Відповідь: "Мови" та "языки".
Не втримаюся, щоби не вставити і свої "5-ть копійок".
1) Не є коректним згадувати європейський досвід у мовному питанні. Європейська хартія мов, на яку так часто посилаються захисники "приниженої російської" ґрунтується на засадах охорони міноритарних мов (мов, які мають малу кількість носіїв і яким через це загрожує зникнення). В Україні з таких мов можна назвати караїмську чи гагаузьку. На російську мову це правило не розповсюджується, бо існує держава Росія з більш ніж 100 мільйонним населенням, і зникнення російській мові зникнення аж ніяк не загрожує.
2) Також не є коректним порівняння України з Швейцарією з її 4-ма (а не трьома) мовами. Швейцарія утворювалася як конфедерація, з рівноправних земель. Україна відпочатку була більш унітарною. Окрім того, в Швейцарії жодна з її земель і нинішніх мов не зазнавала утисків, на від того, що зазнало українство за часів імперського минулого. Та двомовність, що політиками на кшталт Калєснічєнкова і Підрахуя презентується нам як дар Божий,
You must be registered for see links
. А тепер ми чуємо, що "коли так склалося", то слід закріпити цю двомовність і в Конституції (друга державна), або хоча б ось таким законом Калєснічєнкова-Підрахуя, про статус мов регіональних. Прийняття цього закону (окрім передвиборчого піару та відволікання від економічних проблем, в які завела політика "покращення вже сьогодні") є ще констатацією того, що політика нищення всього українського була правильною, тому слід її результати закріпити законодавчо. Особисто я проти. "Так сталося"... Сталося, що політика перемішування національностей (для формування нового типу людини "чєловєк совєтскій") і денаціоналізації (зокрема знищення всього українського) призвела до того, що живуть з'явилися на наших землях зайди і манкурти, якім не потрібна культура цієї землі, її історія, її традиції, її мова.
You must be registered for see links
Саме для них і працюють Калєснічєнков і Підрахуй (які також є виходцями з їх числа - зайд і манкуртів). Так сталося... Коли в господаря згоріла хата, то він (коли то нормальний господар) не переселиться в погріб і стане там жити, бо "так склалося", а буде її ремонтувати.
Тепер ми чуємо, що у нас "так склалося", коли маємо домінуючу російську в окремих регіонах. Люди добрі, новини всі дивимося. Коли показують репортажі з сіл цих "російськомовних" регіонів, то бачимо, що і в Луганській області, і в Дніпропетровській і на Одещині село (колиска нації) говорить українською, нехай не літературною, але вже точно не російською. Про міста - окрема розмова.
3) Тепер можна почути слова про те, що українська мова боїться конкуренції з боку російської. Так, боїться. Коли одного спортсмена прикувати до батареї в підвалі та посадити на хліб і воду, а іншого тренувати на повному необхідному раціоні, то чи коректно потім говорити про першого, що він "боїться конкуренції"? Така ж історія і з мовами. І повною безглуздістю є те, що українська мова є меншовартою, що вона не годиться ні для чого (в тому числі і для науки) окрім як для анекдотів і фольклору (як колись заявив один донецький регіонал - особа циганської зовнішності і невідомої національності, так би мовити "русскій чєловєк в пєрвом поколєніі"). Про науку якраз і хочу сказати.
Тривалий історичний період (IX-XVIII ст.) писемність і європейська культура ішли в Московію з України і через Україну. Перший російський академік М. Ломоносов здобував освіту в Києво-Могилянській академії, більшість російських філософів визнавали себе учнями чи послідовниками Г. Сковороди. Українські університети - Острозька та Києво-Могилянська академії - з'явились у XVI-XVII ст., а російська Академія наук та університет у Санкт-Петербурзі були засновані лише в 1725 році.
Павло Алепський, коли він був у складі патріаршої делегації до Московії відзначав відмінність жителів "країни козаків" від московитів в тому, що вони в більшості своїй є письменними: "Від міста Рашкова і по всій землі козаків ми помітили прекрасну рису, що розпалила наш подив: всі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість їх жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб і церковні співи".
Петро I у 1698 р. так говорив у Синоді: "Священники у нас грамоте мало умеют… вже нам бы их в обучение послать в Киев, в школы". Відомо також, що з 21 ректора Московської слов'яно-греко-латинської академії 18 були киянами, а з 20 засновників Російської академії наук 12 були вченими з України, 1 росіянин (М. Ломоносов), а всі інші - іноземці, серед них і знаменитий Л. Ейлер. Як бачимо, "стартовий капітал" у нас був. Але ж вляпалися ми в цю імперію... А тепер "фахівці" стверджують, що українська мова не має лексичного запасу, головним чином для технічних дисциплін, тому є непридатною. Так російська мова колись також не мала своєї термінології, головним чином запозичувала (тепер ці терміни вважаються "своїми"). А зараз її непридатною ніхто не назве, хоча там "стартовий капітал" був значно менший. А взагалі то це справа принципу. Євреї відновили для себе "мертвий" іврит і зробили його своєю повноцінною мовою (з науковою термінологією також), у нас же окремими особам дуже хочеться, щоби зникла ще жива українська.
4) Про українську мову за часів "совка". Говорять за шалену українізацію 20-х років ХХ століття? Так певне відродження було. А чому б не сказати, що це була "вимушений крок" більшовиків (такий же, як і НЕП), на який вони пішли "скрегочучи зубами", аби не відштовхнути від себе більшовиків українських. Коли ж позиції їх зміцніли, то і українізації настав край. Почалися численні процеси, запрацювала репресивна машина. Хтось з українських більшовиків, коли побачив, у що вилились їх минулі прагнення стрілявся (як Скрипник, Хвильовий), хтось, зціпивши зуби, співав славу вождям (як то Тичина, Сосюра). Більшість же старих українських більшовиків чекали репресії... Після недовгого періоду українського відродження почався
You must be registered for see links
.
Більшість шкіл була українських? Можливо, але слід зауважити, що українськими були сільські школи. В містах же школи були переважно російськими. Коли не помиляюся, в Сумах українських було дві. Із них одна (знову таки, коли не помиляюся) аж на краю міста - селище Аварійне (було колись і таке), що неподалік від станції Баси, туди ще їздив лише один автобус № 13 (був колись і такий у Сумах). Ще в кількох школах були окремі українські класи. І все... І це при тому, що статистика свідчила про більш ніж 80% українців у Сумах. Тож батьки віддають дитину в російський дитсадок, потім в таку ж школу, потім ПТУ, технікуми та ВУЗи, що в містах були також переважно російськими. А тому, хто вчився в свій час українською - потрібно було переучуватися, наново вчити термінологію або інтуїтивно здогадуватися, про що це говорить вчитель. Коли ж дитина інколи при розмові допускала українізм, то одразу ж регіт, одразу ж кепкування і ярлик "кугута" та "бика". Без сумнівів були і українські книжечки, і програми на ТВ, і фільми українською. Але то було в більшості показово, так само, як іноземні делегації зустрічали дівчати в національних костюмах (в яких на вулицях ніхто не ходив), або традиційний гопак в палаці "Україна". Ті, хто намагався добитися більшого - були кинуті під жорнова системи...
5 Часто від осіб з т.зв. "совково-російськими мізками" (в тому числі і в цій темі) чути докори і кепкування з приводу того, що "ваша" незалежність нічого не створила, нічого здійснила, ні на що не здатна, і живе тим, що залишилося в спадок від СССР. Хочу сказати, що не "наша", а саме "ваша" незалежність, хоча це і дивно звучить. Після краху соціалістичної системи відбулися колосальні зміни в політичній ситуації Європи. Колишні країни соцтабору отримували нових лідерів, які колись перебували в опозиції до існуючого ладу. Поляки обрали Лєха Валєнсу, чехи - Вацлава Гавела, українці.... колишнього ідеолога КПСС Леоніда Кравчука. Потім трішечки потопталися і зробили новий вибір - "червоного директора" Кучму. Ющенко в порівнянні з ними був самим "національним", самими "новітнім", але... Не впорався з керуванням, передвиборчі тези залишилися майже виключно тезами. Янукович - без коментарів. Так скажіть, ненависники незалежності, російсько-совкові поціновувачі минулого, хто з цих людей в свій час був опозицією? У кого ідея українськї незалежності була в серці? Кого з них можна назвати "українським Гавелом"? Користуємось спадком минулого, грабуємо його? Скажіть, це сімейство Горинів приватизувало провідні промислові підприємства? Це Чорновіл "поскидував" заводи своїм родичам? Це Сверстюк порізав на метал все, що не зміг вкрасти? Це Лук'яненко (Левко) прихопив у власну кишеню державну резиденцію? Ні, це зробили колишні комуністично-комсомольські діячі, "еліта" совка, адвокатами якого ви виступаєте. Люди, які в свій час вскочили "в корито", і які ні про яку незалежність чути не хотіли. У них залишилися гроші, можливості і зв'язки, тому вони стали новими господарями становища, вони - люди з такими ж російсько-совковими мізками, як і у вас. Ви їх обрали і продовжуєте обирати саме тому, що ідея незалежності для вас, як і для них є абсолютно чужою. Згадайте про це, коли в черговий раз будете кепкувати з "незалежності"...
А затем, что нужно не разъединять единый народ, а объединять. И хороший шаг к объединению, это общий язык. Но и свой нужно не забывать.
Важко не погодитися, що українська мова і повинна об'єднати українців, як це є в усьому світі, де саме мова і є тим компонентом, що єднає народи в націю. Але знаючи "товаріща сталініста" припускаю, що йшлося зовсім про інше - російська мова повинна об'єднати українців. Нічого більш безглуздого не чув.
