Відповідь: Газовая проблема
Трохи раніше:
Трохи раніше:
You must be registered for see links
29.03.2006 14:50
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка
....
– Багато ваших нинішніх критиків, у тому числі і Юлія Тимошенко, і Віктор Янукович, кажуть, що ви винні в розвитку газової війни між Росією й Україною, оскільки ви особисто не врегулювали цей конфлікт із Володимиром Путіним.
– Що не врегулювали? Скажіть мені, будь ласка.
– Газову війну.
– Що, в Україні немає газу сьогодні? Він надто дорогий? Недоступний для України? У сусідніх країнах є дешевше? Звідки оцінка того, що Україна не відстояла свої інтереси?
– Більшість ваших опонентів каже, що угода вийшла невдалою.
– У чому невдалою? Я хочу дати чесну відповідь, але перед цим хочу отримати ясне запитання.
– Ціна газу висока. Схема поставок непрозора. Неясно, хто стоїть за «РосУкрЕнерго».
– Почнемо по черзі. У середині 90-х років Україна почала отримувати газ за бартером по $50, ціна газу в Німеччині була $75. За останні сім років ціна газу на європейському ринку збільшилася втричі. Хочу зазначити, що починаючи з середини 90-х років Україну ніхто не субсидіював за допомогою низької ціни на газ, як це кажуть російські політики. У сьогоднішньому світі ніхто нікого не субсидіює й не продає товар за півціни. Україна отримувала газ по $50 – така була ринкова ціна. А тариф за транзит був у кілька разів менше за європейський. За деякими експертними оцінками, Україна втратила близько $10 млрд.
У 2005 році ситуація склалася таким чином. На західному кордоні України ціна була $220-230. Таку ціну сплачували поляки, румуни, болгари. Якщо йдемо далі на Схід – країни Балтії платили в районі $120. Кавказ переходив на $115-120. У Білорусію не будемо йти, там політична ціна, і вона не коментується. В Україні була ціна газу $50 і тариф $1,09, що далеко не відповідав ринковим можливостям.
На переговорах Україна від самого початку мала намір відмовитися від бартеру в розрахунках, бо він криміналізував відносини. Ті люди, які займалися газом, у тому числі провідні політики України, починаючи з 1995 року отримували серйозні відкати й накопичували свої багатства. Хто попрацював один рік в українському «Нафтогазі», так само як й у російському нафтогазовому комплексі, через 365 днів ставав мільярдером. Це традиція така. А відомчі борги через рік-два переписували на державу. Це технологія така. Ми запропонували відмовитися від цього, перейти на грошові розрахунки й розраховувати ціну на газ за європейською формулою. Ви візьміть розрахунки, де враховуються альтернативні компоненти – мазут, вугілля, газ, уран, – і ви вийдете на вилку ціни, де $82 – мінімальна ціна, а $110 – максимальна.
– Неясно лише, навіщо було залучати «РосУкрЕнерго». Що це за компанія, хто за нею стоїть?
– Починаючи з 2000 року одним з постачальників газу в Україну став Туркменістан. Щойно виникло питання Туркменістану, постало питання транзиту російською територією. Спочатку цю функцію виконував «Росгазтранзит». Потім цю монополію передали «Ітері». Згодом цим почав займатися «Юралсгаз». Потім, у 2004 році, за кілька місяців до президентських виборів в Україні транзит передали «РосУкрЕнерго». Ми знаємо, що префікс «укр» не має ніякого змісту. Жодної акції немає української. Ми не знаємо, що це за структура, і знаємо лише те, що вона створена для транзиту газу російською територією.
– Як це так? Ви не знаєте, що це за структура, але український уряд погоджується з тим, що вона стає монопольним постачальником газу в Україну.
– Бо в неї єдиної є ліцензія на транзит туркменського газу!
– Але ж тепер вона стала постачальником ще й російського газу!
– Вам не здається, що ви ці запитання не за адресою ставите? На російській території комусь передали монополію транзиту. Чому передали? Та не знаю я чому! Не знаю я! Я написав листа прем'єр-міністру із проханням ще раз, вкотре звернутися до «Газпрому», до Райффайзенбанку із проханням надати офіційну відповідь. Але це не українські структури! Вибачте, якби йшлося про структуру, що зареєстрована в Україні або за участю української сторони – тоді б я бачив певну логіку. А ви мене зараз запитуєте, чому ця структура займається поставкою російського газу. Газ – російський? Отже, ставте це запитання за адресою – «Газпрому», наприклад, або іншій структурі.
– Але Володимир Путін в інтерв'ю іспанським ЗМІ казав, що «РосУкрЕнерго» стала постачальником російського газу на Україну саме з ініціативи української сторони. Це правда?
– Категорично ні.
– Російські ЗМІ пишуть про те, що в «РосУкрЕнерго» є особисті інтереси політиків. Пишуть навіть, що ваш брат якось до цього причетний.
– Будь ласка, дайте матеріали. Мій брат у всьому фігурує – починаючи від космосу й закінчуючи підземеллям. Ви серйозні люди? Якби ви говорили про структуру, до якої Україна має відношення...
– Право української сторони знати, з ким вона веде переговори, у кого купує газ. А ви починаєте дізнаватися про це вже після підписання угоди.
– Ми ведемо переговори з «Газпромом». Або з агентами, яких він уповноважив. І якщо він уповноважив певних агентів на поставку газу й на транзит, то ми з ними працюємо. Хлопці, ну будьте серйозними! Хто стоїть за «РосУкрЕнерго»? Я прошу, скажіть мені, куди мені ще звернутися, щоб дізнатися про це. Не треба вплутувати Україну в інтриги, які були затіяні не на українській території. Давайте будемо ґрунтуватися на фактах. Я не можу коментувати легенди якісь.
– Зараз українська влада говорить про можливість поетапної відмови від російського газу. Як альтернатива пропонується розвиток атомної енергетики. Це можливо?
– В основі має бути енергетична незалежність України. Вона полягає в тому, щоб через диверсифікованість видів енергії оптимізувати статус України.
– Але Україна знову ж таки залежна в ядерній енергетиці від Росії, яка поставляє паливо.
– Це ви говорите з погляду сьогоднішнього дня. Якщо ми візьмемо ядерний сектор, як він сьогодні є, то Україна займається тільки рудокопанням. І більше нічим. Я переконаний, що це політика стара, вона потребує серйозного перегляду.
...
