"Славянское язычество" или же "Родная Вера"

  • Автор теми ALF
  • Дата створення

Ориген

в пути
Итак, что же писал Иосиф Флавий об Иисусе?....

Ой, а что это вы еврейского раввина цитируете?? это не кошерно. :)
Тогда я тоже процитирую кое что:
"Примерно в это время жил Иисус, мудрый человек, если в действительности его следует называть человеком, поскольку он был тем, кто совершал удивительные подвиги и был учителем тех, кто с радостью принимал истину. Он обратил многих евреев и многих греков. Он был Мессией. Когда Пилат услышал в его адрес обвинения людей в том, что он возносил себя среди них, он приговорил его к распятию. Те, кто пришли к нему сначала, чтобы любить его, не оставили своей привязанности к нему. На третий день он явился им, вернувшимся к жизни, как об этом, а также о многих других удивительных вещах касательно его предсказывали Божьи пророки. И род христиан, так названный в его честь, до сих пор не исчез" (Древности. XV11133)

Подлинность подчеркнутых мною мест в свое время жарко оспаривалось. Но является ли все это местом поддельным, неподлинным? Это маловероятно, по следующим причинам:

1. У Иосифа Флавия есть еще одна ссылка на Иисуса (первосвященник приговорил Иакова, "брата Иисуса, называемого Христом": Иудейсткие Древности, 20.200), которая не содержит ни одного из чудесных описаний, упомянутых выше. Таким образом, Иосиф Флавий точно знал об Иисусе.

2. Существует две другие версии работ Иосифа Флавия в дополнение к греческим рукописям. Славянская и, что особенно важно, арабская версии, которые являются более ранними и выверенными, не имеют фраз, которые мы встречаем в греческом тексте.

3. Иосиф Флавий описывает историю другого человека, о котором повествуют Евангелия, – Иоанна Крестителя, уделяя ей достаточно внимания (Иудейские Древности 18.116-119). В этих фрагментах не заметно никаких признаков христианских интерполяций. Следовательно, можно сделать вывод: поскольку Иосиф Флавий знал об Иоанне и считал достаточно важным упомянуть о нем, тогда, вероятно, он сделал то же самое и с Иисусом.

4. Место об Иисусе встречается в "Иудейских древностях" в каждой греческой рукописи (всего 133), так же, как и в латинском, сирийском, арабском и славянском переводах.

5. Христианский писатель, Ориген (3 в. н.э.), подтверждает, что его текст Иосифа Флавия содержит места об Иисусе без интерполяций. Ориген писал, что Иосиф Флавий поразил его тем, что последний не видел Машиаха-Мессию в Иисусе.

Таким образом, нет никаких убедительных причин, чтобы сомневаться в подлинности места из рукописей Иосифа Флавия относительно Иисуса – при условии, что мы уберем подчеркнутые слова, включенные позднее христианами, переписывающими текст, который по праву принадлежит древнееврейскому историку Иосифу Флавию.

Итак, Иосиф Флавий подтверждает основное содержание всех четырех Евангелий. Иисус творил чудеса и был Учителем, за Которым следовало большое количество людей. Он был приговорен к смерти и распят Понтием Пилатом. Его последователи до сих пор верят в Него. Это, в основном, соответствует и информации, которую мы находим у Тацита.


В заключении приведу небольшой отрывок из Британской энциклопедии:

"Эти независимые друг от друга рассказы доказывают, что в древности даже противники христианства никогда не сомневались в историчности Иисуса, которая впервые подверглась сомнению, причём на весьма шатком основании, лишь в конце 18, в течение 19 и в начале 20 века".
 

delfium

Затворник
Ладно, Юрий, давайте поговорим лучше немного о другом.
В Христианстве есть "Символ веры", Вы не могли бы кратко, желательно по пунктам рассказать о том во что Вы верите.
У меня вопрос: а Вам это зачем??? Вам скучно? Никто Вас здесь обращать или переубеждать не собирается. Вы верите в свои приколы , у других людей - своя Вера. Никто Вас никуда не обращает. Тем более что Вы сюда сами припёрлись.
Ходите в центр.собор по пятницам на занятия? Ходите дальше. Вам же родноверы не мешают? Или может язычники дорогу Вам перекрывают?
Зачем Вам эти споры? Или Вам в соборе дали задание затеять крестовый поход?
 

delfium

Затворник
Где-то ниже текстом Вы запрашивали "символ веры"... Так вот, верить можно во что угодно, а мы точно знаем, что:
1. Жизнь есть!
2. Мы русичи!
3. Наши предки - русичи!
4. Наши Боги - предки наши!
5. Бог - Род и Жизнь!
6. Жизнь - Рождение, Юность, Зрелость, Старость, Смерть, Рождение.

Верить в то, чего не познать и не постичь, значит либо лгать себе, либо быть невеждой и лгать другим. Бог - есть Жизнь, которая вокруг и видима, и постижима. Покажите вашего бога, кроме как на рукотворных картинках и в писаных презренными человеконенавистниками книгах!
Реально БРАВО!!!! :)
Аплодирую стоя! Кратко и по сути.
 

Yurij

observer
Ой, а что это вы еврейского раввина цитируете?? это не кошерно. :)

В заключении приведу небольшой отрывок из Британской энциклопедии:

"Эти независимые друг от друга рассказы доказывают, что в древности даже противники христианства никогда не сомневались в историчности Иисуса, которая впервые подверглась сомнению, причём на весьма шатком основании, лишь в конце 18, в течение 19 и в начале 20 века".
Раввина цитировал по той причине, что кому как ни ему лучше знать историю еврейского народа, частью которой является Иисус. Вы же цитируете Ветхий завет написанный евреями, не кошерно ай я яй :)

Воскресение Иисуса не доказывает не один исторический источник, это только свидетельства его учеников и принимать все это можно только на веру.

Действительно о чем мы тут спорим с вами, живите как вам удобно, верьте во что хотите, прячьтесь за стеной всепрощения и непротивления злу, сваливайте все свои ошибки и ответственность за свою жизнь на всемогущего Бога, живите в ожидании смерти и жизни после нее. А я буду жить здесь и сейчас, за свою жизнь буду в ответе сам, свои страхи и сомнеия не буду оправдывать всепрощением и непротивлением злу, а лучше буду с ними боротся.
 

nazar_ukr

Member
Пане Юрію, ну Ви ж не читали цих текстів. Ви просто їх відкинулита і все. отже, ще раз: немає ніякої методички викладача з політеху. Є просто три тексти. Саме на їх основі можна щось говорити про існування чи неіснування рода. Я Вам ще раз їх подаю. Будь-ласка, не лінтяйничайте, прочитайте їх і дайте відповідь, насамперед, собі: чи випливає з них існування БОГА рода.
Той викладач з політеху трохи халтурник. Я ще раз переглянув "Язычество древних славян" Рибакова і знайшов четвертий текст, який, як видно, є дуже важливим для самого Рибакова в його конструюванні рода в якості бога. Тому, ще раз ось ці чотири тексти вже без коментарів:

9. СЛОВО СВ. ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА УКЛАДЕНЕ В ТЛУМАЧЕННІ ПРО ТЕ, ЯК РАНІШЕ У ПАГАНСТВІ СУЩІ НАРОДИ СЛУЖИЛИ ІДОЛАМ, ЩО Й НИНІ БАГАТО ХТО РОБИТЬ (ймовірно, ХІІ ст.)

Основа цього «Слова» – грецьке 39 Слово Григорія Богослова або Назіанзіна (бл. 329 – бл. 390 рр.) «Слово на святі світи явлень Господніх», відоме в перекладі на давньоруську мову вже у ХІІ столітті. Григорій богослов присвятив своє «Слово» возвеличенню християнства через критику й розвінчання найрізноманітніших язичницьких заблуджень різних народів Середземномор’я, точніше розвінчанню культів богині-матері і бога-сина. Йому важливо було довести, що на відміну від язичницьких богів, які зачинаються і народжуються в гріху, християнський Бог народився від непорочної Діви Марії, тобто справжньої Богородиці. Давньоруський автор перекладу скоротив грецьке «Слово», а пізніші тлумачники поробили цінні для розуміння давньослов’янського язичництва вставки. Але зміст вставок засвідчує також, що пізніші тлумачники не розуміли давньоруського перекладу «Слова…» Григорія, тому і весь зміст «руського» «Слова…», що дійшов до нас у кількох рукописах XIV – XVII століть, стає важкозрозумілим. Найповнішою є редакція з Новгородського Софіївського собору XV століття. Повна назва нашого давньоруського тексту така: «Слово святого Григорья, ізобрітено в толціх о том, како первоє, пагани суще, кланялися ідолам і треби їм клали, то й нині творять».
Взагалі від давньоруських часів до нас дійшло кілька слів та повчань, спрямованих на боротьбу із залишками язичництва. Зрозуміло, що такі пам’ятки – це не вчений трактат про паганство. Навпаки, їх мета – знищити пам’ять про язичництво. Але проти волі й бажання їх укладачів у таких повчаннях певним чином відобразились і давні язичницькі вірування слов’ян.
Текст публікується за виданням: Зубов М. І. Лiнгвотекстологiя середньовiчних слов’янських повчань проти язичництва. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. – 336 с.

Текст
Чи бачите окаянну цю і мерзенну службу, що твориться з-посеред паганських народів еллінами окаянними? Облудні жертви, від учення диявольського винайдені, яким потурає темний біс? І треби, що покладаються злим міфам? Зловірні вважають марноту істиною, служать, поклоняючись ідолам, якісь хитромудрощі бісівські творять.
Ми ж, чада, зречемося їх нечестивих жертв, диявольського служіння, і покладання треб, критського окаянного учителя1, Магомета – проклятого сарацинського жерця, і еллінських трапез любові2, плескання в бубни, звуків сопілки, танців сатанинських, фрязьких сурм, і гусел, музик. І [є народ?] замара, які біснуються, жертву приносячи матері бісівській, Афродиті3 богині, Коруні4 – Коруна ж буде й Антихристова мати, і Артеміді5 проклятій, Діоміссі, стегно народженню, і недоношеному плоду,6 і богу-андрогіну.7 І фівійську безумну пиятику вшановують як бога, і Семелине8 поклоніння грому й блискавиці,9 і Вілу – богу вавилонському, його ж розбив Даниїл пророк.10
Тим же самим богам требу покладають і творять слов'яни; вілам, Мокоші-діві [Мокоші, Диві], Перуну, Хорсу – роду і рожаниці,11 упирям,12 берегиням,13 і Переплуту14 – йому, вертячись, пьють в рогах. І вогневі-сварожичу15 моляться, і навіям16 лазні готують, і в тісті мости роблять і колодязі.17 І багато що іншого є в них: подобу фалосів роблять і кланяються їм, і треби їм покладають; слов'яни ж на весіллях вкладають [цю] срамоту і часник у відра і п'ють.
Від фюфюльських же й аравійських писань навчилися болгари18 смакувати скверну, що витікає із сороміцьких частин тіла, і тому є наймерзотнішими і найпроклятішими з-посеред усіх народів. І в таврів принесення в жертву дітей від первістків. І лаконська требищна кров, що проціджується ранами – то їх єпітимія, і тією кров'ю змащують Гекату19 богиню, її ж і дівою вважають, і Мокош20 ушановують, і килу, і малакію21 – це ж є ручний блуд. І темне принесення в жертву м'яса Пелопа,22 яке насичує богів, роблячи їх пожадливими.
Чи триніжка дельфійського ворожба, і гадання за киданням різок, і афінійське жеребкування за книгами? Кастальське пиття23 вважають за бога і еллінське волхвування; і наузи24 смердячі – від них же якийсь народ згинув; і халдейська астрономія і гороскопи – це є мартолой. І фрязькі сни, і чари, і пристріт, і кош, Єфронові = [Орфейові]25 бридкі вигадки, що всюди є, і кощуни; справедлива мука, установлена Мітрою.26
Проклятого ж Осіріса народження: бо мати, його народжуючи, сказилася, і тому окаянні створили богом його і треби великі творять. Від них же навчишся віддавна халдеї і почали треби творити двом своїм богам – двом богам роду і рожаниці після народження того проклятого і бридкого бога їх Осіріса.27 Про того ж Осіріса говорить книга брехлива і мерзенна сарацинського жерця Магомета й Бахмета28 проклятого, що він не потрібним проходом пройшов, народжуючись [а смердячим].29 Того ради й богом його нарекли, з тих пір почали мити задній прохід сарацини і болгари, тюрки, і обези, і комлі (?), і скільки їх там є у вірі тій. І ополоски ті вливають в рот.30
Звідти ж почали елліни трапезу ставити Артеміду й Артеміді, тобто роду і рожаниці,31 також єгиптяни, також римляни, навіть і до слов'ян дійшло: це слов'яни [й ті] почали трапезу ставити роду і рожаницям – раніше [породженню?] Перуна, бога їхнього. А перед тим клали треби упирям і берегиням.32 По святому хрещенні Перуна зреклися і приступилися до Христа Господа Бога.33 Але й тепер по українах їх моляться проклятому богу їхньому Перуну, Хорсу, Мокоші і вілам, але те роблять потай. Не можуть цього ж полишити до сих пір, почавши у паганстві, проклятого того поставляння другої трапези34 роду і рожаницям на спокусу вірним християнам, і на хулу святому хрещенню, і на гнів Богу. По святому хрещенні черевозапопадливі попи установили тропар Різдва Богородиці виконувати до рожаничної трапези, відклади роблячи. Такі називаються кормогузцями [дармоїдами], а не рабами Божими. І неділі день. І кланяються, постановивши писанням [Богородицю як?] тварну жінку, подібну до людей.35
С. 334 – 335.
Пер. з давньоруськ. М. Зубова.

10. СЛОВО РЕЧЕНОГО ХРИСТОЛЮБЦЕМ, РЕВНИТЕЛЯ ПО ПРАВІ ВІРІ (ймовірно, кінець ХІІ ст.)
Повна назва твору: «Се же ізложено от многословесних книг ніким Христолюбцем, ревнителем по Правій Вірі, на раздрушение льсти неприязнині, на укор творящим таковая, на поучение правовірним і на причастьє будущаго віка, послушащим Книг сих Святих і творящих ділом повеленія в оставленіє гріхов». Автором цього «Слова…», Христолюбцем, міг бути хтось із середовища чорного чи білого духовенства.
«Слово…» – це історично-літературна пам'ятка, яка дійшла до нас у Паїсієвому збірнику XIV ст., відома також і за редакцією XV ст. Але написана вона була, на думку російського історика церкви Є. Голубинського, ще у домонгольські часи, тобто нарикінці ХІІ або на початку ХІІІ століття. Відомий славіст Ватрослав Ягич також твердив, що перелік богів, наведений в «Словах» Григорія та Христолюбця залежить від літописного, наведеного в «Повісті минулих літ», а значить вони не могли бути укладені раніше ХІІ століття. Спрямована проти язичницьких вірувань і звичаїв пам’ятка має чітко виявлений християнський апологетичний зміст. На думку Є. Аничкова, початкова редакція цього «Слова» була написана тільки проти пирів (бенкетів), гри, забав та пісень, а трохи пізніше в ньому появилися нові вставки вже проти паганства та двовір’я. Це ще одне «Слово», спрямоване на викриття елементів язичництва в умовах боротьби християнської церкви з двовір’ям.
Уривки публікуються за виданням: Історія релігії в Україні: У 10 т. – К.: Український центр духовної культури, 1996. – Т. 1: Дохристиянські вірування. Прийняття християнства / За ред.
Б. Лобовика. – 384 с.

Текст
Як Ілля Фезвитянин,1 який заколов триста ідольських ієреїв та жерців, і рече: […] Так і цей не може терпіти християн, що живуть у двовір’ї. І вірують в Перуна, і в Хорса, і в Сима, і в Регла,2 і в Мокошу, і в віли,3 їх же число тридесять сестриниць, – називають окаянні невігласи і вважають [їх] богинями, і так кладуть їм треби і короваї їм молять, курей ріжуть; і вогню моляться, називаючи його сварожичем,4 і чесновиток5 богом же творять, коли ж буде у кого бенкет, то кладуть їх у відра і чаші і п’ють, веселячись біля кумирів своїх.
І коли в кого з них буде шлюб, грають у бубни й сопілки з багатьма чудесами бісівськими... Не личить християнам – на бенкетах і на весіллях – у бісівські ігри грати, бо то не шлюб називається, а ідолослужба як є танок, гульба, пісні мирські – сопілки, бубни – і вся жертва ідольська, коли моляться вогневі під стодолою,6 вілам, Мокоші, Симу, Реглу, Перуну, Велесу, богу худоби, Хорсу, роду, рожаницям і всім клятим богам їхнім. [...]
Не лише невіданням зло творимо, але й змішуємо деякі чисті молитви з проклятим молінням ідольським – трисвяту Богородицю з рожаницями, – якщо ставлять лише кутю, інші трапези законного обіду, бо називається беззаконною трапеза, що приноситься роду й рожаницям на прогнівання Бога.7
С. 327.
Пер. з давньоруськ. Б. Лобовика.

11. ПИТАННЯ КИРИКА (ХІІ ст.)

Кирик Новгородець (1110 – не раніше 1156/58 рр.) – один із найяскравіших давньоруських письменників. Він увійшов в історію давньоруської культури як видатний книжник, учений-математик, богослов.
Повна назва твору, з якого взятий уривок, називається: «Се єсть впрошаніє Кириково, єже впроша єпископа ноугородського Нифонта і іних». Цей пам’ятник зберігся в рукописі XIII століття. «Впрошаніє» включає в себе спантеличені питання відносно релігійних обрядів та відповіді на них, що даються архієпископом Нифонтом та іншими.
Уривок подається за виданням: Мансикка В.Й. Религия восточных славян. – М.: ИМЛИ им. А.М. Горького РАН, 2005. – 368 с.

Текст
33. Тим, хто роду й рожаниці крають хліб, сир і дають мед, строго-настрого заборонив це робити1. «Десь, – сказав він, – написано: «Горе тим, хто влаштовує бенкети рожаниці».2
С. 189.
Пер. з давньоруськ. упорядника.

І ось цей четвертий досить пізній текст:

О вдуновении духа в человека (XV початок XVI ст.)

«То ти не род седя на воздусе мечет на землю груды и в том ражаются дети <...> Всем бо есть творец бог, а не род»[
 

Yurij

observer
Пане Юрію, ну Ви ж не читали цих текстів. Ви просто їх відкинулита і все. отже, ще раз: немає ніякої методички викладача з політеху. Є просто три тексти. Саме на їх основі можна щось говорити про існування чи неіснування рода.

Текст
33. Тим, хто роду й рожаниці крають хліб, сир і дають мед, строго-настрого заборонив це робити1. «Десь, – сказав він, – написано: «Горе тим, хто влаштовує бенкети рожаниці».2
С. 189.
Пер. з давньоруськ. упорядника.

І ось цей четвертий досить пізній текст:

О вдуновении духа в человека (XV початок XVI ст.)

«То ти не род седя на воздусе мечет на землю груды и в том ражаются дети <...> Всем бо есть творец бог, а не род»[
Більша частина приведеного вами текста як не доводить так і не спростовує існування Рода. А ось останні тексти якраз і доводять його існування в них же чорним по білому про нього написано про поганих язичників які йому влаштовували банкети і що не він вдихає життя а християнський бог творець. Чи ви вважаете, що якщо християни написали що його немає то це істина?

Ось ще текст з книги Рибакова який посилається на першоджерела: Приведу полный текст «Слова об идолах», трактующий распространение культа Рода и рожаниц. Начав с халдеев, автор продолжает: «Оттуда же начата елини ставити трапезу Роду и рожаницам, таже египтяне, таже римляне. Даже и до славен дойде; се же словене начали трапезу ставити Роду и рожаницам переже Перуна, бога их…» .Для нас очень важно следующее: автор «Слова об идолах» считал культ Рода одной из мировых религий, которая некогда охватывала Египет (Озирис), Вавилон, Грецию («Артемид» – Аполлон?), Рим и славянский мир. Едва ли автор был прав, так решительно объединяя различные исчезнувшие культы Старого Света, но примечательно то, что в поисках аналогий Роду он обращался не к мелким домашним демонам вроде лар и пенатов, а к божествам наивысшего калибра. Как жаль, что наши сторонники «теории домового» не захотели обратиться к этому, давно опубликованному, тексту!

Следующим в хронологическом порядке источником является очень важное для нас «Слово Исайи пророка, истолковано святым Иоанном Златоустом о поставляющих вторую трапезу Роду и рожаницам». Если в других обличениях язычества перечислялись различные славянские божества во всей их множественности – от громовержца до вампира, то это поучение посвящено исключительно культу Рода и рожаниц.
Для нас очень важна датировка «Слова Исайи пророка». Н. М. Гальковский считает, что в XV в. оно уже существовало, и приводит мнение Е. Е. Голубинского о датировке его послемонгольским временем . Помочь в более точном определении даты может знаменитое «Вопрошание Кюриково». Вопросы новгородского математика были обращены к епископу Нифонту (1130 – 1156 гг.). Среди множества вопросов только в одном содержались имена языческих божеств; это были имена Рода и рожаниц: «Аже се Роду и рожанице крають хлебы и сиры и мёд?». Епископ ответил цитатой из «Слова Исайи пророка»: «Бороняше велми. Негде, рече, молвить: горе пьющим рожанице!» . Характер вопроса и ответа таков, что заставляет предполагать очень широкое бытование обряда невинного жертвоприношения хлебом, творогом и медом, языческая сущность которого Кирику даже не очень была ясна, так как иначе не нужно было бы задавать вопрос владыке.

В чому брехня Рибакова?
Мабуть ми з вами текст по різному розуміємо
 
Останнє редагування:

delfium

Затворник
delfium'у

1. Я так думаю, що віра є необхідною складовою релігії.
Віра без релігії може спокійно існувати. Хоч якби там Вас не навчали попи.

2. І мені цікаво як може вірити сучасна людина з вищою освітою в Мокош, Стрибога, Даждьбога, польовиків та гайовиків. В групі тих рідновірів, де я перебував, я таких не побачив. Тому й постало питання специфіки віри сучасних рідновірів.
Я вже дась комусь казав: сонце і небо і земля існують незалежно від того вірите Ви в них чи ні.І молекули і атоми також. І бактерії і віруси.
Природі немає діла до тих .... які в неї не вірять.
І до речі, осб Ви, пане Merime, :) людина з вищою освітою - доведіть мені що не існує домовиків або ліших. Тільки науково доведіть,якщо вже апелюєте до освіти.

Ви пишете:
Але ж Ви маєте відношення до пед.універу?

Так, я там навчався в першій половині 80-х років на філологічному факультеті.
А зараз проводите літературні конкурси?
 

yakshi

posthuman
я не христианин, не иудей и вообще не причисляю себя к какой-либо конфессии, что в прочем не мешает мне верить в очевидное. не знаю, как там было у славян тыщу лет назад, но глядя на вас сейчас, не могу воспринимать вас иначе как клоунов с деревянными мечами, переигравших в варкрафт. вполне естественно, что на благодатной почве ваших воинствующих мозгов очередное рло даже сеять не надо - само прорастет.
 
Зверху