Революция - стихия экстримистов

  • Автор теми AWAS
  • Дата створення

AWAS

Well-Known Member
Тому що це єдине, що має значення. Бо коли засурмить сурма і Господь покличе всіх перед стопи свої, Він не судитиме нас за наші вчинки. Він простить нам всі наші гріхи. Він судитиме нас за те, що ми не вчинили, не за наші поразки, а за те, що не захотіли перемогти, за те, що не втрутились у бійку.
Если бы вы были ВЕРУЮЩИМ, то никогда бы не стали говорить от имени Господа.
Як тільки десь авторитет заміняє бюрократію, солідарність стає замість Конституції, а справедливість скасовує Кримінальний кодекс, як тільки десь естетичний критерій перевищує етичний, там ми відчуваємо себе на Батьківщині. Ми знаємо — це наша земля, і звідси ми почнемо наш переможний крок по планеті.
Бюрократию никогда и нигде еще не заменил ни один из авторитетов, так как она его органы ощущения и познания того что происходит вокруг. Солидарность - для толпы, Конституция - для народа, разные категории. Тоже и со справедливостью, которая у каждого своя, а Закон один для всех. Так что вам с вашей логикой Батьківщині не видать:p

Як тільки десь у спалахах і ґвалті, весь обсипаний конфетті, об'являється вождь, отаман, князь чи пророк і каже: "Влада — це я", і вимагає вірності собі, і бере на себе відповідальність за все, ми впізнаємо союзника, людину нашої нації, і нас стає більше.
Тирания нигде не прославляется! Так что народ должен бороться для того чтобы тирана посадить себе на шею, а не саму быть хозяином в своей стране?
Ви не вірно трактуєте Святе Письмо. У свій час в Єрусалимі теж була влада. І та влада поставила торговців у Храм. Проте Іісус прийшов і погнав усіх геть. Те саме маємо зробити і ми.
Я трактую, как ВИЖУ и народ наш подтверждает правоту Евангелия говоря "Кто с мечом придет, тот от меча и погибнет" Иисус не против власти был, а против ЦЕРКОВНЫХ ПОРЯДКОВ, надо отличать Божий дар от яичницы. Иначе к чему "Богу - божье, а кесарю - кесарево"?
Десять років тому християнами були 70 відсотків мешканців Віфлієму. Але Христос втомився, і сьогодні там 70 відсотків мусульман. Не будемо брехати собі: віротерпимість можлива лише через віробайдужість.
Количество ВСЕГДА переходит в качество. И сравнивать Могамеда с Иисусом, что Человека с Богом
 

Stein

Well-Known Member
Тирания нигде не прославляется! Так что народ должен бороться для того чтобы тирана посадить себе на шею, а не саму быть хозяином в своей стране?
Христос казав, що приніс нам меча. Він не казав, що приніс лопату Він казав "царство" і нічого не казав за демократію

Я трактую, как ВИЖУ и народ наш подтверждает правоту Евангелия говоря "Кто с мечом придет, тот от меча и погибнет" Иисус не против власти был, а против ЦЕРКОВНЫХ ПОРЯДКОВ, надо отличать Божий дар от яичницы. Иначе к чему "Богу - божье, а кесарю - кесарево"?
В усі часи Християни — це була публіка, яка вимагала для себе абсолютно виняткового місця.

Це були люди, які з самого початку претендували на вишу владу.

Ісус Христос з'являється у Палестині, в якій до нього було дуже багато Пророків. Навіть Іоанн Предтеча, один з найбільш поважних і, так би мовити, «просунутих» Пророків, діяв тут от, прямо зараз. А що робили Пророки в той момент? Вони продовжували і поглиблювали традицію. Іоанн Предтеча каже: «У нас є обмеження в їжі у зв'язку з нашою вірою. Так от, я взагалі нічого не буду їсти. Буду харчуватися акридами і медом диких бджіл. Себто сараною, стрибунцями буду харчуватися. Ви кажете, кашрут? А я взагалі нічого не їм. Не можна їсти риби без луски? А я ніякої риби не їм. Я заборону поглиблюю. Ви кажете, що потрібно поститися? Так от, я буду поститися завжди, кожну хвилину свого життя. Ви кажете, що потрібно молитися? Я буду молитися весь час — поки я думаю, до тих пір я молюсь».

Це поглиблення традиції, і він є поважна людина. Він є надзвичайно поважна людина, яка дозволяє собі не речі, неприпустимі щодо тамтешньої влади, але суспільство носить його на руках. І тут з'являється Ісус Христос, який претендує на виняткове становище. Він каже, що все це не має жодного значення — ваш кашрут, ваші традиції, ваші обмеження в їжі, ваші уявлення про Бога, Ви, всі разом узяті, не так його уявляєте. Ви нічого не знаєте про Царство Небесне. Я один знаю.

З'являється людина (вони думають, що це всього лише людина), яка одразу претендує на виняткове положення. «Я, — каже він, — знаю Істину».

Найкращі люди до Нього, найрозумніші люди в світі, найрозумніші люди з тих, що були після Нього, казали, що я знаю тільки те, що нічого не знаю. І в цьому була їхня істина. А він каже: «Ні, я знаю. Я сам є Істина. Я знаю, що таке Істина. І я можу транслювати вам Істину, я можу вам розказати, що таке Істина. Тобто, я претендую на виняткове становище. Ось тут є царі, так я вищий, ніж царі. Я — двері, через які можна спастися. І інакше, ніж через мене, ніхто тут не спасеться!». Найвищий ступінь нахабства!

Не дивно, що публіка одразу швиденько зібралася і прибила його цвяшками до дерева. Саме з причини цієї претензії. В той час у Палестині було багато хуліганів, було безліч публіки, яка різала ножиками направо і наліво — вони називалися зелоти. Там було безліч божевільних проповідників, які претендували геть на все, і на те, що вони святіші за Папу Римського, чи що там у цих іудеїв заміняло тоді Папу Римського. Каламуті було скільки завгодно. І тут з'явилася людина, яка не збиралася розводити каламуть. Він просто претендував на абсолютне виняткове становище.

І потім все, що відбувалося після нього — це претензії Християн на виняткове становище. З'являються маленькі общини Християн і ними одразу починають годувати диких звірів. За що? Надзвичайно терпимий і справедливий римський світ. Терпіли всіх. Терпіли культ Ізіди, терпіли культ Мітри, терпіли містерії, терпіли фалічні символи, якими були переповнені всі дороги на Апенінському півострові. Все терпіли — будь-які бузувірства, будь-яку філософію, все що завгодно. «Божеволійте, скільки заманеться», — казало римське суспільство своїм громадянам. І тут з'являються Християни, яких ми сприймаємо як людей бідних, мирних, в цілому нещасних, які проповідують любов до ближнього, і ними починають годувати звірів. Причина одна — ця публіка відразу претендувала на виняткове становище.

Церква визначала так: «Розумієте, от ви тут у нас король, тут вас всі слухаються, — але суть у тому, що королем ви можете стати тільки в тому випадку, якщо я вас миропомажу, якщо я здійсню обряд. Якщо я не здійсню обряд, ви не будете ніяким королем. Хто ви такий? Ви король? Ви феодал? Ви герой? Ви найголовніша людина в цьому суспільстві? Так ось, ваша основна функція — захист церкви. Спочатку ви захищаєте церкву, потім ви захищаєте сиріт і вдовиць, потім ви захищаєте феодальні цінності, а вже потім ви можете робити все, що вам заманеться. Яке б ви не були собі «цабе», ваша основна функція — захищати Церкву. Тому, що я над вами, я над всім. І тільки Церква є тим, заради чого весь ваш світ існує.

А коли ви захистили Церкву, заради неї підняли зброю, ви потім обов'язково маєте прийти до Церкви і покаятися в тому, що ви зробили. І каятися, падати на коліна, обливатися слізьми за те, як ви захищали Церкву.

Ви убили людину? Це — гріх. Людина піднімала руку на храм, — ви її вбили. Правильно зробили! Це ваша основна функція. Але ви здійснили страшний гріх. У тому випадку, якщо ви в Церкві будете добре молитися, можливо, вам коли-небудь буде прощення. І, можливо, також і для вас буде Царство Небесне.

Ви маєте каятися навіть за виконання своїх прямих функцій» — так себе ставила Церква перших християн у світі. І найдивовижніше те, що вона таки себе поставила. І вся публіка, яка була там досить буйна і про себе була надзвичайно високої думки, погодилися з цим.

Християни використовують Євангеліє як інструкцію, а не як таку річ, за допомогою якої можна швидше заснути, почитати сторінку на ніч і захропіти собі спокійно. Християни там, де вони з'являються, претендують на найвище місце, на винятковість. Вони або ідуть від світу, або стають над ним.
 
Зверху