Коли мова йде про гідність - не мають значення можливості. Вдарити на захист та програти бійку не соромно - соромно терпіти приниження нічого не діючи.
Є класичний приклад:
"Юноша и девушка из благополучных семей, он вполне соответствует пропагандируемому образу молодого человека, живущего «не напрягаясь», видящего жизнь сквозь призму молодежных телепрограмм, прогуливались в вечернее время по набережной. На их беду, они привлекли внимание местной шпаны. Эти негодяи схватили их и повели в сторону Днепра. На девушке разорвали одежду, а ему сказали: «Стой и смотри!». Молодой человек стоял и молча смотрел, как мерзавцы по очереди насилуют его девушку, не предпринимая ни малейшей попытки защитить её. От полученных внутренних повреждений у потерпевшей открылось внутреннее кровотечение, от которого она вскоре скончалась."
Ясно, що в такому випадку він би програв. І жодний розрахунок не дав би йому шансу. Проте, якби він лежав непритомний від побиття - його можна було б пробачити і зрозуміти. Проте гідності він обрав розрахунок - він стояв і дивився, він нічого не зробив. І це не можна ані пробачити, ані розуміти. Подібні істоти, які здатні просто стояти і дивитись - не гідні навіть називатись людьми.
Коли у 1939-му Німеччина напала на Польщу - жодний розрахунок не давав полякам шансів на виграш. Проте вони не втратили обличчя - вони бились до кінця.
Коли у 1942-му створювалась УПА - жодний розрахунок не давав надії на перемогу. Проте вони стояли і бились поки могли тримати зброю. І тому саме вони відійдуть у вічність. Саме їх завше пам'ятатиме історія і вважатимуть героями.