Відповідь: Революция - стихия экстримистов
Наведемо приклад. Уявімо собі сучасний пасажирський літак - дуже складний, напханий електронікою механізм, який летить і в якому відбуваються дуже автоматизовані процеси. Цей літак, включений в тіло системи супроводження, він включений до системи дозаправки, до системи аеропорту, до системи промисловості - він включений в іще одну - більшу за розміром машину.
Уявімо собі, що ми вирішили дослідити цю машину, цей технологічний факт, не знаючи ніяких інших фактів на землі - ми впали з Марса, і роздивляєтося, що тут відбувається. Ми бачимо складну систему, машин і механізмів. У тому числі пасажирський літак, який спрямовується і супроводжується методами радіолокації і електроніки, механізми якого реагують на супроводження, готуються до заправки… Там все автоматизовано і він включений в іще один, більший автомат. Там присутня людина - пілот. Його функцією є натиснути пару кнопок протягом всього польоту і за чимсь там час від часу слідкувати. Це спостереження є пасивним. Людина включається лише у випадку, коли стається аварійна ситуація чи виходить з ладу автоматика. Але вона виходить з ладу рідко тому, що це - досконала машина.
Коли ми почнемо досліджувати цей літак в його системі, в його машині супроводження, дозаправки і виготовлення - ми будемо стикатися з цілим рядом механізмів. Десь там ми побачимо, що є пілот, але теж він здаватиметься нам всього лише одним із незначних механізмів.
І справді, пілот діє всього лише як іще одна машина. За електронною командою механізмів цього літака він натискає одну кнопку. За електронною командою з землі він натискає іншу кнопку. Більшість польоту відбувається на автопілоті. Посадка проходить теж, здебільшого, в автоматичному режимі і керування здійснюється із центру на землі. Пілот при цьому присутній, але він непомітний настільки, що будь-хто може сприйняти його за ще один невеличкий механізм в загальній системі.
Те саме відбувається і з нашою душею в людському тілі і в суспільній машині, і в цивілізаційній машині. Тут душа майже не працює. І все що відбувається є всього лише психічною механікою, механікою біологічною, механікою суспільною, механікою цивілізаційною, ширше, можливо, якоюсь природною механікою.
Проте, іноді щось трапляється з пілотом - він може спрямувати свій літак не на аеродром. Він може його спрямувати в хмарочос, у Всесвітній торговельний центр. І в цей момент, коли він вирішив спрямувати його у Всесвітній торговий центр, він став себе поводити не як механізм. І сторонній спостерігач у цей момент може з’ясувати, що людина виявляється, не механізм, - у нього є душа, він - особистість.
Літак спрямовано не так - проти логіки механізму, проти логіки машини? Цього не могло бути! Він або з’їхав з глузду, або, якщо це повторюється, якщо це численні випадки, тоді це є свідченням душі. Розгортання терору є розгортанням душі.
Наше “Я”, наша душа співвідноситься з нашою психікою, з нашою біологією, машиною так само, як пілот з літаком. Звісно, психіка у більшості людей це - біологічний факт. І тільки дуже невеликий відсоток людей у світі, іноді перетворює цей біологічний факт на факт вищого порядку. Але тоді, коли це трапляється, трапляються дивовижні і величні речі - власне кажучи, - це і є сенс буття.
Для того, аби мати можливість перетворити біологічний факт на факти вищого порядку, потрібно розуміти власну біологію і усвідомлювати, що це - біологія, знати що це - машина. Що ми, коли маємо справу з собою, маємо справу всього лише з машиною, яка має бути вивчена так само, як вивчається і стає зрозумілим літак для пілота.
Пілот, якщо він хоче чинити не як деталь механізму, а як особистість, як людина, мусить спрямувати свій літак не на аеродром, а на Всесвітній торговий центр. Цей пілот має знати, як це робити.
Мохамед Ата і його друзі знали, як це робити. Всі кажуть, що віражі були красиві...
Сьогодні ми, люди, знаходимося в такому стані, що коли захочемо проявитися як особистість, - по-справжньому, по-великому, то маємо щось зруйнувати. Будівництво автоматизоване.