Вести с родины Президента. Обо...рали памятник
До Дня незалежності в Курманах була приурочена незвичайна подія – відкриття пам’ятника земляка, поета, прозаїка, доктора філологічних наук, члена Спілки письменників Михайла Осадчого. Михайло Григорович Осадчий справді заслужив, щоб його ім’я будо увіковічнене в граніті на своїй батьківщині, але…
Але чи то у нас таке виховання, чи то такий менталітет, чи просто нетримання, але напередодні самого відкриття пам’ятник було, м’яко кажучи, забруднено фекаліями!
За свою роботу журналіста я встиг багато побачити та почути про різну людську підлість, хуліганство, безкультур’я. Та випадок із курманівським пам’ятником просто кидає у шок! Такого справді ще не було. Взагалі складається враження, що у нас в районі, та й не тільки у нас, наче конкурс проходить «Хто більше спаплюжить пам’ятник»! Газета уже писала раніше про побитого Дзержинського біля колишньої контори радгоспу «Недригайлівський», писали і про пам’ятники у Тернах, і про паплюження Ілліча у дитячому садку, не говорячи уже про зняття владою Леніних по всему району. Наче якась війна іде проти пам’ятників, причому не тільки радянської епохи, а всіх підряд. Деградована до останнього сучасна наша молодь просто біситься з жиру, як би його у своє життя додати нових вражень, екстриму, де б його склопотати неприємності. От і йдуть то до центрального парку та повибивають там стенди, то деревця у тому ж парку поламають, то на стадіоні стенди погнуть, а це вже дійшли до крайності – справляють природні потреби у публічних місцях прямо на пам’ятники.
От уявіть, шановні читачі, якби вам задали питання:»Як можна найбільше осквернити якусь культурну споруду»?. Упевнений, що більшість погодилася б саме з тим, що сталося в Курманах. Наше суспільство реально дійшло до ручки, до самої межі. Гірше ми навіть не можемо уявити, якщо у нас уже відбуваються такі події. Адже ніхто по великому рахунку нікого не заставляв проявляти якусь особливу любов до Михайла Осадчого. Усе це особиста справа кожного. Але якщо хтось хоче вшанувати свого земляка, то невже на це не має права? Тим паче, що така постать, як М.Осадчий, справді це заслужила!
Взагалі коментувати цю ситуацію просто немає літературних слів. Дійшли до крайності! Єдина надія, що правоохоронним органам таки вдасться того хулігана та притягнути до відповідальності. Жаль тільки, що відповідальність у нас занадто ліберальна, бо таких зас…ців і наказувати треба по-їхньому – висікти б його на центральній площі по голому заду, щоб на все життя запам’ятав, куди треба ходити в туалет, і другим щоб неповадно було. А то, дивись, ще перед своїми однолітками похвастався, мовляв, я найбільший се…ун району! Це, мовляв, мені треба пам’ятник ставити. А ще добре було його мордякою у свої фекалії ткнути, щоб не працівники сільської ради прибирали кал перед відкриттям, а сам щоб язиком його вилизав!
Редакція буде тримати на контролі дану справу, і коли хулігана знайдуть, ми оприлюднимо його ім’я.
Історична довідка:
Михайло Григорович Осадчий (народився в 1936 р. в с.Курмани, помер у 1994 р. у Львові) – поет, прозаїк, доктор філологічних наук, член Спілки письменників України. Після закінчення Львівського університету працював на Львівському телебаченні, викладав в університеті. У серпні 1965 р. заборонена і знищена його поетична збірка «Місячне поле», а в 1965 р. його заарештували і засудили до 2 років таборів суворого режиму «за антирадянську агітацію і пропаганду». З 1967 р. М.Г.Осадчий працює редактором Львівського управління у справах видавництва і поліграфії. У 1972 заарештований вдруге і засуджений до 7 років таборів особливого режиму і 3 років заслання. З 1982 по 1985 перебував під адміннаглядом, працював вантажником, кочегаром, двірником. З 1987 р. видавав журнал «Кафедра», у 1990 перебував у творчому турне по Канаді, США, Австралії, пропагував ідеї Народного Руху. У 1991 р. реабілітований. Автор багатьох літературних та наукових творів.
Саме М.Г.Осадчий надавав допомогу недригайлівським рухівцям на початку 1990 рр. у виданні газети «Майдан», приймав їх на своїй квартирі у Львові, всіляко сприяв тиражуванню цього видання
Євгеній Даниленко
«Недригайлів сьогодні», 28 серпня 2009 р.
))
![mi][a](/data/avatars/m/0/547.jpg?1391470248){kind=avatar}
