Горлівка після «перемир’я». Три дні пекла
Схоже, що після перемир’я, підписаного в мінському форматі, бойовики від міста залишать лише руїни
Микола Миколаєнко
16.02.2015
Горлівка дуже швидко стає руїною. Після перемир’я, підписаного в мінському форматі, від мого міста залишаться одні руїни. Такого не було навіть у липні-серпні коли Збройні сили України штурмували Горлівку, а в місті всім заправляв російський ГРУшник Безлер.
Із вечора 11 лютого інтенсивність обстрілів міста різко збільшилась. І основна маса вогню надходила не від української армії, а від місцевих «захисників».
Подзвонив мій товариш по школі і розповів наступне: «Я знаю про факти оплати розрахунками за проведену «операцію» мінометникам, саме мерзенне, що в розрахунках присутні місцеві колоради. Про це можна почути вже навіть у чергах. Залпи по місту здійснюють як із «градів», так і мінометів... Спочатку приїздить вантажівка з мінометом і декілька хвилин стріляє в різні боки. Від’їздить. За тим лунає так звана «отвєтка», яку імітує «град», обов’язково по житлових будинках. Буває що подібне витворяють і з 82-міліметровим касетним мінометом 2Б9 «Васильок»... Вартість обстрілу стартувала від 3 тисяч гривень на розрахунок, по штуці на «продану душу»... Знаємо що наказ йшов від Боцмана. Говорять що він офіцер ГРУ Росії. А далі тарифи зростали, як і запити. Що характерно після обстрілу – відразу за декілька хвилин з’являлось російське телебачення. Їм потрібна картинка з жертвами...»
Бойовики угруповання «ДНР» біля систем залпового вогню «Град». Горлівка, 13 лютого 2015 року
Від себе скажу, що йде «хвиля» повідомлень про те, що обстріл Горлівки, 12-13 лютого, був здійснений саме росіянами. Хоча про провокацію свідчать дані місцевих, що бачили в Горлівці військових із українською символікою під охороною росіян. Але не полонених, бо мали зброю!
Ще 12 лютого явно готувалася провокація. На жаль, з містом лише частково проривається зв’язок «лайф», тому з’ясувати всю картину достовірно не вдається. Мій товариш, наприклад, стверджує, що 12 лютого в Калинівці били по орієнтирах – сигнальних ракетах із терикону шахти Калініна, били по мирних жителях навколишніх будинків.
«Нерви на межі, страшно лягати спати... А 13 лютого було дуже точне попадання в тій же Калинівці, район 62-ї школи – автошкола ДОСААФ, бокси, є жертви, зв’язку немає... Люди моляться в підвалах: «Боже, спаси і збережи нас!» Навіть ті, хто був переконаний, що обстрілюють Горлівку тільки ВСУ, прозріли, прозріли і місцеві деенерівці! У всіх районах були помічені мобільні групи на «уралах», «зілах», «газелях» із встановленими в кузовах мінометами. Під’їдуть , зупиняться, підготувалися, і відразу ж залп. Не встигло відгриміти як вони зібралися і вже змилися. Зрозуміти їх дії просто не можливо.
На Аксьонівці люди навіть почули переговори по рації. Якщо коротко, то відстрілявшись, командир доповідав комусь про те, що він з групою успішно відстрілявся, потім довго пояснював звідки й куди він стріляв, і куди повинна прилетіти «отвєтка». Він навіть не зважав на людей, що були поруч і чули перемовини. В кінці вирішили, що треба бити по напрямку 5-го кварталу...»
Тим часом такі засвітки бувають рідко, бо народ виходити на вулицю боїться, тому загальної інформації про картину руйнувань в місті поки немає. Як і про реальну кількість жертв. До речі, людей із Вуглегірська вивезли в Горлівку під нові обстріли. Мабуть знову для картинки росіянам на телебачення.
А тим часом новини просто вражають. 13 лютого при артилерійському обстрілі Горлівки загинув співробітник Богоявленського кафедрального собору Сергій Лученко. В той день дуже постраждав центр, упало в район «Амстор-Фуршет». Два попадання в будівлю «Нової Січі», житловий будинок, кафе, і так далі.
У місцевих у той день було відчуття, що квартал хочуть зрівняти з землею. Життя висить на волосині, і все залежить від випадку. Частина ховаються в під’їздах, хто залишився в квартирах, хто в підвалах. Місію ОБСЄ жодного разу не бачили в Горлівці. Після так званих «обстрілів ЗСУ», жодного разу не проведено розслідування з належним підходом і залученням незалежних експертів, немає офіційних комісій, заяв, висновків. Зате зафіксовані групи «журналістів» російських каналів, що з’являються протягом кількох хвилин у зоні обстрілу. Але про це я вже писав.
Знаєте, що головне для горлівчан сьогодні? Головне завдання – знайти поліетиленову плівку, для «закриття вікон», оскільки немає скла і не буде. А те, що ще є, коштує дорого. Холод, хвороби. Медикаментів немає з осені. Практично всі кажуть, що слава Богу легко відбулися, живі, здорові, ну а щодо розбитих вікон – дай Бог, це буде найбільша жертва війні. Тим часом почались перебої з водою. Воду набирають, цівка вже ледве-ледве витікає з крану. Світло є поки що, але не скрізь. Магазини запрацювали, та в очах людей тваринний страх.
Говорив зі знайомим медиком, то він не ховав дійсний стан речей. Психози, неврози, неврастенії та, одним словом, всі хворобі від нервів. Все це косить людей гірше грипу.
Сергій Іванович, нарколог (ім’я та по батькові змінено – автор) каже: «Зір, слух, нюх пропадають, добре поки на час, а що буде з цими дітьми, людьми через роки... Відмовляють руки, ноги, «вимикається» мозок. Ліків немає, психологи не займаються, новини вбивають, вбивають так само, як і снаряди. Чим знімати стрес і стан постійної присутності страху і тривоги? Люди п’ють по-чорному, не просихаючи. Запій став звичною справою. Отруюються дуже часто неякісним алкоголем. Самогонка – основа життєдіяльності. П’ють навіть ті, хто раніше жодного разу за життя і не пробували. Особливо підлітки та жінки. Горлівка стає одним великим наркологічним диспансером…»
Микола Миколаєнко, інженер, Горлівка – Донецьк
