Война...

arnisumy

Well-Known Member
26.08.19 10:32 Війна напередодні "офіційного" вторгнення. 20.08.14. Частина І

Автор: Дмитро Путята, Андрій Карбівничий
Про бій з російськими десантниками та танкістами 20 серпня 2014 року в селі Георгіївка Луганської області.
ВСТУП
Ще з 2015 року Луганська область була для мене пріоритетною в плані вивчення. Я ніяк не міг зрозуміти, чому сектору "А" приділяється так мало уваги. Чим детальніше я вивчав питання, тим більше у мене з’являлося мотивації йти далі і пізнавати щось нове. А нового тільки за літо 14-го дуже багато. Наші історики та автори взагалі не описують бої на тому напрямку на такому рівні, на котрому особисто б мені хотілося бачити. Їхній максимум - це переливання води з однієї склянки в іншу. Але є і такі епізоди, про котрі взагалі ніде не згадується чи не згадувалося до недавнього часу. Один з таких це бій, котрий мав місце на Луганщині в серпні 2014 року. Українська пропаганда активно нав’язувала нам (глянемо, чи нове керівництво ГШ продовжить стару і зовсім не славну традицію щодо даної політики), що російське вторгнення почалося в ніч з 23 на 24 серпня. До того лише якісь окремі розвідувальні групи вузькопрофільного призначення діяли на теренах нашої держави. І це справді так: кадрові російські військові воювали і командували бойовиками ще з червня, активно застосовувалися групи спеціального призначення в липні, а безпосередньо бронетехніка (БМП, БМД, танки та артилерія) регулярних військ РФ з’явилися лише на останній тиждень серпня.
А що, якщо я вам скажу, що вже 12-14 серпня на території України діяло дві БТГр та одна РТГр зі складу мотострілецьких військ та одна РТГр зі складу повітряно-десантних військ РФ? Тобто більше, ніж 1500 кадрових військових. І перебували вони в Донецькій області, в районі Степанівки, Маринівки та Сніжного. І саме вони оголили один із флангів, звідки того ж таки 23-24 серпня частина росіян пішла в сторону Іловайська. А що, якщо я вам скажу, що 18-20 серпня в Луганську область зайшла мінімум одна РТГр повітряно-десантних військ та танкова рота з мотострілецьких військ? І окрім них також діяли дві розвідувальні роти з інших мотострілецьких бригад. Зі своєю зброєю, на своїй техніці та зі своїми кадровими офіцерами. Тому особисто для мене - повна брехня, що ніхто росіян не очікував, не знали, що вони готують вторгнення тощо.
Про бій 20 серпня 2014 року в селі Георгіївка, Луганська область, з російськими десантниками та танкістами. Для мене ця стаття є особливою – саме з неї я почав свою публіцистичну діяльність. Це було в серпні 2015 року. З того часу я не бачив жодного розбору польотів, аналізу того, що сталося. Взагалі будь-якої інформації. Вперше про це згадується в книзі про Луганський аеропорт, котра вийшла в друк влітку минулого року. І хто про той бій згадав у ній, здогадатися, думаю, не складно. Мене глибоко обурює такий стан речей. Але і з іншої сторони він мене мотивує. Маю надію, що мої матеріали послужать непоганою базою для майбутніх досліджень наступних поколінь. Коли можна буде прочитати військові документи, архіви, мемуари офіцерів вищої ланки тощо. Зараз же доведеться тижні витрачати на те, щоб знайти учасників того чи іншого бою і ґрунтуючись на їхніх словах писати статті. Окрім особистих теплих спогадів щодо цього епізоду бій дійсно можна назвати особливим з ряду причини:
  • єдине підтверджене знищення ворожої бронетехніки (танка) українським гелікоптером Мі-24;
  • єдине підтверджене знищення ворожого танка розрахунком протитанкової гармати МТ-12 "Рапіра" (під час іловайських подій такою ж гарматою були знищені російські МТ-ЛБ. Під Донецьком у кінці серпня ворожий танк також дістав влучання в борт, але зумів покинути поле бою);
  • героїзм мобілізованих українських бійців у бою з професійною армією противника;
  • точне встановлення сил та засобів противника і повна їхня ідентифікація, котрі брали участь в бою;
  • ліквідація ворожого офіцера, котрий керував атакою на одному з напрямків;
  • вперше захоплено ворожу бронетехніку;
  • перший і єдиний випадок, коли вдалося захопити ворожу документацію (карти, журнал обліку).
Окрім того, в статті буде розглянуто:
  • сили та засоби бойовиків, котрі перебували практично оточені в Луганську та на його півдні;
  • маловідомий факт збиття українського бомбардувальника Су-24М;
  • маршрут російського гуманітарного конвою;
  • приблизна оцінка кількості російських військ на Луганщині на ІІІ етапі операції "Принуждение к миру" .
Приємного перегляду, а ми починаємо.
Ситуація в секторі станом на 17-20 серпня 2014 року
Почну вже з традиційної частини будь-яких своїх матеріалів, а саме з опису ситуації, котра склалася станом на визначене мною число. Як ви вже зрозуміли, йдеться про Луганську область, сектор "А". Мене завжди дивувало те, як цій області, через котру проходило 85% всіх колон з Росії, приділили мало уваги. І я навіть не про увагу зі сторони населення та ЗМІ, а саме з боку військових. В Донецькій області було створено аж 4 сектори (М, Б, та С. Ще один сектор, Д, перебував у прикордонній смузі в Луганській області, але оскільки це була інакша операція і задіяні сили в ній, то на хід боїв на північ від Луганська він не сильно впливав) і цілком зрозуміло, що на кожен сектор була своя задача і свої сили та засоби. Натомість вся Луганська область була закріплена за одним – А. Звідси і значно менші сили, особливо це стосувалося артилерії великого калібру. Оцінку таким діям дадуть більш кваліфіковані люди, я ж зробив невеличку ремарку. Буде розглянуто лише безпосередньо Луганськ та противник на південь від нього. На сході, де був Алчевськ, Первомайськ та Стаханов, була зовсім інша ситуація та підрозділи ЗС України, котрі вели бої за них (точніше, імітували їх). У цих містах розташувалися бойовики Мозгового та казачі формування, котрі вели свою війну за "свої" міста.
Після деблокади Луганського аеропорту, котра мала місце 21 липня 2014 року, українська армія продовжувала свій план щодо оточення Луганська. 27 липня було звільнено Лутугине, де в подальшому розташувався штаб декількох бригад ЗСУ. 2-3 серпня було проведено наступ силами 24 БТрО та 1 ОТБр з півночі Луганська на Вергунку та Красний Яр. 10 серпня один з батальйонів 24 ОМБр відступив з Волнухиного, котре знаходиться поруч з Лутугиним. В самому ж Лутугиному розташувався штаб 24 ОМБр, 30 ОМБр. Також була розташована бригадна артилерія та інші підрозділи. 13 серпня ЗСУ звільнили Новосвітлівку та Хрящувате, чим перекрили головну артерію щодо постачання палива, бронетехніки та живої сили до лав противника.

Ситуація станом на 20 серпня 2014 року
Противник
Після невдалих спроб відбити ці населені пункти противник провів масовані артилерійські обстріли, але після 16 серпня жодної активності (окрім пострілів з АГС та інколи з мінометів) не проявляв. Це було зумовлено низкою факторів:
  • моральний стан бойовиків доволі відчутно просів. Деякі почали покидати Луганськ польовими дорогами, котрі проходили вздовж річки Сіверський Донець за котрою була вже Росія;
  • зменшилася кількість боєприпасів. За рахунок того, що вдалося перекрити трасу, противник почав відчувати "голод" за боєприпасами через що і зменшилася кількість обстрілів;
  • недостатня кількість сил та засобів для проведення наступальних дій з метою відбиття втрачених позицій. Станом на 16 серпня сили бойовиків в самому Луганську були, по суті своїй, мізерними (особливо в плані техніки та артилерії). Проводити наступальні дії було доволі ризиковано та затратно.
Але вже в ніч з 19 на 20 серпня ситуація кардинально помінялася. В район Луганська прибули свіжі сили бойовиків (і не тільки), кількість обстрілів почала зростати, збільшилася активність противника. На той момент в самому місті знаходилися підрозділи противника: "Заря", "Лєший", ГШР (група швидкого реагування), ДШБ (3-й Станично-Луганський батальйон) комендантська рота, артилерійські підрозділи (котрі саме - буде вказано на карті). Також у районі діяв і підрозділ ПВК "Вагнера", котрі розташували свій штаб та особовий склад з технікою в районі населеного пункту Піонерське.

Бійці "Вагнера". Луганськ, літо 14-го
 

arnisumy

Well-Known Member
Наведені на карті підрозділи противника, їхня кількість та чисельність противника досліджуються мною вже понад чотири роки. Варто зазначити, що регулярно появляється нова інформація, застаріла редагується. Таким чином, безпосередньо в самому Луганську перебувало приблизно 1600-1700 бойовиків з різних підрозділів. У підпорядкуванні командування противника, а саме російського генерал-майора Олега Іваннікова з позивним Оріон, також було 9 танків, 10-11 БТР-80, 5 БМП-2. З артилерії 8 БМ-21 "Град" та 7 гаубиць Д-30. Це ті сили, котрі, грубо кажучи, сиділи в Луганську. Поруч із самим Луганськом, Піонерським, Миколаївкою, Сизим, Хрящівкою перебували елітні формування "ЛНР", а саме "Вагнер" та "Амур" (останній прибув у заданий район 20.08.14). Сумарно їх було 450-500, 6 гаубиць, БМП-2, БТР-80, автомобільна техніка (в штаті "Амура" також була танкова рота. Вона, скоріш за все, хоча б частково також там була). Власне їх всіх можна віднести до тих, хто був у Луганську. Тому, підсумовуючи написане, можна цілком сміливо і аргументовано сказати, що Луганськ обороняло понад 2 тис. бойовиків з бронетехнікою та артилерією. Але це були далеко не всі підрозділи противника на території "республіки". Зі сторони кордону після ліквідації прикордонного угрупоування ЗСУ свою увагу на північ, на "столицю", переключили і інші підрозділи противника, а саме: "Вітязь", "Бобри", 1 ізваринська стрілецька рота тощо. Сумарна кількість особового складу дорівнювала 1300, кількість артилерії (не рахуючи міномети, лише САУ, гаубиці та реактивна артилерія) – 9 одиниць, танків, БМП та БТР-80 – 13 одиниць. Тобто цілком очевидно, що на таку кількість особового складу потрібно значно більше броньованої техніки та артилерії. Тим не менше, особисто я не підтримую дуже популярну свого часу тезу про те, що українська армія в першій декаді серпня могла взяти Луганськ (зустрічав відірвані від реальності вологі мрії про те, що ще в липні могли. Не могли).

Сили та засоби противника станом на 20 серпня
ЗСУ в районі Луганська
Керівником сектора "А" влітку 14-го був назначений генерал-майор Колеснік з позивним Зевс, а його заступником став генерал Бокій. Для проведення запланованих операцій було виділено: (наводжу дані станом на початок серпня в силу того, що накопичування сил відбувалося поступово. Деякі підрозділи, якщо точніше, то артилерійські, перекочували в Донецьку область. Тому і список українських сил на цій ділянці фронту буде описуватися від деблокади Луганського аеропорту):
  • 1 та 3 БТГр 24 ОМБр з двома танковими ротами та з двома батареями САУ 2С3 (у батареях САУ було по 3-4 машини) та двома батареями БМ-21;
  • 2 механізований батальйон 30 ОМБр з танковою ротою, батареєю САУ 2С3 (3-4 САУ) та батареєю БМ-21 "Град";
  • 15 ОГПБ та механізований батальйон 128 ОГПБр з батареєю САУ 2С3;
  • 1 та 3 БТГр 1 ОТБр, механізований батальйон та артилерійська група;
  • 1 та 3 БТГр 80 ОАЕМБр зі своєю артилерією;
  • 26 артилерійська бригада, "Урагани" 27 реап, "Смерчі" 107 реап;
  • 8 опСпП, батальйони територіальної оборони, "Шторм" та "Золоті ворота" (від МВС).
Всі ці сили розтягнулися від Веселої Гори (Щастя) до Хрящуватого і були задіяні на різних ділянках з різними задачами. Для тематики статті нам важливий лише один "спокійний" район – Георгіївка. Як раніше зазначалося, в Лутугиному, що поруч з Георгіївкою, розташувався штаб 24 та 30 ОМБр. В промислових зонах міста стояло також 3 САУ 2С3 "Акація" 24 ОМБр, 3 САУ 2С5 "Гіанцинт-С" 26 ОАРБр, "Гради" 24-ї та 30-ї бригад. Також декілька 120 мм мінометів. В Лутугиному також зайняла оборону 7 механізована рота 3 БТГр 24 ОМБр. 9 механізована рота даного батальйону – в районі населеного пункту Круглик, а 8 рота – Георгіївка. Район також прикривала і батарея гаубиць Д-30 з артилерійського дивізіону 3 БТГр 80 ОАЕМБр з Челюскінців. Угруповання безпосередньо в самому Лутугиному та навколо нього (на південь також оборону тримали підрозділи 30 ОМБр) видавалося доволі потужним. Перш, ніж перейти до опису того, якою була оборона в Георгіївці, котра нам цікава для статті, потрібно внести ясність щодо того, що взагалі собою являв 3-й батальйон 24 ОМБр.

Артилерія 24 ОМБр та 26 ОАРБр, Лутугіно
До війни 24 ОМБр являла собою доволі боєздатну військову частину на фоні інших механізованих бригад. 1 механізований батальйон практично повністю був укомплектований контрактниками, техніка була доглянута. До складу 2 батальйону набирали строковиків, якась частина також служила там на контракті. А от 3 батальйон був кадрованим (тобто лише низка офіцерів служить в даному батальйоні) і лише в 2013 році його почали перетворювати на нормальний та повноцінний механізований батальйон. З початком "Кримської весни" 1 батальйон підняли за тривогою і одразу відправили на навчання у прикордонні області з РФ. Оперативно сформований другий батальйон відправили на кордон з Росією, де він вже з червня виконував бойові задачі. А от формування 3 БТГр зайняло значно більше часу. В процесі формування БТГр було вирішено до кожної з механізованих рот придавати протитанкістів на МТ-12 та мінометні розрахунки. В зону АТО батальйон прибув лише 10 липня 2014 року і участі в боях як таких не брав. Єдиною складністю до першої декади серпня були багатокілометрові марші. Бої під Слов’янськом, визволення Лисичанська та інші бойові зіткнення на себе взяв 1 механізований батальйон як найбоєздатніший. Прибувши в район Лутугиного, батальйон вирушив у сторону Волнухиного, де вони і потрапили під перші обстріли противника з "Градів", до котрих доволі швидко звикли. Через велику кількість поранених та безперспективність перебування там було прийнято рішення відійти назад та зайняти оборону в Георгіївці.
Оборона виставлялася таким чином, що головний удар буде, теоретично,завдано зі сторони Луганська. Тобто чолом до чола. В Георгіївці на території школи розташувався і штаб 3 батальйону 24 ОМБр. Командир батальйону – підполковник Статнік Іван, начальник штабу – майор Борданюк, заступник начальника штабу – підполковник Олександр Свєташов. Над населеним пунктом є пагорб, з котрого прекрасно видно саму Георгіївку.
Опорний пункт "Гагарін"
Раніше оборону там тримав "Айдар", а після них 80 ОАЕМБр. На висоту було відправлено 3 механізований взвод 8-ї роти під командуванням капітана з позивним "Гагарін" (на його честь даний опорний пункт і почав так називатися). Було виявлено, що позиції не підготовлені, тип грунту дуже важко піддається для окопування, практично відсутня будь-яка флора. Панівна висота під палючим сонцем. "Гагаріну" було повідомлено, що лівий фланг раніше замінували ті, хто тримав там оборону. Тому було прийнято рішення виставити все своє озброєння, а саме АГС-17, 120 мм міномет, СПГ-9 та БМП-2 в сторону Луганська. Оборона складалася з:
  • 37 бійців (включаючи мінометників) з 2 офіцерами (один з котрих отримав звання на військовій кафедрі та був приданий як старший офіцер батареї до 120 мм міномету);
  • дві БМП-2. Одна з котрих регулярно стояла на позиції, а інша в разі потреби повинна була виїхати з-за укриття (складки місцевості);
  • 120 мм міномет та ГАЗ-66 для нього;
  • АГС-17 і СПГ-9 та ЗіЛ-131 для їхнього перевезення;
  • 2 кулемети ПКМ, автомати та декілька РПГ-18/26.
Вирити якісь капоніри чи нормальні окопи було неможливо в силу того, що ніхто не давав ескаватора і противник регулярно вів обстріл висоти.

Вид на Луганськ з "Гагаріна"
 

arnisumy

Well-Known Member
Опорний пункт "Кагор"
На півночі Георгіївки, неподалік від штабу батальйону та пункту дислокації "Шторму", розташувався 2 механізований взвод 8-ї роти під командуванням старшого лейтенанта Юрія Кагора. Через особливість розташування опорного пункту поруч з ним також довелося розташувати і імпровізований БП, на котрому регулярно чергувало по 5-7 бійців від даного взводу разом з бійцями "Шторму". Займалися перевіркою документів та пропуском транспорту. Зроблено це було для того аби ворожі інформатори не змогли пройти через позиції та оцінити оборону. А оборона на даному ОП була грамотною, бійці добре окопалися. Окрім того, як раніше писалося, для оборони було придано 1 120 мм міномет та одна МТ-12 "Рапіра", котрі розташувалися позаду опорного пункту по ліву сторону від дороги. Опорний пункт мав такий вигляд:
  • 3 БМП-2, котрі були добре закопані та замасковані;
  • 24 бійці разом з 1 офіцером та особистою зброєю;
  • декілька РПГ та кулеметів;
  • 7 мінометників зі своїм мінометом, ГАЗ-66 та приданим офіцером, котрі розташувалися біля покинутої хати по ліву сторону від дороги;
  • протитанкова гармата МТ-12, котра розташувалася в сусідній хаті позаду мінометників.
Контактів з противником окрім обстрілів не було. Міномет активно застосовувався по бойовиках, котрі вели вогонь з-під мосту. В середньому за день випускали по 6-8 мін. Боєприпасами були забезпечені.
Опорний пункт "Сармат"
Після чергового обстрілу у Волнухиному поранення зазнав командир 8 роти і на його місце було призначено старшого лейтенанта Юрія Савічєва з позивним Сармат. Облаштовувати позицію довелося з нуля, адже ніхто раніше там не стояв. Сама позиція була надзвичайно важлива – вона з’єднувала Луганський аеропорт та велику землю. Саме через "Сармат" відбувалося постачання аеропорту польовою дорогою, котра стала "дорогою життя" для оборонців летовища. На опорному пункті також перебував мобілізований капітан Олег Хітяєв з позивним Сармат-1, який обіймав посаду заступника командира по роботі з особовим складом, та майор Андрій Біленко – командир протитанкової батареї МТ-12. Опорний пункт мав такий вигляд:
  • 24 бійці 2 взводу 8 роти з кулеметами та декількома РПГ;
  • 2 приданих бійці зі взводу зв’язку;
  • 14 протитанкістів;
  • 5-6 приданих бійців з зенітно-ракетного взводу;
  • дві БМП-2;
  • МТ-ЛБ як тягач з протитанкової батареї та МТ-ЛБ зі встановленою на ній Зу-23-2 з зенітно-ракетного взводу;
  • "Урал" з боєприпасами.
Через відсутність ескаваторів окопати техніку також не вдалося через те, що дорогу активно прострілював артилерією противник, як тільки вона висувалася з Георгіївки, тому було прийнято рішення заховати всю техніку в посадці та замаскувати її. Як і у випадку з "Гагаріним" ситуація вийшла дзеркальною: до офіцерів була донесена інформація, що правий фланг (на лівому ЗСУ) та посадки заміновані протитанковими мінами, тому "Рапіра" та інша бронетехніка дивилася прямо на Луганськ, звідки міг би бути теоретичний удар. Приблизно 16-17 серпня майором Біленком було прийняте рішення особисто висунутися на танконебезпечний напрямок та поставити табличку "Міни" аби змусити теоретичного противника, котрий міг би піти там, де за інформацією командування були наші міни, відступити або потягнути ча, щоб підтягнути саперів, бо особливої довіри до представленої інформації не було. Також варто зазначити, що розрахунок протитанкової гармати тренувався міняти місце розташування своєї гармати в разі наступу противника. "Сармат" регулярно обстрілювали міномети, інколи прилітали "Гради" (як вночі так і на світанку) через написану вище причину.

Вид на Луганськ з "Сармату"
Опорні пункти "Затор" та "Наука". Артилерійська підтримка
Ці опорні пункти обороняла вже 7 механізована рота 3 БТГр. На "Заторі", котрий знаходився біля мосту в Георгіївці, знаходилося орієнтовно 17-20 бійців 7 роти, 1-2 БМП-2, декілька бійців з протитанкової батареї з МТ-12 та тягачем МТ-ЛБ, зенітна установка Зу-23-2. Постом командував старший лейтенант Юрій Дворський, з ним на посту також перебував капітан Руслан Жилін з протитанкової батареї. Ближче вже до самого Лутугіно знаходився потужний опорний пункт 7 роти на котрому було 4 БМП-2, 1 Т-64БВ, 1 МТ-ЛБ, Зу-23-2, ПТРК "Фагот" та приблизно 50 бійців. Поруч з ним, в сторону Волнухиного, знаходився опорний пункт 9 роти, але вказувати його недоцільно. Окрім того біля штабу батальйону знаходився ще один 120 мм міномет та БРМ-1К з розвідувального взводу батальйону. Поруч з ними в амбулаторії розташований був і "Шторм". Був також один з постів, на котрому було 1 БМП-2, приблизно 15 бійців та один офіцер (був розташований так, що в разі атаки могли б підтримати вогнем з ПТРК "Сармат" та знаходився відносно недалеко від ОП "Затор").
Позаду "Гагаріна", метрів 800-900, на території одного з підтриємств знаходилася артилерійська батарея (3 штуки) САУ 2С3, котру охороняв взвод з розвідувальної роти бригади. Батарея регулярно стріляла на максимальну відстань підтримуючи захисників Новосвітлівки та Хрящуватого. Слід вказати, що періодично кількість техніки та бійців на деяких опорних пунктах несуттєво змінювалася. Так, на ОП "Сармат" був 120 мм міномет та один танк, але за декілька днів до 20 серпня їх забрали і перекинули на іншу ділянку. Таким чином, станом на 20.08.14 в Георгієвці було приблизно (разом з артилеристами, штабістами) 300-320 бійців та 10-11 БМП-2 і 1 танк Т-64БВ (не беручи до уваги ОП "Мажор" 9-ї роти, котрий був на найпівденнішій околиці Георгіївки і дивився на Волнухине).
У наступній частині матеріалу буде описана атакуюча сторона та безпосередньо сам бій.

Позиції ЗСУ в Георгіївці
Дмитро Путята, Андрій Карбівничий, для Цензор.НЕТ
 

arnisumy

Well-Known Member
27.08.19 17:00 Бій з армією РФ 20.08.2014. Війна напередодні "офіційного" вторгнення. ЧАСТИНА ІІ

Автор: Дмитро Путята, Андрій Карбівничий
Дії атакуючої сторони та безпосередньо бій, під час якого відбулося єдине підтверджене знищення танка українським гелікоптером Мі-24, а також розрахунком протитанкової гармати МТ-12 "Рапіра". Окупанти знищили три українські БМП-2 та збили один гелікоптер.
У матеріалу була описана ситуація в секторі, сили противника (бойовиків) та позиції на одній з ліній фронту, де оборону тримала 8 механізована рота 3 батальйону 24 ОМБр.
Участь регулярної російської армії на Донбасі ні в кого з адекватної частини населення не викликає жодного сумніву. Але досить часто в людей доволі розмиті уявлення про те, як і де, а головне якими силами діяли збройні сили РФ. Їх часто люблять приписувати до тих подій, де вони не брали участі, а реальні факти бойових зіткнень не досліджують. Спробую усунути це непорозуміння.

Старший брат
Як зазначалося в І частині матеріалу, на перший погляд особового складу в бойовиків було ще достатньо і, можливо, хтось міг би припустити, що цього було навіть достатньо для проведення наступальних дій. З цим частково можна погодитися. Дійсно, сформувати бронегрупу з батальйону "Заря", взяти її піхоту та піхоту з інших формувань, переключити абсолютну більшість своєї артилерії 120-122 мм калібру на якусь конкретну ділянку і провести наступ. З високою ймовірністю наступ був би успішним. Але такий успіх був би тимчасовим, оскільки захопити населений пункт значно легше (якщо ми говоримо про маневрену війну), ніж його утримати. ЗСУ навіть на кінець серпня були здатні відносно оперативно сформувати бронетанковий кулак для відбиття втрачених позицій шляхом застосування своїх мізерних резервів або зняття з утримуваних позицій бійців однієї з бригад (як це сталося в бою 20 серпня).
На моє глибоке переконання, бойовики здійснили б спробу неорганізовано атакувати ЗСУ намагаючись, наприклад, перекрити "дорогу життя", котра йшла на схід від Луганська. Але бойовиками командували кадрові російські офіцери та радники, тому замість безглуздих атак вони методично вели обстріл артилерією та не висувалися без нагальної потреби в очікуванні "старшого брата" в особі регулярної армії Росії. Було всього лиш 18 серпня 2014 року. Які ЗС РФ? До сумнозвісного 24 серпня, символічного для двох сторін, ще практично цілий тиждень. Але в російського командування були власні плани, котрі потрібно було реалізовувати. Проаналізувавши бій та ситуацію в цілому, для мене стає зрозумілим, що завдання стояли перед росіянами локального значення, і сили, котрі будуть задіяні, також мали відповідати задачі. Для цього було обрано 76 десантно-штурмову дивізію та 35 мотострілецьку бригаду. 18.08.14 в Ростові в об’єктив камер потрапило дві колони, котрі варті уваги.
Польські журналісти виклали в мережу на котрому колона автомобільної техніки та різна десантна техніка рухаються в сторону України. Поки що нас цікавлять лише КамАЗи, присутні на ній. Річ у тому, що того ж таки 18 серпня в Суходольську місцевий житель та опублікував ті ж самі КамАЗи, що були в Ростові (порівняльний аналіз автомобільної техніки провів OSINT дослідник з ніком Askai.


Порівняння КамАЗів з Ростова та Суходольська (Луганська область)
Вже на території України склад колони був таким:
  • 16 КамАЗів. Один з яких медичний, ще 8 тягнуть гаубиці Д-30;
  • 1 медичний "Урал";
  • дві медичні УАЗ-452;
  • БТР-Д.
Як видно, це колона двох артилерійських батарей, котрі тягнули гаубиці, боєприпаси до них, обслугу розрахунків (артилеристів) та командирів батарей. Але найбільшу цінність становить БТР-Д. Було встановлено, що БТР-Д належав російському десантнику, кадровому військовому, Антону Самодурову, котрий за війну в Україні отримав медаль "За боевые отличия", де вказано місце служби – в/ч 32515, а це 104 десантно-штурмовий полк згаданої 76 ДШД з міста Псков.

Медаль Самодурова
Окрім того, даний персонаж виклав фотографію свого БТР-Д, котрий повністю збігається з БТР-Д з колони в Суходольську. Тобто тепер ми знаємо, що 18 серпня на територію Луганської області зайшло дві батареї гаубиць Д-30 російських десантників.


Порівняння БТР-Д з колони в Суходольську та, скоріш за все, також звідкись з території Луганської області
Окрім російських десантників, котрі рухалися в Ростові (в польському репортажі також присутні БТР-Д та БМД-2), у той самий день було знято на тягачах, котрі кудись оперативно їхали. На відео присутні 1 БРЕМ-1 та 16 танків Т-72Б модифікації 1989 року з динамічним захистом "Контакт-5". На трьох з 16 відсутні бортові номери (як мінімум один з них нам цікавий для майбутньої ідентифікації). Також присутні такі бортові номери як "511" та "513". Далі частину цих танків (щонайменше 6 одиниць) ми . Скоріш за все, воно зняте з самого ранку 20 серпня перед атакою (або 18-19, коли танки прибули в Луганськ). У колоні на околицях Луганська їде і згаданий раніше танк з номером "513".


Порівняння танка з номером "513" в Луганську 18-20 серпня та Переможному 31 серпня 2014 року
Окрім 513-го в даній колоні також був і 511-й (про нього нижче буде детальніше). Тобто станом на 18-20 серпня на території Луганської області перебувало мінімум (це те, що лише візуально можна оцінити) 6 танків 35 ОМСБр та 8 гаубиць Д-30 104 ДШП. На жаль, зафіксувати прибуття російських БМД-2 до Луганська не вдалося.

Колона танків 35 ОМСБр ЗС РФ в Луганську
 

arnisumy

Well-Known Member
Бій
ОП "Гагарін"

О 4:00 опорні пункти "Сармат" та "Гагарін" зазнають обстрілу зі сторони Луганська зі 120 мм мінометів та 122 мм "Градів". На ОП пункті "Гагарін" бійці займають позицію та дивляться в сторону Луганська. Разом з цим, під обстрілом ворожої артилерії, котра в більшості своїй відпрацьовувала з перельотом, бійці чують гул ворожої техніки, котра рухається в їхню сторону під прикриттям артилерії та надзвичайно густого туману. Доповівши на командно-спостережний пункт батальйону, вони отримали наказ спостерігати і вогонь не відкривати. О 6:10 бійці ОП пункту отримали наказ до бою від свого командира. З посадки ліворуч, котра, за попередніми даними була замінована, виїжджає ворожа БМД-2 і рухається далі, одразу за нею виїхав Т-72Б (в подальшому буду писати "Т-72БМ) та продовжив рух, з’явилася і ще одна БМД-2, котра не покидала посадку, а прикривала вихід перших двох одиниць бронетехніки. Тобто противник вдарив з флангу, котрий нічим не був прикритий, окрім як спостережним пунктом, на котрому було двоє бійців. "Гагарін" дав команду перенести кулемети ПКМ на ліву сторону, після чого вони відкрили вогонь по російських десантниках. Під прикриттям АГС-17, котрий відпрацьовував разом з ГП-25 (підствольні гранатомети) по зеленці, де була ворожа піхота та техніка, бійці переносили СПГ-9 з центру на лівий фланг поближче до командира взводу. Ворожий танк та БМД-2 вели вогонь у відповідь. Через постріл з танка командир взводу дістав поранення. Він стояв біля БМД-2 та вів вогонь з автомата. Разом з ним ще двоє бійців зазнали поранення. БМП-2 3 механізованого взводу відкрила вогонь по танку росіян. Механік-водій Олександр Путькало відкрив люк, виставив свій автомат АКСУ, та також вів вогонь. Оператор-навідник БМП-2 Андрій Костирко зумів зробити лише декілька черг зі своєї машини, як її рикошетом з ворожої БМД-2 було підбито. Боєць дістав серйозні поранення – всі 10 пальців на руках були поламані і понад 70 дрібних уламків в обличчі та голові. Ворожа БМД-2 влучила поруч з БМП-2, і 30-мм снаряди рикошетом погнули гармату української БМП-2, в результаті чого вона не могла вести вогонь. Механік-водій допоміг оператору-навіднику покинути машину. З-за посадки виїхала ще одна БМД-2, розрахунок СПГ-9 спробував зробити постріл, але через осічку нічого не відбулося. Через шквальний і прицільний вогонь зі сторони російських десантників було практично неможливо вести вогонь у відповідь. Паралельно з цим росіяни та бойовики накривали позицію 120 мм міномету та МТ-12 "Рапіра", розташовану позаду ОП "Кагор", щоб ті не могли підтримати ОП "Гагарін".
Українські бійці намагалися стріляти також з РПГ, але через далеку відстань та тип РПГ (22 та 26) це було нерезультативно. Через близьку відстань було неможливо і вести вогонь з 120 мм міномету. Після доповіді на КСП батальйону була отримана задача відступати. Друга БМП-2 виїхала з укриття і навіть не встигла зробити жодного пострілу, як в неї влучили з БМД-2 і вона почала диміти. У БМП-2 загинув оператор-навідник старший сержант Штинда Микола.

Знищена українська БМП-2 (та, котру підбили першою) з викривленою гарматою
Почавши відступати з висоти, українські бійці спонтанно розділилися на дві групи. В першій групі, котра відступала до ОП "Затор", перебувало 11 бійців разом з командиром взводу (пораненим), в другій групі з 25 бійцями і офіцером з мінометної батареї з незрозумілих причин вийшли на відкриту місцевість і відступали до річки. Розрив між групами становив приблизно 200 метрів. По відступаючих бойовики з підрозділу "Тайфун" відкрили вогонь зі своїх "Градів". У другій групі з’явилося 5 важких поранених, котрі змогли відійти в сторону школи (КСП батальйону), де один з бійців, Іван Южда, надавав активну допомогу пораненим бійцям і вивозив їх власноруч під вогнем на тачці (на тій, котру використовують для перевезення будь-чого). Відступивши на "Затор" українські бійці побачили, що там вже горить наша БМП-2, котра була підбита ворожим танком, котрий вже зайняв "Гагарін" та є загиблий – капітан Руслан Жилін, командир протитанкової гармати МТ-12. ОП "Затор" перебував під вогнем ворожого танку та БМД-2. З тилу, зі сторони піщаного кар’єру, по бійцях також працював ворожий снайпер. Солдат Лесешак Дмитро, котрий перебував на ОП "Затор", почав вести вогонь із зенітної установки Зу-23-2 по ворожому танку, чим змусив екіпаж останнього ненадовго покинути свою машину і чим підняв бойовий дух бійців, котрі були поруч (загинув наступного дня під час обстрілу Георгіївки). Разом з пораненим капітаном "Гагаріним" на посту перебувало також троє контужених бійців. Для їхньої евакуації приїхав ЗіЛ-131 з роти матеріально-технічного забезпечення і під прикриттям димів (довелося кинути 3 димові шашки) їх відвезли до медичного пункту в Лутугиному.

Знищена БМП-2 7 механізованої роти на ОП "Затор"
Паралельно з цим ще один ворожий танк та БМД-2 вели вогонь по ОП "Наука", де перебувала 7 механізована рота. Т-72БМ 35 ОМСБр намагався поцілити в єдиний український танк, котрий на той момент перебував в СМТ Георгіївка. Танк 24 ОМБр вів вогонь у відповідь. З 4 БМП-2 на "Науці" лише одна БМП-2 Юрія Сала змогла вести вогонь у відповідь. Росіяни меншими силами змогли придушити вогнем декілька ОП 24 ОМБр ЗСУ. Паралельно з атакою росіян на ОП "Гагарін" відбувалася і атака на ОП "Сармат".

Схема бою на ОП "Гагарін"
ОП "Сармат"
Ситуація на ОП кардинально відрізнялася від тої, котра склалася на самому початку в оборонців "Гагаріна". "Сармат" також перебував під обстрілом ворожої артилерії і також чув пересування ворожої бронетехніки вздовж посадки (котра по інформації була замінована) в тумані. Після доповіді командуванню батальйону було прийнято рішення відкрити вогонь в сторону посадки. Через сильний туман результативність такої перестрілки була мінімальною, але це, на мою думку, також зіграло роль. Розрахунок протитанкової гармати МТ-12 одразу покинув посадку, де вони були замасковані, та вивів гармату на дорогу, щоб вести вогонь по атакуючих зі сторони посадки (котра також ніби була замінована). Було ухвалено рішення не відкривати вогонь з гармати по посадці до прямого контакту, щоб не виявляти позицію. Лише дві БМП-2 та МТ-ЛБ з Зу-23-2 вели вогонь. Зі сторони росіян періодично також відкривався вогонь з БМД-2. А далі росіяни припустилися помилки. Чим вона була зумовлена – невідомо. З-за посадки з’явився перший ворожий Т-72БМ і вже з другого пострілу підкаліберним 100 мм снарядом з МТ-12 "Рапіра" Дмитро Янів підбив ворожий танк з номером "511", екіпаж покинув машину.

Ювелірне влучання від Дмитра Яніва

Українські бійці біля підбитого танка 35 ОМСБр з номером "511". Башта танка дивиться в сторону "Рапіри"
 

arnisumy

Well-Known Member
Після підбиття з’явилося ще двоє ворожих Т-72БМ, котрі спочатку їхали по дорозі, а потім звернули в сторону поля, на Луганськ (тобто туди, звідки і очікувався ймовірний удар противника і були розвернуті, з самого початку, всі одиниці озброєння на ОП). Відстань між двома танками становила приблизно 7-10 метрів. Характерно те, що танки не стріляли. Можливо це зумовлено було тим, що БМП-2 2 механізованого взводу 8-ї роти та МТ-ЛБ з Зу-23-2 вели вогонь по танках і могли пошкодити прицільні пристрої. Танки підійшли до ОП "Сармат" і один з них почав повертати башту в сторону протитанкової гармати, котра вела вогонь по них під час їхнього руху. Українські протитанкісти виявилися спритнішими і влучили підкаліберним снарядом йому в башту. Відстань між "Рапірою" та танком була не більше 50 м. Через це снаряд не спрацював належним чином і танк продовжив рух, не зробивши навіть жодного пострілу. Скоріш за все, башту заклинило, або командир танка та оператор-навідник були контужені і не могли більше брати участь у бою, а механік-водій продовжував намотувати кола разом з іншим танком. Також по танках відкрили вогонь з РПГ.
Боєць Ісак Руслан підбіг до капітана Олега Хітяєва і запитався, з якої сторони з РПГ-22/26 вилітає ракета. Після чого взяв протитанковий гранатомет і зробив постріл по танку та влучив в нього. Але знову через ту ж таки невелику відстань та саму по собі слабкість РПГ результату не було. Один з танків почав відступати по полю в сторону Луганська вздовж посадки в сторону, звідки вони прийшли, ще один танк поїхав в іншому напрямку. Танкова атака виявилася провальною. Танкісти 35 ОМСБр не знищили жодної одиниці техніки. Характерно те, що БМД-2, скоріш за все через щільний вогонь двох БМП-2 та Зу-23-2 24 ОМБр, не вийшли разом з танками, а розташувалися вздовж посадки. Лише через 15-20 хвилин після того, як танки відступили, з’явилися ворожі десантники. Зайнявши позицію біля посадки, вони відкрили вогонь по бронетехніці на ОП. Десантники противника намагалися обійти вздовж посадки, але бійці зенітно-ракетного взводу зупинили їх вогнем автоматів. Була також спроба вийти БМД-2 разом зі своєю піхотою, котра рухалася перед броньованою технікою, але вогнем БМП-2 їх розвернули назад. Після чого БМД-2 трасуючими снарядами відкрили вогонь по техніці, "Рапіра" намагалася вести вогонь у відповідь в сторону, звідки летіли трасуючі снаряди. Прицільним вогнем БМД-2 влучання в башту отримала БМП-2 8-ї роти. БМП-2 почала диміти, але ще деякий час оператор-навідник Сергій Більчак з серйозною контузією продовжував вести вогонь. БМП почала горіти і екіпаж покинув машину. Також було виведено з ладу ще одну БМП-2, котра вела вогонь по ворожих десантниках. Оператор-навідник Щирий Сергій, навіть після влучання в башту, від чого кулемет калібру 7.62 ввігнало всередину, зробив ще декілька черг в сторону ворога.

Знищена вогнем ворожої БМД-2 українська БМП-2
Активно працювала і Зу-23-2, котра була встановлена на МТ-ЛБ. Солдат Білоус Сергій вів вогонь по техніці, по піхоті противника, але вогнем однієї з БМД-2 вона була знищена, після чого Сергій зайняв позицію в окопі. Російські десантники рухалися по соняшниковому полю, висота котрого була понад 2 м (деякі два з половиною), що практично повністю заховало їх. "Рапіра" вела вогонь по соняшниковому полю, але вже на відстані 30 метрів ворожа БМД-2, та сама, що знищила МТ-ЛБ з Зу-23-2, влучила в гармату, в результаті чого бійці дістали поранення. Ворожою БМД-2 керував російський офіцер, котрий регулярно кричав до екіпажу машини: "Наводчик! Въ#би туда, въ#би туда!". Від пострілів БМД-2 одночасно зазнали поранень 5 бійців (4 з протитанкової батареї), в тому числі і майор Сергій Біленко. Поранення в ногу та контузію дістав і т.в.о. командира роти та за сумісництвом командир ОП "Сармат" Юрій Савічев. Російські десантники наступали, закидували ручними гранатами окопи та використовували РПГ та підствольні гранатомети. Капітан Олег Хітяєввзяв кулемет ПКМ та вів вогонь в сторону противника по соняшникову полю. Сержнат Олег Лацик з протитанкової батареї, зі слів учасників бою, вогнем РПГ, котрий він взяв за декілька днів до бою в піхотинців, вбив ворожого гранатометника, що намагався зробити постріл в сторону українських захисників. Сергій Білоус взяв РПГ, вийшов з окопу та здійснив постріл в сторону російської БМД-2 , після чого був убитий вогнем кулемета з тієї самої машини, в котру він стріляв.

Знищена вогнем БМД-2 МТ-ЛБ з зенітно-ракетного взводу (як видно, Зу-23-2 повернута в сторону соняшникового поля)
Вся техніка на опорному пункті була знищена, вибухнув "Урал" з боєприпасами, було прийнято рішення відступати. Разом з іншими бійцями капітан Хітяєв, надавши допомогу пораненим, допоміг їм евакуюватися. Українські бійці почали відступати соняшниковим полем в сторону Георгіївки. Майора Біленка відтягнули в соняшники, але той наказав його там залишити і відступати. Що бійці і зробили. Біленко так і пролежав в соняшниках, поранений, маючи при собі автомат та гранату, до самого повернення під контроль ОП. Станом на 10-11 ранку під контролем противника перебував ОП 8-ї механізованої роти "Сармат" та "Гагарін". Придушені вогнем ОП 7-ї механізованої роти "Наука" та "Затор". Але це ще не всі події, котрі відбувалися під час атаки на ОП. Варто також сказати, що командування ОП просило підтримки вогнем з сусіднього БП, де була БМП-2, ПТРК та офіцер, котрий вмів вести вогонь. Але жодної реакції не було (в І частині статті на карті вони позначені як "БП 24 ОМБр).

Схема бою на ОП "Сармат"
Артилерія та авіація
Як раніше згадувалося, в Георгіївці розміщувалася і артилерійська батарея (3 штуки) САУ 2С3 "Акація", котрі займалися підтримкою українських бійців в Хрящуватому та інших населених пунктах. Під час атаки на "Гагарін" вони були на своїх позиціях та чітко бачили, як росіяни заходили на висоту. Бачили це і артилеристи 80 ОАЕМБр, котрі і відкрили вогонь зі своїх Д-30 з району населеного пункту Челюскінець. САУ поступила команда відступити до Лутугиного, що вони приблизно в 11:30 і зробили.
Доволі оперативно командування ЗСУ, котре перебувало в Лутугиному (напередодні туди прилетів командувач сектору "А") викликало авіацію. На той момент в населеному пункті Побєда перебували українські гелікоптери з 7-го полку армійської авіації. О 6 ранку з н.п. вилетіла пара Мі-24 (один був Мі-24П, інший – Мі-24ВП), котрі отримали завдання вдарити по ворожій колоні, що висувалася на ОП "Сармат". Як пояснили пілотам – це були війська підтримки противника. Тримаючи дистанцію 200 метрів, вертушки полетіли виконувати бойове завдання. Планувалося зайти з півдня Георгіївки та вдарити по колоні. Ведучий борт з номером "15" розпізнав ціль і якраз збирався заходити на атаку, як у нього влучила ракета з ПЗРК зі сторони ОП "Гагарін". Мі-24П ведучого був збитий, гелікоптер впав на землю та вибухнув. Підполковник Бірюк Олег та капітан Родіонов Антон моментально загинули. В мережі є котре було зняте на камеру. Останніми словами екіпажу в ефірі було "Нас сбили!". Другий борт, Мі-24ВП з номером "09", здійснив маневр та ухилився від ракети, котра була випущена по ньому, та почав відступати в сторону Розкішного, де по ньому випустили ще одну ракету, але, на щастя, вона не влучила. Під час його відступу по гелікоптеру активно працювали зі стрілецької зброї.
 

arnisumy

Well-Known Member

Скріншот з камери "09". У лівому верхньому куті видно пуск ракети



Політ ракети по "15"


Палаючий збитий Мі-24П
Через густий туман та дим від палаючих БМП-2 на "Гагаріні" важко було помітити не те що пуск ракети, а колону чи хоча б наші позиції. Після збиття вертушки було сформовано групу на БТР-80 та "Уралі" з розвідувальної роти 24 ОМБр з двома групами 8 опСпП, котрі поїхали евакуйовувати тіла пілотів, маючи примарну надію, що хтось міг вижити. Збиття вертушки відбулося в 7:15, коли вже точився бій за "Гагарін" і висувалася бронетехніка на "Сармат". Але перед цією парою вертушок приблизно за 20-30 хвилин Побєду покинула ще одна пара Мі-24П, котрі мали завдання вдарити по атакуючій колоні в районі Розкішного, що рухалася на "Гагарін". Завдання було успішно виконано і вогнем одного з гелікоптерів був знищений Т-72БМ 35 ОМСБр ЗС РФ (ворожому екіпажу місцеві бойовики допомогли покинути машину). Скоріш за все росіяни не очікували авіацію і навіть не робили пусків з ПЗРК по першій парі, після чого підготувалися і "підловили" другу пару вертушок.

Бійці 8 опСпП біля збитого Мі-24П

Знищений вогнем першої пари Мі-24П танк 35 ОМСБр ЗС РФ під час висування в сторону ОП "Гагарін". Село Розкішне

Маршрут другої пари гелікоптерів
У третій частині матеріалу буде описане відбиття "Гагаріна", аналіз бою та деякі події, що також мали місце 20 серпня. А зараз, як підсумок, можна встановити хронологію для кращого розуміння того, як все відбувалося:
  • 4 ранку – обстріл ОП "Гагарін" та "Сармат";
  • 5-5:30 ранку – гул техніки в районі двох ОП;
  • 6:00 – виліт другої пари вертушок (перша, скоріш за все, полетіла хвилин за 20-25 до другої);
  • 6:10 ранку – початок бою на ОП "Гагарін";
  • 7:15 – збиття Мі-24П;
  • 8:00 – атака на ОП "Сармат";
  • станом на 9:00 – знищені два ворожі танки;
  • 9:45 (приблизно) – взяття росіянами під контроль ОП "Гагарін";
  • 10:00 – знищені три українські БМП-2, двоє загиблих, близько 10 поранених (серед них і два офіцери);
  • 11:00 (приблизно) – взяття під контроль ОП "Сармат";
  • 11-11:15 – відхід артилерії до Лутугиного.
Далі буде…
Дмитро Путята, Андрій Карбівничий, для "Цензор.НЕТ"
 

arnisumy

Well-Known Member
27.08.19 19:53
С начала суток враг пять раз нарушил режим прекращения огня, ранен боец ОС, - пресс-центр

В течение текущих суток вооруженные формирования Российской Федерации и ее наемники пять раз нарушили режим прекращения огня. Позиции подразделений Объединенных сил (ОС) обстреливались из гранатометов различных систем, крупнокалиберных пулеметов и стрелкового оружия.
Как пишет со ссылкой на , в районе ответственности оперативно-тактической группировки "Восток" открывал огонь по позициям ВСУ неподалеку от Талаковки (из танкового противотанкового гранатомета и стрелкового оружия), Водяного (из ручных противотанковых гранатометов), Павлополя (из автоматических гранатометов), Марьинки (из подствольных гранатометов).
В районе ответственности оперативно-тактической группировки "Север" противник совершил один обстрел позиций Объединенных сил - вблизи Светлодарска (из автоматического гранатомета и стрелкового оружия).
"В течение текущих суток во время вражеских обстрелов один военнослужащий Объединенных сил получил ранения", - сообщили в пресс-центре.
Напомним, 26 августа на Донбассе, применив запрещенное оружие. Ранен один украинский воин.
 

arnisumy

Well-Known Member
28.08.19 20:36
Ворог застосував на Донбасі заборонені міномети калібру 120 мм і 82 мм, від початку доби - 9 обстрілів, - пресцентр ОС

Впродовж цієї доби збройні формування Російської Федерації і її найманці 9 разів порушили режим припинення вогню.
Про це пише із посиланням на .
У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання "Схід" противник чотири рази обстріляв позиції ОС: поблизу Лебединського (зі стрілецької зброї), Павлополя (з ручних протитанкових гранатометів), Водяного (з ручних протитанкових гранатометів і стрілецької зброї) і Широкиного (ворог застосував безпілотний літальний апарат із петлею, на якому був закріплений для скидання гранатометний постріл (ВОГ-17).
У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання "Північ" противник зробив п'ять обстрілів: неподалік від Новолуганського (з мінометів калібру 120 мм, озброєння БМП, гранатометів різних систем і стрілецької зброї), Зайцевого (з мінометів калібру 82 мм, станкових протитанкових гранатометів, крупнокаліберних кулеметів і стрілецької зброї), Новотошківського (з озброєння БМП, гранатометів різних систем і стрілецької зброї), Південного (з гранатометів різних систем і крупнокаліберних кулеметів), а також об'єктів цивільної інфраструктури Майорського (з гранатометів різних систем і крупнокаліберних кулеметів).
Нагадаємо, робота КПВВ "Майорське" була тимчасово припинена у зв'язку з ворожим обстрілом. Пізніше контрольний пункт в'їзду/виїзду відновив пропуск осіб і транспорту.
 
Зверху