Революция - стихия экстримистов

[Stein]

НАВІЩО ТОБІ ЖИТИ ДАЛІ?

Більшість тих, що приходять до Бога, — керуються первісним страхом небуття, страхом смерті, котрий живе у кожному. Ми проживемо не так уже і довго. Комусь відпущено п'ятдесят років, комусь — шістдесят, хтось дотягне до дев'яноста. Надійде час, і прийде архангел Михаїл — з крилами, весь у білих шатах, потоках світла, з палаючим мечем. Він скаже: „Життя закінчується, і завтра ти, рідний, помреш... А хочеш жити іще?" І кожен скаже: „Хочу!". Та він неодмінно спитає: „Для чого?". Перед обличчям смерті люди бувають чесні, тому у відповідь він почув би цвинтарну тишу.

Є інстинкт самозбереження, тобто інстинкт життя. Але чи цей інстинкт завжди корисний, завжди виправданий? Людина також хоче їсти. Та помітьте: людина, необмежена в їжі, хоч трішки, але завжди переїдає. Тобто, інстинкт задовольняти голод корисний до першого шматка, а після третього цей інстинкт шкодить. Так: і з інстинктом життя. У перші десятиліття доцільно і корисно — жити, а потім для чого? Щоб переїдати?

Прожити іще сімдесят років, щоб з'їсти більше огірків? А можливо, ти хотів би пережити іще раз службу у збройних силах? Іще раз посидіти в тюрмі? Подивитися іще двадцять тисяч телесереалів? Вони однакові. Це перший телесеріал вражав, наступні — це вже повторення, яке урізноманітнюється технологією. Чим більше читаєш, тим менше дізнаєшся з книжок. І уже в п'ятдесят, шістдесят, сімдесят років кожна нова книжка читається просто за звичкою читати. І нові ідеї, що-небудь таке, що вражало б, що по-справжньому викликало б сльози, трапляється рідко.

Жити ще сімдесят років задля того, щоб мати можливість милуватися природою? А скільки разів ти перші сімдесят років милувався природою? Спостерігав, як падає це листя, як світить це сонце, так, наче ти бачиш це вперше (чи востаннє)? Лічені одиниці разів! Скільки разів за останній час ти добирався на околицю міста для того, аби просто споглядати? Вийдіть на природу і спробуйте споглядати її сорок хвилин. Одразу захочеться знайти який-небудь гриб. Ви не будете дивитися вгору, на хмари, — ви будете дивитися вниз, на гриби. Ви будете думати про попоїсти.

І всього лише заради того, аби іще сім разів на сорок хвилин забути про все і захопитися заходом сонця, виглядом вечірнього моря, ви хочете прожити наступні сімдесят років? Та це все можна зробити за тиждень. Ідіть і зробіть це, нарешті!

А може, прожити ще сімдесят років для того, аби що-небудь написати, намалювати, здійснити ВЧИНКИ?

Погляньмо на тих, хто здійснював вчинки! Ньютон міг би померти у двадцять п'ять років і все одно вважався б великим. Олександр Македонський всі свої завоювання здійснив до тридцяти років. Він міг би прожити іще сто років — це б небагато додало. Толстой після „Війни і миру" міг уже нічого не писати. Все те, що він писав потім, могло б і не бути написаним (і навіть ліпше, якби воно не було написане), а він закінчив „Війну і мир" років у сорок. Для чого було жити далі? Для чого було так довго жити Солженіцину? Останні двадцять років він живе марно. І так більшість. Лічені одиниці могли творити після шістдесяти. Хіба варто жити так довго заради самоповторень?

Але справжня проблема криється у тому, що для більшості ближніх нічого нового не буде уже після двадцяти. Для чого тоді жити до сорока? Продовжувати весь цей жах заради тих кількох хвилин справжнього щастя чи справжнього осягнення, яке розсіяне по життю? Сядьте і спробуйте на папірці виписати всі ті випадки, коли ви жили по-справжньому, коли ви віддавалися по-справжньому сильним і високим почуттям? Чесно сумуйте хвилини. Ви одержите пару годин. Пару днів. Кілька тижнів. За весь цей час.

Про що йдеться насправді? Про те, що не буде ніякого архангела Михаїла. Буде п'яний санітар. І нікому не додасться навіть п'ятнадцять хвилин, не те що сімдесят років. І мова йде не про те, чи можливо зробити життя довшим. Мабуть, неможливо. Але його можна зробити товстішим!

Насправді ми маємо дуже мало справжніх повноцінних хвилин у своєму житті — хвилин справжньої боротьби, справжньої небезпеки, справжньої насолоди. Ми могли б вмістити в нього тисячу разів по стільки!

Життя можна і потрібно робити інтенсивнішим. Усе залежить від комплексу проблем, які ми вирішуємо. Одна людина за півроку свого інтенсивного життя переживає стільки, скільки інша пережила б за десять або й за двадцять років. Тому що мрії зазвичай здійснюються, на відміну від економічних і соціологічних прогнозів, які не здійснюються ніколи. В цьому сенсі діти повноцінніші за старих. Вони не розчаровані.

Насправді можна зробити життя товстішим. БРАТСТВО якраз і потрібне для цього. Об'єднана воля може діяти в кожному з нас, і все буде виходити швидше й інтенсивніше. Тільки-но людина починає резонувати з усіма іншими і, головним чином, зі своїми завданнями, витворюється контекст. Прорив можливий тільки в спільноті.

Вважається, що уже в XVII столітті італійські художники рідко досягали вершин. Тоді уже прориви в мистецтві відбувалися на інших територіях. Хоча вчитися всі їздили до Італії. Але якщо ми візьмемо кожного з третьо-, п'ятирозрядних художників Італії XVII століття, то побачимо, що це витвори надзвичайної технічної досконалості. Звичайна сіра публіка, не здатна до осягнення, тільки завдяки тому, що вона була включена в цю мистецьку спільноту, мала можливість сягати неймовірних технічних і технологічних вершин у живописі. І якби сьогодні хто-небудь міг застосувати таку техніку в живописі, він безумовно вважався б великим художником XX століття. Але спільноти нема. І тому це неможливо. Навіть сіра, навіть п'ятирядна людина могла сягати таких вершин, які нам сьогодні здаються уже неможливими. А тим більше неймовірним здається те, що це не поодинокі випадки.

Все XX століття українці мріяли, щоб прийшов Вождь якогось такого масштабу, щоб у нього можна було закохатися безтямно і щоб всім одразу і беззаперечно стало зрозуміло: це — геній історичної дії, чи геній війни, чи геній будь-чого на всі часи. Люблять чи не люблять Україну, погані чи добрі сусіди,- щоб вони усі визнали: так, геній на всі часи. І ми молимося, щоб таке сталося. А бувають часи і бувають народи, бувають спільноти, які такого роду суб'єктів — геніїв на всі часи — штампують, як підшипники. Бо мають спільноту, мають контекст.

У спільноті витворюються ті дивовижні тонкі механізми, які дають можливість звичайній пересічній людині раптом сягати рівня, якого в інші часи можуть сягати лише генії людства.

Не знаю, чи вдасться це нам. Але сама по собі ця спроба зібратися в БРАТСТВО для того, щоб витворити контекст, є шляхетною.

Ми постійно стикаємося з питанням: "А яка у вас мета?" Невже зібратися, щоб витворити контекст — недостатня мета? Це недостатня мета — самозахист?

 

[Stein]

Коли Александр Великий зібрав свою бригаду і рушив завойовувати Персію, перед ним стояла маленька мета: розширити кордони держави. Тоді всі цим займалися, і він вирішив не відставати. Із подивом вони побачили, що за Персією існує ще щось. І можна піти туди. І вони просто пішли далі. Перед ними не стояла мета перевернути світ. Не було мети розширити еліністичну цивілізацію. Тоді не було іще поняття про еліністичну цивілізацію. Як Тартюф не знав, що він розмовляє прозою, так і вони не знали, що вони несуть культурну місію. Вони просто йшли. У них була вузька технічна задача. Але весь еліністичний світ народився з цієї армії.

Точно так само, як грецький світ народився колись з однієї корабельної команди. І люди, які сіли на цей корабель і попливли обслідувати ті острови і невідомі береги, — вони не ставили перед собою мети створювати грецьку культуру і грецьку цивілізацію. Вони хотіли торгувати — щось продати і щось купити, а по дорозі, якщо поталанить, — трішки пограбувати.

І так було завжди. Всі ті великі досягнення, які має людство ( і які завжди були зроблені спільно), були зроблені, як щось побічне. Люди захотіли заснувати колонію, а виявилося, що вони відкрили Новий Світ; люди захотіли просто переїхати з одного міста в інше місто, а виявилося, що таким чином почався науково-технічний прогрес.

Коли найперші пішли за Ісусом Христом, вони просто зреагували на чудо. Вони пішли за Ним як за людиною, не Богом. Вони до кінця все ще не вірили, що це Бог, вони просто хотіли слухати. Хтось із цих апостолів хотів індивідуального зросту. Можливо, хтось просто хотів споглядати Диво. Хтось просто не хотів працювати. Хтось шукав для себе маленького індивідуального сенсу, щоб виправдати своє існування. А виявилося, що все було значно більше, що вони були присутні при найбільш значній історичній події всіх часів і народів. А вони не знали цього. Вони просто пішли за людиною, яка їм сподобалася.

І коли ми сьогодні говоримо про БРАТСТВО, мова іде тільки про те: піти в будь-якому довільно обраному напрямку. І наші сили настільки малі, а відомості про ворога настільки туманні, що ми можемо собі дозволити іти куди завгодно. Головне наважитися, зібратися і піти.

Напрямок не має значення. Всі напрямки однакові. Куди б ми не пішли — на схід, на захід, на південь, на північ, я знаю, що ми прийдемо до слави і величі. Тому що важливо не куди, важливо не за чим, важливо — що потрібно нарешті зібратися і піти. Це себе завжди виправдає.

У цьому, власне кажучи, і полягає весь секрет нашої діяльності. Збити корабельну команду і вийти в море. Не знаючи, чи там попереду Америка, чи море мороку, яке обривається у Світову прірву; чи взагалі можна доплисти, і головне — чи можна повернутися. Просто це потрібно зробити, — і ми обов'язково відкриємо нові континенти, нові світи і нові перспективи для всього людства. Так робили всі ті, хто йшов до нас. І навіть помилки, навіть наші дурниці будуть мати значно більше сенсу, ніж занудна правда прагматиків. Коли Колумб відпливав, було безліч людей, які казали, що це дурниця, до Індії не можна таким чином доплисти. І виявилося, що Колумб помилявся! Він шукав Індію, а знайшов інше, значно цікавіше, ніж Індія. Тому що нормальні прагматичні люди, які можуть прораховувати варіанти, у великому завжди помиляються.

Тевтонський орден просувався на північ, бо шукав Гіперборею, казкову країну на Полюсі. А там не було ніякої Гіпербореї. Шукали Гіперборею — утворили Прусію — германську імперію — третій рейх.

У нас там теж десь є Гіперборея, навіть у кожного своя. І позаяк вона у кожного своя, напевне, можна сказати, що її там не існує. Там щось значно більше, ніж Гіперборея. Те, що не вміщується у наші сьогоднішні уявлення.

І це варто робити не для того, щоб зробити своє життя довшим — можливо, навіть коротшим, але значно інтенсивнішим. Ми вмістимо туди пригод, подвигів, осягнень і багато-багато цукерок.

 

[AWAS]

Stein, воистину ПРОПОВЕДИ для людей боящихся Бога! А знаешь почему они Его бояться, да потому что страх их поводырь в этой жизни. Таким людям страшно их одиночество, вот они и сбиваются в стаи. По моему глубокому убеждению, не надо бежать к Богу и церковь, а надо начинать все с себя. Каждый из нас является альфой и омегой, но мы не понимаем и не верим в это, поэтому усилие свои понятий и верований направляем не в себя, а наружу. Это и является самой большой глупостью, так как вне нас в современном обществе, кроме насилия над собой ничего найти таким людям не светит.

 

[Stein]

Stein, воистину ПРОПОВЕДИ для людей боящихся Бога! А знаешь почему они Его бояться, да потому что страх их поводырь в этой жизни.

Сьогодні релігії не актуалізовані. Вони відчужені і сприймаються обивателем, як щось відсторонене від реального потоку життя. Людина не усвідомлює, не осмислює себе у контексті релігії.

"Плюшевий" Христос, "пластиковий" Пророк Мухаммад, "бляшаний" Будда — Це персонажі, які нікому не загрожують і тому нікому по-справжньому не цікаві. Вони прикрашають серванти. Ікони сьогодні модно вішати на стінах. Саме тому, що від них не відчувають загрози. Ікона ні до чого не кличе. Вона не накладає на тебе жодного зобов'язання.

Раніше у людини кололо в грудях, коли вона краєм ока бачила ікону, бо вона згадувала, що смерть виповнена неймовірного значення. І кожен має зіграти свою смерть, наче виставу, так, щоб Янголи на небі перепитували один одного про тебе. Ми маємо позбутися цих "плюшевих", "пластикових", "бляшаних" персонажів. Ми маємо повернутися до Христа як Вседержителя, як Бога Живого. Прийняти Його через Святе причастя у власне серце.

Нещодавно в Луцьку чудесним чином була віднайдена ікона Холмської Божої Матері. Це надзвичайно цінна чудотворна ікона, яка значно старіша і цінніша за ікону в Острій Брамі, за Володимирську Божу Матір. Вона збереглася значно краще, ніж всі ці аналоги, яким вклоняються сьогодні поляки, литовці, росіяни. У ній по краю просвердлені дірки, бо її використовували як прапор.

Ікони для наших предків були бойовими прапорами. Вони брали свої святині, несли їх перед собою, самі йшли у бій під ними. І билися під їх омофором. Поза сумнівами, культ цієї Божої Матері стане найважливішим культом в Україні вже найближчим часом.

Святині існують для того, щоб іти за ними у Вічність. Святині існують для того, щоб з ними перемагати. Святині існують для того, щоб умирати за них.

Христос — це бойовий прапор. Він небезпечний для нас і наших ворогів. Ми маємо частіше використовувати меч, який він нам приніс.

Каждый из нас является альфой и омегой, но мы не понимаем и не верим в это, поэтому усилие свои понятий и верований направляем не в себя, а наружу. Это и является самой большой глупостью, так как вне нас в современном обществе, кроме насилия над собой ничего найти таким людям не светит.

Найчастіше те, що ми сприймаємо за прояви нашої волі, є лише проявами суспільної інерції або роботою рефлексів. Себто, тут людина не проявляється як особистість. Моя думка про квадрат гіпотенузи нічим не відрізняється від його думки про суму квадратів катетів, отже, і в цій думці я не виступаю як особистість, як осібне. Як особистість у цій думці виступає лише Піфагор, міфічна істота. Це - насторожує. Чи не міфологізуємо ми особистість?

І дійсно, якщо особистість визначається лише спрямуванням рефлексії, то рефлексія спрямована в порожнечу. Якщо у нас не одна душа на всіх, то чим моя душа після смерті відрізняється від твоєї? Мова, вся здатність спілкування, культура взагалі, грунтуються на однаковостях. На тому, що більшість подразників викликають у різних людей подібні реакції. Людей систематизують за фізичними типами, яких небагато. Іще менше психологічних типів. Можна типологізувати за будь-якими характеристиками і завжди таблиця не буде великою. Може бути багато варіантів сполучень, проте все одно сьогодні живуть десятки тисяч таких самих, як ти. Коли-небудь опинившись у пеклі, ти займеш своє місце у величезному натовпі тебе. Тоді ти нарешті втратиш будь-які ілюзії стосовно власної індивідуальності. І це буде перша з приготованих для тебе тортур.

 

[AWAS]

Сьогодні релігії не актуалізовані. Вони відчужені і сприймаються обивателем, як щось відсторонене від реального потоку життя. Людина не усвідомлює, не осмислює себе у контексті релігії.

Полностью согласен. Всякая религия имеет свои обряды и ритуалы, которыми Христос не занимался, а магия эти методы использует по полной. Может поэтому и не выполняется Миссия Иисуса, с которой он пришел на землю, приблизить Царство небесное Но христианство Его миссия заменило своей - Спасителем, Иисуса Брата подменила Богом, утеряла Бога Живого, а дала Бога ею выдуманного

Ікони для наших предків були бойовими прапорами. Вони брали свої святині, несли їх перед собою, самі йшли у бій під ними. І билися під їх омофором. Поза сумнівами, культ цієї Божої Матері стане найважливішим культом в Україні вже найближчим часом.
Святині існують для того, щоб іти за ними у Вічність. Святині існують для того, щоб з ними перемагати. Святині існують для того, щоб умирати за них.
Христос — це бойовий прапор. Він небезпечний для нас і наших ворогів. Ми маємо частіше використовувати меч, який він нам приніс.

Святині існують - для кого? Иисус себя святым (что ты называешь Меня благим? никто не благ, как только один Бог;) не считал, а тут деревяшки святы стали
Поэтому на войну идут не с Богом, а с изделиями рук человеческих - ИДОЛАМИ. Как может Бог - ЛЮБОВЬ благославлять войну-несущую ненависть?

Коли-небудь опинившись у пеклі, ти займеш своє місце у величезному натовпі тебе. Тоді ти нарешті втратиш будь-які ілюзії стосовно власної індивідуальності. І це буде перша з приготованих для тебе тортур.

Знаешь чего боишься, БОЙСЯ!!! Или учись открывать свою душу и идти к Живому Богу и радоваться, радоваться и радоваться. А не других запугивать да на войну призывать, это движение совсем в другую сторону. Остановись и оглянись!

 

[Stein]

Миссия Иисуса, с которой он пришел на землю, приблизить Царство небесное Но христианство Его миссия заменило своей - Спасителем, Иисуса Брата подменила Богом, утеряла Бога Живого, а дала Бога ею выдуманного

Христос казав, що приніс нам меча. Він не казав, що приніс лопату.
Він казав "царство" і нічого не казав за демократію.

Святині існують - для кого? Иисус себя святым (что ты называешь Меня благим? никто не благ, как только один Бог;) не считал, а тут деревяшки святы стали
Поэтому на войну идут не с Богом, а с изделиями рук человеческих - ИДОЛАМИ. Как может Бог - ЛЮБОВЬ благославлять войну-несущую ненависть?

Істина лежить за стіною, яку треба подолати. Стіна засвідчує присутність істини. Відсутність перешкоди унеможливлює осягнення. Вирій перебуває за бар'єром смерті, яка має бути виконана як вчинок. Або одержана через страждання. Якщо смерть недбала, то за нею пекло, не істина. Думка є істиною, коли форма її висловлення вражає. Святе письмо відкриває істину лише тоді, коли між ним і мною пролягає мовний або політичний бар'єр, який має бути зламаний. Тому латинська Біблія є істиною для всіх, а німецька — хіба що для французів. Нерозбавлена Біблія — небезпечна. Кожну сторінку священного тексту треба розчиняти в тисячі світських сторінок.

У Біблії багато що бентежить. І те, що нас бентежить, свідчить про зміну культурного архетипу. Вважають, що двадцяте століття - час великих змін. Наївні! Ці зміни грандіозні.

Сам Бог змінився настільки, що зараз більше нагадує дао. Нам вже незручно, що Бог поводить себе як особистість. Внутрішньо ми вже зрадили Близькому Сходу заради Далекого. Раніше те, що Бог поводить себе як особистість та перебуває з кожним в міжособистісних стосунках, здавалося незручним лише видатним особистостям. "Чистий розум, що не має кордонів, — є саме божество", — писав Регель в "Житті Ісуса", якого трактував по-маніхейськи.

Сьогодні божественна особистість заважає всім.

"Бог — є любов", — казав Христос і це була революційна думка. Сьогодні це вже не думка. Технологіями любові просякнуто суспільство. Любов підступає до горла і вже трохи нудить. Тотальний Карнегі і "Практика сексу" там, куди він не дістався. Гуманна система устійливіша за жорстоку. Особистість, щоб не заважала, не треба пригнічувати, її треба розчинити. Гуманний розчин триваліший за прес жорстокості. Сьогодні революція полягає в тому, що наш Бог — особистість.

Знаешь чего боишься, БОЙСЯ!!! Или учись открывать свою душу и идти к Живому Богу и радоваться, радоваться и радоваться. А не других запугивать да на войну призывать, это движение совсем в другую сторону. Остановись и оглянись!

Є країни, в яких з кінця сімдесятих нічого не трапляється, мешканці яких насолоджуються небаченим добробутом, спокоєм, стабільністю. Майбутнє гарантоване всім ладом суспільства. Громадянин може планувати життя на десятиліття вперед. Такого ще ніколи не мало людство. Якби взяти будь-кого, з будь-якої доби після вигнання з Едему й показати сучасну Бельгію або Міннесоту, сказав би, що бачить Царствіє Боже.

Проте вечорами мешканці вирію сідають біля телевізорів і довго споглядають вигадане пекло — фільми про ґвалтівників і вбивць, або світлі стрічки про нещастя. Я підозрюю, що душі праведників крізь шпаринки в стіні Едемського саду підглядають за пеклом. Чим бо вони ще мали займатись у своїй вічності?

Маніхеї підло брешуть, трактуючи життя через війну доброго світла і темного зла. Насправді нас розриває діалектичний конфлікт потрібного з цікавим. І заспокоює гармонійне поєднання неприємного зі шкідливим. По-справжньому нас цікавлять лише прояви і пригоди особистості. Відколи подвиги недопустимі — вона проявляється у злочинах.

Ми відчуваємо, що насправді вже не потрібні суспільству. Ми любимо телевізійних злочинців, бо вони мстяться суспільству за нас.

 

[AWAS]

Христос казав, що приніс нам меча. Він не казав, що приніс лопату.

Несущий любовь не может нести ненависть, это противоположные вещи. Что Иисус сказал Петру, когда тот вынул меч? Почему тебе нужен Бог для войны, а не для любви и мира?

Істина лежить за стіною, яку треба подолати. Стіна засвідчує присутність істини.

Истина - ведет нас к совершенству!!! А кто не идет этим Путем, Господь ставит стены. Измени СВОЙ путь и уберутся стены

Сам Бог змінився настільки, що зараз більше нагадує дао.

Бог по разному ВЫРАЖАЕТСЯ, так как это по силам ПОНИМАЮЩИМ. Верующие - не на словесный понос исходят, а по Божески живут. Но вы в СЛОВАХ плутаете, тяжела выйти из этого тумана, без меток и целей направленных к свету

Сьогодні божественна особистість заважає всім.

Может вам и заважает, а мне не хватает!!!

"Бог — є любов", — казав Христос і це була революційна думка. Сьогодні це вже не думка. Технологіями любові просякнуто суспільство. Любов підступає до горла і вже трохи нудить.

Я еще и подумать о любви не могу, а вам она уже нудит. Любовь и технология - несовместимы, это разные уровни развития

Є країни, в яких з кінця сімдесятих нічого не трапляється, мешканці яких насолоджуються небаченим добробутом, спокоєм, стабільністю. Майбутнє гарантоване всім ладом суспільства.

Постоянные кризисы, что охватывают все "цивилизованное" общество, гарантируют будущее. Насолоджуватись можно своей завистью от жизни соседа, а над самим собой этого делать нельзя, так как Жизнь - это постоянное изменение, называемой развитием

Ми відчуваємо, що насправді вже не потрібні суспільству. Ми любимо телевізійних злочинців, бо вони мстяться суспільству за нас.

Если вы обществу не нужны, то почему участвуете на ФОРУМЕ??? Если для вас бандиты герои, то вы тоже потенциальный бандит. Я извиняюсь, но вы такой бардак развели в своей голове... Найдите СТЕРЖЕНЬ своей души и вся Вселенная закрутится вокруг вас!!!

 

[Stein]

Почему тебе нужен Бог для войны, а не для любви и мира?

Я помню рабочего лет сорока с Западного Донбасса. Всего за несколько часов он настолько освоился в окопах под Кошницею, что, казалось, он в них родился. У него было абсолютное ощущение ситуации. Он знал, где заминировано и где огневые точки противника. Он ориентировался в лишенных любой логики перестрелках, которые велись через яблоневый сад, знал, что происходит на позициях гвардии справа и в голове гвардейского подполковника ночью. Есть люди талантливые к войне. Он дисциплинированно воевал, а по окончании боевых действий, погрузил железо, которым успел обрасти (стволов, наверно, пять), на отбитый у кого-то грузовик и исчез точно так же, как появился, в никуда.
По моими наблюдениями, процентов двадцать наших мужчин имеют скрытый милитарный инстинкт. Человек всю жизнь работает конторщиком или токарем и вдруг случайно попадает в окопы. И больше его оттуда не вытянешь. Инстинкт проснулся. Человек нашел себя. Как жесток мир (в смысле перемирие) по отношению к этим красавцам.

Бог по разному ВЫРАЖАЕТСЯ, так как это по силам ПОНИМАЮЩИМ. Верующие - не на словесный понос исходят, а по Божески живут. Но вы в СЛОВАХ плутаете, тяжела выйти из этого тумана, без меток и целей направленных к свету

Когда у христиан была Вера - с ними был и Бог. Тогда летопись времён писали Крестоносцы. Сегодня христиане Веру заменили любовью - и Бог променял их на мусальман.
Поэтому историю современности пишут радикальные исламисты.

Если вы обществу не нужны, то почему участвуете на ФОРУМЕ??? Если для вас бандиты герои, то вы тоже потенциальный бандит. Я извиняюсь, но вы такой бардак развели в своей голове... Найдите СТЕРЖЕНЬ своей души и вся Вселенная закрутится вокруг вас!!!

Вселенная крутилась вокруг Наполеона. Вселенная крутилась вокруг Александра Македонского. Но она никогда не будет крутиться вокруг дешёвого проповедника, толкающего на улицах свою версию "счастья". Вселенная признаёт только тех, кто пишет историю.
Никому не интересны сотни тысяч рабов, строивших пирамиды - значение имеет только Фараон.

 

[AWAS]

Когда у христиан была Вера - с ними был и Бог. Тогда летопись времён писали Крестоносцы. Сегодня христиане Веру заменили любовью - и Бог променял их на мусальман.
Поэтому историю современности пишут радикальные исламисты.

Историю пишет народ!!! А те отщепенцы, которые себя народу противопоставляют - отбросы этого народа. Нет веры у толп христиан и мусульман, вера приобретается каждым Человеком в отдельности и только ИДУЩИМ к ней она открывается. Поверь, идти к ней не просто, но лично я начал этот Путь несколько дней назад

Никому не интересны сотни тысяч рабов, строивших пирамиды - значение имеет только Фараон.

Все "великие" были рабами. Рабы и занесли рабов на скрижали истории. Но ты и я люди свободные, так стоит ли разговор вести о рабах или о том, как приобрести свободу, как найти истину и как научиться работать с верой. Думаю, что достижения в этих областях, матерью историей намного больше оценятся чем Великие Насильники

 

[igorlev]

оч интересное видео, к теме кто руководит майданом, точнее его лидерами

You must be registered for see links