АНТИУКРАИНСКАЯ ПРОПАГАНДА-РАСШИФРОВКА!

CHGrey

Rzzevskiy
Пам"ятаю, що варто було сільському хлопцеві, який приїздив в Суми до родичів заговорити українською, як до нього одразу ж ліпили ярлик - "кугут". Не хочеш, щоб тебе називали "кугутом" - балакай, як всі - російською. Ось така складалась в той час моральна атмосфер
Стиль городской жизи всегда отличался очень сильно от сельской.И сельский житель выглядел всегда белой вороной в городе.( что забыли как над ними подшучивали и разыгрывали за то что туго думали и ничего не знали ) Поэтому и пытались они говорить как городские,но все равно их часто называли кугутами.(это сейчас наверное это нивилируется так как транспорт есть у всех.)

На счет актеров то с Украины всегда выживались все певцы и
актеры что пели и выступали на русском.Что мало примеров-
посмотри на российскую эстраду(Лолиту с бывшим кышнули)
(национализм украинский был на Украине всегда)
А вспомни Софию Ротару - почему она перестала петь на Украине а пела по украински в России.
 

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: АНТИУКРАИНСКАЯ ПРОПАГАНДА-РАСШИФРОВКА!

Політикіу тотального зросійщення та боротьби з цвітом українського видавати за "шутки и розыгрыш"? Орігінально.

Ось, як виживались з України націоналісти, які "були тут завжди"
Про сумських буржуазних націоналістів періоду побудови світлого майбутнього

ОЛЕКСАНДР ГРІНКА

Їх називали буржуазними націоналістами, дисидентами, шестидесятниками, ворогами радянської влади. І лише за те, що вони любили свій край, свою мову, шанували історію і не забували про її чорні плями. Вони не могли мовчати, коли навкруги коїлось безглуздя. Микола ДАНЬКО, Геннадій ПЕТРОВ, Михайло ОСАДЧИЙ, Юрій ЦАРИК, Анатолій СЕМЕНЮТА… Цих людей більшість із сумської творчої інтелігенції пам’ятає, шанує, вклоняється. А були часи, коли їх викреслювали з буття, таврували, зводили з розуму.
Народжені патріотами

Між Миколою Даньком і Геннадієм Петровим незначна десятирічна різниця у віці. Вони навчались в одному вузі, на факультеті журналістики Львівського державного університету. Жили в гуртожитку, працювали в Сумах, обидва зазнали утисків (один більше, другий менше). Та й померли вони майже водночас: Микола в 1993 р., Геннадій — у 1996 р.

У 1967 р. вийшла у світ друга книга Миколи Данька — «Червоне соло». Сам автор тоді й уявити не міг, що ця збірка поезій стане для нього вироком ледь не на все життя. Він розповів правду тодішнього сьогодення. Але владі вона була не потрібна. Його звинуватили в буржуазному націоналізмі. Тираж книги арештували, редактора збірки Євгенію КОКОЪВУ відправили в божевільню. Його творчість піддали анафемі на довгі 20 років. «За власним бажанням» звільнили з газети «Ленінська правда».

Щоб заробити копійчину на прожиття, Микола змушений був працювати вантажником, сторожем. Знайомі перестали його помічати, відверталися. Але одними звинуваченнями не обійшлося. Його доводили до психічного зламу. Бувало, щодня викликали в прокуратуру або комітет держбезпеки, змушували годинами чекати в коридорі, інколи запрошували до кабінету, запитували ні про що, виписували повістку на завтра і ввечері відпускали. Поета тримали в постійному страху, страху за завтрашній день: що буде, посадять чи ні? Окрім того, постійні обшуки, стеження, йому не давали дозволу виїхати до Києва на постійне проживання, не дозволяли спокійно дихати. «Сумській ораві хотілося самій доцькувати його, загнати в гріб. Це ж яка насолода для садиста — бачити, як жертва в смертельних судорогах корчиться біля ніг», — згадував Геннадій Петров.
Про свій період страхіття Микола писав:
Одверталися від живого
і руки не подавали…
Де, брати, були ви досі?
Де були тоді ви, друзі?..


Через 15 років моральних знущань Миколі Даньку запропонували написати пояснювального листа, привселюдно покаятися. Текст самого листа написали заздалегідь і попросили підписати. Потім його ще відредагували в «потрібному руслі» в газеті «Ленінська правда», і згодом це покаяння на шпальтах видання надрукували. У ньому Микола Данько «зізнавався», що потрапив на гачок буржуазної пропаганди, під шкідливий вплив націоналістів, зокрема згадував Михайла Осадчого, відомого письменника-дисидента, уродженця Недригайлівського району, двічі засудженого, доктора філософії. Вже згодом у своїх спогадах Михайло Осадчий писав: «Я за звичаєм наклепів на мене в той період життя тихенько собі посміявся, а Микола доприкінця своїх тяжких днів у Сумах глибоко переживав і мучився своїм випадом проти мене».
Міжнародний біографічний центр у Кембриджі присудив Михайлу Осадчому звання «Людина року» (1991–1992 рр.) і удостоїв почесного призу «Нагороди ХХ століття за значні досягнення»

Лише роки перебудови повернули Миколі Даньку його добре ім’я. Його прийняли до Спілки письменників, він регулярно друкувався у пресі. За роки свого життя Микола творив як талановитий журналіст, нарисовець, перекладач, літературний критик, кіносценарист. Геннадій Петров стверджував: «При виданні Данькових творів воно складатиме принаймні десять томів. Але коли це станеться?»
Сама ж доля Геннадія Петрова багато в чому була схожою з Миколиною. Обидва були людьми неперевершених знань, закохані у книги, мали унікальні бібліотеки.

Геннадій теж щиро співчував опальним людям. Чого вартий лише випадок з його другом, нашим земляком, поетом Анатолієм Семенютою. Це Геннадій, будучи відповідальним секретарем Сумської районної газети, за відсутності головного редактора, насмілився надрукувати його поему «Українська рапсодія», як говорили тоді з елементами буржуазного націоналізму. А коли після сфабрикованої справи Анатолій Семенюта вийшов на волю, від нього всі відвернулися, і саме Геннадій Петров допоміг йому влаштуватися вчителем до Миколаївської середньої школи, що в Сумському районі.

Саме за схильність до заборонених тем і, відповідно, непорозуміння з керівництвом Геннадій Петров змушений був покинути навчання в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії ім. М. Рильського. Не склалися у нього стосунки із тодішнім керівництвом газети «Ленінська правда».
Як у Геннадія, так і у Миколи не зовсім вдалося особисте життя. Останні роки жили самотньо і померли від тяжких хвороб.
Буржуазне звідництво

Анатолій Семенюта був однією з найколоритніших фігур в літературному житті Сумщини 50–60 рр. ХХ ст. За твердженням його товариша Павла Скорика, молодий поет взяв на себе ношу «стерегти Україну». Це зовсім не збігалося з тодішньою ідеологією. КДБ стежив за ним під час навчання в Сумському педінституті, після служби в армії. Саме тоді його твори з’являються на шпальтах столичних видань. Його поему «Українська рапсодія», окрім районки, жодне видавництво чи журнал не ризикнули надрукувати, хоча і не заперечували її художньої значимості. Зате твір «оцінили» в КДБ. Прямо звинуватити в буржуазному націоналізмі не наважилися, а ось приписати кримінальну статтю спромоглися.

Анатолій, хоч і вчителював у Великій Чернеччині, але часто приїздив до Сум, де заходив до редакцій газет, зустрічався з друзями — Юрієм Цариком, Віктором БАРАНКІНИМ, Геннадієм Петровим. Засиджувалися допізна, інколи залишався на ночівлю. В одній квартирі в центрі міста їх й «засікли». І кримінальна стаття зразу знайшлася — звідництво (була колись така стаття в Кримінальному кодексі).

«Висмоктавши з правонечистого пальця діло, яке, як кажуть, і виїденого яйця не варте, Анатолія Семенюту засудили до восьми місяців ув’язнення, мене — до року позбавлення волі, — згадував Юрій Царик. — Пам’ятаю, працюю в зоні величезного цеху, клепаю металеві ящики. Мені команда: „На вихід“. Виходжу, бачу, стоять мої друзі з того, іншого світу, позагратного, — відомі українські поети Павло Ключина і Микола Данько. Приїхали мене провідати. У ті часи це був подвиг — переступити через загальний страх, не злякатись непередбачених наслідків свого вчинку, тим більше що обидва працювали кореспондентами в обласній партійній газеті „Ленінська правда“… Тоталітарні жорна чавили мене не лише за гратами і колючим дротом, а й на так званій свободі, де квартиру на Комсомольській відібрали, бібліотеку розкидали по різних підвалах, прописки не було. Упродовж багатьох років творчість моя замовчувалася, був я, як кажуть, „під ковпаком“. Лише 1983 року в харківському видавництві „Прапор“ вдалося видати першу збірку „Нетипові типи“».

З Анатолія Семенюти КДБ не зняв негласного нагляду і після виходу на свободу. Тривалий час колишній вчитель у своєму селі працював фуражиром, листоношею. Згодом знову вчителював у Миколаївці, знову звільнили. В одному з останніх своїх творів, за рік до смерті, поет, ніби відчуваючи, пише:
Відчувши край одвічності,
я по собі залишу небагато.
Я жив у борг, і що там не кажіть,
Усе, що взяв, я мушу вам віддати.

Анатолій Семенюта не дожив до свого 41-річчя один тиждень. Помер безглуздо і раптово. Хворів на цукровий діабет (заробив його під час ув’язнення), власноруч зробив ін’єкцію. 11 лютого 1978 р. ввів собі дозу інсуліну, але знепритомнів. Коли викликали лікаря, то зробили повторний укол, який виявився зайвим. У Сумах, куди його направили, лікарі вже не допомогли…
Довідка
За роки радянської влади судами, трибуналами, так званими «трійками», «двійками» та особливими нарадами було репресовано понад 1100 уродженців або мешканців м. Суми, з них близько 270 чоловік — засуджено до вищої міри покарання.

 

CHGrey

Rzzevskiy
Re: Відповідь: АНТИУКРАИНСКАЯ ПРОПАГАНДА-РАСШИФРОВКА!

Політикіу тотального зросійщення та боротьби з цвітом українського видавати за "шутки и розыгрыш"? Орігінально.

Ось, як виживались з України націоналісти, які "були тут завжди"
Опять пошел интернетовский мусор.
Уважаемый Фокс я рад что Вы освоили поисковые системы. Еще бы если бы Вы имели представление о том как эти странички создаются то Вы бы не рылись бы там с таким интузиазмом .И не надо весь мусор тянуть в наш форум.
Давайте говорить о том что мы сами видели, и свидетелями чего были сами.
 
Останнє редагування:

bsv

Странник
Отож... Демократія - гарна забавка для цивілізоаних країн. Нам же рано себе до таких зараховувати.
Вот это и есть АНТИУКРАИНСКАЯ ПРОПАГАНДА яркий пример.
Попытка внушить Украинскому народу, чувства не полноценности перед западом. Впрочем это славян преследует не одно столетие. Запад с давних времен считает восток «Варварским»
Печально, что такая пропаганда имеет результаты. Не в первой такое слышу\читаю.
Когда уже мы поймем, что если мы не подходим под шаблон западного мира, это не значит что мы хуже. Это значит, что мы другие и у нас своя свадьба у них своя. Как по мне, всех подгонять под единый евро стандарт не надо.
 

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Re: Відповідь: АНТИУКРАИНСКАЯ ПРОПАГАНДА-РАСШИФРОВКА!

Опять пошел интернетовский мусор.
Уважаемый Фокс я рад что Вы освоили поисковые системы. Еще бы если бы Вы имели представление о том как эти странички создаются то Вы бы не рылись бы там с таким интузиазмом .И не надо весь мусор тянуть в наш форум.
Давайте говорить о том что мы сами видели, и свидетелями чего были сами.
Зрозуміло. Якщо наводити підтвердження словам про те, як українську мову намагались викорінити - це "мусор". Спогади, як українську культуру нищили та репресовували - також "мусор". Інформація про голодомор - знову "мусор". І все через те, що щось взято з Інтернету.
Щодо останньої статті - там розповідається реально те, що було на Сумщині. Люди про яких йдеться та їх долі - не віртуальні. Писав статтю не жовтий журналюга. Вам, звичайно, легше всього перевести її в розряд "мусору". Тут у нас свобода слова...
Ще додам, що вперше її я прочитав на матеріальному носії - на шпальтах газети "Панорама". І просто чудово, що окрім газетних сторінок в "Панорами" є ще архів в Інтернеті. Хоча для Вас він також, мабуть "мусор".
Щодо Ваших рекомендацій що можна тягти на форум, а чого не можна...
У нас для цього є модератор, який на свій розсуд визначить наскільки той чи інший матеріал належить до категорії сміття. Адміністрація йому надала право викидувати непотрібне, його об"єктивність я, на відміну від де-кого, під сумнів ніколи не ставив.
Щодо того, свідками чого ми були... Я Вам навів приклади, але Ви все сприйняли, як "шутки и розыгрыш". Ваше право, але мені від таких спогадів аж ніяк не смішно.
 

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Re: АНТИУКРАИНСКАЯ ПРОПАГАНДА-РАСШИФРОВКА!

Вот это и есть АНТИУКРАИНСКАЯ ПРОПАГАНДА яркий пример.
Попытка внушить Украинскому народу, чувства не полноценности перед западом. Впрочем это славян преследует не одно столетие. Запад с давних времен считает восток «Варварским»
Печально, что такая пропаганда имеет результаты. Не в первой такое слышу\читаю.
Когда уже мы поймем, что если мы не подходим под шаблон западного мира, это не значит что мы хуже. Это значит, что мы другие и у нас своя свадьба у них своя. Как по мне, всех подгонять под единый евро стандарт не надо.
Приплили. Якщо ставити під сумнів існування такої держави, як Україна - то не антиукраїнська пропаганда. Якщо демонстративно плазувати перед північним сусідом, заляпуючи собі голову багнюкою - то не антиукраїнська пропаганда. А ось визнати свої негативи, свої помилки (іншими словами покаятись) - значить не любиш Україну. Молодець, Ви ворога одразу розкусили.
Це нісенітниця, більше я коментувати не хочу.
Щодо того, кого саме захід називав варварами вже на форумі писалось. Тут повторюватись не буду, не раз балакали в інших темах.
Варто сказати Вашому Януковичу, що ми ще ментально не готові до Євросоюзу - тут також заперечень немає. Тільки я нагадав, що було б і нам непагано так само не засмічувати свої вулиці та домівки, так само відповідально ставитись до законів та вимог, врешті мати таку саму побутову культуру, як одразу ж: "Нет, на это мы пойтить не могём, мы не подходим под шаблон западного мира, у нас своя свадьба у них своя, всех подгонять под единый евро стандарт не надо..." і прочая...
Та ще й мене зарахувати до антиукраїнських прпагандистів! Ну-ну...
 

bsv

Странник
Мое субъективное мнение. Вы идеализируете Запад и западный стиль жизни.
Ну и не смогли чтобы не упомянуть восточного соседа. Ну а как же.
По вашему – положительно отношение к этому соседу уже озночает "демонстративно плазувати перед північним сусідом"
Евросоюз – готова не готова Украина – она будет готова, как только ЕС это понадобится. Посмотрите на Турцию, яркий пример.
Варто сказати Вашому Януковичу, що ми ще ментально не готові до Євросоюзу - тут також заперечень немає
Не готовы. Еще лет так 10-20 надо будет деградировать культурно, нравственно и духовно.
 

Фокс Малдер

Торговець чорним деревом
Відповідь: Re: АНТИУКРАИНСКАЯ ПРОПАГАНДА-РАСШИФРОВКА!

Мое субъективное мнение. Вы идеализируете Запад и западный стиль жизни.
Ну и не смогли чтобы не упомянуть восточного соседа. Ну а как же.
По вашему – положительно отношение к этому соседу уже озночает "демонстративно плазувати перед північним сусідом".
Я ідеалізую Захід? Та невже? Приклади в студію, коли я сліпо агітував за все західне. Я казав ось це і це можна взяти на озброєння, а ось в цьому у нас є свої традиції ("І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь").
Вже як на те пішло, то Ви ідеалізуєте Росію. Але ось Європа може похвалитись рівнем життя, повнотою прав і свобод, культурою населення, рівністю всіх перед законом, рівнем демократії. А чим з вищезгаданого може похвалитись Ваша Росія? Прикладів досить?

Евросоюз – готова не готова Украина – она будет готова, как только ЕС это понадобится. Посмотрите на Турцию, яркий пример.
Перед тим, як вступити до Європи, слід досягти певних стандартів (рівень життя, відповідність законів, рівень прав та свобод, розв"язання проблем з сусідами...) Турція поки що всіх умов не виконала (не прозв"язала проблем з островом Кіпр). В чому Ваш приклад?

Не готовы. Еще лет так 10-20 надо будет деградировать культурно, нравственно и духовно
Точно. Дегенерати європейці чомусь дозволяють собі не викидувати сміття просто з вікон будинків у двір, не обсцикати підземні переходи та ліфти, не розбивати пляшок в громадських місцях, не ходити по газонах, не пропагандувати злодіїв та бандитів в своїх культурних продуктах, не виводити собак без намордників, не дозволяти своїм собакам паскудити в пісок, де граються діти (уявляєте, які кретини - в мішечки їх "продукти" підбирають) і прочая, прочая, прочая... Зате у нас досить "культурних, нравственних та духовних", які цього собі дозволити не можуть. Правильно, нехай вони на нас орієнтуються.:lol:
 

bsv

Странник
Я ідеалізую Захід? Та невже? Приклади в студію, коли я сліпо агітував за все західне.
Видать вы еще и плохо знакомы с термином «идеализировать» Про агитацию даже речь не шлам.
Примеры того, что вы идеализируете запад – это весь ваш пост #178 Прям рай на земле описали.
Вже як на те пішло, то Ви ідеалізуєте Росію.
Опять Россия, где я тут вообще писал про способ жизни в России и про жизнь в России?

ЗЫ: честно говоря, меня уже утомил стиль общения в виде конфронтации. То есть, вам про Запад вы отвечаете Восток, вам про ЕС вы про Россию, вам про Ющенко или Ю.Т. вы про Януковича...
 
Останнє редагування:

Tom d`Cat

Кот. Просто кот.
Модератор
Так давайте жить настоящим!<...> Давайте перестанем поливать грязью тех, кто отдал свою жизнь во имя независимости и процветания Украины! Это я про всех, начиная от запорожских козаков, гайдамаков, украинских сечевых стрельцов, воинов Красной Армии и УПА.
С этим согласен на 100%. "Хватают мёртвые живых..."
Почему-то шановнi "свідомі" отказываются понимать, что, если кричать "Слава героям УПА!" и возвеличивать своих дедов, то это значит - "ганьба" дедам, служившим в Красной Армии, а их потомкам следует с этим смириться и каяться... Политический пат. Ну что нам делать, если наша государственность - новая? Если наш народ был разорван на 3 части и только недавно воссоединился? Решать, какая часть - "голова", "совесть", а какая - совсем другое место и нечего тому месту голос подавать? Или таки строить новую страну?
До сих пор противно вспоминать, как одни во времена "оранжевой революции" делали вид, что с Запада катится фашистская орда на выкопаных ржавых мотоциклах с ржавыми "шмайсерами" и в ржавых касках (и пенсионеры жизнь свою на избирательных участках клали, чтобы ту орду остановить), а другие объявили пол-страны бандитами...
 
Останнє редагування:
Зверху