Re: Чи потрібна в Україні російська мова як друга державна?
Согласно
You must be registered for see links
You must be registered for see links
не отвечает
You must be registered for see links
:
За змістом Європейської хартії регіональних мов або мов меншин “регіональна мова або мова меншин” означає мови, які традиційно використовуються у межах певної території держави, під якою треба розуміти географічну місцевість, де така мова є засобом спілкування певної кількості осіб, яке виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, спрямованих на їх збереження та розвиток. Йдеться про те, що сфера поширення регіональних мов або мов меншин пов’язується не з відповідними адміністративно-територіальними одиницями, які складають систему територіального устрою держави, а з географічною місцевістю, що може не збігатися із системою територіального устрою держави. Тому пропозиція про надання органам місцевого самоврядування, система яких будується виключно до системи адміністративно-територіального устрою держави, права вирішувати питання про визнання регіональних мов та мов меншин такими, що є поширеними в межах адміністративно-територіальних одиниць, вбачається недостатньо обґрунтованою. Адже повноваження органів місцевого самоврядування поширюються не на “території”, а на відповідні “адміністративно-територіальні одиниці”. При цьому слід враховувати, що території поширення регіональних мов та мов меншин формуються у природний спосіб, а не шляхом прийняття рішень органами місцевого самоврядування.
Крім того, варто звернути увагу і на те, що Європейська хартія регіональних мов або мов меншин серед заходів, спрямованих на охорону і розвиток регіональних мов або мов національних меншин, не передбачає зобов’язань стосовно необхідності прийняття спеціальних рішень органами державної влади чи органами місцевого самоврядування про “визнання регіональної мови чи мови меншин такою, що є поширеною на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці”. За змістом частини ІІІ цієї Хартії держави зобов’язуються в межах територій (які склалися історично) передбачати заходи, спрямовані на заохочення використання регіональних мов або мов меншин у суспільному житті відповідно до зобов’язань, взятих за пунктом 2 статті 2 цієї Хартії.
У частині другій статті 7 законопроекту пропонується визначити перелік регіональних мов або мов меншин, до яких застосовуються положення Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Однак перелік таких мов вже визначений у п. 2 Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”. При цьому треба звернути на невідповідність переліку мов, визначених цим Законом (13 мов) переліку мов, що міститься у законопроекті (18 мов).
Недосконалим, на думку управління, виглядає запропонований у законопроекті механізм визнання мов регіональними або мовами меншин та застосування до них відповідних заходів (частини третя – сьома статті 7 законопроекту). Передбачені законопроектом 10-відсотків і більше кількості чисельності її населення, а в окремих випадках менше 10 відсотків населення відповідної території, на якій поширена ця мова, для прийняття відповідними місцевими радами рішення про визнання мови регіональною і використання її на відповідній території, на думку управління, вбачається довільною. До того ж міжнародно-правові акти такого критерію визнання мов регіональною не містять. Зокрема, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин не пов‘язує визнання мови регіональною з певним відсотком представників національних меншин у загальному складі населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Нею передбачається здійснення охоронних і заохочувальних заходів, спрямованих на забезпечення використання регіональних мов, і в жодному разі не передбачає прийняття органами місцевого самоврядування спеціальних рішень про визначення територій використання регіональних мов. Вона орієнтує органи публічної влади не на визнання тієї чи іншої мови регіональною, а на охорону “історичних регіональних мов або мов меншин Європи, деякі з яких знаходяться під загрозою відмирання ”, створення умов для їх захисту і використання з метою збереження та розвитку культурного багатства і традицій Європи. Так, відповідно до підпунктів "a (iii)", "b (iv)", "c (iv)", "d (iv)", "e (iii)", "f (iii)", "g", "h", "i" пункту 1 та пункту 2 статті 8 Хартії Україна у сфері освіти зобов'язалася, в межах території, на якій такі мови використовуються, відповідно до стану кожної з таких мов і без шкоди для викладання офіційної мови (мов) держави застосовувати один із заходів, передбачених у зазначених вище підпунктах (зокрема, передбачити можливість надання суттєвої частини дошкільної, початкової, середньої, професійно-технічної освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин чи їх викладання як складову навчальної програми), принаймні до тих дітей чи учнів, які самі, або у відповідних випадках сім'ї яких, цього бажають і кількість яких вважається для цього достатньою.
На думку управління, запропонована законопроектом 10-відсоткова чисельність носіїв регіональної мови для визнання на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць її мови регіональною може призвести до непорозумінь та напруги на мовному ґрунті. Адже межі проживання національних меншин та поширення їх мов не завжди збігаються із межами адміністративно-територіальних одиниць. Необхідно враховувати й те, що у процесі практичного застосування запропонованих положень можливе виникнення ситуації, коли місцеві ради вищого рівня прийматимуть рішення стосовно вживання регіональних мов без наявності відповідних рішень місцевих рад нижчого рівня, що теж може призвести до хаосу у сфері нормативно-правового забезпечення функціонування мов у межах тих чи інших адміністративно-територіальних одиниць.
