Фрося
New Member
Щоночі ти з’являєшся до мене,
Немов метелик бавиш душу й тіло,
Занурююсь в бездонні ясні очі -
Не можу вже без них, якби й хотіла.
Над нами пропливають океани,
А в них згасають вогняні комети.
З’являються на серці нові рани
Я відчуваю рук і губ твоїх тенета.
У лісі темному немов вогонь танцюю,
Щоб ти не заблукав, прийшов до мене.
Долоні вітерцем легким цілую,
Тісніше щоб притис мене до себе.
Прозорою водою час спливає
За обрієм горить новий світанок.
Твій ніжний слід немовби тінь розтає…
Навіщо знов приходить ранок?
Немов метелик бавиш душу й тіло,
Занурююсь в бездонні ясні очі -
Не можу вже без них, якби й хотіла.
Над нами пропливають океани,
А в них згасають вогняні комети.
З’являються на серці нові рани
Я відчуваю рук і губ твоїх тенета.
У лісі темному немов вогонь танцюю,
Щоб ти не заблукав, прийшов до мене.
Долоні вітерцем легким цілую,
Тісніше щоб притис мене до себе.
Прозорою водою час спливає
За обрієм горить новий світанок.
Твій ніжний слід немовби тінь розтає…
Навіщо знов приходить ранок?