Конкурс: Вірші українською

[Merime]

Дезінтеґрація

Дезінтеґраційні процеси мислення

Трохи менше термінології й більше яскравих і оригінальних образів!

 

[[s]AINT-Tsypa]

не в цьому випадку. це індустріальна лірика, і аполонійські образи сюди просто не катять.
чесно кажучи, я так бачив цю "дезінтеґрацію" й не хочу її змінювати.

дякую за коментар узагалі, Ви праві

 

[МВольная]

Полем вольним

Полем вольним йде хлопчина,
схиляє колосся
Не ламає, а торкає. Ніжно,
мов волосся дівчини коханої
золоте і пишне
Землі плоди, плоди сонця –
волосся розкішне
підбирає колосину
(впала ненароком)
підбира й несе з собою…
Впевненим кроком
усе далі, усе швидше
йде шляхом широким
Зупинився. Схилив чоло
у сумі глибокім.
Тут могила його брата
тут похоронили.
Вольного такого ж,
за волю і вбили…

Завив вітер сумно-сумно
і душа завила
Вольная, козацькая
й опустила крила…

"Привіт, брате. Хоч ти прийшов,
бо забули мабуть…
Й за колосся, дякую!
у пригоді стануть
моїм думам, моїм мріям
про рідную Землю…
Може й Вона зросте,
бо живу я …Нею.
Довго ми її всівали,
кров'ю поливали.
Довго. Довго сльози лили,
і сумом вкривали…
Брате милий, вітре вольний,
що ж мені робити?
Як побачу, що то роблять,
то мені й не жити…
Нащо ж кров тоді ми лили
та й на славу Ненці,
Як вони її он топчуть
Топчуть. Болем в серці
їх слова, думки їх грішні
Нащо ж ми вмирали?!
Чи дарма, бо ж не цінують…
самі і продали…"

Засмутився вольний вітер,
нахилив дерева
Затремтіла кожна гілка
За хмарами й неба
Не видно. Хмуро стало
Хмуро на Вкраїні
Але вмить він схаменувся:

"Посміхнися нині!
Посміхнись, козаче брате.
Та й поглянь на Неї,
на красуню матір-рідну
Он з крові твоєї
виріс рід новий, могутній –
його не зламати!
Он, ти бачиш, що то роблять? –
кидають за ґрати.
Але знай, що не здолають!
Не бійся, козаче
Вони тебе пам’ятають,
й діти твої, наче
Он, дивись – серця палають –
то твоя кров, брате
Не дарма вона пролита
й не стримають ґрати"

Порозвіяв вітер хмари,
щоб було видніше
Душі козацькій, що ж то роблять
в Україні. Усе більше
дивувалась душа. Довго
літала, носилась,
аж допоки не стемніло,
і крила втомились…

Повернулась до могили,
сіла й замовчала
Давно козаче тебе вбили,
спокою ж не знала…

Затих вітер. Тихо стало.
Сів поряд з душою
Зазирнув в козачі очі
й мовою німою
розказали йому все:
що було, що буде
Побачив козак, що є гідні
України люде…
Заспокоїлась душа
Та й зірвалась вільна
до небес, розказати браттям –
Жива Україна

А хлопчина усе ходить,
згинає тополі –
вітер вольний із сестрою
у вольному полі…

 

[МВольная]

Мовчиш?
Мовчи...
Твої слова не варті
бути почутими
(твої думки...)

Сидиш?
Сиди...
В темній кімнаті
мов за ґратами
(боїшся вийти ти)

Чуєш?
Слухаєш...
Не дай чужим думкам
пустим вести

Тремтиш?
Боїшся...
Зламай ті стіни
Навіщо тліти в темряві?
Живи.

 

[Merime]

Хотілось би висловити своє міркування, щодо останніх творів. точніше, щодо їх мови і стилю. Як на мене, вони надто архаїчні і не відбивають сьогоднішнього духу. Тобто іде орієнтація на народницьку поезію кінця ХІХ століття, а не на сучасну європейську чи українську. Тому і з'являються фрази скептиків про відсталість, законсервованість, маргінальність української поезії. Здається, варто відкрити цій музі очі на наш сьогоднішній день з сьогоднішніми проблемами, відчуттями, словами, виразами, символікою, новітньою міфопоетикою.
І головне - більше писати. І читати. Читати - інших (Андруховича, Жадана, Скибу, Забужко і т.п.). А самому писати і ще раз писати. Не в стіл, не для похвали подруг чи мами, а для високого польоту і вищого пілотажу.

 

[изнанка любви]

Re: Конкурс: Вірші українською: Крапка


Чорна крапка у кінці
У кінці абзацу
Пурпур, білизна, сапфір..
Все з собою не забрати
Кришталеві сльози стинуть
До губ..., а далі – ні...
У роті в’язкість слини
Ковтаю, наче яд змії...
Біла птаха - янгол снів...
Він мене оберігає
Він на плечі мені сів...
Вже давно і просто тане...
Я листа тобі пишу
На конверті марка...
Знак питання..., дата мрій...
А в кінці червона крапка...
04.04.07
10:53

 

[изнанка любви]

Хай краще б вмерла я в ту ніч
Аніж ось так в печалі...
Чую шепотіння стін...
І серце по частинам викидаю...
Хай краще б зовсім не жила
Ніж марно покохала
І гірше того вже нема...
І гірше я не відчувала
Хай краще б ти мене убив
Ніж приглушив наполовину
Залишив смерть мою чужим...
Силам чужим – на їх провину
Хай краще б далі не ідти
І краще бути камяними
Прокинусь вранці на зорі...
І може дух мене покине...
Душа і тіло – близнюки...
Ось так, я знаю, буде вічно...
Ми розійшлися хто-куди...
І тільки я на шлях зустрічний
Тендітне тіло утікало...
Босою бігла по воді...
На асфальт жорсткий упала
Сили не було ідти...
Дощ розмішає мою кров
Та не в цьому річ...
Серця шмат тоді схолов...
Краще б вмерла я в ту ніч...
26.03.2007 15:49

 

[Merime]

Відповідь: Re: Конкурс: Вірші українською: Крапка

Чорна крапка у кінці...

Цікаво побудований вірш. Мені сподобалась образність, хоча й не всі образи та засоби свіжі та оригінальні (як наприклад, цікавий і свіжий образ білозубої ночі із підпису). Є кілька мовних помилок - стинуть - стигнуть, яд - отрута. Але це не головне - головне, що вірш відбувся. І він непоганий (чого не скажу про другий - явно слабіший, позбавлений поетичної образності та новизни).
А загалом - непогано. Так тримати! Пиши ще

 

[изнанка любви]

Білозуба тиша ночі
Вкусить і відпустить нас
Тільки бачити не хочу
Тільки їм прощання газ
Видихаю з себе сон
Каву п’ю чорнішу дьогтю
Цвяхи в серці заборон
І сорочка ніжно-мокра
Нерухомість в тишині
Лиш цупке мовчання
Я й годинник в самоті
Я й годинник зрання
Як біжать від нас роки
Так і ти втікаєш
По секундам ночі-дні
Я для себе вибираю
Засумую, бо так хочу
Засміюся – я росту
Засоромлю темні ночі
Придавлю і відпущу..
Проковтнула птицю снів
Закриваю очі
З’їла нас і назовсім
Білозуба тиша ночі..
26.05.2007
22:42

цікаво послухати критику цього вірша?!

 

[изнанка любви]

Кіно про нас – моя це мрія
Пишу сценарій, постанова…
Роман про нас в чотири дії..
Життя про нас, його умова…
Я напишу усе з початку
Монтаж залишу вже комусь
В кінці надій моїх печатка
В конверт чекання я зіжмусь
Без адреси почуття
Не претендує фільм на приз
Кіно про нас і про буття
Красива мрія, тільки, лиш…
26.05.2007
22:27