You must be registered for see images
Дівчата, маю розказати вам яка наволоч, бо зійду з розуму від напруги.
Знайома моїх знайомих попросила мене дати пожити в квартирі сім’ї з
Донецької області. Я їх зустріла на машині, нагодувала, дала ключі від квартири і поїхала ( я живу в іншому місці).
Через кілька днів захожу , їх не було, вони вийшли за пивом ( як потім виявилось), на столі був ноутбук відкритий і там лист. Я прочитала- люди ж незнайомі, малолішо.
Мене до сих пір тіпає, як згадаю. Господи, шо то за люди???? Як можна бути таким в час , коли війна іде???
Там було про те,
що я лохушка і взагалі бандери-лохи, їх можна розводити , бо вони наївні, що вони тут живуть в центрі як сир в маслі, все їм бескоштовно .
Автор прикалувався з нашої вимови, розказував, шо классно би було покликати сюди путлєра і вигнати нас зі Львова. Бо у Львові реально круто- Европа. І щоб “пацани” не боялись сюди їхати – лохи все влаштують.
І було б класно
мою квартиру собі забрати.
І ще купа-купа всього, що я не буду переповідати, бо зараз ще приб’ю когось через нерви.
Потім вони прийшли і в нас була розмова типу –
“Слиш ти овца, я те щас” Коротше, викликала я свого знайомого і відвезли ми цих
сраних біженців на вокзал. Я купила квиток їм на поїзд до Вінниці і посадила у вагон.
Господи, я не хочу щоб таке бидло жило в моєму місті. Хай краще думають,
шо ми бандери людей їмо.
Я не хочу більше допомагати ніяким біженцям з Донбасу, ні нормальним , ні ненормальним. НІЯКИМ.
Вони привозили тітушок на майдан, вони покликали війну в Україну,
Через них мої друзі мають воювати на Сході. Хай їдуть хоч на Марс, хоч в Москву.
Хай несуть відповідальність за свої вчинки- може хоч тоді розуму навчаться.”
Наталія Білик
You must be registered for see links