ПРОТИСТОЯННЯ... [блог новин в УКРАIНI та свiтi]
Loner
Well-Known Member
Перейдет ли Украина на латинский алфавит вслед за казахами
Украинский алфавит латиницей. Фото: Ofir Tours
В отказе от кириллицы одни видят приближение к Европе, другие опасаются раскола Украины
Пока в Казахстане президент принял решение
Часть экспертов, в частности, на Галичине, продвигают инициативу о переходе на латинский алфавит. Они уверены, что латинизация приблизит Украину к Европе, где практически все народы используют латиницу. В соцсетях уже идет агитация под лозунгом "Перейду на латинку — врятую украïнську мову".
Львовский художник Влодко Костырко написал ряд статей на латинице. Среди защитников идеи — известный писатель Андрей Любка, который создал словарь новых слов (типа "верстак" вместо компьютер, "осiдок" вместо "офис").
"Сейчас происходит процесс евроинтеграции, — сказал Любка на одной из дискуссий на эту тему. — Это напрямую связано с вопросом оформления документов, которое происходит именно на латинице. Например, написание моего имени, скажем, по-польски, вызывает определенные сложности. Наше современное правописание латиницей настолько искажено, что при оформлении документов на польском и при обратном переводе на украинский мое имя звучит уже не как "Андрій", а как "Андріі". То есть получается, что документы относятся уже совсем к другому человеку. Знание латинского алфавита и его соответствие украинскому позволяет нам решить этот вопрос".
У сторонников идеи есть проекты транслитерации для "мовы". Они уточняют: речь не идет об отказе от кириллицы и полном переходе на латинку, а о существовании двух алфавитов, чтобы упорядочить написание в загранпаспортах и на уличных указателях.
По их словам, первые тексты на латинице на украинском языке появились еще в XVI веке. Но в отличие от, например, сербского языка латинский алфавит не прижился в Украине.
"Кириллица разъединяет нас с Европой и приближает к России", — считает профессор Львовского университета Валерий Корнийчук, но в то же время признает, что переход на латинку — долгий процесс, который требует больших финансов, и вряд ли это реально сегодня.
Противники такого правописания говорят, что переход на латинский алфавит может вызвать определенные сложности в плане набора текста. Ведь надо разрабатывать соответствующее программное обеспечение, делать новую клавиатуру. Сторонники латиницы возражают: есть много программ, которые позволяют разработать собственный вариант набора с латинскими буквами.
Мнения украинцев по поводу латинизации разделились. "Наш алфавит кириллический испокон веков, и первая печатная книга на кириллице была издана во Львове. Это все политика, которая может еще больше разделить Украину", — выступает против латинизации Богдан Хомич.
"Круто, можно сделать, как в Сербии, где используют два алфавита", — считает Юрий Хамитов.
Экс-депутат, писатель Владимир Яворивский считает, что говорить об этом рано: "Нужно, чтобы вся Украина говорила на украинском языке. И стала сильным государством. Когда не будет проблем с Россией, вопрос можно поднять, хотя это не имеет большого значения".
Кстати, на постсоветском пространстве латинскую графику используют страны Балтии, Молдавия, а также тюркоязычные Азербайджан, Туркмения и Узбекистан.
Напомним, что в 2014 году во Львове галицкие интеллектуалы продвигали реформу по
You must be registered for see links
28 октября 2017, 08:00
You must be registered for see images
Украинский алфавит латиницей. Фото: Ofir Tours
В отказе от кириллицы одни видят приближение к Европе, другие опасаются раскола Украины
Пока в Казахстане президент принял решение
You must be registered for see links
, в Украине тоже всплывает такая идея.Часть экспертов, в частности, на Галичине, продвигают инициативу о переходе на латинский алфавит. Они уверены, что латинизация приблизит Украину к Европе, где практически все народы используют латиницу. В соцсетях уже идет агитация под лозунгом "Перейду на латинку — врятую украïнську мову".
Львовский художник Влодко Костырко написал ряд статей на латинице. Среди защитников идеи — известный писатель Андрей Любка, который создал словарь новых слов (типа "верстак" вместо компьютер, "осiдок" вместо "офис").
"Сейчас происходит процесс евроинтеграции, — сказал Любка на одной из дискуссий на эту тему. — Это напрямую связано с вопросом оформления документов, которое происходит именно на латинице. Например, написание моего имени, скажем, по-польски, вызывает определенные сложности. Наше современное правописание латиницей настолько искажено, что при оформлении документов на польском и при обратном переводе на украинский мое имя звучит уже не как "Андрій", а как "Андріі". То есть получается, что документы относятся уже совсем к другому человеку. Знание латинского алфавита и его соответствие украинскому позволяет нам решить этот вопрос".
У сторонников идеи есть проекты транслитерации для "мовы". Они уточняют: речь не идет об отказе от кириллицы и полном переходе на латинку, а о существовании двух алфавитов, чтобы упорядочить написание в загранпаспортах и на уличных указателях.
По их словам, первые тексты на латинице на украинском языке появились еще в XVI веке. Но в отличие от, например, сербского языка латинский алфавит не прижился в Украине.
"Кириллица разъединяет нас с Европой и приближает к России", — считает профессор Львовского университета Валерий Корнийчук, но в то же время признает, что переход на латинку — долгий процесс, который требует больших финансов, и вряд ли это реально сегодня.
Противники такого правописания говорят, что переход на латинский алфавит может вызвать определенные сложности в плане набора текста. Ведь надо разрабатывать соответствующее программное обеспечение, делать новую клавиатуру. Сторонники латиницы возражают: есть много программ, которые позволяют разработать собственный вариант набора с латинскими буквами.
Мнения украинцев по поводу латинизации разделились. "Наш алфавит кириллический испокон веков, и первая печатная книга на кириллице была издана во Львове. Это все политика, которая может еще больше разделить Украину", — выступает против латинизации Богдан Хомич.
"Круто, можно сделать, как в Сербии, где используют два алфавита", — считает Юрий Хамитов.
Экс-депутат, писатель Владимир Яворивский считает, что говорить об этом рано: "Нужно, чтобы вся Украина говорила на украинском языке. И стала сильным государством. Когда не будет проблем с Россией, вопрос можно поднять, хотя это не имеет большого значения".
Кстати, на постсоветском пространстве латинскую графику используют страны Балтии, Молдавия, а также тюркоязычные Азербайджан, Туркмения и Узбекистан.
Напомним, что в 2014 году во Львове галицкие интеллектуалы продвигали реформу по
You must be registered for see links
. По их мнению, латинизация приблизила бы Украину к Европе, где практически все народы используют латиницу. Причем, попытки внедрить такую реформу в жизнь не прекратились и до сих пор. Так, недавно в сети появился
You must be registered for see links
Loner
Well-Known Member
Комісар Ган проти плану Маршалла: ідея про масштабну допомогу Україні втрачає підтримку
Сергій Сидоренко, Європейська правда, Таллінн _ П'ятниця, 27 жовтня 2017, 09:56
Попри титанічні зусилля представників Литви, розроблений ними "план Маршалла" для України так і не здобув популярності.
Вирішальним етапом у його просуванні мав стати саміт "Східного партнерства", але успіху тут немає: за даними ЄвроПравди, у документах саміту немає навіть побіжної згадки про таку ініціативу. В Єврокомісії напряму радять забути про цю ідею, а більшість країн-членів ЄС утримуються від її коментування.
Під тиском аргументів з Брюсселя в українському уряді вперше визнали неготовність Києва до впровадження амбітного плану допомоги.
Це, щоправда, не означає, що ідея похована: надання Україні масштабної підтримки лишається на порядку денному, без цього продовження зближення з ЄС перетворюється на надскладну задачу. Однак спершу Києву варто змінити принцип поводження з донорськими коштами.
Детальніше про це – в репортажі "Європейської правди" з форуму "Східного партнерства" в Таллінні.
Європейська політика скепсису
Про можливість схвалення "плану Маршалла" для України вперше було оголошено навесні 2017 року. Колишній прем’єр Литви Андрюс Кубілюс став головним лобістом цієї ідеї. На початку йому навіть вдалося досягти схвалення цього проекту на саміті ЄНП (детальніше в інтерв’ю "
Але далі життя виявилося вже не таким прихильним до лобістів "плану Маршалла". Форум у Таллінні став яскравим підтвердженням цього.
Ні, про ідею не забули, навпаки – з неї, по суті, почався форум.
Білоруський дисидент Алесь Бєляцький, виступ якого відкривав захід, навіть запропонував розширити ідею Плану на інші країни "Східного партнерства". "Потрібні чіткі плани надання для України, Молдови та Грузії допомоги у вигляді нового "плану Маршалла". Якщо цього не буде, вони повернуться у відправну точку, в якій зараз перебуває Росія", – пояснив правозахисник.
Та немає сенсу в детальній роботі над планом, доки немає згоди тих, хто мав би давати гроші.
І от із цим – серйозна проблема.
Комісар Йоганнес Ган, відповідальний за Європейську політику сусідства, підтвердив, що в Єврокомісії отримали литовські пропозиції щодо нового "плану Маршалла". Але "отримали" – не означає "підтримали". Ган наголосив, що
"Зараз усі і всюди говорять про "плани Маршалла", є план для Африки, для України, ще для когось. Можна говорити, що є інфляція "планів Маршалла", – пожартував комісар.
На цьому проблем на вичерпуються.
В Литві покладали серйозні сподівання на саміт "Східного партнерства", який відбудеться в Брюсселі менше ніж за місяць – планували офіційно представити план для голів усіх держав та урядів ЄС і
"Європейська правда" отримала змогу прочитати проект підсумкової заяви саміту "Східного партнерства", схвалений у Брюсселі. Шість сторінок, понад 30 детально розписаних пунктів – і ані слова навіть про існування ідеї нової програми допомоги Україні.
А отже, ідея провести на початку наступного року
Що робити з грошима?
Власне, заяви Гана в четвер не стали великою несподіванкою.
Раніше комісар вже виступав із тезою про те, що Україна вже зараз має купу програм допомоги
Та на форумі в Таллінні сумніви щодо плану пролунали не лише від єврокомісара.
Від експертної спільноти були запитання: припустимо, що Захід вирішив надати Україні багатомільярдну допомогу. Що далі? Чи зможе Київ засвоїти її ефективно?
В уряді визнають: із цим є серйозні проблеми.
"Наразі у нас немає нормальної системи менеджменту допомоги, яку ЄС надає Україні. І це зменшує її ефективність", – заявила на дискусії щодо українських реформ, що відбулася в Таллінні, керівниця Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.
До слова, проблеми з менеджментом європейської допомоги є таким собі "секретом Полішинеля". Про них відомо всім, перш за все – західним донорам.
І якщо запустити маховик схвалення такого "плану Маршалла" доти, доки Україна не буде готова прийняти допомогу – то ми з великою імовірністю... просто отримаємо відмову.
"Щодо інвестиційного плану є різні думки в уряді, але схоже, що нам варто почати думати про це (активну роботу над його просуванням) за кілька років. Наразі трохи зарано, спершу нам потрібно налагодити внутрішні процедури, щоби не стикнутися з негативним рішенням", – пояснила Стефанішина, коментуючи скептичні заяви Йоганнеса Гана.
Жоден з учасників дискусії не заперечив цю думку; натомість кілька експертів підтримали її.
"Звичайно, я нічого не можу сказати проти "плану Маршалла", але у мене є серйозні питання щодо нашої спроможності використати таку допомогу, – пояснив Юрій Вдовенко, член керівного комітету Форуму громадянського суспільства "Східного партнерства". – Приміром, у сфері децентралізації є купа допомоги, проекти ЄС, USAID, ULead, інших донорів. Але ефективність цих програм – досить скромна".
Стефанішина стала першим урядовцем, хто визнав, що надто категоричне "вимагання грошей" може повернутися проти України.
Тим більше, коли в ЄС не приховують скепсису щодо такої ініціативи.
Звісно, вона не є політиком, тож рішення щодо дій України ще має бути підтверджене на політичному рівні. Але сама по собі ідея відкласти активні переговори про "план Маршалла" і краще підготуватися до його виконання видається логічною.
По-перше, вже з наступного року Україна входить у передвиборчий період, коли проведення серйозних змін стає малореальним. Верховна рада, хвора на передвиборчий популізм, у цей період не буде затверджувати жорсткі та непопулярні реформи.
Йоганнес Ган у виступі в Таллінні окремо наголошував на цьому. "Вибачте, що маю це говорити, але рівень довіри (до готовності Києва проводити реформи. – Ред.) – не дуже високий", – заявив єврокомісар.
По-друге, вкрай малореально, що західні донори будуть готові обіцяти Києву серйозну допомогу, не знаючи, хто прийде до влади в 2019 році. Лише після наших парламентських та президентських виборів та після формування нового уряду буде сенс домовлятися про реформи – вже з новим керівництвом країни.
І по-третє, навесні 2019 року в ЄС також відбудуться вибори, а восени – зміниться склад Єврокомісії.
Чи будуть усі ці зміни на користь України, чи навпаки – наразі не знає ніхто.
Але схоже, що до того часу дискусії з ЄС про "план Маршала" для України не нестимуть багато практичного змісту.
Автор: Сергій Сидоренко,
Сергій Сидоренко, Європейська правда, Таллінн _ П'ятниця, 27 жовтня 2017, 09:56
You must be registered for see images
Попри титанічні зусилля представників Литви, розроблений ними "план Маршалла" для України так і не здобув популярності.
Вирішальним етапом у його просуванні мав стати саміт "Східного партнерства", але успіху тут немає: за даними ЄвроПравди, у документах саміту немає навіть побіжної згадки про таку ініціативу. В Єврокомісії напряму радять забути про цю ідею, а більшість країн-членів ЄС утримуються від її коментування.
Під тиском аргументів з Брюсселя в українському уряді вперше визнали неготовність Києва до впровадження амбітного плану допомоги.
Це, щоправда, не означає, що ідея похована: надання Україні масштабної підтримки лишається на порядку денному, без цього продовження зближення з ЄС перетворюється на надскладну задачу. Однак спершу Києву варто змінити принцип поводження з донорськими коштами.
Детальніше про це – в репортажі "Європейської правди" з форуму "Східного партнерства" в Таллінні.
Європейська політика скепсису
Про можливість схвалення "плану Маршалла" для України вперше було оголошено навесні 2017 року. Колишній прем’єр Литви Андрюс Кубілюс став головним лобістом цієї ідеї. На початку йому навіть вдалося досягти схвалення цього проекту на саміті ЄНП (детальніше в інтерв’ю "
You must be registered for see links
").Але далі життя виявилося вже не таким прихильним до лобістів "плану Маршалла". Форум у Таллінні став яскравим підтвердженням цього.
Ні, про ідею не забули, навпаки – з неї, по суті, почався форум.
Білоруський дисидент Алесь Бєляцький, виступ якого відкривав захід, навіть запропонував розширити ідею Плану на інші країни "Східного партнерства". "Потрібні чіткі плани надання для України, Молдови та Грузії допомоги у вигляді нового "плану Маршалла". Якщо цього не буде, вони повернуться у відправну точку, в якій зараз перебуває Росія", – пояснив правозахисник.
Та немає сенсу в детальній роботі над планом, доки немає згоди тих, хто мав би давати гроші.
І от із цим – серйозна проблема.
Комісар Йоганнес Ган, відповідальний за Європейську політику сусідства, підтвердив, що в Єврокомісії отримали литовські пропозиції щодо нового "плану Маршалла". Але "отримали" – не означає "підтримали". Ган наголосив, що
You must be registered for see links
, адже Брюссель, на його думку, і без того має достатньо інструментів для допомоги Україні."Зараз усі і всюди говорять про "плани Маршалла", є план для Африки, для України, ще для когось. Можна говорити, що є інфляція "планів Маршалла", – пожартував комісар.
На цьому проблем на вичерпуються.
В Литві покладали серйозні сподівання на саміт "Східного партнерства", який відбудеться в Брюсселі менше ніж за місяць – планували офіційно представити план для голів усіх держав та урядів ЄС і
You must be registered for see links
. Це надало би "плану Маршалла" для України принаймні якийсь офіційний статус. Але із цим – не склалося."Європейська правда" отримала змогу прочитати проект підсумкової заяви саміту "Східного партнерства", схвалений у Брюсселі. Шість сторінок, понад 30 детально розписаних пунктів – і ані слова навіть про існування ідеї нової програми допомоги Україні.
А отже, ідея провести на початку наступного року
You must be registered for see links
, швидше за все, також втратила сенс.Що робити з грошима?
Власне, заяви Гана в четвер не стали великою несподіванкою.
Раніше комісар вже виступав із тезою про те, що Україна вже зараз має купу програм допомоги
You must be registered for see links
. "Ми взяли на себе зобов'язання надати 12,8 млрд євро на проведення реформ. Не кажучи вже про фінансування, що пропонується Україні іншими донорами та міжнародними організаціями. У певному сенсі, "план Маршалла" для України вже діє", – пояснив він в інтерв’ю Eastbook.Та на форумі в Таллінні сумніви щодо плану пролунали не лише від єврокомісара.
Від експертної спільноти були запитання: припустимо, що Захід вирішив надати Україні багатомільярдну допомогу. Що далі? Чи зможе Київ засвоїти її ефективно?
В уряді визнають: із цим є серйозні проблеми.
"Наразі у нас немає нормальної системи менеджменту допомоги, яку ЄС надає Україні. І це зменшує її ефективність", – заявила на дискусії щодо українських реформ, що відбулася в Таллінні, керівниця Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.
До слова, проблеми з менеджментом європейської допомоги є таким собі "секретом Полішинеля". Про них відомо всім, перш за все – західним донорам.
І якщо запустити маховик схвалення такого "плану Маршалла" доти, доки Україна не буде готова прийняти допомогу – то ми з великою імовірністю... просто отримаємо відмову.
"Щодо інвестиційного плану є різні думки в уряді, але схоже, що нам варто почати думати про це (активну роботу над його просуванням) за кілька років. Наразі трохи зарано, спершу нам потрібно налагодити внутрішні процедури, щоби не стикнутися з негативним рішенням", – пояснила Стефанішина, коментуючи скептичні заяви Йоганнеса Гана.
Жоден з учасників дискусії не заперечив цю думку; натомість кілька експертів підтримали її.
"Звичайно, я нічого не можу сказати проти "плану Маршалла", але у мене є серйозні питання щодо нашої спроможності використати таку допомогу, – пояснив Юрій Вдовенко, член керівного комітету Форуму громадянського суспільства "Східного партнерства". – Приміром, у сфері децентралізації є купа допомоги, проекти ЄС, USAID, ULead, інших донорів. Але ефективність цих програм – досить скромна".
Стефанішина стала першим урядовцем, хто визнав, що надто категоричне "вимагання грошей" може повернутися проти України.
Тим більше, коли в ЄС не приховують скепсису щодо такої ініціативи.
Звісно, вона не є політиком, тож рішення щодо дій України ще має бути підтверджене на політичному рівні. Але сама по собі ідея відкласти активні переговори про "план Маршалла" і краще підготуватися до його виконання видається логічною.
По-перше, вже з наступного року Україна входить у передвиборчий період, коли проведення серйозних змін стає малореальним. Верховна рада, хвора на передвиборчий популізм, у цей період не буде затверджувати жорсткі та непопулярні реформи.
Йоганнес Ган у виступі в Таллінні окремо наголошував на цьому. "Вибачте, що маю це говорити, але рівень довіри (до готовності Києва проводити реформи. – Ред.) – не дуже високий", – заявив єврокомісар.
По-друге, вкрай малореально, що західні донори будуть готові обіцяти Києву серйозну допомогу, не знаючи, хто прийде до влади в 2019 році. Лише після наших парламентських та президентських виборів та після формування нового уряду буде сенс домовлятися про реформи – вже з новим керівництвом країни.
І по-третє, навесні 2019 року в ЄС також відбудуться вибори, а восени – зміниться склад Єврокомісії.
Чи будуть усі ці зміни на користь України, чи навпаки – наразі не знає ніхто.
Але схоже, що до того часу дискусії з ЄС про "план Маршала" для України не нестимуть багато практичного змісту.
Автор: Сергій Сидоренко,