Стихи о любви...

вже~не~та

уходящая в осень...
Ответ: Стихи о любви...

Пространство с привкусом любви
И время с привкусом печали.
Быстрей мой парусник плыви
В жемчужно-розовые дали.


Попутный ветер пусть поможет
Скорей попасть в долину света.
Там нежность снова песню сложит
В лучах волшебного рассвета.


И счастье радостным волненьем
Наполнит все мои мечты,
И страстной встречи предвкушеньем
Мы будем живы — я и ты.

Елена Чайковская
 

вже~не~та

уходящая в осень...
Ответ: Стихи о любви...

Ночи любви, словно миг, быстротечные —
Синий полет в голубую метель.
Ночи коварные, мысли беспечные,
Смята, пустая остынет постель.


Слов потянулась канва за околицу,
Кто-то шепнул вдруг кому-то: «Лети».
Ветер и снег, как иголками, колются,
Что хочешь, делай, но только прости...


Ночь, пустота да холодная вьюга,
Дальше дорога в заброшенный рай,
Больше не будем лелеять друг друга.
Ну, ничего... Все проходит... Прощай.

Елена Чайковская
 

Zingelshtutser

Чемпион по гляделкам
Ответ: Стихи о любви...

Улыбка

Смотрю, улыбаюсь
Смеешься в ответ
Все мысли смешались
Несу сущий бред

…И снова смотрю,
Надеюсь. Напрасно
А в мыслях горю
Я пламенем красным

Твой номер не знаю
И имени тоже
Лишь смех вспоминаю
А встретимся может –

Тебя я узнаю
В толпе, подойду
Твой взгляд повстречаю –
Судьбу обрету.
 

вже~не~та

уходящая в осень...
Ответ: Стихи о любви...

Посреди поля


Кормящая грудью посреди поля
Кричу ей - не слышит
машу ей руками, и она...
прикладывает палец к губам
говорит - тише
а кругом небо
и жаворонки кричат,
звенят цикады
и рад бы я помолчать
но мне сказать ей надо
- Люблю Тебя!
(kostysh)
 
Останнє редагування модератором:

Fuzz

Member
Команда форуму
Анна Багряна

Ми просто гралися в життя…
Але догралися до болю,
Твій погляд – мука – каяття –
Сміюся – плачу – божеволію…
І жду! О Господи, чого?
Чого над прірвою вагаюсь,
Чому розпалюю вогонь,
Чому з вогнем причинно граюсь?
Навіщо попелом душі
Кроплю надщерблену надію
І по невидимій межі
Лечу, згораю і… радію?

**

Я в круговерті часу – жертва
Твоїх приземлених бажань.
І щоб від мук і від страждань
По моїй смерті не померти,
Собі шукаєш іншу жертву,
На інші груди владну длань
Свою кладеш. Та розумієш:
У інших грудях – інший біль.
На свіжу рану – знову сіль…
Ти можеш все. Але не вмієш
Трансформувати потяг свій
В тонкі вібрації любові
І плачеш знову, мов дитя.
Твоє тринадцяте життя –
Твоє останнє пекла коло.
А потім – спокій, забуття…
Але, щоб зараз не померти,
Ти серце б’єш моє ущерть,
А сам летиш у круговерть,
І там – у вічній круговерті
Собі шукаєш іншу жертву,
Комусь готуєш схожу смерть.

**

Я віршів більше не пишу –
Нема для кого їх писати.
В лещатах спогадів сиджу,
Бо ниньки холодно кохати.
Нехай час хлюпа, як сльота,
Я таємничість потривожу
Лише на мить. Я трошки та,
А може, й інша зовсім, може
Це вже не я. Це просто дух
Задумав вибитися з тіла.
Осінній лист упав на брук, –
Здається, й серце пожовтіло
Від нерозданого тепла,
Від первозданної любові.
Я зовсім інша. Я не та.
Я розминулася зі Словом.
І це не вірш. Це просто тінь
Від учорашнього натхнення.
Летить душа в небесну синь,
Летить любов у безімення…

**

В кімнаті – музика магічна
І аромат п’янкий сандалу…
Усе так звично і незвично,
Усе – як Ви пророкували.
І я сама. Холодна постіль
З астральним простором розради,
Усе так просто і непросто
В зрадливій тиші зорепаду.
Так вийшло. Серце пише вірші,
І небо кліпає зірками.
Усе так смішно… і не смішно,
Я наче з Вами і не з Вами.
За що мені така покара?
Чому самотність сушить подих?
Це Ваші чари і – не чари,
А просто мій дитячий подив.
Така вродилася. Що ж вдієш?
Чи кабала мені поможе,
Якщо не стане чудодійним
Уже моє цнотливе ложе?..
Одвічний вузол – як спасіння,
Як мудра вигадка буддизму.
Наш світ – весняний і осінній,
Ми з Вами різні і нерізні…
Шалена мрія – мов повія,
Нічне безсилля непокори.
Ви стали янголом і змієм,
Ви так далеко і… так поруч…

Таємні зустрічі астралу –
То віртуально-неземне.
Ви щось мені недоказали,
Коли залишили мене…

**

Чого від мене Ви хотіли,
Коли творили міражі
І захищали моє тіло
Контрацептивами душі?..
Я стала вищою за трави,
Та до дерев не доросла…
Пробачте, це не Ваша справа,
Чому мій човник без весла,
Нехай Вас більше не турбує,
Чому мій човник без вітрил.
Я попливу назустріч бурям
У снігопад і заметіль…

Чого від мене Ви хотіли?
Чого від мене ти хотів?
 

вже~не~та

уходящая в осень...
Ответ: Стихи о любви...

-Любишь?
-Люблю
-Докажи!
-Докажу
-А достанешь звезду?
-Да, достану, смогу!
-Ты солгал!
-Я не лгу.
-Ты не можешь достать, до небес дотянуться, и как вишню сорвать.
-Я смогу.
-Снова лжешь, так поди, докажи!
-Но тогда мне придётся отдать свою жизнь.
-Так отдай, за меня!
-Но что будет потом?
-Ты докажешь любовь
-Я ещё не готов
-Уходи!
-Почему?
-Ты мне лжешь, будешь лгать.
-Но не станнит меня, ты же будешь страдать?
-Ну и что, ты сказал, значит должен достать, а иначе тебя не желаю я знать!
-Так и быть, только знай, это всё не игра. Я смогу доказать, что правдивы слова. Только ты будешь сильно об этом жалеть. Ты получишь звезду, ей тебя не согреть. Согревает любовь в окрылённых сердцах, вспышки счастья, доверие в милых глазах. Согревает взаимность, и чувства
полёта. У тебя же останется лишь голый лёд…
-Подожди, ты куда?
-Я пошел за звездой…для тебя…на край света…жди ночи…
-Постой! Как узнаю, что ты принесёшь мне звезду?
-Ты поймёшь, ты увидишь. Сказал же, смогу.
И они разошлись: девчонка в мечтах,
а парень с грустью в зелёных глазах.
Он вспомнил её нежных губ теплоту,
улыбку её, и её красоту.
Он вспомнил её ненавязчивый смех,
и глаз, ясных глаз выразительный блеск.
И сердце запело, вздохнула душа…
Она так прекрасна и так хороша…
И ради неё готов был на всё.
Ведь больше всей жизни любил он её.
И парень ушёл.
Он ушёл навсегда.
Никто не знал, не ответил куда.
А девчонка лишь ночью к окну подойдя,
вдруг увидела свет, яркий свет от дождя.
И тот дождь не из капель был и не из слёз,
Это был ярких звёзд неожиданный дождь.
И казалось, что небо рвётся на части,
Не сумев подчинить этих звёзд своей власти.
И затихли часы, и замедлилось время.
А девчонка смотрела, не в силах поверить.
Ведь такой красоты никогда не видала,
И душою от счастья смеяться вдруг стала.
Да он любит её! Он не лжёт! Она верить.
И средь ночи к нему… И бежит к его двери!
Но распахнута дверь, и везде включен свет.
На своих всё местах, а его дома нет…
И напрасна она его ожидала
Днём и ночью своих ясных глаз не смыкала.
Навсегда в её памяти врезался след:
Звёздный дождь и прощальный, торжественный свет.
Любовь настоящая на жертву способна,
Она высока, и бескрайне свободна.
У неё есть огромная, мощная сила…
Я прошу об одном:
Доверяйте любимым!
 

Smalja

Правый полузащитник
Ответ: Стихи о любви...

Життя як вітер безнадійне,
Як сонце жевріє воно,
Життя як літо не постійне,
Бо осінь прийде все одно.

З початку нашої епохи,
Життя пливе, життя летить,
І від любові зовсім трохи,
Ще мить і зрада забринить,

Якщо кохав одну людину,
Був з нею поряд день і ніч,
Ти уяви собі картину,
Що ти забутий наче річ,

Як річ, що з моди враз виходить,
Як той непотріб чи сміття,
І від якого переходять,
В нове без спогадів життя.

Ти уяви собі той розпач,
Той біль, що прийде в першу ж ніч,
Коли ти станеш непотрібний,
Як просто застаріла річ.

На мить ти станеш безпорадний,
Ти будеш вразливе дитя,
Фінал всіх мрій побачиш зрадний,
Але ж попереду життя,

Не гай хвилини, що минають,
Лови години молоді,
Бо дні чудові пролітають,
Де поки ти насамоті,

Послухай ти моє пророцтво,
Кохати будиш знову й знов,
Ти будиш сяяти як сонце,
Знайдеш ти ще свою любов,

І стане все в житті прекрасно,
Дарма лиш час не витрачай,
Чудово буде все і ясно,
Ти просто знов і знов кохай.
 
Останнє редагування:

SLёZkA

New Member
Ответ: Стихи о любви...

Ложится спать речной трамвай
Тарелку неба сьев на ужин
-Давай забудем всё?
-Давай
-Ты мне нужна
-И ты мне нужен
На лунном небе ювелир
Рассыпал пригоршню жемчужен
-Коньяк?
-Чуть-чуть
-За нас
-За мир
-Ты мне нужна
-И ты мне нужен
Огонь пылающий внутри
Необозрим порой снаружи
-Пошли встречать рассвет
-Веди
-Ты мне нужна
-И ты мне нужен
 
Зверху