Роман Шухевич. День скорботи та мужності.
ВО "Свобода", Луганщина | 5.03.2010 12:42
Шановне товариство! Дивлячись на ситуацію в нашій Батьківщині зі сторони, я вимушений визнати, що сьогодення в Україні – це період брехні і українофобської пропаганди, яка особливо відчувається у цей день – 5 березня – день відважної смерті Героя України генерал-хорунжого УПА, голови УГВР Тура Лозовського-Шухевича. За що він помер? За що він взагалі боровся? Безумовно, що за УССД. Як і цілі покоління до нього, і мільйони людей після. Бо, незважаючи на брехню, яку на наші голови льє московсько-більшовицька а тепер вже новоросійська пропаганда, яка каже нам, що начебто Роман Шухевич, Степан Бандера та прості бійці ОУН-УПА є колабораціоністами всі ми знаємо, що це не так. І в підтвердження цього є одна проста істина: якщо б ця маячня була правдою, то ОУН-УПА повстало би миттєво, без пласту попередньої боротьби народу, без організованої референтури, як це мало місце в РОА. Але ж такого не було! ОУН-УПА послідовно виросло з УСС, УГА та армії УНР, бійців Холодного яру, взявши до уваги їх досвід підпільної боротьби.
Але зараз дуже часто доводиться чути звинувачення у бік повстанців за співпрацю з нацистами. Так ось, шановні, ОУН-УПА як структура НІКОЛИ не співробітничала ані з німцями, ані з совітами. Деяки з вас, можливо, скажуть, а як же СС "Галичина" та два батальйони – Нахтіґаль і Ролянд? На що ми вам можем абсолютно чесно сказати: вищезгадані формування були не упівськими, а оунівськими, при чому, СС "Галичина" належала до мельниківської ОУН (вони були ініціаторами її створення), у той час як ОУН Бандерівська виступала проти цього, справедливо закликаючи молодь йти до єдиної української армії – УПА – і здобувати УССД, борючись з усіма окупантами: і німецько-румунськими і московсько-більшовицькими. Що ж стосовно двох батальйонів (Нахтіґаль та Ролянд) то давайте подивимось: а чи був інший вихід?
Після того, як 15 березня 1939 року молода незалежна держава – Карпатська Україна – програла війну Угорщині, перед керівництвом ОУН повстало завдання: для уникнення подальших поразок та створення майбутньої Української Армії треба вишколити офіцерів, при чому, досить високого, конкурентоспроможного рівня, який на той час могла забезпечити лише німецька армія, що переможно вже тоді окупувала багацько території. І за виконання завдання керівництво взялися.
Такий собі Ріко Ярий, колишній боєць УГА, громадянин Німеччини за дорученням проводу ОУН-Б розпочав переговори з Німецькими Збройними Силами, що закінчилися у квітні 1941 року. Спочатку переговори велися з офіцерами резерву, потім домовленості були схвалені високими офіцерами ОКВ (верховного командування вермахту) та опробувані адміралом Канарісом. Ці "угоди" мали цілком таємний та усний характер. Згідно з ними вермахт мав узяти на вишкіл 600-800 членів ОУН-Р, які б підпорядковувались у військових справах вермахтові, а у політичних – проводу ОУН-Б. Радянські пропагандисти закидають ДУНу вишкіл в абвері. Повідомляємо для дещо обдарованих радянських істориків та їхніх вірних колєг: Німеччина не могла за тодішніх умов відкрито виховувати у себе таку кількість вояків, бо їй це було заборонено міжнародними угодами, а тому цих бійців вишколювали під прикриттям закритої військової формації – навчального полку для окремих доручень (д.о.д.) 800 Брандебурґ, що підкорювався командування абвер/закордон, у справи якого ніхто не міг втрутитись. Добровольців було поділено на 2 батальйони: "Ролянд", що вишколювався у Австрії та "Нахтіґаль" (у Генеральній Губернії). Останнім з українського боку командував колишній січовик та майбутній генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич.
Батальйон "Нахтіґаль" отримав звичайний військовий вишкіл, без якихось там "шпигунських" чи "диверсійних" прибомбасів, як це виставляла нам "неупереджена" радянська проФФесура.
Стосовно цього, то світло на діяльність "Нахтіґалю" проливає і вщент знищує усі аргументи проФФесорів наказ Мюллера (німецький федеративний архів RH 20-17/276), де батальйон ДУНу називається ОКРЕМО від полку д.о.д. 800 Брандебурґ. Окрім того, окремого номеру німецьких збройних сил "Нахтіґаль" також не мав, а отже і не належав до цих сил, а був їм просто військово підпорядкований, як і було передбачено вищезгаданою угодою між ОУН-Р та ОКВ. А що стосовно цілей "Нахтіґалю" то вони також чітко зазначені (зайняти м.Львів та його найблищі околиці й склади; захопити міст біля Перемишля) і до поліцейських акцій чи розстрілів цивільного населення не мають ЖОДНОГО відношення!
І в усих подальших наказах німецьких ЗС про передислокацію від 12.06.41р. та 16.06.41р. батальйон українських націоналістів називається ОКРЕМО від Брандебурґу, що ще раз підтверджує: "Нахтіґаль" до полку д.о.д. не належав і підкорювався йому лише військово. Це підтверджують і подальші події.
30 червня 1941 року. Зайнявши Львів та радіостанцію, згідно з військовим планом вермахту, "Нахтіґаль" за наказом проводу ОУН-Б дозволяє транслювати Акт Відновлення Української Держави ефіром Львівського радіо. При цьому батальйон безпосередньо починає вартувати біля радіо-вежі, аби її не зайняли німці. Цей крок викликав обурення німецького командування. Керівництво нової Української Держави було заарештовано, деяких активістів її – розстріляно, а сам батальйон 13 липня 1941р. роззброєно і відправлено до Нойгамері до остаточно розпущено.
Потім про батальйон забули і знов згадали лише 23 жовтня 1959 року, коли східнонімецький професор Альберт Норден, не без допомоги радянських спецслужб, звинуватив "Нахтіґаль" у... єврейських погромах. Одним словом – "очухалася" радянська пропоґанда. Виступила. Але ж, коли вона це зробила?? Чому не було подібних заяв на Нюрберзькому процесі? Може, просто не було доказів?? Окрім того, як відомо, фальсифікації вимагають довготривалої підготовки...
Ви скажете, а нащо совітам то треба було?? А для того, аби остаточно знищити загрозу повстання УССД! І тільки тому Москва і поливала брудом всіх борців за державну незалежність України, а не через те, що вони були "прєдатєлямі". Бо хіба мало було зрадників на той час?? Та лише за перші місяці війни близько двох мільйонів радянських солдат та офіцерів, покірно здійнявши догори лапки, здалися в полон німцям. А скільки було поліцаїв на місцях?? Але чомусь про них не зараз, не тоді так голосно совіти, а тепер росіяни, не волали. Чому? А нащо волати про те, що тобі не загрожує? Ви ж не кричите, коли у вас на комфорці горить газ, вірно? Але коли загарається квартира, волати почните точно. Так само і совіти.
Одже, ми бачимо, що на той час в українців не було іншого виходу для захисту себе від репресій поляків та совітів, як створення своїх збройних формувань. А вас, друзі,я закликаю: дивіться на історію відкритими очима. Поїдьте, позапитуйтесь у мешканців тих областей, де воювали українські повстанці, почитайте документи та книжки, а не замилену московську брехню. Зіставляйте факти. Думайте тверезо: Москві є сенс агітувати проти незалежності України та всіх борців за неї, бо інакше ці території вона не поверне і пан Мєдвєдєв не зможе випити зайвої чарки за українські гроші на позачерговому з*їзді Великої Двадцятки. А який сенс Україні? Київ відкрив свої архіви, а Москва – ні. Нам нема чого скривати. А що скривати їм? Подумайте про це.
Слава Україні!
Нестор Павленко