Відповідь: Ответ: Відповідь: Ответ: Відповідь: Ответ: проблемы Украины
Перейдем теперь к теме творчества Леси Украинки. И будем точнее. Не будем бросать пустых заявлений, обратимся к заявленному оригиналу - сборнику "На крилах пісень" 1890 года:
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Всем ясно, что "більше" или "мєньше" выступать за Украину отдельно от понятия свобода, т.е. "без кайданів", невозможно.
Я ні в якому разі не заперечую, що Леся намагалась "зняти з України кайдани". Просто інколи нам змінювали забарвлення цих "кайдан". Пам"ятаю, що в школі нам розказували про революціонера Шевченка, про те, як вся його творчість була спрямована на боротьбу з царатом, панами, цервою і всякого такого - класичний приклад виривання з контексту. Слова "за що скородили списами московські ребра" ("Чигирине, Чигирине...") інколи переправляли на "татарські ребра", або в примітках писали, що "Тарас Григорович мав на увазі участь українських селян в повстанні Болотникова" ... Одним словом, не Кобзар, а предтеча Жовтневої революції. Те, що Шевченко виступав проти національного гніту переправляли на боротьбу за світле майбутнє в спільній "сім"ї вольній новій". Слава Богу, що хоч не викидували з "Кобзарів" вірші "Великий льох", "До Основ"яненка", "Невольник", "Суботів" та інші, з яких можна самостійно зробити про дещо інший наголос в творчості Великого Кобзаря.
Така сама історія і з Лесею. Дещо перекрутити, дещо замовчати - і в результаті зовсім інший сенс її творчості. Просто я б так категорично не став би стверджувати, що вона не була націоналісткою. Не можна лише говорити про чорне та біле, є безліч відтінків.