“Він був справжнім білоруським націоналістом,
який загинув за Україну”
– Я з Миколою познайомився саме на “Плошчи Каліновскага” в 2006 році, – розповідає “
You must be registered for see links
” лідер Руху солідарності “Разам”, відомий білоруський опозиціонер
В’ячеслав Сівчик. – До того часу він був уже достатньо відомим активістом, входив до ряду нормальних патріотичних організацій. 23 березня, за добу до зачистки площі, його сильно побили, до втрати свідомості. Тоді в пресі багато було фотознімків Миколи на площі.
You must be registered for see links
Активісти на площі Калиновського
Після цього він поїхав до Києва. Тоді багато білорусів тікали в Україну від репресій. Пізніше більшість із них виїхали до Польщі, де почала працювати “програма Калиновського”.
А Микола лишився. І коли я в травні 2006-го теж опинився в Києві, він першим розшукав мене. І перші акції Руху солідарності “Разам” – протест проти участі Росії у Великій вісімці перед самітом у Санкт-Петербурзі – ми робили з ним і ще кількома друзями.
А потім Микола виїхав до Естонії – естонський уряд затвердив програму підтримки білоруської молоді, яка потрапляла під репресії. І він там лишився, отримав громадянство, був гідом, водив екскурсії. Але так само підтримував нашу боротьбу, бо він лишався одним із нас.
Востаннє ми бачилися у Биківні у 2008-му на відзначенні 20-річчя виходу статті-розслідування Зенона Позняка та Євгена Шмигальова “Куропати — дорога смерті”. Микола спеціально приїхав до Києва, щоб узяти участь у цій акції. А далі ми лише переписувалися. Але Микола завжди допомагав нам, хай і на відстані.
Він був дуже щирою і світлою людиною. Трішки запальний, завжди відстоював свою думку. Він був справжнім білоруським націоналістом, який загинув за Україну.
You must be registered for see links
Микола Ілін у лавах 137-го батальйону морської піхоти
І хочеться, щоб його пам’ять вшановували не лише його друзі і побратими, але й на державному рівні.
Сумніваюся, що сучасна Білорусь на це піде, а от Україна мала би вшанувати свого Героя. Бо Микола справді був героєм.
І хотілося б, щоб путінська Росія таки відповіла за його смерть. Бо вбивство медика – це військовий злочин, це порушення усіх міжнародних конвенцій. І на це не можна закривати очі.
Як Ілін рятував українців від нападу актора зі “Сватів” Добронравова
– З Миколою ми познайомилися 14 червня 2014 року в Таллінні за несподіваних обставин, – згадує українська волонтерка, мешканка Нью-Йорка
Валентина Бардакова. – Дуже добре пам’ятаю той день, бо нас із чоловіком наздогнала звістка про збитий в Луганську російськими найманцями
You must be registered for see links
. Ми були приголомшені. Розуміли, що це війна, і війна з Росією. Але розум відмовлявся миритися з такими втратами.
Ми вирішили піти до церкви, вшанувати пам’ять бійців. І по дорозі до української церкви я побачила на літньому майданчику біля одного з готелів Станіслава Говорухіна з акторами, які розважалися після зйомок фільму. І я не стрималася – підійшла до нього і запитала, чому він підписав отой лист діячів російської культури до Путіна на підтримку анексії Криму?
У мене на плечах був український прапор, в руках – жовто-блакитні квіти. Вони почали з мене сміятися ображати, називати “фашисткою”, особливо старався актор [із серіалу “Свати”]
You must be registered for see links
. А потім люди з їхньої знімальної групи
налетіли на нас із чоловіком і почали бити. Я стала кликати на допомогу.
You must be registered for see links
Знімальна група Говорухіна і травми, отримані Валентиною Бардаковою. Фото:
You must be registered for see links
І серед десятків людей, які спостерігали за цим чи спокійно проходили повз,
лише один кинувся на допомогу і викликав поліцію. А тоді взяв телефон і почав усе знімати на відео.
Це був Микола Ілін.
ВІН, ФАКТИЧНО, ВРЯТУВАВ НАС,
БО Я НЕ ЗНАЮ, ЧИМ БИ ЦЕ МОГЛО ЗАКІНЧИТИСЯ.
Микола виступив як свідок, залишив усі свої контакти. Хоча в нього самого було непевне становище, бо він тоді ще не мав естонського паспорта, чекав на легалізацію, і це могло стати на заваді.
Але Микола тоді про це не думав. Він сказав, що побачив український прапор, який здерли з моїх плечей, і не зміг пройти повз.
Читайте також:
You must be registered for see links
Ми бачилися в реалі тоді один раз у житті. А потім шість років практично щодня спілкувалися в соцмережах. Він розповідав, як його побили у 2006-му на Площі Калиновського і як українські друзі допомогли йому перебратися в Україну. Його “Плошча” стала для нього символом свободи і братерства.
You must be registered for see links
Микола Ілін (праворуч) із прапором Естонії в зоні ООС
А коли почалася війна, він просто не зміг далі лишатися в Таллінні.
Ми на той час разом з українською громадою Америки зайнялися волонтерством, почали допомагати українській армії. І Микола допомагав нам. А потім підписав контракт із ЗСУ.
“Він мріяв одружитися з українкою, побудувати дім біля моря.
Але під час війни знайшов себе в Україні – хотів рятувати людей”
– Микола дуже хотів бути військовим медиком, рятувати життя, – веде далі Валентина Бардакова. – І страшенно радів, коли отримав свій берет морської піхоти.
You must be registered for see links
Військовий медик Микола Ілін дає урок тактмеду
Йому пропонували лишитися інструктором в центрі, вчити інших тактичної медицини. У них був інструктор із Канади, а Микола добре знав англійську і міг піти по міжнародних програмах. Але Ілін хотів приносити практичну користь. І він поїхав на передову.
Завжди був дуже скромний. Просив допомогти його друзям, а для себе – ніколи. Кажу: “Чого ти соромишся, ти ж теж воюєш?!” А він: “Та, якось незручно просити”.
Дуже відповідально ставився до своєї справи і практично всю свою армійську зарплату витрачав на засоби тактичної медицини.
Коли волонтери з
You must be registered for see links
зібрали йому і передали тактичний рюкзак – щастю його не було меж! Він стежив за цим, хотів, щоб у нього було все найкраще, найбільш сучасне, ефективне, щоб зберегти людські життя. Він був професіоналом.
Він все життя шукав себе. І знайшов саме в Україні – на посаді військового медика.
ВІН НЕ РАЗ МЕНІ КАЗАВ: “МОЄ МІСЦЕ ЗАРАЗ ТУТ. Я ХОЧУ РЯТУВАТИ ЖИТТЯ”.
Микола був дуже веселий. Він мріяв мандрувати, дуже хотів побачити Америку, учитися в США.
Хотів одружитися з українкою та побудувати будинок біля моря, перетнути Америку на машині. Якось надіслав мені фото будинку, в якому хотів жити після війни.
You must be registered for see links
Микола Ілін в Таллінні під час роботи гідом
У ці дні багато людей згадували про Миколу. І білоруська громада тут, у Нью-Йорку, і українська. І згадки всі були світлі! І в Таллінні була панахида за ним.
Бачте, так сталося, що він об’єднав людей у різних країнах, на різних континентах.
Це дуже велика втрата…
You must be registered for see links
Микола Ілін з українським ансамблем в Таллінні