Конкурс: Вірші українською

Luchek

человек с 2мя поцелуями
Ответ: Конкурс: Вірші українською

Diverup сказав(ла):
щось я починаю здогадуватись, хто має намір виграти конкурс))
....

=))) а цем еще больному ребенку :hlp: заниматься,и вапсе мистер горошек вы о цем? ))
 

Merime

New Member
Ответ: Конкурс: Вірші українською

Diverup сказав(ла):
щось я починаю здогадуватись, хто має намір виграти конкурс))

Боїшся конкуренції?
А виграє, я сподіваюсь, читач.
 

Luchek

человек с 2мя поцелуями
Ответ: Конкурс: Вірші українською

корявенько)
Сьогодні зранку дощ прошепотів
крізь важке сонне повітря,
що ти серд своїх забуттів
мене ще не забув,як не забудеш що є вітер.
крізь прозору тканину парасолі
він доносив ритмом мені твої думки.
нажаль крізь павутиння твоєї долі
протягнули мої нитки.
я не можу з цим нічого зробити
я тільки лялька з дешевого китайського пластмасу
але в мене є роль,від неї не відійти
тільки житии своїми фальшивими іллюзіями про красу.
старий дощ все благав мене впіймати,
розставити долоні для твоїх зайвих страждань
але не хочу я зараз тримати
фінішну стрічку наших змагань.
я не хочу бути лише спостерегачем,
не ворушити волосся устале руками
хочу відрубати твої ниткти мечем,
щоб за спиною в тебе не стояв режиссер,
а сам все ти робив,не захоплювався чужими снами.
кажеш мені,що не пам`ятаєш
розрізаєш серце навпіл,навіщо це?
невже ніколи не пригадаєш,
як висвітлювала я своїм сміхом твоє лице?
як захищала дивними словами
твої вже зтемнілі очі болю
невже зараз не пробігаєш моїми віршами,
не читаєш,і не відчуваєш всієї солі.
невже ще хтось писав тобі такі рими,
хтось присвячував частину свого життя,свого суму.
невже хтось крім мене шепотів тобі реггі - мотиви
у шипіння телефонного струму?
можеш кричати це бескінченно
що все безглуздо й неприємно,
можеш не відповідати,чи казати що забув ті ночі
але невже ти більше цього не хочеш?
я ж знаю,що ти разом зі мною у цю мить,
й у кожну іншу теж.
пил на асфальті нагадує,дощ не може все змить.
не може намалювати між нами меж.
 
Ответ: Конкурс: Вірші українською

Потрібно швидше зупинити мотиви
Невже не розумієш, що можливі зливи
Зливи безмежних як всесвіт думок
Що підводять мене на останній крок
Я намагаюсь позбутись твоєї ікони
Що захопила мене у такі полони
Безмежно відчутно красиві
Небезпечні і ніжні у одному пориві
Потрібно швидше знайти запобіжник
Твій ток занадто сильний
Ти проходиш скрізь мене цунамі
А я...
...роблю вигляд, що не відчуваю.
Потрібно швидше зупинити мотиви
Невже не розумієш, що можливі зливи.
 

мур-мур

Sternchen ;)
Ответ: Конкурс: Вірші українською

Дві частини
(Матері й ми)


Думками я іще зтобою,
А почуття не мають дому,
Складу на землю тихо зброю,
Таку чужу та незнайому.

Відштовхуючись від уяви,
Яскравим був ти й мелодійним,
А в дійсності, після появи,
Зробився просто життєдійним.

Твої ловила очі в небі,
Вони зі мною завжди поруч,
Підкажуть напрям при потребі:
Якщо до тебе, то - приаворуч.

Замріяна була й висока,
Тепер низенька й непомітна,
І поглядом своїм широка,
Як мати та багатодітна,

Яка тебе теж колихала,
І чим зарадити не знала,
На подвиги все надихала,
Ще й одягала, годувала.

Вона про мене не почує
І не дізнається, можливо,
Та моя вдячність заночує
Десь біля на неї, як на диво.

Я подумки їй руку тисну,
А власна матінка страждає!
Над нею хмаврою повисну -
Її страждання серце крає.

До тебе і до нень приходжу,
Приношу разом сум і сміх.
Я долі ваші не пошкоджу,
Лиш ощасливити б усіх...
:butterfly
 

Luchek

человек с 2мя поцелуями
Ответ: Конкурс: Вірші українською

затуливши вуха своїми руками
тиша гралась з порожнечею
розтрощивши серце зубами
порожнеча заповнила сенсу течею

тиша йшла таємно, навшпиньках
повільно рухалась, підкрадаючись
у вітражи заглядала,маленькі
окулярами спогад забуваючись

порожнеча ж,як велетень
заповнювала все навкруги
раздавала всім смерті бюлетень
вбивала кулями нудьги

того дня,що був не сьогодні,а вчора
зустрілись вони на нерівнім шляху
соромливість зла й добряк-недожера
поєднались(адже ж рідні,як на духу)

не побачиш їх,й не треба придивлятись
вони там,далеко...,граються
якщо хочеш їх шивдко дізнатись
треба тіки чекати,коли хтось в тебе закохається.
 

Ice Berry

. . . . . . . . . . . . .
Ответ: Конкурс: Вірші українською

Така нав’язлива полярність

Стрибати в безодню –
І край помічати,
Узріти зворотне –
А правди не взнати.

Можливе хотіти –
Знайти надприродне,
А сталість творити –
Змінитись істотно.

Кохати невпинно –
Зустріти ворожість,
Шукати відміни –
Побачити схожість.
 

Luchek

человек с 2мя поцелуями
Ответ: Конкурс: Вірші українською

Ice Berry: интересно,напомнило по форме мой стих..

замалювати все й покликати
самотню самотність
забути і викинути
спогади в колодязь
не чути й не дихати
цим справжнім повітрям
не спати й не жити
стати сміттям
мовчати й божеволіти
іти навмання
обличчя закрити
й ридати,дзвеня
на вухо собі шепотіти
кричати у відображення
щасливу тишу розбити
відкинути враження
відіриватись від поверхні
стати птицею
щоб застигли в гурдях здавлені
життєві амбіції.

а вот стих про мух)))

Знаєш,сьогдні я твій голос слухала -
у мозоку про щось кричав мені
так тяжко,так настирливо,як мухами
доходили до шкіри твої думки.

це як струм,невеличкої сили
він б`є не на смерть,а на болі.
я бажала ,щоб змили все зливи
але не змиєш того,що вже є у щоденнику долі.

не прискориш час,коли годинник працює
не зупиниш його, не зламаєш.
твоя думка канкани танцює
на моєму подиху і ти це знаєш.

я все відчуваю,бачу,з`їдаю
повернусь до тебе,посміхнусь таємничо.
а життя навіть не помічає,що несправжньо я позіхаю
що нежить життя для мене є звичною.

ми можемо сидіти так довго довго
навіть вітер вже не зрушить з місця.
і наче застигнемо,мов би..
мов би у мареві, і завжди при собі самотні лиця.
 

SMS

Active Member
Ответ: Конкурс: Вірші українською

Кажани
Неначе опівнічні кажани
Здіймаємось і летимо у хаос.
Ми чимось схожі на вогні
та тільки подумки, не в голос.

Неначе той самотній вовк,
Колись один відстав від зграї.
Від страху чи від зливи змок
Як ми, від себе він тікає…

Неначе схожі на людей.
Та людяності в нас замало.
Як опівнічні кажани,
Ми знову летимо у хаос.
 

†Lintu_girl†

Сталь и Кровь
Ответ: Конкурс: Вірші українською

Ангелу
Ти десь блукаєш, а я тут
Серед безжальних душ та пут
Журби, що тут мене тримає
Та серце все моє кидає
О, якже солодко було
Коли в обіймах потопало
Все те жахливо зло,
Що на шматки нас роздирало
Якби на хвильку відновити
Всі ті чудові дні та миті
І серце в крові потопає
Все те прекрасне, як згадає
Ну, що ж ти сам того хотів
На кого ж ти мене змінив.
Невже ти смерті так бажаєш,
Що так безжально все кидаєш
Ні, ні не треба ми все зможем
І всю ту гордість переможем.
Пробач, бо я невсилах
Лежати більше на могилах,
І гнити наче мертвий труп.
Я хочу щастя та ллюбові
Щоб більш не пити своєй крові.
 
Зверху