100-летие со дня рождения Шухевича Р.И.

Кто такой Роман Шухевич?


  • Кількість людей, що взяли участь в опитувані
    131

Zenith

Хронограф
Мда! Плохо Гитлер бушевал на Украине, раз нынешние отпрыски восхищаются его соратниками! Плохо! Мало видимо было!
Фокс Малдер, ты бы хоть тут не обелял мерзавцев РФ и Януковичем! Хотя для человека которому Крис норман альфа и омега мировой музыки конечно и извращенец мазахист отцом святым станет.
 

xxxFAFNIRxxx

Вечный студент :)
Мда! Плохо Гитлер бушевал на Украине, раз нынешние отпрыски восхищаются его соратниками! Плохо! Мало видимо было!
Фокс Малдер, ты бы хоть тут не обелял мерзавцев РФ и Януковичем! Хотя для человека которому Крис норман альфа и омега мировой музыки конечно и извращенец мазахист отцом святым станет.
а Сталин видно ещё хуже побушевал на Украине (Голодомор, репресси, вывозы в Сибирь, "розстріляне Відродження"), раз люди восхищаются этим мерзавцем, который повыдавал кожанки и наганы всяким голодранцам и решил, что он в праве решать чью-то судьбу, так как это ему хочеться.

знаете почему Германия, дважды проиграв войну, полностью разрушенная, разделенная и разворованная - сейчас хорошая процветающая страна? Потому что немцы умеют признавать свои ошибки. А у нас носятся : "великий Сталин, могучий СССР" - а то, что у могучей страны руки по голову в крови, дак это ничего - это враги родины.
И после этого у нас сейчас ещё и происходят всякие митинги и празнования и собрания под предводительством КПУ во славу коммунизма? увольте, но все эти отмечания и демонстрации а-ля "первое мая-великий октябрь", равноцельны отмечанию даты вступления немецких войск на територию Украины - тоесть являються антигосударственными и порочащими честь нашего древнейшего государства.

ЗЫ. вот так мы и будем и дальше, извините за грубое слово "жить в г*вне" лет 20-25, пока всякие умники будут возиться и цацкаться с давнопочившим Союзом и славой партии.
 

Faradey

Живой
Мнений миллион - объективность одна.
Не соглашусь... Объективность бывает разная. Немцы, англичане и русские очень по-разному видели войну. Скажем смерь Матросова это спасение нескольких жизней воинов красной армии, и смерь , скажем Ганса Паулюса отца троих детей. Я имею в виду, что на одни и те же события можно смотреть в разных сторон.
Только факты бывают беспристрастны, когда они голые.

А тепер скажіть, чому про людей, що брали в руки зброю та йшли в ліси, тобто робили все, навіть ціною власної загибелі (зауважте, прямо так, як Ви сказали) щоби не допустити повернення тих, хто нищив їх близьких і рідних отримують з ваших вуст лише саркастичні жартики зі смайликами, а то й відверту зневагу?
Я так понимаю вы имеете в виду воинов УПА? А как быть с польскими евреями на ВОлыни? Или они имели право тоже идти в леса и сражаться? Тогда почему не имели права сражаться, те кто был с другой стороны противостояния с УПА?

З.Ы. И отдельный респект за "славу партии"...


Ось Ви лише чомусь забуваєте, що Березовський - громадянин іншої країни, впливає на нашу політику опосередковано.
ДА уж... 40 млн уе. на оранжевую революцию в 2004 практически не повлияло ни на что.
знаете почему Германия, дважды проиграв войну, полностью разрушенная, разделенная и разворованная - сейчас хорошая процветающая страна?
Потому, что разрушений было меньше. Потому, что прокредитована США по "плану Маршалла" попав при этом в долларовую кабалу.
А на счет "руки по локоть в крови" так это нередкое явление. Вот вы наверное православный. Вас не смущает, что в свое время христианство пришло на Русь кровью? Язычников не жалко?
Да и великим Сталина я бы не назвал.. Сейчас это называют еффективный менеджер.
А вот на счет митингов под предводительством КПУ, это они по привычке. Идея давно дискредитирована и не сможет подняться.
И после этого у нас сейчас ещё и происходят всякие митинги и празнования и собрания под предводительством КПУ во славу коммунизма? увольте, но все эти отмечания и демонстрации а-ля "первое мая-великий октябрь", равноцельны отмечанию даты вступления немецких войск на територию Украины - тоесть являються антигосударственными и порочащими честь нашего древнейшего государства.
Простите, но тут вы вовсе неправы. 1мая - день труда. И его давно уже никто не празднует колоннами и лозунгами. Иначе его называют "день картошки", празднуеться торжественным захоронением картошки, с последующими посещениями могилки. А вот Великий октябрь и правда чушь редкая.
И по поводу нашего древнейшего государства вы что имели в виду? Просто интересно... Киевскую русь? Скифию? Может Сарматов? Простите мой сарказм, но прежде,чем употреблять громкие ораторские слова стоит все таки подумать.
 

Zenith

Хронограф
а Сталин видно ещё хуже побушевал на Украине (Голодомор, репресси, вывозы в Сибирь, "розстріляне Відродження"), раз люди восхищаются этим мерзавцем, который повыдавал кожанки и наганы всяким голодранцам и решил, что он в праве решать чью-то судьбу, так как это ему хочеться.

знаете почему Германия, дважды проиграв войну, полностью разрушенная, разделенная и разворованная - сейчас хорошая процветающая страна? Потому что немцы умеют признавать свои ошибки. А у нас носятся : "великий Сталин, могучий СССР" - а то, что у могучей страны руки по голову в крови, дак это ничего - это враги родины.
И после этого у нас сейчас ещё и происходят всякие митинги и празнования и собрания под предводительством КПУ во славу коммунизма? увольте, но все эти отмечания и демонстрации а-ля "первое мая-великий октябрь", равноцельны отмечанию даты вступления немецких войск на територию Украины - тоесть являються антигосударственными и порочащими честь нашего древнейшего государства.

ЗЫ. вот так мы и будем и дальше, извините за грубое слово "жить в г*вне" лет 20-25, пока всякие умники будут возиться и цацкаться с давнопочившим Союзом и славой партии.
Фафа! Даже канализация в которую ты оправляешся есть наследие комунизма, бендеровцы не единного кирпича не проложили и не одного метра водопровода. А про красное отвечу - они в отличии от украинских свидомитов не пипикают о том как их кто-то обидил, а вкалывают и ходят строем.
 

xxxFAFNIRxxx

Вечный студент :)
Фафа! Даже канализация в которую ты оправляешся есть наследие комунизма, бендеровцы не единного кирпича не проложили и не одного метра водопровода. А про красное отвечу - они в отличии от украинских свидомитов не пипикают о том как их кто-то обидил, а вкалывают и ходят строем.
Не смешите меня......при наличии пособников в виде всяких голодранцев в кожанках и с наганами, которые загоняли наших людей в сибирь да в колхозы и т.д...... оставить такое наследие, не велико достижение....
 

Zenith

Хронограф
Не смешите меня......при наличии пособников в виде всяких голодранцев в кожанках и с наганами, которые загоняли наших людей в сибирь да в колхозы и т.д...... оставить такое наследие, не велико достижение....
Ну и потому вам герои кровожадные уроды проигравшие войну. Вам не действие их ценны а "обиженность" антисоветской петушни. Класс! Людей "резал", родину продать пытался, ну и плюс в конце-концов все проиграл, да нет - на Украине из разобиденного пораженца "гыроя" сделали. Эх! Как в анекдоте - какая страна такие и терракты!
 
Еще бы, мнений-то миллион.

Объективность бывает разная. Немцы, англичане и русские очень по-разному видели войну.
Соверешенно верно, они ведь были ее участниками - заинтересованными сторонами. У них и было у каждого "свое мнение" - объективность войны, однако, иная. В итоге ваше несогласие как раз таки обратно.


Только факты бывают беспристрастны, когда они голые.
"Беспристрастные факты" - это ваша оригинальная "формулировка". Беспристрастны могут быть судьи на поле, когда не заинтересованы в исходе матча.
 
Не смешите меня......при наличии пособников в виде всяких голодранцев в кожанках и с наганами, которые загоняли наших людей в сибирь да в колхозы и т.д...... оставить такое наследие, не велико достижение....
Нельзя не согласиться.

Ну и потому вам герои кровожадные уроды проигравшие войну.
Не стоило насчет кровожадности, там еще посмотреть кто кого перекровожадил. Проиграли не войну, а битву, войну они выиграли. В 91-м.

...да нет - на Украине из разобиденного пораженца "гыроя" сделали.
Раз сделали, значит есть за что, или вам отсюда "виднее" как "им" там правильнее жить и кого героем считать.

Эх! Как в анекдоте - какая страна такие и терракты!
У себя в столе давно порядок наводили ?
 

xxxFAFNIRxxx

Вечный студент :)
Ну и потому вам герои кровожадные уроды проигравшие войну. Вам не действие их ценны а "обиженность" антисоветской петушни. Класс! Людей "резал", родину продать пытался, ну и плюс в конце-концов все проиграл, да нет - на Украине из разобиденного пораженца "гыроя" сделали. Эх! Как в анекдоте - какая страна такие и терракты!

и кто вам сказал, что Шухевич кровожадный урод? дядя Сталин в газета "Правда" ? вот вам мой совет: не читайте совесткие газеты по утрам.

ЗЫ. и вот как раз тов. Сталин и иже с ним товарищи с наганами, кто резал простой народ и цвет нашей нации - для меня не герой, а типичный кровожадный урод, как ты выразился.
 

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Re: 100-летие со дня рождения Шухевича Р.И.

Я так понимаю вы имеете в виду воинов УПА? А как быть с польскими евреями на ВОлыни? Или они имели право тоже идти в леса и сражаться? Тогда почему не имели права сражаться, те кто был с другой стороны противостояния с УПА?
Чесно сказати нічого не зрозумів. А до чого тут євреї? І що означає: "Тогда почему не имели права сражаться, те кто был с другой стороны противостояния с УПА?" Люди за два роки достатньо розкуштували що таке "совіти", щоби зробити все, аби вони не повернулися. Воювали мотивуючи, так само, як і Ви: "Я бы сделал все возможное, чтоб мои близкие не ушли... Вплоть до собственного ухода. Потому что в ином случаем, смысла жить дальше нет". Щодо євреїв і УПА...
Представник Галузевого державного архіву СБУ, кандидат історичних наук Олександр Іщук продемонстрував про нещодавно розсекречені унікальні документи, які дають об’єктивне підґрунтя для руйнування міфів, котрі протягом десятиліть панували в історичній науці та публіцистиці щодо начебто причетності “Нахтігалю” до насильницьких акцій проти цивільного населення Львова у липні 1941 року.

Відтепер дослідники можуть послуговуватись документами, які підтверджують, що керівництво ОУН(б) відмовилося брати участь в акціях проти євреїв у липні 1941 року у Львові.

У ГДА СБ України зберігся архівний документ під назвою «До книги фактів». Він охоплює події з 22 червня по вересень 1941 року, і був створений для фіксації подій 1941 року. Документ дивом зберігся у підбірці архівних матеріалів ОУН(б), які були вилучені співробітниками органів держбезпеки УРСР у вбитих та заарештованих підпільників.

Цікаво, що він був вшитий співробітниками органів держбезпеки УРСР у середину справи, мабуть для того, щоб його важче було відшукати. В описі справи називався лише як «документ на украинском языке», щоб не привертати до себе увагу. Тому документ тривалий час залишався непоміченим співробітниками архіву, причому як в часи існування КДБ, так і після 1991 року.

У документі вказано наступне (стиль та правопис збережено): “4-7 липня 1941 р. представники прибувших до Львова у великому числі відділів гештапа звернулися різними дорогами до українських кругів , щоб українці урядили триденний погром жидів”.

“Замість уряджувати маніфестаційні похорони політв’язнів помордованих більшовиками», говорили вони, «краще зробити велику відплатну акцію на жидах. Німецькі поліційні ані військові власти не будуть в цьому перешкоджати”.

“Керівні чинники ОУН, довідавшись про те, подали до відома членам, що це є німецька провокація, щоби скомпрометувати українців погромами, щоби дати претекст німецькій поліції до вмішування і роблення порядку, і найважніше – щоби відтягнути увагу й енергію українського загалу від політичних проблем боротьби за державну самостійність, на слизьку дорогу анархії, злочинів і грабіжництва.

Вже Другий Великий збір ОУН висказався рішуче проти яких-небудь жидівських погромів, засуджуючи такі тенденції, як намагання окупантів відвертати увагу народних мас від корінних проблем визвольної боротьби. Тепер, в перших днях німецької окупації, зреалізовано ці постанови на практиці, забороняючи участи в погромах жидів і протидіючи німецьким провокаціям. Тільки завдяки рішучій поставі кадрів ОУН не дійшло в перших днях по уступленню більшовиків до масового вирізання жидів у Львові та в інших українських містах, мимо величезної хвилі обурення, яке викликало вимордування большевиками 80 тисяч українських політичних в’язнів і мимо численних провокацій німецького гештапа, щоб кинути українців до вирізання жидів”.

“Таким чином, документи ГДА СБУ підтверджують те, що учасники ОУН намагалися уникнути участі в акціях проти єврейського населення у Львові і ніяких офіційних розпоряджень щодо його винищення чи проведення погромів – не було,” – наголосив О.Іщук.
Науковці Служби безпеки України стверджують, що радянські спецслужби штучно і навмисне загострювали українсько-єврейські стосунки.

Звинувачення

Звинувачення про причетність батальйону Нахтігаль чи одного з лідерів ОУН-УПА Романа Шухевича до каральних операцій у Львові 1941-го року іноді лунають з боку деяких єврейських організацій. Останньо таке звинувачення пролунало про нібито наявність в ізраїльському архіві Яд Вашем документів про причетність Шухевича до антисемітських дій. При ближчому розгляді таких документів знайдено не було.

Оприлюднені днями архівні документи СБУ свідчать, що КДБ під час та після Другої світової війни здійснював спеціальні провокації з метою очорнити представників двох народів в очах одне одного.

Також фахівці згадують про такий доволі маловідомий аспект українсько-єврейських стосунків, як участь останніх в лавах Української повстанської армії (УПА).

Папери

Перш за все, історики говорять, що нічого спільного з антисемітизмом не мали програмні документи українських націоналістів. До того ж, не мають підтверджень звинувачення на адресу останніх в участі у єврейських погромах.

Натомість, за словами в.о. голови СБУ Валентина Наливайченка, знайдені останнім часом документи показують, як українці та євреї спільно воювали проти радянського на нацистського режимів. Крім цього, науковці стверджують, що чимало українців, в тому числі й члени УПА та їх родичі, рятували євреїв.

Зокрема, вони навели приклад дружини Романа Шухевича Наталії, яка переховувала в своєму домі єврейську дівчинку Ірину Райтенберґ. А після ув’язнення Наталі Шухевич нацистами дівчинкою опікувався і врешті врятував її від Голокосту сам Шухевич.

"Провокації"

На громадських слуханнях „Євреї в українському визвольному русі” представники СБУ й історики також показали зразки провокаційних матеріалів КДБ, що начебто свідчать про причетність українців до злочинів проти єврейського народу.

Подібна наклепницька кампанія радянськими спецслужбами велася й по відношенню до відомого діяча українського націоналістичного руху Ярослава Стецька, якого, з допомогою створених КДБ листівок, звинувачували в причетності до насильницьких дій проти євреїв.

Співробітник Галузевого державного архіву СБУ Олександр Іщук говорить про об’єктивні причини, що не дозволяли Стецькові чинити подібне:

„Ярослав Стецько, як керівник українського уряду, створеного 30 червня 1941 року, вже на початку липня цього ж року був німцями заарештований і утримувався до вересня 1944 року в концентраційному таборі „Заксенгаузен”. Відповідно, він не міг брати участь ані в створенні УПА, ані в проведенні Голокосту на території України, тому що він сидів під вартою. І все це було добре відомо співробітникам КДБ.”
Сьогодні багато сіоністських організацій намагаються нав'язати суспільству заскорузлі більшовицькі пропагандистські штампи про вурдалаків-націоналістів, які нібито були вірними холуями нацистських окупантів. Проте, ці мантри наскрізь брехливої пропагандистської машини, яка мала на меті виправдати більшовицький геноцид українського народу, - просто не мають нічого спільного із реальними подіями.

Перші більш-менш рішучі кроки української офіційної влади на шляху до визнання Української Повстанської Армії викликали очікуваний спротив у представників лівих та проросійських політичних сил. Підконтрольні їм ЗМІ здійняли справжній інформаційний бум публікацій, головні тези яких повторювали традиційний для совпропу набір із "колабораціонізму і братовбивства".

Неочікуваною виявилася реакція окремих єврейських організацій, що теж висловили своє обурення з приводу процесу реабілітації УПА. Неочікуваною хоча б тому, що не логічною, адже серед тих, хто в лавах повстанців проливав кров за волю України — сотні євреїв.

Про них, забутих, незнаних, а тепер ще й ганьблених своїми співплемінниками наша стаття.

Сам факт, що з українським підпіллям співпрацювало багато євреїв, а деякі з них навіть боролися поруч із українцями із зброєю в руках відкидає звинувачення в антисемітизмі ОУН. Для багатьох з них ця організація була тією політичною силою, що могла забезпечити нормальне існування єврейської національної меншини в майбутній українській державі.

Ця теза, напевно, здивує багатьох читачів, що звикли до радянських стереотипів про антисемітизм як невід'ємну рису ідеології українського націоналізму.

Для її спростування не вдаватимемося до глибоких історичних досліджень ідейно-програмових засад ОУН, наведемо лише кілька цитат. Одна з них — із праці Миколи Сціборського 1930 року "Український націоналізм і жидівство" (етнонім "жид" стосовно до євреїв вживався в Західній Україні до 1939 року, не маючи жодного образливого чи негативного відтінку).

Формулюючи завдання української влади у відновленій державі, він зокрема вказує: "Обов'язком державної влади буде витворити для жидівства такі умови, при яких би воно, заховуючи свої органічні расові, культурні, релігійні властовости, одночасно втягалося б як рівноправний чинник у коло загальних суспільно-державних інтересів та позитивної творчості".

Зважаючи на посаду автора в структурі ОУН (політичний, а згодом організаційний референт Проводу Українських Націоналістів, один із головних її ідеологів) та появу статті в офіціозі ОУН "Розбудова нації", оголошене твердження можна вважати офіційною позицією організації.

Ця позиція залишилася, по суті, незмінною і протягом наступних років, незважаючи на вируючий довкола у міжвоєнній Польщі, нацистській Німеччині чи навіть післявоєнному СРСР антисемітизм. Загальновідомі постанови ІІІ Надзвичайного збору ОУН з 1943 року гарантували права на власну культуру, мову, релігію всім національним меншинам.

Провідний ідеолог українського визвольного руху Йосип Позичанюк у 1944 році в ході внутрішньоорганізаційної дискусії про політичний зміст боротьби зазначав: "У програмі не мусить бути ніякого антисемітизму і будь-якого фобства. В програмі мусить бути визнано права нацменшостей і навіть підкреслено пільги тим, хто співдіятиме й офіруватиме [жертвуватиме – ВВ] в боротьбі за Українську Державу".

В одній із програмних робіт іншого публіциста підпілля Ярослава Старуха за 1947 рік читаємо наступне: "Нам взагалі, чужа і ненависна всяка національна нетерпимість, всяка нетолєрація, всякий груповий та національний егоїзм, шовінізм, погромництво та інші подібні прояви…".

Отже, такою була теорія українських націоналістів, але чи узгоджувалася вона із їх практикою?

Найпопулярнішим у звинуваченнях була і для деяких дослідників залишається участь оунівців в організованих німцями антиєврейських акціях. Члени ОУН, на їх думку, були чи не головними виконавцями і реалізаторами німецької політики Голокосту.

Проте, як свідчить спроба звинувачення бійців "Нахтігаллю" у розстрілах польської та єврейської інтелігенції у 1941 році, ці закиди мають яскраво виражений політичний характер і, як показали найновіші дослідження науковців, не відповідають дійсності.

Є свідчення про ставлення оунівців, що за дорученням організації служили в українській поліції, до спроб німців залучити їх до антиєврейських акцій.

Богдан Казанівський, активний діяч ОУН цього часу, наводить у своїх спогадах цікавий епізод. До крайового провідника ОУН Івана Климова-"Легенди" звернувся один із заступників комісара української поліції за порадою, яким має бути їхнє ставлення до німецьких протиєврейських акцій.

"Ми не маємо жодного інтересу в тому – почав Климів, - щоб нищити жидів, бо після жидів прийде на чергу українське населення. Ми заопікувалися кількома жидами-старшинами з УГА, лікарями й іншими фахівцями, які хотіли ділити долю з нашим рухом у підпіллі. Вони радо погодилися працювати для ОУН, але їх небагато. Даю доручення, що у протижидівській акції не сміє взяти участь ні один член ОУН".

Очевидно, деякі читачі поставляться з упередженням до цього свідчення, як спроби пост-фактум виправдати позицію ОУН її активним членом. Проте німецькі документи, авторів яких годі звинувачувати в симпатіях до українських націоналістів, наводять навіть цікавішу інформацію — факти допомоги євреям з боку ОУН.

У донесенні від 30 березня 1942 року начальник поліції безпеки і СД повідомляв, що "Сьогодні точно встановлено, що рух Бандери забезпечує фальшивими документами не тільки своїх членів, а й також євреїв". Очевидно, саме така діяльність українських націоналістів стала приводом для німецьких звинувачень, поширених у тисячах листівок, що "ОУН є знаряддям жидівського большевизму".

Є досить багато підтверджень тому, що українські націоналісти надавали допомогу та притулок переслідуваним євреям.

Історик Лев Шанковський наводить свідчення ізраїльського журналіста Лева Геймана, про те, що в Ізраїлі жило 52 євреї, які стверджували, що їх врятували українські повстанці. Цікаво, що серед рятівників була й дружина Головного командира УПА Наталія Шухевич, що протягом 1942-1943 років переховувала семилітню єврейську дівчинку Ірину Райсінберг.

Роман Шухевич знав про це, більше того, він допоміг виробити їй фальшиві документи на ім'я Ірини Рижко. Згодом, коли Наталія була заарештована німцями, дівчинку переховали у монастирському сиротинці в Куликові. Таким чином вона пережила німецьку окупацію.

Захист євреїв членами українського визвольного руху був не поодиноким явищем. Зелік Бройлерман згадує про врятування його та ще п'ятдесяти євреїв повстанцями під командою Романа Поліщука.

Багато євреїв мешкали у лісах, цілими таборами, які існували під охороною УПА. До прикладу на Волині їх організував шеф господарського сектору УПА-Північ, відомий волинський кооператор Василь Мороз-"Зубатий". Згідно з єврейськими джерелами, такі табори існували біля Ратного, біля Порицька, в Криничках, у лісах коло Тучина.

Євреї не просто користалися наданим їм прихистком з боку українських повстанців, але й активно включалися у їхню боротьбу. Багато із них ставали лікарями в повстанській армії. Прізвища більшості цих людей досі залишаються невідомими, у свідченнях минулого вони залишилися під наданими їм повстанцями бойовими псевдонімами.

Отже, в повстанських матеріалах знаходимо згадки про лікарів "Білого", "Варма", "Грифеля", "Богдана", "Коваля", "Чорного", "Кума". Лише окремі з них відомі за прізвищами, зокрема Самуель Нойман, який працював під псевдонімом "Максимович", Антін Кольман –"Вугляр", Варм Шай–"Сокіл" (інше псевдо "Скрипаль"), Абрагам Штерцер.

Про значну кількість єврейських лікарів в УПА писали навіть радянські партизани. У радіограмі командування рівненського партизанського з'єднання зазначалося: "У даний час [мова йде про жовтень 1943 року – В.В] серед націоналістів багато євреїв, особливо лікарів".

По-різному склалася доля цих лікарів, окремі з них, як до прикладу згадувані Абрагам Штерцер, відійшли від підпілля зі зміною окупації і відходом німців. Деякі, як Самуель Нойман-"Максимович" та "Кум", продовжили боротьбу у лавах повстанців до смерті.

Останній з них був справді легендарною фігурою в УПА, тому дозволимо собі навести ширшу характеристику, яка належить перу підполковника УПА Степан Фрасуляка-"Хмеля".

"Доктор "Кум" — знана фігура в УПА. Його знали тисячі повстанців. Доктор "Кум" по національности жид, до нас був щиро прив'язаний, і хоч Організація дозволила йому по приході большевиків відійти на легальщину [вийти з підпілля — ВВ], він волів ділити долю і недолю з нами дальше, а в потребі чесно згинути. Який хрустальний характер. Я мав нагоду з ним часто стрічатися і говорити. Доктор "Кум" був оптимістом, вірив у нашу перемогу. Одного разу, вже за большевицької дійсності, я з ним стрінувся в Марині, та запитав, чому він не відійшов на легальщину. Він мені так відповів: "Знаєте пане поручнику, що мене заболіла та відомість, що ви мене хочете збутися. Я належу до категорії тих людей, що добре довго пам'ятають. Під час німецької окупації Організація виратувала мене від смерти, то чому я маю бути їй невдячний і не помагати повстанцям будувати Україну? Я вірю, що себе не посоромлю, а вам можу не раз стати в пригоді".

Доктор "Кум" дотримав свого слова. 26 січня 1946 року він загинув у бою з НКВД, охороняючи шпиталь із пораненими повстанцями. Заслуги "Кума" належно оцінило керівництво українського визвольного руху – згідно з наказом Головного Військового Штабу УПА, йому присуджено Срібний хрест за заслуги. Таким чином, він став єдиним євреєм, відзначеним такою високою нагородою збройного підпілля.

Участь євреїв в УПА не обмежувалася медичною службою. Один із них, Лейба Йосиповича Домбровский–"Валерій", працював у структурах пропаганди підпілля.

Як свідчить доповідна записка начальника управління контррозвідки "Смерш" 1-го українського фронту генерал-майора Осетрова секретарю ЦК КП (б)У Микиті Хрущову, Домбровський в 1943 році став працівником політичного відділу УПА. Він був автором звернень від імені ОУН до вірмен, узбеків, таджиків і навіть написав окрему роботу "Як московський царизм підкорював народи".

Спроби продовжити спільну українсько-єврейську співпрацю не завершилися і після Другої світової війни. Нещодавно у Галузевому державному архіві Служби безпеки України віднайдено листівку "Євреї – громадяни України!"

Це поки що єдиний відомий документ ОУН, адресований спеціально представникам цієї національності. Він написаний у березні 1950 року, тобто в час, коли український та єврейський народи знову на повну силу відчули на собі силу тоталітарної машини. Адже це період остаточного придушення збройного руху ОУН та УПА, масових репресій та депортацій.

З іншого боку, це час розкручування комуністичною пропагандою антиєврейської кампанії, яка називалася "боротьбою проти "безрідного космополітизму"". Отже, знову, як уже неодноразово в своїй історії, українці і євреї отримали спільного ворога.

Можливо, згадувана листівка була лише початком ширшої кампанії на зближення двох націй у спільному опозиційному русі.

Автор листівки вітає євреїв із здобуттям врешті держави Ізраїль, що стала результатом революційної визвольної боротьби єврейського народу. Українці теж мають право повстати за свою незалежність.

"І так, як єврейські революціонери стали зі зброєю в руках на захист людських прав єврейського народу і ті права вибороли, так і ми, українські революціонери-бандерівці, стали на шлях національно-визвольної боротьби".

Як і багато інших такого роду звернень, листівка закінчується цілим рядом закликів. Тут, поруч із традиційними "Смерть Сталіну і його вислужникам! Смерть московсько-большевицьким імперіалістам!", знаходимо й таке: "Хай живе держава Ізраїль і дружба між єврейським та українським народами! Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава! Слава керівникам Українського Революційного Руху С. Бандері і генералові Т. Чупринці!"

Проте українцям та євреям не вдалося тоді широко розгорнути своєї співпраці. Вже незабаром після написання цієї листівки каральним військам вдалося досягнути перелому у боротьбі з повстанцями, і протягом кількох наступних років придушити діяльність українського підпілля.

Натомість співпрацю вдалося налагодити українським та єврейським політв'язням у таборах. Її символом можна назвати Герша Келлера, єврея, колишнього вояка УПА, який став одним із керівників найбільшого табірного повстання у Кенгірі в 1954 році, де більшість повсталих становили українці.

Так само успішною стала співпраця українських та єврейських дисидентів, що об'єдналися в боротьбі проти тоталітарного режиму в 1960-1980-ті роки.

В історії українців та євреїв є багато сторінок, які нас розділяють — ми не повинні їх оминати. Проте ніхто не має права перекручувати та спотворювати у власних політичних інтересах ті з них, котрі показують приклади співпраці між нашими народами, приклади, що можуть сприяти подальшому розвиткові приязних стосунків між ними.
 
Зверху