Єгор Чернєв: Відтермінування і надання нам по чайній ложечці озброєння - це, в тому числі, стосується питання, що буде з Росією після. Вони хочуть варити цю жабу повільно
You must be registered for see links
You must be registered for see links
Автор:
You must be registered for see links
Єгор Чернєв – депутат "Слуги народу". В парламенті він входить в групу співпраці з НАТО. З перших днів війни відкрив "схрон" свого діда і возив українським воїнам допомогу на фронт. Зараз депутат більше співпрацює з європейськими колегами, але і до хлопців їздити не забуває.
Переказує їхні слова, що 2 дні на донецькому напрямку зараз гірші, ніж колись 2 роки АТО. Про те, що відбувається на фронті, чому іноземці так кволо дають зброю і вірять, що ми можемо здолати росіян джавелінами, а також, як у парламент вже повертаються торги, нардеп розповів в інтерв’ю Цензор.НЕТ.
НА ЗАХОДІ ГОВОРЯТЬ, ЩО НАМ ПОТРІБНО ПІДТРИМУВАТИ ЯКОСЬ ЦЮ ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ ВІЙНОЮ, ТРЕБА ПОДАВАТИ В ІНШОМУ КЛЮЧІ ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ЛІНІЇ ФРОНТУ
- Днями всі святкували знаменну подію - надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. З цієї нагоди наш міністр закордонних справ висловився в тому сенсі, що немає ніякої втоми Європи від України, це суцільно російські наративи. Днями точнісінько про те саме казав і спікер Верховної Ради. Я розумію, що десь так вони і мають висловлюватись, але ми, журналісти, маємо ставити неприємні запитання і прагнути реалістичних відповідей. Звідси питання: скільки часу Україна має до того, як ця втома – громадян, бізнесу, політиків, багато в чому зрозуміла, дійде критичної межі? Ну, все-таки – 6 мільйонів українських біженців за кордоном, величезні фінансові та військові інвестиції в Україну, втрати бізнес-середовищ в більшості країн, газова проблема та продовольча криза, яка насувається… Тобто, скільки часу в нас ще є?
- Що є критичною межею?
- Я думаю, що не критичною, а дійсно, коли втома перейде в апатію, коли європейців більше цікавитимуть власні ціни на бензин, електроенергію і те, що вони ще мають витрачати зайві кошти на українців...
- Давайте так. Втома - це нормально. І людина не може весь час перебувати в такому кризовому стані, як це було з 24 лютого по якийсь час. У когось це триває досі, але ми бачимо, як міста повертаються до звичного життя, більш мирного – ми це бачимо у Києві і Львові.. Проблема в тому, що ми зараз починаємо зникати з перших шпальт. Оце проблема! Тому що починають звикати, що є війна. "Є війна. Але ця війна не у нас в країні, а в Україні, якій ми дуже співчуваємо, яку ми дуже підтримуємо. Але все ж сьогодні мені потрібно думати, як заправити машину і купити якісь продукти. І щоб моя зарплата не знецінювалась через інфляцію". Поки що я такої критичної маси не відчуваю, що якось воно там зламалось. Але ми можемо екстраполювати те, що відбувалось у 2014 році. У 14 році після окупації Криму був також шок, що в ХХІ відбувається якийсь перегляд кордонів. І спочатку теж була бурхлива реакція, якісь санкції, щоб дати зрозуміти РФ, що так не має бути.
- Мені здається, що тоді багатьом у світі неоднозначною здавалась ця ситуація, вони були прокачані російською пропагандою.
- Я про це кажу, до речі, відкрито і відверто. І на останній парламентській асамблеї НАТО я говорив, що, на жаль, було допущено багато помилок. Починаючи з 2008, коли нам не надали ПДЧ, а потім членство до НАТО. Що могло б в принципі не допустити цієї війни. І закінчуючи млявою реакцією Заходу на окупацію Криму - санкції, які, м’яко кажучи, були смішними і ніяк не вплинули на подальші рішення (Росії).
Це навіть дало розуміння РФ, що можна робити все - і нічого за це не буде. Що "навіть, якщо будуть санкції, то потім вони повернуться до співпраці з нами. Бо вони теж залежні від нас, бо ми великий ринок, у нас історичні зв’язки з Німеччиною і Францією", яка навіть після 2015 продавала деякі комплектуючі для озброєнь РФ і ми їх знаходили. В принципі історія повторюється в цьому контексті, що спершу іде звикання, а потім вже втома. Не знаю, чи дійшли до втоми, а до звикання вже дійшли і про це нам говорять і самі парламентарі. Вони кажуть нам, що потрібно підтримувати якось цю зацікавленість, треба подавати в іншому ключі те, що відбувається у вас на лінії фронту. "Тому що, коли ми чуємо зі ЗМІ, що Україна може впоратись самостійно, що вона виграє, тримається, то певно і запиту на допомогу немає…"
- Це ви про які ЗМІ зараз?
- Це я конкретно про Німеччину. Я мав поїздку з журналістами Die Zeit майже до лінії зіткнення - не до лінії фронту, бо вони розвернулись в Дніпрі - і ми говорили, що не вистачає подачі реальної інформації.
