Відповідь: 2010, другий тур. Що краще: Янукович, Тимошенко чи "Проти всіх"?
Симуляція проти фальсифікації
Американці на виборах обирають президента, українці на виборах президента обирають собі долю. В цьому і полягає помилка, адже долю можна знайти, лише вибираючи між калібрами, а не між кандидатами.
Іще років п‘ятнадцять тому можна було казати, що президент – це не більше аніж президент. Нині президент – це значно менше, аніж президент п‘ятнадцять років тому. Навіть в Росії, яка прагне життя як 50 років тому.
Коли ми повірили, що Ющенко – месія, ми зробили його президентом (щоб він став Каіафою) замість дати йому титул, притаманний добропорядним месіям, скажімо, архімандрита Матронинського монастиря, а ще краще, блок-капо у віддаленій в‘язниці; краще, якби така була десь на острові Зміїному, щоб він як Нельсон Мандела підбадьорював нас поетичними посланнями і невнятними пророцтвами, доречі, досі лишився б нашою надією.
Щоправда, дивовижним чином, для нього не все втрачене. Після програшу на виборах він раптом віднайшов для себе природну роль – тінь батька Гамлета – несподівано з‘являтися нізвідки і викривати змовників. Те, що треба, якщо враховувати, що кожний український виборець трошки принц датський.
Мудрість – в утриманні. Досвідчена людина знає, що найкраще в коханні – це все, що відбувається до першого статевого акту. Звісно, буває інакше, проте для цього потрібні сильні душі і чисті почуття, а де їх нині знайдеш? Політика і була цим театром попереднього залицяння, доки не з‘явилися сайти знайомств.
Гі Де Бор колись написав есе «Суспільство спектаклю». Найсильніше в цьому есе – назва. Вона вичерпує тему. Згодом ми змушені були заперечити йому: нині у нас суспільство театральних афіш. Видовища, найчастіше, вже нікому не потрібні. Днями до мене звернулися друзі з однієї з сусідніх столиць з проханням за гроші організувати антигрузинську акцію біля Секретаріату президента на Банківській. Щоб не ображати їх, я сказав, що всі наші люди зайняті фальсифікацією виборів і нам не до акцій. Не треба ніяких людей – заперечили «друзі» - достатньо, щоб ти підписався під повідомленням, що акція була. Я – людина старомодна – і таки відмовився протиставити свій бренд грузинській театральній афіші на догоду чужій симуляції. Вірніше, вже не симуляції, а симульованій симуляції. Все, як в економіці. Європейські бренди обдурюють нас сумочками китайського виробництва, а китайці фальсифікують вже не сумочки, тобто не себе, але етикетки. Китайські товаровиробники косять під європейців, які самі не виробляють.
Янукович мавпує «російський блок», який симулює проросійську активність в Криму, а Тимошенко вдає тих, хто симулює націоналізм. Політика намірів і декларацій загалом заступила політику симуляцій. Звідти таємничі грузини зі зловісними загадковими завданнями розосереджені по донецьких підвалах і донецькі бойовики стягнуті під Київ і боротьба за вивіску на МВС.
І якщо фішкою минулих виборів була симуляція фальсифікацій, то нині маніфестація симуляції фальсифікацій протистоїть містифікації фальсифікацій. Це важко осягнути, втім і не треба. Варто слухати музику слів, а не їхній зміст.
Колись доводилось самОму чіпляти маску і вештатись зимовими венеціанськими п‘яццо і каналетто, нині достатньо нік-нейму і кави перед комп‘ютером. Проте, іноді віртуальний карнавал спотикається об прикру реальність. Так СБУ, як завжди несподівано і недоречно, відволіклося від звичної оперативної роботи проти мертвих ворогів і замість поборювати НКВД арештовує живих шпигунів з ФСБ. Шпигуни задовго до політиків були майстрами симуляції, містифікації, фальсифікації і ухиляння від роботи, тому щиро обурені розривом віртуальності, адже в реальність вже давно ніхто не вірив.
Це як ніби ви обливаєте брудом когось в Інтернеті, а він приходить і б‘є вас по пиці. Політика – брендована симуляція, і боротьба з політикою (весь технологічний набір антиглобалізму) теж симуляція, яка все ще не підвищилися до бренду, але прагне цього.
Розрив цієї порочної послідовності досягається лише через політичне насильство, тому реальність справедливо сприймається виборцем як загроза.
Уяви, брате, що з‘являється дехто і хоче зробити з тебе людину. Відтепер він піднімає тебе о пів на шосту ранку, щоб піддати щоденним виснажливим тренуванням, примушує вчити латину і давньоєврейську, не дає лінуватися і боятися, змушує до самопожертви в ім‘я великих абстракцій і обливає холодною водою. Ти проголосуєш за цього садиста? І ми всі скажемо – не хочемо ставати нацією, лише спати до обіду і плювати на дієту!
Електронні сни значно кращі за сморід поля бою. Не вередуй, іди на вибори, дурашка.