Благаю, облиште оце про “зраду” і “перемогу”! Те, що хтось, тут і зараз, втратив можливість робити щось корисне, за прийнятну особисто для себе ціну (і чесно це визнає, і чесно йде) — не означає, що такої можливості не лишилося зовсім.
Я абсолютно вірю, що ті, хто лишаються в поліції, зроблять ще чимало корисного. Сьогоднішня нічна стрілянина тому приклад. Це по-перше.
По-друге, життя — це рух. Колись давно я почув від Вакарчука приблизно таке: для того, аби в країні виникла одна музична група світового масштабу крутості, повинно спочатку бути 10 просто хороших, 100 посередніх, і 1000 трешових. Згодом я в теорії вичитав і на практиці переконався також: аби в країні виникла одна якісно нова політична партія, повинно бути з десяток невдалих спроб. Так, кожна спроба — може бути болісний процес. Але кожна спроба — наближає до мети.
Тому нова поліція — це таки дійсна реформа, я це казав одразу ще минулої весни; але із застереженням, що й справжні реформи можуть мати різний ступінь ефективності. Може бути ‘wow!’ а може бути… ‘nice try’.
Я би сказав, що ця реформа — nice try. Це не витрачені даремно зусилля. Це nice try. Кожен хоча би напів-вдало пройдений етап формує досвід і майданчик для наступного. Нова поліція могла би бути новішою. Але це все одно nice try. І люди, підготовлені новою поліцією — це хороша інвестиція для нової української республіки. Адже життя — це рух. І якщо ви вмієте відпускати — ви зробите користь із кожного nice try.
І Noddeat написав дуже круто: “Це не зрада і не перемога, це життя з його 100500 відтінками сірого.”
Дякую всім, хто зі мною був і є.
You must be registered for see images
Екскурс в історію
Олександр Харченко негативно відгукувався про “совок” у роботі нової патрульної поліції в Києві ще торік, через кілька місяців після запуску НП.
Ось кілька цитат із його “Фейсбуку” за жовтень 2015-го:
“Мені не подобається, зокрема, але не виключно, що:
для надання чергової оплачуваної відпустки патрульний поліцейський мусить по-старінкє ритуально написати від руки 2 (два!) рапорти з обов’язковими магічними формулюваннями на кшталт “з правилами поведінки на воді ознайомлений та зобов’язуюся їх дотримуватися”;
патрульні мають регулярно самостійно бігати і за власний кошт ксерити собі бланки для роботи (не ті, що суворої звітності, а всяких “пояснень”, схем ДТП тощо);
“електронні протоколи”, які рекламували навесні, досі не запущені; натомість бланки протоколів і постанов за порушення ПДР (які, до речі, перезатвердити можна було би простим наказом МВС, в КпАП лише загальні вимоги до обов’язкових реквізитів) — все те досі за старими зразками, де лише одне й те саме прізвище порушника потрібно вписувати від руки 6 (шість) разів, вже не кажучи про інші поля. Через це банальне оформлення порушення правил паркування розтягується на 15-20 хвилин мінімум (я вже мовчу про законодавчо встановлену безсилість щось зробити, якщо водія немає і ніяк не знайти поруч);
процедура видачі і обліку тих самих бланків суворої звітності effectively є шизофренічною;
для того, аби успішно здати в адмін. практику протоколи по хуліганах з історією притягнень, ПАТРУЛЬНИЙ мусить отримувати в черговій частині РОЗДРУКІВКУ з бази і руками нести її на інший поверх;
бази даних, виведені до планшету в патрульній машині, є неповними, і що критично гірше, масиви даних обрізано за незрозумілими критеріями;
технологія оформлення ДТП як була дебільною, так і лишається, а картка обліку ДТП в її нинішньому технологічному представленні — це просто ідіотизм;
орієнтування по вкрадених авто/зниклих людях даються в хаотичному порядку (а) під запис _вручну_; (б) роздруківками; (в) скидаються у вайбер фотками роздруківок; (г) скидаються текстом у планшет, але у вигляді нерозпарсеному по полях (дорівнює нечитабельному) і без можливості пошуку по базі;
автомобіль мого екіпажу, який повинен був пройти ТО після 15 тисяч, пробіг вже 25 з гаком — але досі, цитуючи автогосподарство, “на ТО немає грошей”;
патрульним не забезпечено належну страховку від нещасних випадків на службі (принаймні, комбати взагалі нічого про це не знають);
врешті-решт, станом на сьогодні з патрульними не укладено контракти про службу, відтак по-хорошому наше працевлаштування досі тримається на чесному слові;
адмінпрактика по-старому місцями сповідує і на тренінгах розказує дивні совкові речі про “сертифіковані пристрої” фото-відеофіксації, без яких інші докази начебто не докази (і тут мені дуже близька позиція Andrii Malenko, і шкода, що робота із BadParking, яку він робить, не знаходить повноцінної віддачі)
я уже разів 20+ (реально) за останні півроку самостійно ходив ксерити на вимогу різних внутрішніх інстанцій свій паспорт та інші особисті документи, бо у відділу кадрів кадровий документообіг налаштований ніяк, і я щиро не знаю, за що їм платять зарплату;
а як з нас при видачі форми разів п’ять збирали обміри-ростовки, щоби в результаті мені все одно видали штани на розмір більше…;
13.10 о 23:40 моя рота отримала смс-розсилкою “тривогу” про шикування 14.10 о 6:50 (при тому, що для нашого батальйону це мав бути вихідний день); напевно, що на масових заходах 14.10 треба здійснювати посилену охорону громадського порядку — для когось із начальників стало зненацька зрозуміло лише напередодні об 11 вечора;
дух стосунків “я начальнік — ти дурак” великою мірою зберігається і нікуди не зник. Мова іде не про дисципліну, якої патрульним справді часом бракує. Мова іде про відсутність у значної частини командирів розуміння, що справжня дисципліна у випадках, не прописаних в жодних законах та інструкціях, тримається на зрозумілості неписаних правил і легітимності дій начальника;
враховуючи передостанні два пункти, мені самому було озвучено тиждень тому ймовірність частини зарплатні недорахуватися в штрафному порядку. Що я звісно, буду оскаржувати внутрішніми процедурами, колиякщо таке дійсно станеться;
щоби ви знали, у мене цілковиті ціннісні незбіги з командиром моєї роти (який в минулому працював, на мінуточку, в податковій міліції, а це ментальність та ще). І тим не менше, я пишу те, що пишу далі”.
Водночас Харченко – активіст Майдану – згадував і позитивні зрушення в роботі нової патрульної поліції, в яку багато хто прийшов після Революції Гідності, щоб змінювати країну на краще.
Олександр тоді писав: “Так, певне розчарування і демотивація серед патрульних — мають місце. Так, почасти люди підписувалися на одне, а отримали дещо інше. Але кам он, поліція — це плоть від плоті нашого хворого суспільства. Нехай це не ідеальна реформа, але це вже за фактом дуже потужний крок вперед. І на наших спинах на наступний щабель драбини видереться щось іще краще”.
“Тож давайте бачити далі свого носа, коли кричимо про зраду. І – робота над собою, хлопці та дівчатка. Звичайно, не ведіться на тих, хто вказує вам на двері — лиш до цього вся стара система і провокує. Працюйте над собою, ставайте начальниками і міняйте систему зверху. Важко? Важко. І так має бути”, – зазначав минулої осені Харченко
