндеровцы
 
Зверху