ПРОТИСТОЯННЯ... [блог новин в УКРАIНI та свiтi]
Loner
Well-Known Member
Український БПЛА здатний виявляти міни з точністю до сантиметра
Одне з вітчизняних підприємств у кооперації з іноземною компанією розробили спеціальні магнітометричні датчики для БПЛА, здатні виявляти боєприпаси, що не розірвалися. Ці датчики монтують на безпілотний літальний апарат типу «коптер», який виконує обліт необхідної ділянки місцевості на висоті 5-10 метрів і визначає не лише місця перебування вибухонебезпечних предметів, а і їхні контури. Саме фахівці Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки визначали можливості застосування безпілотника в розмінуванні місцевості.
За словами начальника управління наукових досліджень та випробувань озброєння і військової техніки Повітряних Сил полковника Юрія Камака, під час випробувань безпілотник, обладнаний згаданими датчиками, безпомилково ідентифікував міни калібру 82 та 120 міліметрів з точністю до сантиметра! Причому вони здатні це робити як удень, так і вночі. Отриману інформацію можна передавати як у режимі реального часу, так і після повернення з польотного завдання. У другому випадку за допомогою таких відомостей оператор складає карту місцевості з нанесенням місць закладки мін.
Застосування таких безпілотних апаратів економить час на розвідку місцевості, у порівняні з працею сапера, який використовує робототехніку, підвищує точність визначення небезпечних предметів й убезпечує особовий склад від зайвої необхідності ризикувати життям.
Одне з вітчизняних підприємств у кооперації з іноземною компанією розробили спеціальні магнітометричні датчики для БПЛА, здатні виявляти боєприпаси, що не розірвалися. Ці датчики монтують на безпілотний літальний апарат типу «коптер», який виконує обліт необхідної ділянки місцевості на висоті 5-10 метрів і визначає не лише місця перебування вибухонебезпечних предметів, а і їхні контури. Саме фахівці Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки визначали можливості застосування безпілотника в розмінуванні місцевості.
За словами начальника управління наукових досліджень та випробувань озброєння і військової техніки Повітряних Сил полковника Юрія Камака, під час випробувань безпілотник, обладнаний згаданими датчиками, безпомилково ідентифікував міни калібру 82 та 120 міліметрів з точністю до сантиметра! Причому вони здатні це робити як удень, так і вночі. Отриману інформацію можна передавати як у режимі реального часу, так і після повернення з польотного завдання. У другому випадку за допомогою таких відомостей оператор складає карту місцевості з нанесенням місць закладки мін.
Застосування таких безпілотних апаратів економить час на розвідку місцевості, у порівняні з працею сапера, який використовує робототехніку, підвищує точність визначення небезпечних предметів й убезпечує особовий склад від зайвої необхідності ризикувати життям.
Loner
Well-Known Member
Ладно, холодный душ на ночь местным зефобам:
"Дивовижний успіх" Зеленського
Журналіст Washington Post, Джексон Діл, назвав правління Зеленського "надзвичайно, і в деяких випадках дивовижно, успішним".
Це "несподівано" з огляду на те, що президент є "політичним новачком в одній з найменш ефективних країн Європи", пише автор.
Українська економіка стрімко зростає, пише автор. Збільшується експорт, падає інфляція, а зарплати за рік зросли майже на 10%. Гривня зміцнюється швидше за всі валюти світу.
До того ж, МВФ дала попередню згоду на новий кредит, який може заохотити міжнародні інвестиції.
"Ключові антикорупційні заходи пройшли голосування в парламенті, а на черзі великі економічні реформи, включно з приватизацією 500 державних компаній і лібералізацією продажу землі", - додає журналіст.
Автор також вказує на газову угоду, за якою Росія має виплатити Україні 7 мільярдів доларів за транзит за наступні п'ять років.
"Минулого тижня, українське телебачення було сповнене зустрічей зі сльозами на очах, коли військовополонені, яких тримала Росія та її представники у східній Україні, повернулися додому після років за ґратами", - додає Діл.
Вперше з 2005 року більшість українців вірить, що країна рухається у правильному напрямку, пише журналіст, і додає, що 62% довіряють президенту.
Експерт Андерс Аслунд каже: "Путін ненавидів Порошенка через його корумпованість. У Зеленському він цього не бачить".
Зеленський не є слабким противником Кремля, додає Джексон Діл.
На Нормандському саміті він впевнено старався "захистити червоні лінії", за словами аналітика Владіміра Сокора: "Зеленський заспокоїв навіть найсерйозніших критиків".
Досі залишається питання, чи буде Зеленський незалежним від Ігоря Коломойського, додає Діл. Однак він цитує експерта Девіда Кремера, який каже, що Зеленський тримає Коломойського "на відстані".
"Дивовижний успіх" Зеленського
Журналіст Washington Post, Джексон Діл, назвав правління Зеленського "надзвичайно, і в деяких випадках дивовижно, успішним".
Це "несподівано" з огляду на те, що президент є "політичним новачком в одній з найменш ефективних країн Європи", пише автор.
Українська економіка стрімко зростає, пише автор. Збільшується експорт, падає інфляція, а зарплати за рік зросли майже на 10%. Гривня зміцнюється швидше за всі валюти світу.
До того ж, МВФ дала попередню згоду на новий кредит, який може заохотити міжнародні інвестиції.
"Ключові антикорупційні заходи пройшли голосування в парламенті, а на черзі великі економічні реформи, включно з приватизацією 500 державних компаній і лібералізацією продажу землі", - додає журналіст.
Автор також вказує на газову угоду, за якою Росія має виплатити Україні 7 мільярдів доларів за транзит за наступні п'ять років.
"Минулого тижня, українське телебачення було сповнене зустрічей зі сльозами на очах, коли військовополонені, яких тримала Росія та її представники у східній Україні, повернулися додому після років за ґратами", - додає Діл.
Вперше з 2005 року більшість українців вірить, що країна рухається у правильному напрямку, пише журналіст, і додає, що 62% довіряють президенту.
Експерт Андерс Аслунд каже: "Путін ненавидів Порошенка через його корумпованість. У Зеленському він цього не бачить".
Зеленський не є слабким противником Кремля, додає Джексон Діл.
На Нормандському саміті він впевнено старався "захистити червоні лінії", за словами аналітика Владіміра Сокора: "Зеленський заспокоїв навіть найсерйозніших критиків".
Досі залишається питання, чи буде Зеленський незалежним від Ігоря Коломойського, додає Діл. Однак він цитує експерта Девіда Кремера, який каже, що Зеленський тримає Коломойського "на відстані".
Loner
Well-Known Member
Андрій Піонтковський: У березні-квітні в Україні почнуться драматичні події
Ми в Україні, послухавши новорічне привітання президента Зеленського, врешті окреслили для себе, якою буде так звана нова внутрішньо-українська стратегія і тактика, де неважливо, як названа вулиця.
Звісно, це привітання українського народу – переспіви основних тез російської пропаганди: "давайте припинимо цей безглуздий внутрішній конфлікт, який у нас розгортається". Але на мене більш емоційне, більш важке враження справило інше привітання з боку вашого президента – це привітання пана Путіна з Новим роком. Я розумію, що йде обмін, ні, "обмін" тут - неправильне слово, йдеться про звільнення захоплених російською владою заручників, за яких доводиться видавати злочинців-терористів. Але перетворювати це у форму привітання воєнного злочинця, який розв’язав війну проти країни, - це вже геть не вкладається у жодні рамки. Звісно, це з тріумфом було сприйнято російською пропагандою. Запущено лічильник до наступної призначеної бандитської зустрічі, уже не в Парижі, а в Берліні - Зеленський повинен привезти зміни до Конституції. Ось це - дві абсолютні фундаментальні зради нової української влади. Перше – оголошення попередньої влади партією війни, тобто фактично заява міжнародній спільноті, що Україна – винуватиця війни й усіх подій, що відбувалися на її території, що призвело до катастрофічного падіння міжнародного престижу України. Ми бачили, що, якщо раніше нормандський формат – це було троє проти одного Путіна, то зараз – це троє проти одного Зеленського. І друге – Україна канонізувала путінську інтерпретацію Мінських домовленостей, від яких до останнього часу категорично відмовлялася. Фактично, це - капітуляція
.
Маю враження, що триває негласне швартування України не тільки до ОРДЛО, а до Москви.
Ну, ОРДЛО – це і є до Москви. ОРДЛО – це випущений щупалець Москви для захоплення України. Нам усім пора припиняти дискусії про Зеленського. Хто такий Зеленський, наївна людина, яка бажає добра Україні, чи щось інше? Слід говорити про колективного Зеленського – ось цей апарат, який зараз реалізовує владу в Україні і її зовнішню політику. От щодо таких людей як Коломойський, Богдан, Єрмак, Портнов, - так, і Портнов, - усі ці люди сьогодні є реальною владою в Україні. Колективний Зеленський – це неоднорідна інституція. Там є люди, які намагаються проводити патріотичну лінію та й сам Зеленський, здається, вже потрохи починає розуміти, чим для нього це все закінчиться. Тому що ці люди, яких я перерахував, це – герої Росії, які виконують свій обов’язок. З ними все буде добре. А ось відповідатиме за зраду перед українським народом, звичайно, сам Зеленський. Мені здається, розуміння того, що він робить, зростає. І те зобов’язання, яке він на себе взяв, на яке його поставили на лічильник, - зміни до Конституції України до наступної "стрілки" в Берліні – він не зможе виконати, тому що це викличе великий супротив громадянського суспільства в Україні. Москва це розуміє, але тим не менше свідомо штовхає Зеленського на цей шлях, розраховуючи, що виникнуть ситуації хаосу і громадянського протистояння в Україні, якими вона знову зможе скористатися для захисту законно обраного президента від "чергового бандерівського перевороту". Нас чекають дуже драматичні події, якраз за розкладом цього лічильника. На квітень призначена ця зустріч. Ось, я думаю, березень-квітень будуть ключовими подіями у сучасній українській історії
Путінська фраза про те, що "польська влада втратила контроль над своїми збройними силами і була змушена виїхати" і так далі насправді є цинічною брехнею. Вже є відповідь від Польщі. Але Путін проговорився, тобто його гебешні навички з віком притупились. Насправді, наскільки я розумію, він розкрив карти, кажучи, "дивіться як ми вчинимо з Україною".
Так. Саме з таким формулюванням, коли він зрозуміє і побачить, та й він і зараз це знає, що Зеленському не вдасться реалізувати цей план і буде очевидний спротив суспільства, ось з таким формулюванням, "доведені до чергового відчаю трактористи, комбайнери ОРДЛО" вирушать на Маріуполь, на Харків, на Київ. Зверніть увагу, останні три-чотири роки цей термін "Новоросія" не вживався. Вони зрозуміли, що проект провалився. Армія стоїть на лінії зіткнення і готова вчинити опір наступній спробі агресії. Але вони бачать слабкість нової влади. І усі ці формулювання про Чорномор’я, про західні області Росії, вони знову вилізли на поверхню, як у 2014-у році. Лавров і Путін, і "офіційна" так звана ОРДЛО – адже Пушилін заявив про зміну внесення поправок до "конституції" ОРДЛО, які передбачають, що, якщо чинні «кордони» співпадають з кордонами Донецької, Луганської областей Української радянської соціалістичної республіки, - значить "завтра ми беремо Маріуполь, і далі - повсюди". Плани абсолютно очевидні. Ще, звичайно, вони бачать вікно можливостей у 2020-у році, поки ще їхній любий Трампушка перебуває у Білому Домі. Вони бачать повну трансформацію Макрона. Це абсолютно неймовірний казус вербовки Макрона, який починав своє президентство з різкої критики Путіна, і здавалося, що це єдиний лідер Заходу, який показує, як з ним, з диктатором треба розмовляти. Але знайшли до нього якісь підходи.
Наскільки я розумію, це - один сценарій. Але є й інший сценарій – так званий "сценарій салямі", коли за вказівками Кремля будуть здійснюватись ті чи інші дії від імені нової влади, або у межах її компетенції, які звужуватимуть як шагреневу шкіру, досягнення України, постмайданної України. Це стратегія маленьких кроків, якими вестимуть до неформальної капітуляції, тому що слово «капітуляція», слово "здача національних інтересів" завжди викликає підйом і захист зі сторони народу. А якщо подібні речі робити непомітно…
Це один і той самий сценарій. Перша фаза – та, яку Ви зараз окреслили, відбувається на наших очах. Кожна поява Зеленського на екрані – це шматочок цього "салямі". Мовляв, як пройде це до кінця – чудово. Але вони, в Москві, - реалісти, і, я думаю, так як і ми з Вами, розуміють, що змін Конституції на користь Кремля Зеленському досягти не вдасться, і на якомусь кроці цього «салямі» все таки станеться вибух спротиву. І тоді з тим самим формулюванням про "недієздатний уряд Польської республіки" почнеться заключна стадія цього проекту. Адже ж звільнення заручників – це ж у знущання перетворюється. Чудово, що повернулися 60 людей. Але ж ми знаємо, що сотні людей ще мучаться у підвалах Донбасу і у тюрмах Криму. І Москва цинічно їх розглядає як інструмент шантажу і торгівлі з Києвом. Тож слід сказати: "Москва, ми знаємо ваші плани". І, якщо міжнародне співтовариство варте чогось, ми маємо вимагати реального припинення вогню на лінії зіткнення і повернення усіх заручників. І усі ці розмови про приєднання до ОРДЛО необхідно просто закінчити. Це окуповані території – і Крим, і частина Донбасу. Україна ніколи не визнає цієї окупації. Рано чи пізно вони повернуться. А сьогодні Україна пропонує перемир’я. Але, якщо ці плани будуть реалізовуватися, - щодо приєднання Донбасу, щодо приєднання Чорномор’я, - українські збройні сили стоятимуть на цій лінії, готові дати відсіч. Ось цю позицію треба почути від верховного головнокомандувача, поки не буде пізно.
Кремль виставив чіткий і жорсткий ультиматум, кажучи, не знаю, Зеленському чи колективному Зеленському: "якщо не підете на наші умови, тоді відповідно ми розв’яжемо чергову масштабну агресію, і вже після Іловайська -2 чи Дебальцевого-2 ви будете змушені погодитись з нами і почати співпрацювати". І це – черговий воєнний злочин, але ми розуміємо, що у Кремля по-іншому не виходить.
Ну, поки колективний Зеленський веде таку вбивчу політику, цей колективний злочин приймається міжнародною спільнотою. Приймається тією ж Францією і Німеччиною. Захід ніколи не буде більш проукраїнським, ніж саме українське керівництво. І ось, якщо українська влада – Зеленський чи хтось інший – озвучить ось цю позицію, то йому буде забезпечена підтримка міжнародної спільноти. Але, якщо Зеленський сам іде на приєднання до ОРДЛО, на братство під однаковими чи різними пам’ятниками, то з якого дива міжнародне співтовариство висловлюватиме йому підтримку? Кожен день, проведений у цій парадигмі, визначеній у комюніке нормандської зустрічі, наближає Україну вже до незворотної капітуляції.
Ми в Україні, послухавши новорічне привітання президента Зеленського, врешті окреслили для себе, якою буде так звана нова внутрішньо-українська стратегія і тактика, де неважливо, як названа вулиця.
Звісно, це привітання українського народу – переспіви основних тез російської пропаганди: "давайте припинимо цей безглуздий внутрішній конфлікт, який у нас розгортається". Але на мене більш емоційне, більш важке враження справило інше привітання з боку вашого президента – це привітання пана Путіна з Новим роком. Я розумію, що йде обмін, ні, "обмін" тут - неправильне слово, йдеться про звільнення захоплених російською владою заручників, за яких доводиться видавати злочинців-терористів. Але перетворювати це у форму привітання воєнного злочинця, який розв’язав війну проти країни, - це вже геть не вкладається у жодні рамки. Звісно, це з тріумфом було сприйнято російською пропагандою. Запущено лічильник до наступної призначеної бандитської зустрічі, уже не в Парижі, а в Берліні - Зеленський повинен привезти зміни до Конституції. Ось це - дві абсолютні фундаментальні зради нової української влади. Перше – оголошення попередньої влади партією війни, тобто фактично заява міжнародній спільноті, що Україна – винуватиця війни й усіх подій, що відбувалися на її території, що призвело до катастрофічного падіння міжнародного престижу України. Ми бачили, що, якщо раніше нормандський формат – це було троє проти одного Путіна, то зараз – це троє проти одного Зеленського. І друге – Україна канонізувала путінську інтерпретацію Мінських домовленостей, від яких до останнього часу категорично відмовлялася. Фактично, це - капітуляція
.
Маю враження, що триває негласне швартування України не тільки до ОРДЛО, а до Москви.
Ну, ОРДЛО – це і є до Москви. ОРДЛО – це випущений щупалець Москви для захоплення України. Нам усім пора припиняти дискусії про Зеленського. Хто такий Зеленський, наївна людина, яка бажає добра Україні, чи щось інше? Слід говорити про колективного Зеленського – ось цей апарат, який зараз реалізовує владу в Україні і її зовнішню політику. От щодо таких людей як Коломойський, Богдан, Єрмак, Портнов, - так, і Портнов, - усі ці люди сьогодні є реальною владою в Україні. Колективний Зеленський – це неоднорідна інституція. Там є люди, які намагаються проводити патріотичну лінію та й сам Зеленський, здається, вже потрохи починає розуміти, чим для нього це все закінчиться. Тому що ці люди, яких я перерахував, це – герої Росії, які виконують свій обов’язок. З ними все буде добре. А ось відповідатиме за зраду перед українським народом, звичайно, сам Зеленський. Мені здається, розуміння того, що він робить, зростає. І те зобов’язання, яке він на себе взяв, на яке його поставили на лічильник, - зміни до Конституції України до наступної "стрілки" в Берліні – він не зможе виконати, тому що це викличе великий супротив громадянського суспільства в Україні. Москва це розуміє, але тим не менше свідомо штовхає Зеленського на цей шлях, розраховуючи, що виникнуть ситуації хаосу і громадянського протистояння в Україні, якими вона знову зможе скористатися для захисту законно обраного президента від "чергового бандерівського перевороту". Нас чекають дуже драматичні події, якраз за розкладом цього лічильника. На квітень призначена ця зустріч. Ось, я думаю, березень-квітень будуть ключовими подіями у сучасній українській історії
Путінська фраза про те, що "польська влада втратила контроль над своїми збройними силами і була змушена виїхати" і так далі насправді є цинічною брехнею. Вже є відповідь від Польщі. Але Путін проговорився, тобто його гебешні навички з віком притупились. Насправді, наскільки я розумію, він розкрив карти, кажучи, "дивіться як ми вчинимо з Україною".
Так. Саме з таким формулюванням, коли він зрозуміє і побачить, та й він і зараз це знає, що Зеленському не вдасться реалізувати цей план і буде очевидний спротив суспільства, ось з таким формулюванням, "доведені до чергового відчаю трактористи, комбайнери ОРДЛО" вирушать на Маріуполь, на Харків, на Київ. Зверніть увагу, останні три-чотири роки цей термін "Новоросія" не вживався. Вони зрозуміли, що проект провалився. Армія стоїть на лінії зіткнення і готова вчинити опір наступній спробі агресії. Але вони бачать слабкість нової влади. І усі ці формулювання про Чорномор’я, про західні області Росії, вони знову вилізли на поверхню, як у 2014-у році. Лавров і Путін, і "офіційна" так звана ОРДЛО – адже Пушилін заявив про зміну внесення поправок до "конституції" ОРДЛО, які передбачають, що, якщо чинні «кордони» співпадають з кордонами Донецької, Луганської областей Української радянської соціалістичної республіки, - значить "завтра ми беремо Маріуполь, і далі - повсюди". Плани абсолютно очевидні. Ще, звичайно, вони бачать вікно можливостей у 2020-у році, поки ще їхній любий Трампушка перебуває у Білому Домі. Вони бачать повну трансформацію Макрона. Це абсолютно неймовірний казус вербовки Макрона, який починав своє президентство з різкої критики Путіна, і здавалося, що це єдиний лідер Заходу, який показує, як з ним, з диктатором треба розмовляти. Але знайшли до нього якісь підходи.
Наскільки я розумію, це - один сценарій. Але є й інший сценарій – так званий "сценарій салямі", коли за вказівками Кремля будуть здійснюватись ті чи інші дії від імені нової влади, або у межах її компетенції, які звужуватимуть як шагреневу шкіру, досягнення України, постмайданної України. Це стратегія маленьких кроків, якими вестимуть до неформальної капітуляції, тому що слово «капітуляція», слово "здача національних інтересів" завжди викликає підйом і захист зі сторони народу. А якщо подібні речі робити непомітно…
Це один і той самий сценарій. Перша фаза – та, яку Ви зараз окреслили, відбувається на наших очах. Кожна поява Зеленського на екрані – це шматочок цього "салямі". Мовляв, як пройде це до кінця – чудово. Але вони, в Москві, - реалісти, і, я думаю, так як і ми з Вами, розуміють, що змін Конституції на користь Кремля Зеленському досягти не вдасться, і на якомусь кроці цього «салямі» все таки станеться вибух спротиву. І тоді з тим самим формулюванням про "недієздатний уряд Польської республіки" почнеться заключна стадія цього проекту. Адже ж звільнення заручників – це ж у знущання перетворюється. Чудово, що повернулися 60 людей. Але ж ми знаємо, що сотні людей ще мучаться у підвалах Донбасу і у тюрмах Криму. І Москва цинічно їх розглядає як інструмент шантажу і торгівлі з Києвом. Тож слід сказати: "Москва, ми знаємо ваші плани". І, якщо міжнародне співтовариство варте чогось, ми маємо вимагати реального припинення вогню на лінії зіткнення і повернення усіх заручників. І усі ці розмови про приєднання до ОРДЛО необхідно просто закінчити. Це окуповані території – і Крим, і частина Донбасу. Україна ніколи не визнає цієї окупації. Рано чи пізно вони повернуться. А сьогодні Україна пропонує перемир’я. Але, якщо ці плани будуть реалізовуватися, - щодо приєднання Донбасу, щодо приєднання Чорномор’я, - українські збройні сили стоятимуть на цій лінії, готові дати відсіч. Ось цю позицію треба почути від верховного головнокомандувача, поки не буде пізно.
Кремль виставив чіткий і жорсткий ультиматум, кажучи, не знаю, Зеленському чи колективному Зеленському: "якщо не підете на наші умови, тоді відповідно ми розв’яжемо чергову масштабну агресію, і вже після Іловайська -2 чи Дебальцевого-2 ви будете змушені погодитись з нами і почати співпрацювати". І це – черговий воєнний злочин, але ми розуміємо, що у Кремля по-іншому не виходить.
Ну, поки колективний Зеленський веде таку вбивчу політику, цей колективний злочин приймається міжнародною спільнотою. Приймається тією ж Францією і Німеччиною. Захід ніколи не буде більш проукраїнським, ніж саме українське керівництво. І ось, якщо українська влада – Зеленський чи хтось інший – озвучить ось цю позицію, то йому буде забезпечена підтримка міжнародної спільноти. Але, якщо Зеленський сам іде на приєднання до ОРДЛО, на братство під однаковими чи різними пам’ятниками, то з якого дива міжнародне співтовариство висловлюватиме йому підтримку? Кожен день, проведений у цій парадигмі, визначеній у комюніке нормандської зустрічі, наближає Україну вже до незворотної капітуляції.
pump_fiction
Member
Кстати вчера чисто случайно смотрел на
You must be registered for see links
, это показ самолётов в онлайн-режиме. И там примерно в 13.15-13.20 один борт (не помню №) русской компании НордВин, маршрута Симферополь - Москва, вдруг резко повернул в сторону нашего Бердянска (причём поворот и дальнейший полёт показан чёрным, как незапланированный), долетел до города и исчез - или сел, или трансподер выключил и полетел дальше над Украиной.Это шо за такие "чудеса" происходят, ааа?
Loner
Well-Known Member
Риски 2020 года: пока у Зеленского говорят о "мире", Путин готовится к войне
Окружение президента Украины Владимира Зеленского много говорит о "мире", но ради сохранения Украины им так или иначе придется идти на противостояние с Кремлем. Российские власти в новом 2020 году попытаются окончательно затащить Киев обратно в орбиту своего влияния, используя аннексированный Крым как инструмент давления, а крымчан – в качестве заложников, пишет Сергей Стельмах специально для "Крым.Реалии"
Украина и Россия вступили в новый 2020 год с большим числом непреодолимых противоречий, порожденных кремлевской аннексией украинского полуострова и оккупацией части Донбасса.
Транспортная и водная блокада Крыма со стороны материковой части Украины – одна из основных проблем, которая реально досаждает российскому президенту Владимиру Путину. Дело, конечно, не в том, что Кремлю важен уровень и качество жизни крымчан. Водная блокада полуострова и явное нежелание Запада "отчитывать" Киев за подобные действия являются для Путина политически унизительными. Кремлевское руководство раздражает сама мысль о том, что у властей Украины могут быть хоть какие-то рычаги влияния на оккупантов. Хотя россияне систематически используют энергоресурсы именно как геополитическую дубину.
"Местные руководители" с подачи Кремля уже больше двух лет усиленно делают вид, что вода им якобы "не нужна", но выглядит это малоубедительно. Дошло до того, что российские "чиновники" связывают водный дефицит на полуострове с якобы наплывом туристов, которые и "выпивают" стратегические запасы жидкости. В реальности подобные заявления – крайне неуклюжий блеф, рассчитанный на тех, кто вообще не был в Крыму. То есть ради того, что публично "не унижаться" перед Украиной, российские "чиновники" готовы озвучивать даже самые глупые и фантастические версии.
Одновременно с этим российские функционеры пытались выйти на неформальные переговоры с командой украинского президента Зеленского по поводу снятия водной блокады с полуострова. В прошлом году Киев не пошел на поводу у россиян, но риск подобного развития событий сохраняется. Например, Путин может предложить украинскому коллеге обменять крымских заложников на подачу воды.
В Офисе президента Украины, видимо, не до конца понимают мотивов российского лидера, который де-факто торгует украинскими заложниками. Или там полагают, что смогут эффективно использовать слабость российской позиции (секторальные санкции ЕС, проблемы с запуском "Северного потока-2") в свою пользу.
Учитывая, что Москва вообще не собиралась договариваться с Киевом по транзиту газа, подписание соглашения между "Газпромом" и НАК "Нафтогаз" (с некоторыми оговорками) можно назвать достижением. В Кремле же считают это тактической уступкой, за которую они еще отыграются на украинцах. Генеральная линия россиян в газовом вопросе осталась неизменной: при первой же возможности избавиться от украинского транзита.
В новом году Кремль продолжит продвигать "российский" Крым в ЕС под видом реализации Минских договоренностей и как бы нормализации отношений с Западом. Пока нельзя точно сказать, как именно Офис президента Зеленского будет реагировать на такие угрозы. Напротив, поведение и риторика официального Киева дают Кремлю повод для оптимизма. Например, во время недавней встречи "нормандской четверки" Зеленский обязался имплементировать скандальную «формулу Штайнмайера» в украинское законодательство.
Дискуссия Киева и Москвы касается только формы имплементации. Путин и российский МИД настаивают, чтобы "формула" была вписана в Конституцию вместе с "особым статусом" для оккупированных районов Донбасса. В Офисе президента и украинском МИД рассматривают вариант принятия отдельного закона и только при условии реального прекращения огня. Ближе к весне Кремль начнет требовать "прогресса" в этом вопросе, обвиняя Киев в том, что тот якобы саботирует переговорный процесс.
Отсутствие темы Крыма в рамках "нормандского формата", новогодние поздравления Зеленского в адрес Путина, в ходе которого стороны обсуждают новый раунд обмена пленными, серьезно ослабляют дипломатические позиции Киева. Москва последовательно заинтересована в том, чтобы Киев и европейские партнеры обсуждали последствия кремлевской агрессии (обмен заложниками, блокада полуострова, разведение сил на Донбассе), а не первопричины.
Пока окружение Зеленского говорит о "мире", Путин готовится к войне. Аннексированный Крым – стратегический плацдарм, с которого Москва продолжает свою "гибридную агрессию" против Киева. Причем, есть риск, что Кремль при условии "нейтралитета" европейских элит начнет новый раунд вооруженной агрессии.
Российские руководители нередко заранее анонсируют очередные преступления. Нужно только внимательно слушать, что именно они говорят. Многие политики и наблюдатели в Украине обратили внимание на скандальный пассаж президента Путина по поводу "исконно русского" Причерноморья, озвученный в ходе его итоговой пресс-конференции за 2019 год.
"...Вот сейчас мы с коллегой с Украины говорили по поводу наших отношений. Но в ходе создания Советского Союза исконно русские территории, которые к Украине вообще никогда не имели никакого отношения (все Причерноморье, западные земли российские), были переданы Украине со странной формулировкой "для повышения процентного соотношения пролетариата в Украине", потому что Украина была сельская территория и считалось, что это мелкобуржуазные представители крестьянства, их раскулачивали подряд по всей стране. Это несколько странноватое решение. Но, тем не менее, оно состоялось", – заявил Путин.
Москва в 2014–2015 годах как бы ограничилась только аннексией Крыма и захватом части Донецкой и Луганской областей, но, судя по действиям Кремля, проект некой "Новороссии" остается для Путина актуальным. Геополитическая цель Кремля остается неизменной: используя аннексированный Крым и оккупированный Донбасс, добиться обособления Причерноморья и восточных "русскоязычных" регионов, дабы под фактическим контролем Киева остались только несколько центральных и западных областей.
"Идеальная", с точки зрения российских властей, Украина выглядит именно так.
Окружение президента Украины Владимира Зеленского много говорит о "мире", но ради сохранения Украины им так или иначе придется идти на противостояние с Кремлем. Российские власти в новом 2020 году попытаются окончательно затащить Киев обратно в орбиту своего влияния, используя аннексированный Крым как инструмент давления, а крымчан – в качестве заложников, пишет Сергей Стельмах специально для "Крым.Реалии"
Украина и Россия вступили в новый 2020 год с большим числом непреодолимых противоречий, порожденных кремлевской аннексией украинского полуострова и оккупацией части Донбасса.
Транспортная и водная блокада Крыма со стороны материковой части Украины – одна из основных проблем, которая реально досаждает российскому президенту Владимиру Путину. Дело, конечно, не в том, что Кремлю важен уровень и качество жизни крымчан. Водная блокада полуострова и явное нежелание Запада "отчитывать" Киев за подобные действия являются для Путина политически унизительными. Кремлевское руководство раздражает сама мысль о том, что у властей Украины могут быть хоть какие-то рычаги влияния на оккупантов. Хотя россияне систематически используют энергоресурсы именно как геополитическую дубину.
"Местные руководители" с подачи Кремля уже больше двух лет усиленно делают вид, что вода им якобы "не нужна", но выглядит это малоубедительно. Дошло до того, что российские "чиновники" связывают водный дефицит на полуострове с якобы наплывом туристов, которые и "выпивают" стратегические запасы жидкости. В реальности подобные заявления – крайне неуклюжий блеф, рассчитанный на тех, кто вообще не был в Крыму. То есть ради того, что публично "не унижаться" перед Украиной, российские "чиновники" готовы озвучивать даже самые глупые и фантастические версии.
Одновременно с этим российские функционеры пытались выйти на неформальные переговоры с командой украинского президента Зеленского по поводу снятия водной блокады с полуострова. В прошлом году Киев не пошел на поводу у россиян, но риск подобного развития событий сохраняется. Например, Путин может предложить украинскому коллеге обменять крымских заложников на подачу воды.
В Офисе президента Украины, видимо, не до конца понимают мотивов российского лидера, который де-факто торгует украинскими заложниками. Или там полагают, что смогут эффективно использовать слабость российской позиции (секторальные санкции ЕС, проблемы с запуском "Северного потока-2") в свою пользу.
Учитывая, что Москва вообще не собиралась договариваться с Киевом по транзиту газа, подписание соглашения между "Газпромом" и НАК "Нафтогаз" (с некоторыми оговорками) можно назвать достижением. В Кремле же считают это тактической уступкой, за которую они еще отыграются на украинцах. Генеральная линия россиян в газовом вопросе осталась неизменной: при первой же возможности избавиться от украинского транзита.
В новом году Кремль продолжит продвигать "российский" Крым в ЕС под видом реализации Минских договоренностей и как бы нормализации отношений с Западом. Пока нельзя точно сказать, как именно Офис президента Зеленского будет реагировать на такие угрозы. Напротив, поведение и риторика официального Киева дают Кремлю повод для оптимизма. Например, во время недавней встречи "нормандской четверки" Зеленский обязался имплементировать скандальную «формулу Штайнмайера» в украинское законодательство.
Дискуссия Киева и Москвы касается только формы имплементации. Путин и российский МИД настаивают, чтобы "формула" была вписана в Конституцию вместе с "особым статусом" для оккупированных районов Донбасса. В Офисе президента и украинском МИД рассматривают вариант принятия отдельного закона и только при условии реального прекращения огня. Ближе к весне Кремль начнет требовать "прогресса" в этом вопросе, обвиняя Киев в том, что тот якобы саботирует переговорный процесс.
Отсутствие темы Крыма в рамках "нормандского формата", новогодние поздравления Зеленского в адрес Путина, в ходе которого стороны обсуждают новый раунд обмена пленными, серьезно ослабляют дипломатические позиции Киева. Москва последовательно заинтересована в том, чтобы Киев и европейские партнеры обсуждали последствия кремлевской агрессии (обмен заложниками, блокада полуострова, разведение сил на Донбассе), а не первопричины.
Пока окружение Зеленского говорит о "мире", Путин готовится к войне. Аннексированный Крым – стратегический плацдарм, с которого Москва продолжает свою "гибридную агрессию" против Киева. Причем, есть риск, что Кремль при условии "нейтралитета" европейских элит начнет новый раунд вооруженной агрессии.
Российские руководители нередко заранее анонсируют очередные преступления. Нужно только внимательно слушать, что именно они говорят. Многие политики и наблюдатели в Украине обратили внимание на скандальный пассаж президента Путина по поводу "исконно русского" Причерноморья, озвученный в ходе его итоговой пресс-конференции за 2019 год.
"...Вот сейчас мы с коллегой с Украины говорили по поводу наших отношений. Но в ходе создания Советского Союза исконно русские территории, которые к Украине вообще никогда не имели никакого отношения (все Причерноморье, западные земли российские), были переданы Украине со странной формулировкой "для повышения процентного соотношения пролетариата в Украине", потому что Украина была сельская территория и считалось, что это мелкобуржуазные представители крестьянства, их раскулачивали подряд по всей стране. Это несколько странноватое решение. Но, тем не менее, оно состоялось", – заявил Путин.
Москва в 2014–2015 годах как бы ограничилась только аннексией Крыма и захватом части Донецкой и Луганской областей, но, судя по действиям Кремля, проект некой "Новороссии" остается для Путина актуальным. Геополитическая цель Кремля остается неизменной: используя аннексированный Крым и оккупированный Донбасс, добиться обособления Причерноморья и восточных "русскоязычных" регионов, дабы под фактическим контролем Киева остались только несколько центральных и западных областей.
"Идеальная", с точки зрения российских властей, Украина выглядит именно так.
Loner
Well-Known Member
"Газпром" с начала года резко снизил поставки газа в Европу. Наибольшее падение - в транзите через Украину
09:20,
Поставки "Газпрома" в Европу резко упали в начале года. Даже с учетом
Как отмечается, больше всего сократился транзит через Украину. Так, 30 декабря он составлял 262,3 миллиона кубометров (в среднем за декабрь — 261 миллион), а 7 января — только 91,2 миллиона кубометров.
Согласно подписанному перед Новым годом контракту с Украиной, был введен минимальный объем прокачки. В 2020 году он равен 65 миллиардам кубометров.Это означает, что в сутки российская компания в любом случае оплачивает транзит порядка 180 миллионов кубометров газа, даже если не использует мощности в полном объеме.
В это же время газопровод "Ямал — Европа", который идет через Беларусь, также снизил загрузку на 24% до 70,11 миллиона кубометров. Такая ситуация вдвойне необычна, поскольку маршрут считается максимально эффективным для "Газпрома". Он был загружен на уровне выше 100 миллионов кубометров в сутки как в холодную зиму 2018 года, так и год назад, когда зимняя температура была существенно выше.
По информации издания, незначительный рост в 1% наблюдается только на поставках по "Северному потоку", достигнув 173,4 миллиона кубометров. Мощность "Турецкого потока" составляет 85 миллионов кубометров в сутки, но, как свидетельствуют данные болгарского газотранспортного оператора, он загружен менее чем наполовину.
Причинами таких действий может быть только теплая погода и стремление "Газпрома" продать накопленные в подземных хранилищах в Европе рекордные запасы газа, которые на 6 января достигли 88,2 миллиарда кубометров. Хранить их становится невыгодно в связи с продолжением падения стоимости газа на рынке.
Ситуация может привести к тому, что российский монополист второй год подряд сократит объем поставок. В 2019 году приблизиться к уровню 200 миллиардов кубометров компания смогла только с помощью закачки газа в хранилища и даже продаже газа самой себе. "Газпрому" также пришлось столкнуться с конкуренцией со стороны сжиженного природного газа (СПГ), что также привело к резкому падению стоимости.
09:20,
You must be registered for see links
Поставки "Газпрома" в Европу резко упали в начале года. Даже с учетом
You must be registered for see links
снижение составило 20%. Об этом сообщает издание
You must be registered for see links
.Как отмечается, больше всего сократился транзит через Украину. Так, 30 декабря он составлял 262,3 миллиона кубометров (в среднем за декабрь — 261 миллион), а 7 января — только 91,2 миллиона кубометров.
Согласно подписанному перед Новым годом контракту с Украиной, был введен минимальный объем прокачки. В 2020 году он равен 65 миллиардам кубометров.Это означает, что в сутки российская компания в любом случае оплачивает транзит порядка 180 миллионов кубометров газа, даже если не использует мощности в полном объеме.
В это же время газопровод "Ямал — Европа", который идет через Беларусь, также снизил загрузку на 24% до 70,11 миллиона кубометров. Такая ситуация вдвойне необычна, поскольку маршрут считается максимально эффективным для "Газпрома". Он был загружен на уровне выше 100 миллионов кубометров в сутки как в холодную зиму 2018 года, так и год назад, когда зимняя температура была существенно выше.
По информации издания, незначительный рост в 1% наблюдается только на поставках по "Северному потоку", достигнув 173,4 миллиона кубометров. Мощность "Турецкого потока" составляет 85 миллионов кубометров в сутки, но, как свидетельствуют данные болгарского газотранспортного оператора, он загружен менее чем наполовину.
Причинами таких действий может быть только теплая погода и стремление "Газпрома" продать накопленные в подземных хранилищах в Европе рекордные запасы газа, которые на 6 января достигли 88,2 миллиарда кубометров. Хранить их становится невыгодно в связи с продолжением падения стоимости газа на рынке.
Ситуация может привести к тому, что российский монополист второй год подряд сократит объем поставок. В 2019 году приблизиться к уровню 200 миллиардов кубометров компания смогла только с помощью закачки газа в хранилища и даже продаже газа самой себе. "Газпрому" также пришлось столкнуться с конкуренцией со стороны сжиженного природного газа (СПГ), что также привело к резкому падению стоимости.