Ось вам ще один приклад релігійного ідіотизму. Особисто від Євлогія.
You must be registered for see images
Антон Слюсаренко
Нехай наповнюються парафії!..
31 жовтня 2013 року в Сумському держуніверситеті, на території, ласкаво наданій керівництвом цього закладу Українській православній церкві Московського Патріархату (УПЦ МП), відбулася “єпархіальна науково-практична конференція” нібито на честь … “1025-летия Крещения Руси”, а насправді на тему “Воспитание христианских ценностей в современной системе образования: история, теория, традиция, практика” (практично всі церковні особи спілкувалися недержавною мовою, цією ж мовою писалися й документи церкви, яка чомусь оголошувала себе “Українською”!).
З точки зору українського законодавства, вже сама заявлена тема звучить дивно: адже основоположним принципом Конституції України є світськість системи освіти, відокремлення церкви від держави (ст. 35 Конституції України), яка, до речі, знаходить своє конкретне вираження і в Законі “Про вищу освіту” (ст. 3: “Державна політика у галузі вищої освіти ґрунтується на принципах ... незалежності здобуття вищої освіти від впливу… релігійних організацій”).
І тому ніякого “спеціального” християнського виховання в державних навчальних закладах освіти не передбачається. Звичайно, в УПЦ МП є свої інтереси і вони зводяться до одного універсального бажання: будь-що розширити свій вплив на суспільство. Але це правомірно, коли конференція проводиться в межах самої церкви. У нашому ж випадку конференція проводилася на базі світського навчального закладу і до її роботи в обов’язковому порядку були залучені керівники, викладачі й студенти університету. Незаконною була й сама процедура, оскільки навчальний заклад підкоряється світським законам, а не інтересам однієї з християнських конфесій – УПЦ МП. Ну, а далі, як кажуть, дивися 35 статтю Конституції.
Отже, захід, охарактеризований його організаторами як “видатна подія сучасності”, зібрав докупи священнослужителів міста Суми та близьких і далеких околиць, заступника голови облдержадміністрації) Цупро О.М. (за словами якого, “наша церква невіддільна від нас”!), начальника управління освіти і науки облдержадміністрації Пєсоцьку І.О., ректорів майже всіх сумських ВНЗ, студентів держуніверситету, насильно зігнаних на цей форум, та благочестивих парафіян, які теж прийшли туди не за своєю волею.
Тональність форуму задав архієпископ Сумський і Охтирський Євлогій, який наголосив, що сьогодні “завдання закладів освіти співпадають із завданнями церкви” (звісно, Московського патріархату!). Віддавши “наказ” церкві і владі активізувати виконання фактично програми “катехізації” нічого не підозрюючого населення, святий отець попутно засудив аборти, завірив, що “віра нас порятує”, і озвучив намір чи не в кожній школі ввести курс “Християнська етика в українській історії”. Єдине, що стримує “тріумфальну ходу” цієї етики на Сумщині, як це було видно з контексту виступу оратора, – це спротив деяких директорів та вчителів шкіл, які … не хочуть захистити “законні права дітей” (!) на “задоволення релігійних потреб”!
Тому, щоб “допустити” до “задоволення” таких потреб УПЦ МП, його Високопреосвященство закликав пані Інессу Пєсоцьку розібратися з упертими педагогами і вжити заходів до “духовно-морального оздоровлення” дітей. Начальниця управління освіти й науки рапортувала по-піонерськи: оскільки “в школи є лише два союзники – церква і сім’я”, управління активно розширює мережу курсу “Християнська етика” (за рік вона виросла з 80 шкіл до 112). Чиновниця назвала райони, які “швидко моралізуються”, і дорікала тим, у яких є “недоробки”. Звісна річ, діячам останніх не поздоровиться! Хоча й сама вона надалі необачно “засвітилася” зі “службовим секретом”!..
Виявляється, за погодженням із заступником голови облдержадміністрації Ігорем Яговдиком, на засіданні ради церков директорам шкіл “пояснили”, що піднесення рівня церковної моралі до небачених висот входить до переліку їх “службових обов’язків”! Отакої, за що ж подібне переслідування? А як же відокремлення школи від церкви? Будемо порушувати закони чи що? Як з’ясувалося, чиновників це не хвилює. Пані Інесса завірила архієпископа, що управління “розбереться” з тими директорами шкіл і вчителями, які “не катехізують” дітей, і до “винних” будуть вжиті “заходи”. І пояснила, що в нас “система освіти будується на християнських (а ми то думали, що на наукових!) цінностях”. Що тут можна сказати? Може порадити нашим чиновникам згадати їх присягу українській Конституції, яку вони давали, вступаючи на “стезю” державних службовців, і за порушення якої їх треба гнати з посади поганою мітлою?
Як видно, церковники розуміють курс “Християнської етики” як засіб проникнення православної ідеології в систему середньої освіти. Насправді ж, згідно законів, це є факультативний курс, який може бути введений у державній середній школі лише за ініціативи батьків (не з ініціативи державних структур, директора школи чи церкви). Читають такі курси не священики, а дипломовані вчителі-спеціалісти. А як читають? Учителем подаються знання про норми християнської (позаконфесійної) етики, а не церковні відомості “з точки зору православних істин”.
Коли ж такі принципи порушуються, відбувається “катехізація”, а значить впровадження в систему світської освіти елементів православного богослов’я, що, як відомо, заборонено українським законодавством. Зрозуміло, що подібні “правили гри”, встановлені структурами світської держави, для промосковських церковників невигідні, тому вони і привносять свої сенси в розуміння цього факультативного курсу. Дивно те, що самі керівники освітньої системи раптом перетворюються на служителів церкви…
Що ж це таке діється? Виходить, московська церква вже стала державною, а батьки і діти зобов’язані ступити на “шлях благочестя” і “записатися” саме до цієї церкви? А хто цього не зробить, мабуть, “полетить із посади”? А “несвідомих” дітей батьки, що, і годувати вже не повинні?!...
Цікаво було спостерігати за ректорами ВНЗ. Вони говорили “витончено дипломатично”, але теж клялися в відданості Московському патріархату. При цьому обіцяли не просто співпрацювати з церквою (УПЦ МП), але й відкрити в одному з ВНЗ навіть “теологічний факультет” (!) та ввести в університетах викладання богослов’я (звичайно ж Московської церкви)! Водночас ректори й проректори дуже вболівали за недільними школами церкви й сподівалися на активізацію їх діяльності… А дехто навіть поділився досвідом створення “університетських храмів” і проведення гри “Що? Де? Коли?” на … православну тематику! Скажете – анекдот! Аби ж то!..
Чи не “найзмістовнішим” на конференції був виступ секретаря міськради Мовчана О.Л., якого в його церковних пориваннях занесло аж до “Республіки Біафри” (що в Африці!), де, на думку секретаря, питання “катехізації” населення були поставлені значно гірше, ніж на Сумщині. Згадав він і знамените “Місто Сонця”, щоправда фрагментарно. Після тривалої розмови про ту кляту “Біафру” обізнаний секретар радісно доповів, що на сьогодні цієї республіки “вже не існує”, тому її проблема перестала бути актуальною!.. Отже, натякнув пан Мовчан, церковну справу на Сумщині треба робити краще, ніж це було в “Біафрі”, аби й нас не спіткала подібна халепа! І закликав прямо: “Нам треба стати повноцінними православними християнами!” Ось, виявляється, над чим має працювати міськрада, утримувана на наші податки! Батьки теж мають “ретельніше” витрачатися на навчання дітей, яким замість знань нав’язуватимуть заполітизовану і протиставлену знанням “духовність” не надто вже духовної церкви!
Взагалі, багато чого “цікавого” було на “конференції” (чи то, бач, церковній нараді в ВНЗ!). Тут озвучувалися плани створення в університетах “кімнат молитви” і впровадження “духовної музики” в програму музичної підготовки на факультеті мистецтв, “закріплення” окремих священиків за конкретними вищими навчальними закладами і примусове викладання абсолютно всім студентам (мабуть, і мусульманам з буддистами!) курсу “Християнської етики” (не факультативно, а включеного в програму світського університету!..). Та якби навіть це дозволяв Закон, невідомо, як реалізувати дані завдання – адже рівень богословської підготовки сумських ієрархів плачівний: ні тобі кандидатів богослов’я, а тим паче докторів…
А викладачі одного з інститутів поділилися “багатим” досвідом антиконституційної діяльності, коли наївно й відверто розповіли, як вони примушували студентів безкоштовно відбудовувати православні храми Московського патріархату та як у процесі навчальної діяльності навертали тих же студентів на “істинну” православну віру. І все це на конференції чули студенти, яких незаконно звільнили від відвідування занять і привели на цей “стіл”. Вони таки отримали свою порцію “дикого” виховання і вочевидь їм стало зрозуміло, що Конституцію України можна й треба порушувати….
Резолюція конференції поряд з іншими “перлами” передбачала “читання” курсу “християнського богослов’я” (чого Закон не допускає!), примусове залучення студентів до “відновлення” православних храмів тощо.
Дехто з присутніх обурювався порушенням законів, але ”святі отці” гнули своє! Адже за ними стояла регіональна влада, яка викручувала руки ректорам, глумилася над студентами й їхніми батьками, фактично сміялася над Україною. Вже при реєстрації учасникам дійства роздавали газету “Родительський комитет України”, де чи не на кожній сторінці йшла мова про те, що “Евросоюз ставит Украину перед дилеммой: ассоциированное членство или нравственность” і про те, “как выстоять семье, защитив себя и детей от деструктивных западных влияний”…
Гості задавали запитання організаторам конференції: чи вірять вони в те, що лише читанням дітям курсу “Християнської (православної) етики” можна підняти духовність у суспільстві, де чиновники крадуть, міліціонери ґвалтують, судді брешуть… Адже зрозуміло, що сьогодні актуальнішою є потреба радикального реформування політичної й правової системи, а не промивання мізків дітей. Батюшки це розуміли, але говорили, що вони “поза політикою”. Хоча на конференції “звучала” лише політика!
Отже, діячі церкви й далі розмірковували про “Християнську етику”, яка сама по собі нічого не зможе змінити в корумпованій державі. Чому ж вони так діяли? Відповідь проста: для Московської церкви головне завдання – не мораль, а проникнення в школи й університети, аби змусити викладачів і батьків підпорядкувати свідомість учнівської й студентської молоді своїй ідеології. На відміну від утопічного “прогресу моралі” вирішення другого завдання за допомогою влади видавалося цілком реальним. Партії регіонів, головним електоратом якої є віруючі УПЦ МП, теж потрібні все нові парафіяни. А система освіти – це невичерпний “кладєзь” для її поповнення.
Тобто, в державі, де церква відокремлена від системи освіти, робиться спроба за допомогою державних мужів розв’язати проблему московсько-православної “катехізації” населення. Мало того, що ця церква протидіє перспективному курсу України на євроінтеграцію, вона ще прагне забезпечити духовну монополію в суспільстві, набути статусу провідної державної структури в тій державі, яку сама вона не сприймає… Адже головне, щоб парафії наповнювалися за рахунок новоспеченої пастви! Звісно, все це прикривається високими розмовами про “мораль і духовність”. Проте, якщо справа піде так і далі, завтра католикам, мусульманам, іудеям та іншим необхідно буде викинути на смітник свої сутани, “півмісяць” і “зірку Давида”, щоб бігом податися до московської купелі… Хоча… А раптом трапиться таке: десятки інших конфесій теж вирішать “катехізувати” чужих дітей, але вже по-своєму (адже за Законом усі конфесії рівні)? Страшно навіть уявити ту релігійну війну!..
Ну, з конфесіями все “зрозуміло”. А пересічним громадянам як бути? Адже все це нагадує недавні радянські часи, коли ті ж самі “партійні” чиновники (тоді – червоні, тепер – сині!) викручували руки педагогам, змушуючи тих затягувати дітей у жовтенята-піонери-комсомольці, робити їх членами атеїстичних гуртків, заганяти в пасхальну ніч на чергування біля храмів, аби туди не попали “несвідомі” елементи, а головне – таврувати “підступних” носіїв опіуму, хоча ті теж фактично були “партєйними”!... І коли сьогодні чиновник схиляється перед раніше гнаним Богом, а ієрарх замість Компартії полюбив уже Партію регіонів, здивується сам Всевишній!
Ні, таки не можна “піднімати моральність” неморальними засобами, бо це аморально! Не можна так глумитися над вірою, бо це великий гріх. Не можна порушувати Конституцію і Закон, бо це злочин!...