Найраніші повідомлення про зв'язок слов'янських вірувань із островом Хортиця ми зустрічаємо у візантійського імператора Костянтина Порфірородного у праці "Про управління імперією" (948-952):
Глава 9. Про росів, що відправляються з моноксилами із Рóсії в Константинополь
[…] Після того як пройдене це місце,1 вони досягають острова, який зветься островом Св. Григорія.2 На цьому острові вони здійснюють свої жертвопринесення, оскільки там стоїть величезний дуб: приносять в жертву живих півнів, укріплюють вони й стріли навколо [дуба], а інші – шматочки хліба, м'ясо і все, що має кожний, як велить їх звичай. Кидають вони й жереб на півнів: або зарізати їх, або з'їсти, або відпустити їх живими.3
С. 49.
Пер. з рос. упорядника.
Коментар
1 Перед цим розповідається про росів, які везуть навесні у Константинополь зібрану під час полюддя данину на продаж. Спускаючись на човнах (моноксилах) по Дніпру, вони, пройшовши пороги, зупиняються на острові Хортиця.
2 Острів св. Григорія – це й є острів Хортиця. На ньому археологами знайдені залишки давньоруського поселення Х–ХІ століть, а також арабські монети та мечі франкського походження, що були змонтовані у Скандинавії в Х – ХІ століттях.
3 Етнічна приналежність тих, хто поклонявся дубу й приносив у жертву півнів, до цього часу викликає полеміку. Справа у тому, що Костянтин росами (русами) називає норманів (варягів). У скандинавів дуб справді вважався священним деревом, біля якого приносили жертви та здійснювали гадання. Дуб присвячувався богу-громовержцю Тору (Thor) – одному з найпопулярніших божеств у норманів. Саме Тору приносили в жертву хліб та м’ясо. Але дуб у слов’ян – це також і дерево бога грому й блискавки Перуна. Саме Перуном клялись Олег та його варязька дружина під час укладення договору з Візантією в 907 році. А стріли, що вштрикувались у землю по колу, мабуть, одмежовували сакральну територію, на якій здійснювався обряд. Стріли якраз також були атрибутами Перуна. Жертвопринесення півнів, мабуть, пов’язане з гаданнями про майбутнє плавання. Про жертви півнів писали також Лев Диякон та араб Ібн Фадлан.
Що ж до спалення, то потрібно задати питання: Чи повинна закінчуватись терпимість коли вона стикається з дієвою нетерпимістю?