"Позиція суїцидника" — найгарячіші точки в АТО
20:22, сегодня
You must be registered for see images
Одна з "позицій суїцид
Наприклад, лише в селищі Піски таких кілька. Це місця, де військові спостерігають, звідки бойовики ведуть вогонь і в разі можливості коригують нашу відповідь.
Хлопці самі жартома назвали ці місця "позиціями суіцидників", бо коли починається обстріл і всі біжать в укриття, бажано під землю в окоп чи підвал, хтось з них мусить лізти нагору – на немічну спотворену обстрілами конструкцію чи наскрізь продірявлений дах будинку.
Бо насправді це Очі
Очі не лише Пісків, а й тих, хто стоїть далеко за ними в тилу і отримує оперативно інформацію про те, звідки гатять терористи. Ці Очі дивляться завжди – коли стріляють з кулемета чи луплять з танка. Ці дахи на самому краєчку Пісків, їх видно терористам неозброєним оком, наприклад з одного такого
до "укрєпки" бойовиків на Жабуньках всього лише 450 метрів. Це найвищі і по суті найпомітніші цілі для ворога, і там дійсно немає, де сховатись, і немає шансів хутко збігти вниз, в разі прицільного пострілу з того боку.
Ти просто сидиш на такому даху, навіть коли криють, і уважно спостерігаєш,
і молиш всіх знайомих тобі богів, аби не влучили, аби промахнулись. Обережно так визираєш у віконце чи чергову дірку, яка лишилась тут при попередньому обстрілі, і сильно не висовуєшся, аби снайпер чи спостерігач ворога не помітив тебе.
Особливо вночі – аби їхній тепловізор не засік в тих дірках пересування теплої світлої плямки, інакше ти стаєш чіткою, майже безпрограшною, мішенню.
Виявляється, можна перебороти страх, коли свистить міна, і серце завмирає, коли куля пробиває шифер і пролітає зовсім поруч, коли просто в тебе летить снаряд РПГ, але спрацьовує само-ліквідатор і він таки не долітає до твого даху.
Не можна лише одного – бачити вночі.
Люди не досконалі, навчились переборювати особистий страх та інстинкт самозбереження, а от бачити хоч щось в суцільній темряві не навчились. Спостереження з тих позицій триває цілодобово. І якщо вдень звідти можна помітити скупчення ворогів на певному об’єкті, пересування, підхід ДРГ і якось попередити атаку, підготуватись до неї, то вночі…
Вночі видно лише коли вже стріляють, коли йде залп, коли кулі вже летять.
Бо в тих,
хто зараз чергує на тих дахах, немає тепловізорів.
Відтак спостерігачам лишається лише корегувати вогонь у відповідь. Виходить вони можуть віддати власне життя за пів ціни, за те, аби допомогти побратимам відбити атаку, але не можуть її завчасно попередити. Знають це, і все рівно щоночі підіймаються на ті дахи, бо не можуть залишити решту зовсім без Очей.