"Геноцид" на Волині: питання і відповіді

[Whisper]

Сейм Польщі проголосував за постанову, якою визнав події, що розгорнулися на Волині у 1943-45 роках, "геноцидом, вчиненим українськими націоналістами проти мешканців ІІ Речі Посполитої".

День 11 липня, згідно з проголосованим у п’ятницю документом, проголошується Національним днем пам’яті геноциду.

Президент Петро Порошенко та МЗС України заявили, що шкодують з цього приводу.

ВВС Україна відповідає на основні питання, пов’язані з цим рішенням, причинами та наслідками його ухвалення.

Як історики розглядають події 1943-44 років на Волині?
Українська та польська історіографії мають різні підходи до опису тих подій.

Поляки називають їх "Волинською різаниною". У тамтешніх підручниках читаємо: протягом цього періоду українські націоналісти за підтримки частини місцевого населення систематично знищували поляків, які жили на теренах Волині, тоді окупованої німецькими військами. За підрахунками польських істориків, хвиля насильства, яка прокотилася цими землями, забрала життя від 60 до понад 100 тисяч поляків.

Апогеєм "Волинської різанини" польські дослідники вважають 11 липня 1943 року – "криваву неділю". Цього дня, за їхніми словами, бійці українського націоналістичного підпілля здійснили скоординовані напади на кілька десятків польських сіл.

Українські історики називають ці події "Волинською трагедією". У працях більшості вітчизняних істориків йдеться про обопільні етнічні чистки. При цьому українські науковці не заперечують, що кількість жертв серед цивільних мешканців – поляків є більшою, ніж кількість загиблих українців, однак сумніваються у масштабі цифр, якими оперують польські історики та політики.

Чому ця тема взагалі важлива? Це ж було так давно.
В українському суспільно-політичному дискурсі теми "Волинської трагедії" фактично не існує.

Чи не єдине опитування громадської думки на цю тему, проведене в Україні, датоване 2003 роком. Згідно з даними Центру Разумкова, лише 8% українців тоді заявляли, що добре поінформовані про ті події, близько 28% – "щось чули про них". Майже половина респондентів чесно зізнавалися: не чули про цю трагедію взагалі нічого.

Звичайно, відтоді ситуація могла змінитися, однак навряд чи зараз можна говорити про те, що пересічний українець відчуває щось на кшталт причетності чи бодай цікавості до тих подій.

Натомість у Польщі про Волинь говорять значно більше. Це – часта тема історичних рубрик тамтешніх тижневиків. Постійно нагадує про це досить численне і дуже активне середовище "кресов’ян" - нащадків загиблих та потерпілих від волинських подій.

"Між поляками й українцями, на моє переконання, сьогодні викликає суперечки лише одна історична проблема. І це власне "Волинський злочин", - говорить відомий польський історик Гжегож Мотика.

Протягом останніх років президенти України та Польщі не раз виголошували декларації єднання, порозуміння та взаємного пробачення за події на Волині.

Востаннє у стосунках України та Польщі тема Волині вийшла на перший план три року тому. Тоді, на 70-ту річницю подій, Сейм, у якому тоді домінувала партія "Громадянська платформа", після драматичних дискусій ухвалив "компромісну" постанову, де ствердив, що на Волині мали місце "етнічні чистки з ознаками геноциду".

Зараз "Платформа" перебуває в опозиції. А "Право і справедливість" прийшла до влади, в тому числі за допомогою голосів "кресов’ян" та ультраправих середовищ, яким перед минулорічними виборами прямо обіцяла домагатися визнання подій на Волині геноцидом.

Ухвалили - то й ухвалили. В чому проблема?
Низка українських істориків та політиків кажуть, що ухвалення цієї постанови здатне суттєво зіпсувати стосунки між Україною та Польщею.

Директор ІНП Володимир Вятрович каже, що рішення поляків означає перекладання відповідальності за ті події виключно на українську сторону.

"Визнання цих подій геноцидом є зручним інструментом для приховування злочинів, які мали місце з польського боку", - каже він.

Показово, що в процесі обговорення постанови Сейму, єдиною поправкою, яку внесли до тексту документу, стало викреслення з нього слова "братовбивчі" для опису скоєних тоді злочинів.

Спостерігачі в Україні називають ухвалене Сеймом рішення "антиукраїнським" і помічають, що його ухвалення наклалося в часі на кілька інцидентів, жертвами яких стали українці в Польщі. Йдеться, зокрема, про напад ультрас на колону проукраїнської акції у прикордонному Перемишлі, а згодом – рішення польського МВС заборонити в’їзд до країни членам рівненського рок-гурту "От винта". Першопричиною такого рішення були звинувачення на адресу музикантів через розміщені ними у соцмережах фотографії, зроблені біля пам’ятника Степану Бандері та з червоно-чорними прапорами на тлі.

Соціологи констатують: протягом останнього часу у польському суспільстві зростають негативні настрої стосовно українців. Дослідження компанії CBOS показують, що за останній рік кількість поляків, які кажуть, що ставляться до українців з симпатією, впала з 36% до 27%.

Перших ознак охолодження двосторонніх відносин не потрібно було довго чекати. Уже в п’ятницю з несподівано жорсткою заявою виступив комітет з закордонних справ Верховної Ради.

Ухвалення постанови у ньому називається, зокрема, "провокативною акцією націоналістичних сил у Республіці Польща, свідомо спрямованою на підрив дружньої атмосфери українсько-польських взаємин".

А голова групи міжпарламентських зв’язків з Польщею Борис Тарасюк заявив, що залишає свою посаду на знак протесту проти такого кроку польських депутатів.

А що з цього приводу кажуть поляки?
Під час дискусії у Сеймі доповідач постанови Міхал Дворчик наголошував, що польські депутати звинувачують у геноциді не український народ у цілому, а "кількадесят тисяч конкретних людей": "націоналістів та їхню злочинну ідеологію".

У прийнятій Сеймом постанові перелічені організації, які, на думку польських депутатів, є причетними до "геноциду". Йдеться про ОУН, УПА, СС "Галичина" та "інші українські формування, які співпрацювали з нацистами".

Натомість депутати висловили пошану і подяку українцям, які "наражаючи життя на небезпеку, рятували поляків".

 

[Whisper]

Минулого року Верховна Рада визнала ОУН та УПА організаціями, учасники яких є борцями за незалежність України. У Польщі сприйняли цей закон надзвичайно критично: для тамтешніх істориків і суспільства загалом "бандерівці" є однозначно негативними персонажами.

Шквал обурення у польських ЗМІ та соцмережах викликала і недавня новина про перейменування депутатами Київської міськради Московського проспекту на проспект Бандери.

"Нашу політику щодо України можна описати одним реченням: "так" - Україні синьо-жовтій, "ні" - Україні чорно-червоній", – заявив під час сеймового обговорення постанови про геноцид у середу держсекретар польського МЗС Ян Дзєдзічак.

Інші політичні та суспільні діячі прямо наголошують: заявити про своє ставлення до "бандерівців" на державному рівні Польща має саме зараз, коли Україна формує свою нову історичну та національну ідентичність, і для поляків важливо не допустити, щоб "бандеризм" став частиною цієї ідентичності.

Позиція того ж Володимира Вятровича – що вбивство цивільних поляків українськими повстанцями є воєнним злочином у тій самій мірі, як і вбивство цивільних українців польськими підпільниками, однак воно не дає підстав називати злочинними УПА чи польську Армію крайову в цілому – розуміння тут не знаходить.

Чи українська сторона робила щось, аби не допустити ухвалення постанови?
Ще на початку червня 12 українських політиків та представників інтелігенції – у тому числі Леонід Кравчук, Віктор Ющенко, патріарх УПЦ КП та архієпископ УГКЦ – написали відкритого листа, у якому попросили у польського суспільства прощення "за скоєні злочини й кривди" і заявили, що прощають поляків за "злочини й кривди, скоєні щодо нас".

"Закликаємо наших союзників, польське державне керівництво та парламентарів, зупинити будь-яку незважену політичну декларацію, схвалення якої не вгамує біль, а лише дозволить нашим спільним ворогам використати його проти Польщі та України", - написали вони, явно натякаючи на документ, що готувався до розгляду Сеймом.

Відповіді на нього надійшли дві. Одна – підписана трьома колишніми президентами Польщі, впливовими журналістами та діячами антикомуністичної опозиції. У ній українцям дякували за лист та теж просили пробачення за кривди, причинені польськими руками.

Однак для політичного боку справи важливіша інша відповідь: від понад двохсот депутатів Сейму з правлячої партії "Право і справедливість".

"Проблемою є нинішнє українське ставлення до винуватців геноциду, вчиненого проти поляків у роки Другої світової війни. У Польщі на державному і самоврядному рівнях ми не вшановуємо людей, у яких на руках кров невинних цивільних людей", - йдеться у цьому листі.

Під час недавнього візиту до Варшави до символічного жесту вдався Петро Порошенко: він поклав квіти і став на коліна біля пам’ятника жертвам Волинської трагедії.

Нарешті, група депутатів Верховної Ради звернулася до польських колег з закликом проголосувати за спільний текст постанови про події на Волині - з м'якшими формулюваннями. Однак у Сеймі цю пропозицію проігнорували.

Як відреагувала на ухвалення постанови Україна?
У МЗС України висловили жаль з приводу ухвалення Сеймом п’ятничної постанови та сказали, що очікують належної реакції на рішення польських депутатів від українських парламентарів.

Верховна Рада на наступне пленарне засідання має зібратися аж восени. Зате у вже згаданій жорсткій заяві її комітету з закордонних справ йдеться, що "вся відповідальність за можливу руйнацію українсько-польських відносин має бути покладена на ініціаторів односторонньої відмови від погодженої формули порозуміння між Україною та Польщею".

У соцмережах не бракує надзвичайно емоційних оцінок рішення польських депутатів.

"Антиукраїнська істерія в сеймі Польщі в час російської війни пояснень не має. Злоба. Невігластво. Вибірковість. Присуд без суду. Монополія на правду", - написав дипломат Данило Лубківський.

Дехто називає рішення депутатів з країни, яку чимало українців вважають найближчим союзником Києва, його адвокатом у Європі, "ударом у спину".

А інші спостерігачі уже зараз говорять, що ухваленням рішення, яке напевно погіршить стратегічні стосунки між Україною та Польщею, може скористатися Росія, аби ослабити позиції Києва на міжнародній арені.

Що буде далі?
Польські політики кажуть, що п’ятничним голосуванням поставили крапку в дискусії щодо подій на Волині.

Однак уже сьогодні можна припустити, що ця тема ще не раз з’явиться в українсько-польських стосунках. Йдеться тут не лише про те, що щороку 11 липня у новопризначений День пам’яті жертв геноциду можна очікувати нових спалахів взаємних звинувачень та докорів.

Восени цього року у Польщі відбудеться прем’єра художнього фільму "Волинь", де, судячи з наявної на даний час інформації, буде представлено виключно польський погляд на ті події. Отож у жовтні, коли, до речі, Україна відзначатиме День захисника Вітчизни, а заразом річницю утворення УПА, можна очікувати на сплеск антиукраїнських настроїв.

В Україні ж уже зараз з’являються голоси, які закликають ухвалити "симетричне" рішення стосовно Польщі. Наприклад, визнавши геноцидом українців операцію "Вісла" - примусової депортації сотень тисяч людей українців з території нинішньої східної Польщі.

У той же час, застерігає заступник голови групи міжпарламентських зв’язків з Польщею Микола Княжицький, діяти українцям потрібно надзвичайно обережно, аби "не відштовхнути від себе польський народ" і не позбутися остаточно союзника у нинішній складний для України час.

Показовою є примирлива позиція з цього приводу, висловлена у п’ятницю Петром Порошенком.

"Маємо повернутися до заповіді Івана Павла ІІ – пробачаємо і просимо пробачення. Лише спільними кроками можемо прийти до християнського примирення і єднання", - написав він у Facebook.

Утім, в можливість продовження українсько-польського діалогу вірять, вочевидь, не всі.

"Спитаймо себе: чи зможе українець… відрізнити польську дитину, що була вбита українцями, від дитини української? Єдина правильна відповідь на такі складні запитання – прийняти, що всі жертви важливі і всі жертви наші: не польські, не українські – людські", – написав минулого року історик, заступник голови Інституту національної пам’яті Олександр Зінченко.

А в п’ятницю він оголосив, що виходить з усіх проектів українсько-польського діалогу, в яких брав участь.

"Роки діалогу - коту під хвіст… Діалог - це вміння почути і прийняти позицію іншої сторони. Був впевнений, що діалог можливий. Помилявся. Вибачте", - заявив він.

А посол України в Польщі Андрій Дещиця вважає, що на Україну і Польщу "чекає період взаємних звинувачень та заяв".

Чи можна у цій ситуації виключити радикальніших відповідей на п’ятничне рішення Сейму – наприклад, у вигляді акцій українських націоналістів, які називають себе ідейними спадкоємцями тих, кого поляки звинуватили у геноциді?

У партії "Свобода" ВВС Україна сказали, що наразі не обговорювали своїх дій у зв'язку з цим рішенням. Однак три роки тому, коли Сейм обговорював постанову до 70-ї річниці подій на Волині, ця партія пікетувала польські консульства.

"Сьогодні всю нашу увагу займає так звана "хода за мир" московських попів-колаборантів (йдеться про ходу до річниці хрещення Русі, організовану УПЦ МП. – Ред.). Ми ставимо собі за мету зупинити її. Поки що ми розпилюватися на поляків не будемо, у нас на це немає часу. Може, згодом", - заявив ВВС Україна очільник "Добровольчого руху ОУН" Микола Коханівський.

 

[KOCTa]

Схожа тема вже є:

You must be registered for see links

. Подивимось, як далі будуть події розвіватись, особливо у жовтні, а тоді мабуть зіллю дві теми до однієї.