B
Burberry
Guest
Первый день Ukrainian Fashion Week, как мне кажется, прошел очень неплохо. Были коллекции NB Poustovit, Виктория Гресь, NB Luvi и WaWa. Мне понравилась коллекция Гресь, очень женственная и элегантная. Вот парочка фоток!
Останнє редагування модератором:
Льдинка
New Member
„В'яла романтика більше не в моді” – проголосила Лілія Пустовіт у перший день на першому показі Ukrainian Fashion Week. До речі, її слова підтвердили і дефіле Вікторії Ґресь, і NB Luvi, і WAWA. Осінньо-зимову дівчину-2007-2008 від NB Poustovit Лілія одягла у вузькі англійські брючки, трохи укорочені, з низькою посадкою на стегнах, вибірково з оксамитовими лампасами, і у вузенькі піджачки з маленькими комірцями-шаликами. „У цих маленьких жакетиках з маленькими комірцями вся милість”, – каже дизайнерка. Чорний вовняний монохром розбавляють красиві шовкові блузи, принтовані дрібними квіточками і малюнками „привіт із 60-х”, з помірними бантами і широкими рукавами, вони додають чуттєвості графічним силуетам і мінімалізму. Втім блузи, як вразливі душі сучасних жінок, маскуються під жакетиками, безрукавками, жилетами, укороченими пальтами. Чіткі лінії жакетів тамують вільні силуети шовкових суконь і спідниць зі складками та защипами – круглий акцент в силуеті робиться на стегна. Маленькі шовкові сукні – мінімалізм Light, за умови граничної лаконічності у них цікавий силует: маленькі плечі, під грудьми задрапіровані кілька складок, розширення на стегнах і звуження донизу. Головний аксесуар – чоловічі капелюхи з короткими полями, до речі, вітчизняного виробництва – київська фабрика „Горлиця”, деякі моделі виходили в хустках на кшталт „арафаток”, тільки кольорових, вузьких краватках із 60-х і підтяжках. Підбори Лілія традиційно ігнорує, на осінь пропонує кеди, балетки і туфлі зі шнурками на низькому ходу. Для образу – трохи дивакуватих дівчат із передмість, справжніх і пронизливих – Пустовіт, як завжди, вистачило музики. На концерті білоруської команди „Камерата” вона почула народну пісню – втілення чистої, світлої, дистильованої печалі – і побачила єврейську тему: пронизливу і світло-сумну: „не дарма ж кажуть про слов'янську та єврейську душу, про американську я щось не чула”, – пояснювала дизайнерка. Втім, це лише декораторський хід і чергова красива легенда для обрамлення одягу, без якої немає моди.
Вікторія Ґресь у своїй колекції C'est si beau орієнтувалася на Париж – на його відкриті тераси і кавування open air, на гарячий шоколад і шарм, який тече в жилах парижанок замість крові. Елегантні пальта – часто звучить як перебільшення, але тільки не у Ґресь: пальта-халати без коміру, рукава 3/4, широкий шкіряний пасок, що підкреслює осину талію, мереживні орнаменти, високі рукавички. А просто з-під пальта сукні-міді – святкові плаття-сарафани з квадратним вирізом та оксамитовою вставкою, і сукні-парашути, скромні трикотажні зі зворушливою шифоновою оборкою. Білий і кілька відтінків коричневого – класика і водночас на півкроку вбік від ч/б. Білі мережива освіжають, а шифон в крапочку викликає ностальгію – і ніякого футуризму.
Кажуть, другий фільм і друга колекція даються значно важче і в 90 випадках зі ста виходять гірше, ніж перший(а). Минулої осені дебютна заявка Вікторії Чикулай і Людмили Седляр для NB Luvi була сприйнята „на ура”, другу виглядали з перебільшеними очікуваннями. Мінімалізм – це не мода, а спосіб життя, підтвердили дизайнерки, однак оформили мінімалізм сезону осінь-зима'2007-2008 в ґранжеві шати і по моді богеми 60-х. Короткі спідниці на контрастному широкому поясі ззаду коротші, ніж спереду, короткі сукні із золотої парчі, срібні спідниці й жакети, що нескладно відстовбурчуються на фігурі, застібнуті на всі ґудзики сорочки-уніформи, „підстрелені” вузенькі брюки з заниженою посадкою. Ці персонажі – діти індустріального міста, що наслідують блискучу моду суперстар. За словами дизайнерок, їх надихала „фабрика” Воргола, яка в 1960-ті була центром експериментів у галузі кіно, музики, моди, contemporary art.
Віктор Анісімов для торгової марки WAWA золото використав по повній, навіть у назві колекції – WAWA-Gold. Пішли в хід усі ідіоми, пов'язані з золотом: „мовчання – золото” – і роти у моделей заклеєні чорним скетчем; „золотий ключик” – і на шиї хлопчиків, як у ті часи, коли мами вішали на мотузочці ключі від квартири, аксесуари у вигляді ключів (а раптом Буратіно та й відкриє заповітні двері); золота рибка – і брелоки, кулони-рибки і рибки-аплікації із суміші ґудзиків, бісеру, паєток на піджаках, футболках і сорочках; „Золотий м'яч” – модель несе в авосьці по подіуму пофарбований золотим спреєм футбольний м'яч; золота медаль – і на чорному костюмі виблискують відповідні кружечки. На бектейджі у нього був прикольний коментар до колірної гами: „Чому золото? Так ми ж із Донецька”. Для чоловіків, звісно, чорне з золотом – не найзвичніше поєднання, але в колекціях Анісімова стильність і стьоб завжди крокують поруч. Тож якщо чоловік серйозно вважає, що золотий метелик на светр або золотистий костюм у стилі спорт-ґлем із чорними лого WAWA – це круто, він клієнт марки, і той, хто носить такі речі як ляпас ґламуру – теж клієнт. Анісімов не встояв перед модою на вузькі укорочені брюки, додавши їм різномантіності трикотажним виконанням, але піджаки і плащі залишив свої – складно скроєні, з кишенями-клапанами, з великими ґудзиками, а погони з великою пряжкою – ще той акцент! Джинси в новій колекції надійно замасковані чорними чохлами з дірками й підперезані золотистими канатами. „Для мене це найкраща моя колекція, принаймні чоловіча. Тому що я знімаю свій піджак, одягаю з колекції, і він виглядає крутіше, ніж мій за 1000 баксів. І будь-яка сорочка чи маєчка комбінується з будь-якими брюками і плащем”, – прокоментував Віктор Анісімов свою останню роботу.
Вікторія Ґресь у своїй колекції C'est si beau орієнтувалася на Париж – на його відкриті тераси і кавування open air, на гарячий шоколад і шарм, який тече в жилах парижанок замість крові. Елегантні пальта – часто звучить як перебільшення, але тільки не у Ґресь: пальта-халати без коміру, рукава 3/4, широкий шкіряний пасок, що підкреслює осину талію, мереживні орнаменти, високі рукавички. А просто з-під пальта сукні-міді – святкові плаття-сарафани з квадратним вирізом та оксамитовою вставкою, і сукні-парашути, скромні трикотажні зі зворушливою шифоновою оборкою. Білий і кілька відтінків коричневого – класика і водночас на півкроку вбік від ч/б. Білі мережива освіжають, а шифон в крапочку викликає ностальгію – і ніякого футуризму.
Кажуть, другий фільм і друга колекція даються значно важче і в 90 випадках зі ста виходять гірше, ніж перший(а). Минулої осені дебютна заявка Вікторії Чикулай і Людмили Седляр для NB Luvi була сприйнята „на ура”, другу виглядали з перебільшеними очікуваннями. Мінімалізм – це не мода, а спосіб життя, підтвердили дизайнерки, однак оформили мінімалізм сезону осінь-зима'2007-2008 в ґранжеві шати і по моді богеми 60-х. Короткі спідниці на контрастному широкому поясі ззаду коротші, ніж спереду, короткі сукні із золотої парчі, срібні спідниці й жакети, що нескладно відстовбурчуються на фігурі, застібнуті на всі ґудзики сорочки-уніформи, „підстрелені” вузенькі брюки з заниженою посадкою. Ці персонажі – діти індустріального міста, що наслідують блискучу моду суперстар. За словами дизайнерок, їх надихала „фабрика” Воргола, яка в 1960-ті була центром експериментів у галузі кіно, музики, моди, contemporary art.
Віктор Анісімов для торгової марки WAWA золото використав по повній, навіть у назві колекції – WAWA-Gold. Пішли в хід усі ідіоми, пов'язані з золотом: „мовчання – золото” – і роти у моделей заклеєні чорним скетчем; „золотий ключик” – і на шиї хлопчиків, як у ті часи, коли мами вішали на мотузочці ключі від квартири, аксесуари у вигляді ключів (а раптом Буратіно та й відкриє заповітні двері); золота рибка – і брелоки, кулони-рибки і рибки-аплікації із суміші ґудзиків, бісеру, паєток на піджаках, футболках і сорочках; „Золотий м'яч” – модель несе в авосьці по подіуму пофарбований золотим спреєм футбольний м'яч; золота медаль – і на чорному костюмі виблискують відповідні кружечки. На бектейджі у нього був прикольний коментар до колірної гами: „Чому золото? Так ми ж із Донецька”. Для чоловіків, звісно, чорне з золотом – не найзвичніше поєднання, але в колекціях Анісімова стильність і стьоб завжди крокують поруч. Тож якщо чоловік серйозно вважає, що золотий метелик на светр або золотистий костюм у стилі спорт-ґлем із чорними лого WAWA – це круто, він клієнт марки, і той, хто носить такі речі як ляпас ґламуру – теж клієнт. Анісімов не встояв перед модою на вузькі укорочені брюки, додавши їм різномантіності трикотажним виконанням, але піджаки і плащі залишив свої – складно скроєні, з кишенями-клапанами, з великими ґудзиками, а погони з великою пряжкою – ще той акцент! Джинси в новій колекції надійно замасковані чорними чохлами з дірками й підперезані золотистими канатами. „Для мене це найкраща моя колекція, принаймні чоловіча. Тому що я знімаю свій піджак, одягаю з колекції, і він виглядає крутіше, ніж мій за 1000 баксів. І будь-яка сорочка чи маєчка комбінується з будь-якими брюками і плащем”, – прокоментував Віктор Анісімов свою останню роботу.
Валентина Клименко
Льдинка
New Member
О втором дне 20-й Недели Моды в Украине:
Дебютантка UFW Таніта Даліс із Дніпропетровська насправді не новачок у фешн-бізнесі. Шити професійно вона почала з 13 років, і на сьогодні дизайнерка є власницею двох марок – Mirachel і Bonita (яку ми дуже хотіли би бачити на наступному TMD). Таніта вибрала не найпоширеніший шлях до модного Олімпу – від масового одягу до дизайнерського, подіумного. Тому будемо поблажливими до дизайнера і зразу подякуємо за ощадливе використання кольору – чорний, перлинно-сірий, темно-сірий, білий якось «погасили» гримучу суміш із фактур, деталей і конструкторських рішень. Вовна з мереживом, атлас, трикотаж – вдячні матеріали, але поєднанням чорний+мереживо+декольте потрібно користуватися дуже акуратно і в той же час впевнено, щоб не впасти у вульгарність. Наче на підтвердження цієї думки, цікаві ідеї добре виглядали саме в сірому і білому кольорах. Об’ємний жакет і пальто, трохи піддуте, були виготовлені із мережива. Шкода, що ця ідея не знайшла свого продовження і дизайнер експлуатувала тему «сексуальної бізнес-леді» в стилі коктейльних суконь містечкового бомонду. Оскільки посадка на фігурі хороша, залишається сподіватися, що наступну колекцію дизайнерка зробить із розумінням того, що вона робить, – вважає фешн-критик Тетяна Хмелівська.
Олена Даць вирішила відійти від іміджу ніжної дівчини і розбавила традиційну для своїх колекцій романтику і чуттєву жіночність, виражену в ажурних мохерових елементах, графічністю японських силуетів. Ідея цього поєднання межує з Архімедівською «Еврика» – деталі, зроблені на тканині в техніці оригамі, додають вовняним сукням, піджакам, спідницям мистецького шарму, до того ж вони дають шалену поліварінтність. Втім, схоже, дизайнерка не змогла вчасно пригальмувати, відтак кількість «жабок», «журавликів», «метеликів» на квадратний метр одягу дещо зашкалює. «Якщо говорити про помилки, я сама визнаю, що захопилася оригамі, але було стільки ідей, що шкода їх не використати». «Яка головна ідея залишиться в одязі, якщо його треба буде адаптувати для «партійного» відшиву?» – запитали ми в дизайнера. «Залишиться чуттєвість, графічність і буддистська філософія», – відповіла Олена. Ще одна ідея колекції – шлях від нитки до готового костюму – трансформувалася в певну кількість власне ниток у колекції, ручного ажуру «гачкового» походження, тканого старовинним способом полотна різної фактури. Цікаво вирішена в колекції тема актуальних жакетиків болеро – ніби грубо відрізаний із ділового жакета, та поєднання суконь зі сріблястої тафти з прозорими накидками зі сріблястими узорами.
Жінка від Автанділа Цквітінідзе практично не змінилася з часів минулої колекції – навіть чорно-біла брошка-подушка на шиї із зображенням ляльки з колекції весна-літо’2007, втім і позаминулої колекції також, тільки додала трохи цитат із українських дизайнерів. Вона, як і раніше, закрита на всі ґудзики – стійки, банти, якщо декольте, то тільки графічне, іде по життю гордою ходою амазонки, а чоловічим кроєм костюму – компліментарним для жіночої фігури у виконанні Автанділа – користується виключно для підкреслення своєї сексуальності, а те що в ногу з модою – читається в завужених брюках з заниженою лінією посадки. Основний колір колекції – чорний, пишні білі блузи з широкими рукавами надають пінної урочистості образу (особливо з чорними котоновими жилетами, які застібаються на два боки), червоний використовується дуже дозовано – в авторських малюнках на тканині поруч із чорним і сірим. Своїм ноу-хау в цій колекції Автанділ вважає завужені, але подовжені брюки із низькою лінією посадки, які видовжують ноги. Із аксесуарів – згадані вище брошки і трикотажні квіти замість беретів на голові.
Шоу Олексія Залевського під умовною назвою «Небо в алмазах» мало того що порвало залу UFW на тисячу дрібних хом’ячків, ще й на 100 відсотків відповідало «контенту» його колекції «Про любов». За розмовами про авангардність та анархізм дизайнер на став ховати буржуазність одягу, яку він сповідує кілька останніх років поспіль. Дзеркальні шоломи, схожі на той, в якому Вєрка Сердючка поїде в Хельсінкі на «Євробачення», за задумом Залевського, мали символізувати той блиск, який у кожного в голові свій – мовляв, усі ми потроху сяємо. Міні-сукні із крупних сріблястих і золотих паєток, паєтки на подолах жіночних спідниць, вишиті перлами коміри пальт, гіпюр і відмінний шовк – сучасна жінка не виняток із цих правил, а чоловік вибрав мінімалістичну класику – правда, комір його сірого пальта до середини коліна прикрашає лисяче хутро, а під оксамитовим піджаком – лискуча шовкова сорочка. Окрема тема – сукні і лосини, зроблені з авторської тканини серії zalevskiy-love з еротичним малюнком. Авторський розрахунок геніально простий – в русі жіночні сукні приталеного силуету змушують «ворушитися» переплетені чоловічі й жіночі тіла, злиті в есктазі. Традиційний casual виражений у светрах і регланах з відголосками ексклюзивної еротики і широких джинсах. Крім усього, Олексій Залевський зробив перфектний майстер-клас для сучасних стилістів – в одному дефіле він показав класику жанру і чистоту стилю і водночас варіанти мікшування розкоші з casual, спортивного стилю з романтичним тощо. Від колекції і шоу задоволення отримала не тільки публіка, але й дизайнер – що теж приємно.
Буття формує свідомість – підтвердила стару марксистсько-ленінську істину Оксана Караванська. Мрія молодої мами виспатися трансформувалася в колекцію «Колискова», одна частина якої апелює до затишку, м’якості і зручності – сірі сукні, зроблені з hand-made тканин – переплетення шовку із вовною і капрону з вовною, друга – до відвертої сексуальності – міні-спідниці, ботфорти, хутряні елементи. Оксана Караванська, залишивши почерк, іронію, любов до акцентів, змінила силует на облягаючий і приталений, і стала більш лояльною до тенденцій. Цього разу Оксана зосередила увагу на взутті – модні черевики вона «вдягла» в ажурні шкіряні чобітки і босоніжки, а також розробила дизайн мідних ґудзиків, вкритих емаллю. До панівного сірого і чорного Караванська додала зелений і брудно-ліловий.
Дебютантка UFW Таніта Даліс із Дніпропетровська насправді не новачок у фешн-бізнесі. Шити професійно вона почала з 13 років, і на сьогодні дизайнерка є власницею двох марок – Mirachel і Bonita (яку ми дуже хотіли би бачити на наступному TMD). Таніта вибрала не найпоширеніший шлях до модного Олімпу – від масового одягу до дизайнерського, подіумного. Тому будемо поблажливими до дизайнера і зразу подякуємо за ощадливе використання кольору – чорний, перлинно-сірий, темно-сірий, білий якось «погасили» гримучу суміш із фактур, деталей і конструкторських рішень. Вовна з мереживом, атлас, трикотаж – вдячні матеріали, але поєднанням чорний+мереживо+декольте потрібно користуватися дуже акуратно і в той же час впевнено, щоб не впасти у вульгарність. Наче на підтвердження цієї думки, цікаві ідеї добре виглядали саме в сірому і білому кольорах. Об’ємний жакет і пальто, трохи піддуте, були виготовлені із мережива. Шкода, що ця ідея не знайшла свого продовження і дизайнер експлуатувала тему «сексуальної бізнес-леді» в стилі коктейльних суконь містечкового бомонду. Оскільки посадка на фігурі хороша, залишається сподіватися, що наступну колекцію дизайнерка зробить із розумінням того, що вона робить, – вважає фешн-критик Тетяна Хмелівська.
Олена Даць вирішила відійти від іміджу ніжної дівчини і розбавила традиційну для своїх колекцій романтику і чуттєву жіночність, виражену в ажурних мохерових елементах, графічністю японських силуетів. Ідея цього поєднання межує з Архімедівською «Еврика» – деталі, зроблені на тканині в техніці оригамі, додають вовняним сукням, піджакам, спідницям мистецького шарму, до того ж вони дають шалену поліварінтність. Втім, схоже, дизайнерка не змогла вчасно пригальмувати, відтак кількість «жабок», «журавликів», «метеликів» на квадратний метр одягу дещо зашкалює. «Якщо говорити про помилки, я сама визнаю, що захопилася оригамі, але було стільки ідей, що шкода їх не використати». «Яка головна ідея залишиться в одязі, якщо його треба буде адаптувати для «партійного» відшиву?» – запитали ми в дизайнера. «Залишиться чуттєвість, графічність і буддистська філософія», – відповіла Олена. Ще одна ідея колекції – шлях від нитки до готового костюму – трансформувалася в певну кількість власне ниток у колекції, ручного ажуру «гачкового» походження, тканого старовинним способом полотна різної фактури. Цікаво вирішена в колекції тема актуальних жакетиків болеро – ніби грубо відрізаний із ділового жакета, та поєднання суконь зі сріблястої тафти з прозорими накидками зі сріблястими узорами.
Жінка від Автанділа Цквітінідзе практично не змінилася з часів минулої колекції – навіть чорно-біла брошка-подушка на шиї із зображенням ляльки з колекції весна-літо’2007, втім і позаминулої колекції також, тільки додала трохи цитат із українських дизайнерів. Вона, як і раніше, закрита на всі ґудзики – стійки, банти, якщо декольте, то тільки графічне, іде по життю гордою ходою амазонки, а чоловічим кроєм костюму – компліментарним для жіночої фігури у виконанні Автанділа – користується виключно для підкреслення своєї сексуальності, а те що в ногу з модою – читається в завужених брюках з заниженою лінією посадки. Основний колір колекції – чорний, пишні білі блузи з широкими рукавами надають пінної урочистості образу (особливо з чорними котоновими жилетами, які застібаються на два боки), червоний використовується дуже дозовано – в авторських малюнках на тканині поруч із чорним і сірим. Своїм ноу-хау в цій колекції Автанділ вважає завужені, але подовжені брюки із низькою лінією посадки, які видовжують ноги. Із аксесуарів – згадані вище брошки і трикотажні квіти замість беретів на голові.
Шоу Олексія Залевського під умовною назвою «Небо в алмазах» мало того що порвало залу UFW на тисячу дрібних хом’ячків, ще й на 100 відсотків відповідало «контенту» його колекції «Про любов». За розмовами про авангардність та анархізм дизайнер на став ховати буржуазність одягу, яку він сповідує кілька останніх років поспіль. Дзеркальні шоломи, схожі на той, в якому Вєрка Сердючка поїде в Хельсінкі на «Євробачення», за задумом Залевського, мали символізувати той блиск, який у кожного в голові свій – мовляв, усі ми потроху сяємо. Міні-сукні із крупних сріблястих і золотих паєток, паєтки на подолах жіночних спідниць, вишиті перлами коміри пальт, гіпюр і відмінний шовк – сучасна жінка не виняток із цих правил, а чоловік вибрав мінімалістичну класику – правда, комір його сірого пальта до середини коліна прикрашає лисяче хутро, а під оксамитовим піджаком – лискуча шовкова сорочка. Окрема тема – сукні і лосини, зроблені з авторської тканини серії zalevskiy-love з еротичним малюнком. Авторський розрахунок геніально простий – в русі жіночні сукні приталеного силуету змушують «ворушитися» переплетені чоловічі й жіночі тіла, злиті в есктазі. Традиційний casual виражений у светрах і регланах з відголосками ексклюзивної еротики і широких джинсах. Крім усього, Олексій Залевський зробив перфектний майстер-клас для сучасних стилістів – в одному дефіле він показав класику жанру і чистоту стилю і водночас варіанти мікшування розкоші з casual, спортивного стилю з романтичним тощо. Від колекції і шоу задоволення отримала не тільки публіка, але й дизайнер – що теж приємно.
Буття формує свідомість – підтвердила стару марксистсько-ленінську істину Оксана Караванська. Мрія молодої мами виспатися трансформувалася в колекцію «Колискова», одна частина якої апелює до затишку, м’якості і зручності – сірі сукні, зроблені з hand-made тканин – переплетення шовку із вовною і капрону з вовною, друга – до відвертої сексуальності – міні-спідниці, ботфорти, хутряні елементи. Оксана Караванська, залишивши почерк, іронію, любов до акцентів, змінила силует на облягаючий і приталений, і стала більш лояльною до тенденцій. Цього разу Оксана зосередила увагу на взутті – модні черевики вона «вдягла» в ажурні шкіряні чобітки і босоніжки, а також розробила дизайн мідних ґудзиків, вкритих емаллю. До панівного сірого і чорного Караванська додала зелений і брудно-ліловий.