Свято радянського лицемірства
...
Радянський Союз більшу частину своєї історії де-факто був унітарною державою (що забезпечувалось тоталітарною владою комуністичної партії), а зовсім не федерацією. Тож “оновлювати” було нічого, тим більше, що зберігати й оновлювати – принципово різні, можна сказати, різновекторні речі.
Республіки аж ніяк не були суверенними під владою Кремля, їхній реальний статус – безправні провінції партійно-державного центру.
А що стосується прав і свобод людей будь-якої національності – то криваві розправи центру з громадянами в Тбілісі, Вільнюсі і Баку гарантували відсутність будь-яких гарантій.
Проте референдум із пропагандистським запитанням таки відбувся. Участь в ньому взяли 148 574 606 осіб із 185 мільйонів, що мали право голосу, себто 80,03%.
За збереження висловилися 113 512 812, проти – 32 303 977. Абсолютну більшість голосів “за” дала Російська Федерація. Однак із 15 республік 6 (Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Вірменія і Молдова) відмовилися від референдуму.
Отже, 37 мільйонів громадян у референдумі участі не брали, а 32 мільйони проголосували проти. Це означає, що майже 70 мільйонів радянських людей збереження СРСР у будь-якому вигляді не підтримали.
В Москві не хочуть згадувати, що в Україні абсолютна більшість тих, хто підтримав СРСР, погодилися це зробити на умовах Декларації про державний суверенітет України.
...
