Zuzuka
прагну...
- 1929 р. Арешт українських науковців і духовенства - заміщення їх російськомовними.
- 1929-1930 pp. - Арешти визначних діячів української науки, культури, освіти, церкви, Спілки Української Молоді. Харківський судовий процес над ними ("Процес СВУ"). На допиті одного із арештованих, Волод. Дурдуківського, слідчий Соломон Брук сказав: "Нам надо украинскую интеллигенцию поставить на колени, это наша задача. Кого не поставим - перестреляем". Одночасно в усій Руси-Україні було заарештовано і розстріляно (більшість) або відправлено на довгострокову каторгу в концтабори понад 120 тисяч українців, головним чином інтелігенції. До звільнення і реабілітації дожили одиниці.
- 1930-1937 pp. -Ліквідовані усі без винятку українські школи, середні спеціальні та вищі навчальні заклади та факультети, закриті газети та видавництва на Кубані, в Сибіру, на Далекому Сході та інших землях, заселених переважно українцями. "Постановление ЦК ВКП(б) и СНК Союза ССР о хлебозаготовках на Украине, Северном Кавказе и Западной области. 14 декабря 1932 г.: 7... .а) выселить в кратчайший срок в северные области СССР из станицы Полтавской (Сев.Кавказ), как наиболее контрреволюционной, всех жителей,
...и заселить эту станицу добросовестными колхозниками-красноармейцами, работающими в условиях малоземелья на неудобных землях в других краях, передав им все земли и озимые посевы, строения, инвентарь и скот выселяемых...д)
немедленно перевести на Северном Кавказе делопроизводство советских и кооперативных органов "украинизированных" районов, а также все издающиеся газеты и журналы с украинского языка на русский, как более понятный для кубанцев, а также подготовить и к осени перевести преподавание в школах на русский язык... срочно проверить и улучшить состав работников школ в "украинизированных" районах. "
- 1932-1933рр. Спланована і здійснена за підтримкою і з мовчазної згоди "світового співтовариства" акція ліквідації українського народу. Свідоме знищення московським більшовицьким режимом українських селян шляхом організації голодомору. Централізоване переселення росіян у вимерлі села України. В Україні, яка володіє 40 відсотками світового чорнозему, умертвлено голодом 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення.
- 1933 р. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників. З українського правопису вилучено літеру “ґ”.
- 1933 - 41 pp. Тотальне знищення та арешт 80% української інтелігенції московською окупаційною владою : інженерів, науковців, письменників, лікарів, вчителів тощо. У 1938 році друкувалося 259 українських письменників, після 1938 року - лише 36. З 223 зниклих письменників лише 7 померли своєю смертю. Решта розстріляні, запроторені до концтаборів або іншими репресивними заходами вилучені з літератури. Таких масових убивств, як в 30-х роках в Руси-Україні, історія ще не знала.
Кагановичі, постишеви, хатаєвичі, бруки мільйонами вбивали українців лише за те, що вони були українцями. Це був ґеноцид, організований і здійснюваний жидами-комуністами, які в 1917 p. захопили владу в Московській імперії. Русь-Україна була перетворена на суцільний концтабір. "...етнічний склад совєтського уряду перед Другою Світовою війною: з 500 членів вищої совєтської адміністрації 83 % були жидами, 5 % - московитами, 6 % - латвійцями та 6 % - інших національностей" (А.Дикий, с.260).
- 1934-1988 pp. - Заборона писати мистецькі та художні твори, які б позначалися українським національним змістом, досліджувати і вивчати справжню історію Руси-України, згадувати про голодомори. Історія і вся українська культура зобов'язані були звеличувати Московську імперію, загарбницьку політику і дикунську жорстокість москалів та комуністів; керуватися фальшивою імперською концепцією "єдінства трьох братніх славянскіх народов"; розглядати чужинців-москалів, які з'явилися на історичну арену на кілька тисяч років пізніше від українців і які завдали нам більше лиха, ніж усі інші народи, разом узяті, як "старшого брата". Істориків, письменників, діячів культури, яких не розстріляли і які випадково чи свідомо виходили за межі цих рамок, комуністи жорстоко переслідували, їх твори забороняли або знищували.
Так, наприклад, був спалений увесь наклад книги "Хортиця в героїці і легендах", а автор М.Киценко звільнений з посади, репресований літературознавець І.Дзюба (за роботу "Інтернаціоналізм чи русифікація"), переслідувались історики М.Брайчевський, Я.Дашкевич, поет В.Сосюра, композитор К.Данькевич, письменник та кінорежисер О.Довженко і багато, багато інших. Насаджувана чужинцями система освіти та виховання були спрямовані на те, щоб українцям прищеплювати відчуття меншовартости, відразу до борців за визволення Руси-України від окупанта, зневагу до українських національних героїв, зокрема І.Мазепи, С.Петлюри, Є.Коновальця, Ст.Бандери.
Визначні наші діячи науки, культури, церкви (М.Грушевський, С.Єфремов, В.Винниченко, І.Пулюй, Г.Хоткевич, І.Багряний, О.Ольжич, А.Шептицький та багато інших) замовчувались або подавалися в негативному значенні.
- 1937 р., листопад - На відзначення двадцятиріччя приходу комуністів до влади на Соловках було розстріляно багато діячів української культури, що по суті було відновленням культу дикунів кам'яної доби, які на знаменні події чи свята приносили у жертву богам живих людей. (У нормальних країнах на державні свята в'язнів відпускають на волю, або скорочують термін ув'язнення). "Як підтвержує Кестлер у своїй книзі, хозари, тобто жиди Східної Європи, практикували ритуальні вбивства. Цей "кровавый навет" завжди приводив юдеїв у дику несамовитість, і налякані ними гої дуже рідко наважуються торкатися цього питання". (В.Ушкуйник, стор.27).
- 1938 p. Постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР". - 1958 p. Постанова про вивчення української мови за бажанням батьків.
- 1939 р. -Фальсифікація перепису населення на Кубані, внаслідок чого кількість українців там "зменшилася" з 61,5 % у 1926 р. до 4%.
- 1939 р. Після "визволення" Західної України - закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
- 1939 р. - Окупація Західної України московитами внаслідок зговору фашистської Німеччини та комуністичної Московії про поділ Європи. Початок комуністичного терору на Західне-Українських землях: закрито всі українські часописи, заборонено всі українські партії та громадські організації, зокрема, "Просвіту" та наукове товариство ім.Т.Шевченка. Українці-західняки посіупово "звільнялись" від рідної мови, культури, звичаїв, церкви, відякихдо цього майже остаточно "визволили" їхніх східних братів-українців.
- 1946 р. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу "Про затвердження українського правопису, наближеного до російського".
- 1946 р. -Постанова ЦК ВКП(б) про "український буржуазний націоналізм", внаслідок якої кілька тисяч представників української інтелігенції заслано до концтаборів ("Ждановщина"). Гоніння на журнали "Україна", "Радянський Львів", "Дніпро", "Барвінок", "Перець". Головного редактора журналу "Україна" Ю.Яновського звільнено з роботи.
- 1947 р. Каганович зробив чистку діячів української культури. Знову депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців до Сибіру зірвався через нестачу вагонів.
- 1947 р. - Проведення "чистки" серед діячів української культури з обвинуваченням їх у націоналізмі прибулим з Москви Л.Кагановичем. Арешт неповнолітнього (15р.) сина командувача УПА генерала Шухевича - Юрія Шухевича. Видано таємну інструкцію на 157 сторінках про вилучення з книгозбірень та списання в макулатуру 3600 назв книжок, автори яких були названі українськми буржуазними націоналістами, ворогами народу. П'ятий параграф інструкції застерігав: "Особи, що загублять даний зведений список, підлягаютиь притягненню до судової відповідальности".
- 1949 р. - 16-й з'їзд КП(б)У у черговий раз засуджує український буржуазний націоналізм, погрожує українським діячам науки та культури, які ще залишилися на волі, вимагає від них таврувати "гнилу культуру буржуазного Заходу" й вихваляти "передову культуру" дикої Московщини.
- 1951 p. - Викриття "Правдою" - центральною ґазетою Московії, "національних ухилів" в українській літературі (вірш В.Сосюри "Любіть Україну", лібретто опери "Богдан Хмельницький" та ін.).
- 1951р. - Студенти Харківського університету відмовилися складати іспити російською мовою. Тоді 800 з них було репресовано, а 33-х студентів на закритому засіданні суду було засуджено до смертної кари! РОЗСТРІЛЯНО.
- 1958р. 24 грудня – Верховна Рада СРСР прийняла закон , згідно з яким питання про те, вивчати чи не вивчати рідну мову в національних школах було віддано на вирішення батьків та самих учнів. Останніх було настійливо спонукано розв‘язувати це питання з точки зору так званої практичної доцільності, мовляв, для чого “перевантажувати”
- 1958 р. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17. IV. 1959 року Верховна Рада УРСР прийняла відповідну постанову.
- 1960 р. - Колоніальна адміністрація під назвою "ЦК компартії України" вимагає від комуністів виховувати українців "в дусі любові й глибокої поваги до великого російського народу", тобто нашого окупанта, і в ненависти до свого, українського, "вести непримириму боротьбу проти націоналізму,... особливо українського буржуазного націоналізму".
- 1961 р. -22-й з'їзд ЦК КПСС проголосив політику "злиття націй", що по суті означало тотальне московщення усіх колоніяльних народів імперії. "Слід з усією більшовицькою непримиренністю викорінювати навіть найменші прояви націоналістичних пережитків", тобто звичаї, мову, культуру поневоленх москалями народів.
- 1962 р. Репресії проти захисників української мови.
- 1962 p. - ЦК компартії України зобов'язує комуністів та місцеву адміністрацію "рішуче виступати проти консервативних традицій і звичаїв, проти будь-яких пережитків буржуазного націоналізму", найшкідливішими з яких, на думку колонізаторів, було знання рідної мови, потяг до вивчення своєї історії та культури.
- 1964 р. - Агент КДБ пересипає фосфором й спалює Українську національну книгозбірню у Києві. На прилеглій до книгозбірні території заздалегідь була відключена вода, а пожежники приїхали лише через 4 години після підпалу. Вогнем було знищено понад 600 тисяч томів цінних архівних українських документів.
- 1969, 1979 pp. Серія загадкових пожеж у відділах україністики в бібліотеках Академії Наук, музею "Софія Київська", Видубецього монастиря у Києві, медичного інституту в Тернополі, Успенської церкви та музею українського мистецтва у Львові. Аналогічні "загадкові" пожежі в цей час сталися в національних бібліотеках інших республік СРСР (Тарту, Самарканд, Ашхабад), окрім Росії.
- 1965 р. -Хвиля політичних процесів проти "українських іншодумців (Б. та М.Горині, П.Заливаха, Св.Караванський, Валентин Мороз, М.Осадчий, А. Шевчук та інш.). У Харкові за протести проти закриття українських шкіл заарештований А.Здоровий.
- 1970 р. - Суд над авторами "Листа творчої молоді Дніпропетровська" з протестом проти московщення української культури.
- 1970 р. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві. Ситуація нерідко доходила до абсурду: по-москвинськи мусили виконуватися та захищатися навіть дисертації з питань української мови та літератури.
- 1972 р. - "За недостатню боротьбу з націоналістичними проявами" окупанти усунули від партійного керівництва Першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста(критика партійними цензорами книги “Україна наша радянська”, в якій прославляється запорозьке козацтво), звільнили з Вищої партійної школи при ЦК КПУ 34 викладача включно з Ті директором, заборонили книги майже сотні авторів, усунули чверть секретарів з ідеологічних питань на всіх партійних рівнях, піддали чистці ряд наукових установ, а також Київський та Львівський університети. У Харкові вони знесли хату, де жив видатний український філософ і просвітитель Г.Сковорода та приступили до знищення цвинтаря, де було поховано багато визначних діячів української науки та культури. Тепер там вигулюють собак...
- 1972-1974 pp. - Політичні репресивні процеси проти українських дисидентів, зокрема, проти Чортківської групи В.Мармуса та Ст.Сапеляка (7 осіб засуджено), 9 осіб Харківської групи (засуджено А.Здорового - 7 років, І.Кравціва - 5 років).
Загальна кількість заарештованих за два роки оцінюється кількома тисячами. Заарештовані, яких не засудили, були звільнені з роботи або понижені у посадах. У ці роки були засуджені: Є.Сверстюк, І.Світличний, І.Дзюба, В.Стус, Ігорь та Ірина Калинці, Н.Світлична, В.Чорновіл, Ю.Шухевич та інші. 1975 p. - Колоніальна влада поновила цензурування "Кобзаря" Т.Шевченка.
- 1975 р. Нова цензура "Кобзаря" Тараса Шевченка.
- 1978 p., січень- На Чернечій (Тарасовій) горі у Каневі спалив себе Олекса Гірник з Калуша на знак протесту проти московщення України.
- 1978 р. Колегія Міносвіти УРСР. Директива "Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах".
- 1979 р. Ташкентська конференція "Російська мова - мова дружби і співпраці народів СРСР", яка накреслила нові заходи щодо російщення неросійських народів СРСР. Зокрема “рекомендувалося” ширше впроваджувати москвинську мову у дошкільні заклади(як результат – українські дитячі садки практично зникли), переводити на російську мову позакласну й позашкільну роботу, “сприяти” тому щоб студенти писали по-москвинськи свої реферати, доповіді, курсові та дипломні праці, а також звіти про виробничу й педагогічну практику.
Так саме “рекомендувалося”, щоб у тих вузах, денаціональна мова ще якось функціонувала(наприклад, на Західній Україні), по-москвинськи, починаючи з 2-3 курсів, читалися суспільні, загальноосвітні та спеціальні дисципліни. Показово, що для контролю виконання цієї останньої “рекомендації” міністерство вищої та середньої спеціальної освіти УССР запровадило навіть спеціальну форму звітності, що зобов‘язувала ректорів регулярно подавати у міністерство “перелік спеціальних дисциплін, які викладаються російською мовою” на кожному з факультетів керованого ними навчального закладу.
- 1979 р. - Під Львовом окупанти вбивають популярного композитора-співака Володимира Івасюка, пісні якого мають виразно український національний колорит
- 1983 р. Постанова ЦК КПРС про русифікацію України, за якою вчителі російської мови та літератури в Україні отримали 16% надбавки до платні порівняно з викладачами української мови.
- 1983-1986р.р. – Продовження арештів українських дисидентів.
- 1984 р. - Постанова ЦК КПСС та Ради Міністрів, де, зокрема, зазначалося: "У національних школах союзних республік виділяється додатково 2-3 години на тиждень у 2-11 класах на вивчення московської мови", що означало подальше витіснення мови корінного населення.
- 1984-1985 pp. - В концтаборах були замордовані Олекса Тихий, Юрій Литвин, Василь Стус, Валерій Марченко.
- 1989 р. Постанова ЦК КПРС "Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі - російську". Те ж саме у проекті Конституції М. Горбачева.
- 1990 р. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Союзу.
- 1993-1995 pp. - Посилення антиукраїнського терору в освіті, культурі, засобах інформації. Вбито кілька десятків активістів національних українських партій та організацій у різних містах Руси-України, зокрема голову секретаріату Руху Михайла Бойчишина, спалено хату-музей Тараса Шевченка. Жоден злочинець не був засуджений і навіть заарештований. Коли у Харкові патріот В.Козленко облив фарбою пам'ятник кату Свердлову-Шварцбауму, то був заарештований на годину і просидів у в'язниці кілька тижнів.
За написане крейдою на паркані гасло міліція у лісі під Харковом 24 червня 1994 p. імітує розстріл члена УРП В.Старченка. За те ж саме вона погрожує кинути до в'язниці на багато місяців активіста "Просвіти" А.Пилипенка. За написані фарбою метровими літерами у центрі міста гасла на підтримку протиукраїнських сил міліція нікому не погрожувала і до відповідальности не притягувала.
- 1994 р. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній, вільній, суверенній, самостійній Україні.
- 1995 р. Алмати. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД.
- 1994 p. - Заява Президента України Л.Кучми про його намір внести поправки до чинного законодавства щодо надання мові окупанта статусу державної.
Як наслідок - призупинення відновлення українських шкіл, перевід частини українських класів та шкіл на іноземну мову навчання. - 1995 p., початок року - Міністерство національностей України розробило напівсекретний
"Проект державної програми... розвитку російської культури в Україні до 2000 року", в якій одна з національних меншин отримувала більші права, ніж українці, цим ще раз довівши, що ми знаходимось в умовах окупації.А щоб у цьому ніхто не мав сумнівів, нам нагадують наступні події.
- 1995 p., травень - У Харкові керована Є.Кушнарьовим влада відкрила пам'ятник україножеру Г.Жукову, саме тому, який підписав наказ про виселення з України всіх українців.
- 1995р., 18 липня- Неспровоковане звіряче побиття окупаційною владою українців у Києві (кілька душ загинуло, десятки покалічено) під час похоронної процесії святійшого Патріарха Київського і Всієї Руси-України Володимира. Озброєні омонівці кидалися на еззбройних людей з криками "бєй хохлов", топтали і шматували державні прапори. До відповідальности ніхто не був притягнутий.
- 1929-1930 pp. - Арешти визначних діячів української науки, культури, освіти, церкви, Спілки Української Молоді. Харківський судовий процес над ними ("Процес СВУ"). На допиті одного із арештованих, Волод. Дурдуківського, слідчий Соломон Брук сказав: "Нам надо украинскую интеллигенцию поставить на колени, это наша задача. Кого не поставим - перестреляем". Одночасно в усій Руси-Україні було заарештовано і розстріляно (більшість) або відправлено на довгострокову каторгу в концтабори понад 120 тисяч українців, головним чином інтелігенції. До звільнення і реабілітації дожили одиниці.
- 1930-1937 pp. -Ліквідовані усі без винятку українські школи, середні спеціальні та вищі навчальні заклади та факультети, закриті газети та видавництва на Кубані, в Сибіру, на Далекому Сході та інших землях, заселених переважно українцями. "Постановление ЦК ВКП(б) и СНК Союза ССР о хлебозаготовках на Украине, Северном Кавказе и Западной области. 14 декабря 1932 г.: 7... .а) выселить в кратчайший срок в северные области СССР из станицы Полтавской (Сев.Кавказ), как наиболее контрреволюционной, всех жителей,
...и заселить эту станицу добросовестными колхозниками-красноармейцами, работающими в условиях малоземелья на неудобных землях в других краях, передав им все земли и озимые посевы, строения, инвентарь и скот выселяемых...д)
немедленно перевести на Северном Кавказе делопроизводство советских и кооперативных органов "украинизированных" районов, а также все издающиеся газеты и журналы с украинского языка на русский, как более понятный для кубанцев, а также подготовить и к осени перевести преподавание в школах на русский язык... срочно проверить и улучшить состав работников школ в "украинизированных" районах. "
- 1932-1933рр. Спланована і здійснена за підтримкою і з мовчазної згоди "світового співтовариства" акція ліквідації українського народу. Свідоме знищення московським більшовицьким режимом українських селян шляхом організації голодомору. Централізоване переселення росіян у вимерлі села України. В Україні, яка володіє 40 відсотками світового чорнозему, умертвлено голодом 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення.
- 1933 р. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників. З українського правопису вилучено літеру “ґ”.
- 1933 - 41 pp. Тотальне знищення та арешт 80% української інтелігенції московською окупаційною владою : інженерів, науковців, письменників, лікарів, вчителів тощо. У 1938 році друкувалося 259 українських письменників, після 1938 року - лише 36. З 223 зниклих письменників лише 7 померли своєю смертю. Решта розстріляні, запроторені до концтаборів або іншими репресивними заходами вилучені з літератури. Таких масових убивств, як в 30-х роках в Руси-Україні, історія ще не знала.
Кагановичі, постишеви, хатаєвичі, бруки мільйонами вбивали українців лише за те, що вони були українцями. Це був ґеноцид, організований і здійснюваний жидами-комуністами, які в 1917 p. захопили владу в Московській імперії. Русь-Україна була перетворена на суцільний концтабір. "...етнічний склад совєтського уряду перед Другою Світовою війною: з 500 членів вищої совєтської адміністрації 83 % були жидами, 5 % - московитами, 6 % - латвійцями та 6 % - інших національностей" (А.Дикий, с.260).
- 1934-1988 pp. - Заборона писати мистецькі та художні твори, які б позначалися українським національним змістом, досліджувати і вивчати справжню історію Руси-України, згадувати про голодомори. Історія і вся українська культура зобов'язані були звеличувати Московську імперію, загарбницьку політику і дикунську жорстокість москалів та комуністів; керуватися фальшивою імперською концепцією "єдінства трьох братніх славянскіх народов"; розглядати чужинців-москалів, які з'явилися на історичну арену на кілька тисяч років пізніше від українців і які завдали нам більше лиха, ніж усі інші народи, разом узяті, як "старшого брата". Істориків, письменників, діячів культури, яких не розстріляли і які випадково чи свідомо виходили за межі цих рамок, комуністи жорстоко переслідували, їх твори забороняли або знищували.
Так, наприклад, був спалений увесь наклад книги "Хортиця в героїці і легендах", а автор М.Киценко звільнений з посади, репресований літературознавець І.Дзюба (за роботу "Інтернаціоналізм чи русифікація"), переслідувались історики М.Брайчевський, Я.Дашкевич, поет В.Сосюра, композитор К.Данькевич, письменник та кінорежисер О.Довженко і багато, багато інших. Насаджувана чужинцями система освіти та виховання були спрямовані на те, щоб українцям прищеплювати відчуття меншовартости, відразу до борців за визволення Руси-України від окупанта, зневагу до українських національних героїв, зокрема І.Мазепи, С.Петлюри, Є.Коновальця, Ст.Бандери.
Визначні наші діячи науки, культури, церкви (М.Грушевський, С.Єфремов, В.Винниченко, І.Пулюй, Г.Хоткевич, І.Багряний, О.Ольжич, А.Шептицький та багато інших) замовчувались або подавалися в негативному значенні.
- 1937 р., листопад - На відзначення двадцятиріччя приходу комуністів до влади на Соловках було розстріляно багато діячів української культури, що по суті було відновленням культу дикунів кам'яної доби, які на знаменні події чи свята приносили у жертву богам живих людей. (У нормальних країнах на державні свята в'язнів відпускають на волю, або скорочують термін ув'язнення). "Як підтвержує Кестлер у своїй книзі, хозари, тобто жиди Східної Європи, практикували ритуальні вбивства. Цей "кровавый навет" завжди приводив юдеїв у дику несамовитість, і налякані ними гої дуже рідко наважуються торкатися цього питання". (В.Ушкуйник, стор.27).
- 1938 p. Постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР". - 1958 p. Постанова про вивчення української мови за бажанням батьків.
- 1939 р. -Фальсифікація перепису населення на Кубані, внаслідок чого кількість українців там "зменшилася" з 61,5 % у 1926 р. до 4%.
- 1939 р. Після "визволення" Західної України - закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
- 1939 р. - Окупація Західної України московитами внаслідок зговору фашистської Німеччини та комуністичної Московії про поділ Європи. Початок комуністичного терору на Західне-Українських землях: закрито всі українські часописи, заборонено всі українські партії та громадські організації, зокрема, "Просвіту" та наукове товариство ім.Т.Шевченка. Українці-західняки посіупово "звільнялись" від рідної мови, культури, звичаїв, церкви, відякихдо цього майже остаточно "визволили" їхніх східних братів-українців.
- 1946 р. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу "Про затвердження українського правопису, наближеного до російського".
- 1946 р. -Постанова ЦК ВКП(б) про "український буржуазний націоналізм", внаслідок якої кілька тисяч представників української інтелігенції заслано до концтаборів ("Ждановщина"). Гоніння на журнали "Україна", "Радянський Львів", "Дніпро", "Барвінок", "Перець". Головного редактора журналу "Україна" Ю.Яновського звільнено з роботи.
- 1947 р. Каганович зробив чистку діячів української культури. Знову депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців до Сибіру зірвався через нестачу вагонів.
- 1947 р. - Проведення "чистки" серед діячів української культури з обвинуваченням їх у націоналізмі прибулим з Москви Л.Кагановичем. Арешт неповнолітнього (15р.) сина командувача УПА генерала Шухевича - Юрія Шухевича. Видано таємну інструкцію на 157 сторінках про вилучення з книгозбірень та списання в макулатуру 3600 назв книжок, автори яких були названі українськми буржуазними націоналістами, ворогами народу. П'ятий параграф інструкції застерігав: "Особи, що загублять даний зведений список, підлягаютиь притягненню до судової відповідальности".
- 1949 р. - 16-й з'їзд КП(б)У у черговий раз засуджує український буржуазний націоналізм, погрожує українським діячам науки та культури, які ще залишилися на волі, вимагає від них таврувати "гнилу культуру буржуазного Заходу" й вихваляти "передову культуру" дикої Московщини.
- 1951 p. - Викриття "Правдою" - центральною ґазетою Московії, "національних ухилів" в українській літературі (вірш В.Сосюри "Любіть Україну", лібретто опери "Богдан Хмельницький" та ін.).
- 1951р. - Студенти Харківського університету відмовилися складати іспити російською мовою. Тоді 800 з них було репресовано, а 33-х студентів на закритому засіданні суду було засуджено до смертної кари! РОЗСТРІЛЯНО.
- 1958р. 24 грудня – Верховна Рада СРСР прийняла закон , згідно з яким питання про те, вивчати чи не вивчати рідну мову в національних школах було віддано на вирішення батьків та самих учнів. Останніх було настійливо спонукано розв‘язувати це питання з точки зору так званої практичної доцільності, мовляв, для чого “перевантажувати”
- 1958 р. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17. IV. 1959 року Верховна Рада УРСР прийняла відповідну постанову.
- 1960 р. - Колоніальна адміністрація під назвою "ЦК компартії України" вимагає від комуністів виховувати українців "в дусі любові й глибокої поваги до великого російського народу", тобто нашого окупанта, і в ненависти до свого, українського, "вести непримириму боротьбу проти націоналізму,... особливо українського буржуазного націоналізму".
- 1961 р. -22-й з'їзд ЦК КПСС проголосив політику "злиття націй", що по суті означало тотальне московщення усіх колоніяльних народів імперії. "Слід з усією більшовицькою непримиренністю викорінювати навіть найменші прояви націоналістичних пережитків", тобто звичаї, мову, культуру поневоленх москалями народів.
- 1962 р. Репресії проти захисників української мови.
- 1962 p. - ЦК компартії України зобов'язує комуністів та місцеву адміністрацію "рішуче виступати проти консервативних традицій і звичаїв, проти будь-яких пережитків буржуазного націоналізму", найшкідливішими з яких, на думку колонізаторів, було знання рідної мови, потяг до вивчення своєї історії та культури.
- 1964 р. - Агент КДБ пересипає фосфором й спалює Українську національну книгозбірню у Києві. На прилеглій до книгозбірні території заздалегідь була відключена вода, а пожежники приїхали лише через 4 години після підпалу. Вогнем було знищено понад 600 тисяч томів цінних архівних українських документів.
- 1969, 1979 pp. Серія загадкових пожеж у відділах україністики в бібліотеках Академії Наук, музею "Софія Київська", Видубецього монастиря у Києві, медичного інституту в Тернополі, Успенської церкви та музею українського мистецтва у Львові. Аналогічні "загадкові" пожежі в цей час сталися в національних бібліотеках інших республік СРСР (Тарту, Самарканд, Ашхабад), окрім Росії.
- 1965 р. -Хвиля політичних процесів проти "українських іншодумців (Б. та М.Горині, П.Заливаха, Св.Караванський, Валентин Мороз, М.Осадчий, А. Шевчук та інш.). У Харкові за протести проти закриття українських шкіл заарештований А.Здоровий.
- 1970 р. - Суд над авторами "Листа творчої молоді Дніпропетровська" з протестом проти московщення української культури.
- 1970 р. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві. Ситуація нерідко доходила до абсурду: по-москвинськи мусили виконуватися та захищатися навіть дисертації з питань української мови та літератури.
- 1972 р. - "За недостатню боротьбу з націоналістичними проявами" окупанти усунули від партійного керівництва Першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста(критика партійними цензорами книги “Україна наша радянська”, в якій прославляється запорозьке козацтво), звільнили з Вищої партійної школи при ЦК КПУ 34 викладача включно з Ті директором, заборонили книги майже сотні авторів, усунули чверть секретарів з ідеологічних питань на всіх партійних рівнях, піддали чистці ряд наукових установ, а також Київський та Львівський університети. У Харкові вони знесли хату, де жив видатний український філософ і просвітитель Г.Сковорода та приступили до знищення цвинтаря, де було поховано багато визначних діячів української науки та культури. Тепер там вигулюють собак...
- 1972-1974 pp. - Політичні репресивні процеси проти українських дисидентів, зокрема, проти Чортківської групи В.Мармуса та Ст.Сапеляка (7 осіб засуджено), 9 осіб Харківської групи (засуджено А.Здорового - 7 років, І.Кравціва - 5 років).
Загальна кількість заарештованих за два роки оцінюється кількома тисячами. Заарештовані, яких не засудили, були звільнені з роботи або понижені у посадах. У ці роки були засуджені: Є.Сверстюк, І.Світличний, І.Дзюба, В.Стус, Ігорь та Ірина Калинці, Н.Світлична, В.Чорновіл, Ю.Шухевич та інші. 1975 p. - Колоніальна влада поновила цензурування "Кобзаря" Т.Шевченка.
- 1975 р. Нова цензура "Кобзаря" Тараса Шевченка.
- 1978 p., січень- На Чернечій (Тарасовій) горі у Каневі спалив себе Олекса Гірник з Калуша на знак протесту проти московщення України.
- 1978 р. Колегія Міносвіти УРСР. Директива "Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах".
- 1979 р. Ташкентська конференція "Російська мова - мова дружби і співпраці народів СРСР", яка накреслила нові заходи щодо російщення неросійських народів СРСР. Зокрема “рекомендувалося” ширше впроваджувати москвинську мову у дошкільні заклади(як результат – українські дитячі садки практично зникли), переводити на російську мову позакласну й позашкільну роботу, “сприяти” тому щоб студенти писали по-москвинськи свої реферати, доповіді, курсові та дипломні праці, а також звіти про виробничу й педагогічну практику.
Так саме “рекомендувалося”, щоб у тих вузах, денаціональна мова ще якось функціонувала(наприклад, на Західній Україні), по-москвинськи, починаючи з 2-3 курсів, читалися суспільні, загальноосвітні та спеціальні дисципліни. Показово, що для контролю виконання цієї останньої “рекомендації” міністерство вищої та середньої спеціальної освіти УССР запровадило навіть спеціальну форму звітності, що зобов‘язувала ректорів регулярно подавати у міністерство “перелік спеціальних дисциплін, які викладаються російською мовою” на кожному з факультетів керованого ними навчального закладу.
- 1979 р. - Під Львовом окупанти вбивають популярного композитора-співака Володимира Івасюка, пісні якого мають виразно український національний колорит
- 1983 р. Постанова ЦК КПРС про русифікацію України, за якою вчителі російської мови та літератури в Україні отримали 16% надбавки до платні порівняно з викладачами української мови.
- 1983-1986р.р. – Продовження арештів українських дисидентів.
- 1984 р. - Постанова ЦК КПСС та Ради Міністрів, де, зокрема, зазначалося: "У національних школах союзних республік виділяється додатково 2-3 години на тиждень у 2-11 класах на вивчення московської мови", що означало подальше витіснення мови корінного населення.
- 1984-1985 pp. - В концтаборах були замордовані Олекса Тихий, Юрій Литвин, Василь Стус, Валерій Марченко.
- 1989 р. Постанова ЦК КПРС "Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі - російську". Те ж саме у проекті Конституції М. Горбачева.
- 1990 р. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Союзу.
- 1993-1995 pp. - Посилення антиукраїнського терору в освіті, культурі, засобах інформації. Вбито кілька десятків активістів національних українських партій та організацій у різних містах Руси-України, зокрема голову секретаріату Руху Михайла Бойчишина, спалено хату-музей Тараса Шевченка. Жоден злочинець не був засуджений і навіть заарештований. Коли у Харкові патріот В.Козленко облив фарбою пам'ятник кату Свердлову-Шварцбауму, то був заарештований на годину і просидів у в'язниці кілька тижнів.
За написане крейдою на паркані гасло міліція у лісі під Харковом 24 червня 1994 p. імітує розстріл члена УРП В.Старченка. За те ж саме вона погрожує кинути до в'язниці на багато місяців активіста "Просвіти" А.Пилипенка. За написані фарбою метровими літерами у центрі міста гасла на підтримку протиукраїнських сил міліція нікому не погрожувала і до відповідальности не притягувала.
- 1994 р. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній, вільній, суверенній, самостійній Україні.
- 1995 р. Алмати. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД.
- 1994 p. - Заява Президента України Л.Кучми про його намір внести поправки до чинного законодавства щодо надання мові окупанта статусу державної.
Як наслідок - призупинення відновлення українських шкіл, перевід частини українських класів та шкіл на іноземну мову навчання. - 1995 p., початок року - Міністерство національностей України розробило напівсекретний
"Проект державної програми... розвитку російської культури в Україні до 2000 року", в якій одна з національних меншин отримувала більші права, ніж українці, цим ще раз довівши, що ми знаходимось в умовах окупації.А щоб у цьому ніхто не мав сумнівів, нам нагадують наступні події.
- 1995 p., травень - У Харкові керована Є.Кушнарьовим влада відкрила пам'ятник україножеру Г.Жукову, саме тому, який підписав наказ про виселення з України всіх українців.
- 1995р., 18 липня- Неспровоковане звіряче побиття окупаційною владою українців у Києві (кілька душ загинуло, десятки покалічено) під час похоронної процесії святійшого Патріарха Київського і Всієї Руси-України Володимира. Озброєні омонівці кидалися на еззбройних людей з криками "бєй хохлов", топтали і шматували державні прапори. До відповідальности ніхто не був притягнутий.
