...
На тепер в Донбасі відбуваються процеси дуже схожі на ті, що мали місце на радянській окупованій території в часи Другої світової. Люди, навіть ті, хто ходив на референдум, явно втомилися від подій. В Слов’янську постійні вибухи, кулі над головами та перенасичення брехливої агітації (Правий Сектор, вас вб’ють кровожерливі націоналісти, хунта і тд.) нарешті почали витверезвляти населення. Багато людей часто перетинають кордони міста та зіштовхуються з українськими військовими, котрі досить ввічливі до місцевих і не проявляють агресії. Всі міфи руйнуються на практиці. В місті часто можна почути думку, що до захоплення сепаратистів, ніяких проблем з українськими націоналістами не було. В місті, до речі, було розвинена місцева парторганізація партії «Свобода». І розповіді про звіряче обличчя свободівців ніяк з ними не порівнювалися, особливо на фоні дій сепаратистів.
Ситуацію поглиблює тотальна експропріація майна громадян. Захоплюються будівлі, забирається інше нерухоме майно. Все це робиться під вивіскою захисту населення. Але постає питання: від кого? Самопроголошений мер Пономарьов вимушений підвищувати голос в спілкуванні з обуреним населенням. Історія з жінками з Краматорська, котрі відкрито обурювалися діями сепаратистів, має і багаточисленне не записане на відео підтвердження. До прикладу, позавчора на базарі в Слов’янську жителі обступили двох бойовиків та просили покинути місто.
Можна констатувати, що населення регіону проходить схожу школу окупації, що пройшли громадяни СРСР. І найголовніше, що і висновки робляться ті самі. Звісно, процес ще не завершився, але його плинність набагато швидша, ніж в згаданому історичному прецеденті.
You must be registered for see links
Колорады будут ползти дальше. Вообще мне кажется самым оптимальным взаимодействие на уровне областей. Каждая область выставляет свою защиту. Проукраинские, близлежащие области могут объедениться, только тогда встаёт вопрос, нах нам нужен кто-то там в Киеве, министры, зам-министры, если они ничего по факту не контролируют?
