ПРОТИСТОЯННЯ... [блог новин в УКРАIНI та свiтi]

Loner

Well-Known Member
Дмитрий Бачевский
16 березень ·

Донбасс и концепция «мягкой силы»

Заставить жителей Донбасса захотеть вернуться в Украину санкциями, блокадами и давлением не получится. Землю будут есть, но не захотят. Нищенствующие Абхазия, Южная Осетия и Приднестровье – тому наглядный пример.

Учитывая, что освободить территории силой и просто запугать и подавить «сепаратистов» в обозримом будущем мы не сможем, единственная возможность склонить жителей Донбасса на свою сторону – это «мягкая сила», демонстрация своих преимуществ и вовлечение наших заблудших соотечественников в культурную, экономическую, политическую и ментальную орбиту украинского государства.

Это означает, что мы должны привязать их к себе всеми возможными методами и не допустить их окончательный отрыв от нас и дрейф в сторону России.

Если мы действительно хотим вернуть эти территории и этих людей, нам придется сразу осознать крайне неприятную вещь: влиять на жителей Донбасса невозможно без контакта с ними. Никакое радио и телевидение, особенно при творящемся в наших СМИ кошмаре, нам не помогут без реальных контактов и реальных взаимоотношений.
Поэтому, минуя любые официальные переговоры с сепаратистами, нам нужно сделать все, чтобы наши сограждане на оккупированных территориях ежедневно, ежечасно и ежесекундно чувствовали свою связь с Украиной.

Украинские продукты, украинские деньги, украинские заводы и шахты, мелкий бизнес, завязанный на Украину и зависящий от нее – все это позволит удерживать жителей Донбасса в нашем культурном и экономическом пространстве.

Жители Донбасса должны иметь возможность сравнивать и постоянно делать выбор: украинскую колбасу купить или российскую, в украинской компании работать или в местной, украинский паспорт иметь или «республиканский», в киевский университет поступать или в донецкий или луганский.
И этот выбор они всегда должны делать в нашу пользу. Быть «завязанным» на Украину должно быть выгодно, а потому и престижно.
Для этого нам придется отказаться от всех сумасшедших идей вроде блокады и попытаться восстановить украинский контроль над предприятиями, «отжатыми» сепаратистами благодаря нашим «патриотам».

Кроме того – нам стоит разработать механизм легальной регистрации фирм из Донецка или Луганска на контролируемых территориях. Чтобы любой незапятнанный участием в войне бизнесмен из Донецка мог открыть фирму, зарегистрировать ее в Киеве, набрать у себя в городе штат и осуществлять торговые операции.

Торговать можно всем, кроме товаров двойного назначения и медикаментов, которые могут пойти на лечение раненых боевиков. Естественно, все это должно сопровождаться максимально жестким контролем за недопущением контрабанды и уклонения от уплаты налогов.

Идеология заканчивается там, где начинается бизнес и деньги. Самый ватный «сепар», работающий на фирме, завязанной на торговлю с Украиной, будет заинтересован в сотрудничестве с нами, потому что от этого будет зависеть благосостояние его семьи. В условиях безработицы на Донбассе работа в «украинской» фирме для него будет за счастье.
И когда наши танки войдут в Донецк, для него это не станет стрессом, он не побежит с автоматом стрелять в спину нашим солдатам и не пойдет взрывать по ночам наши учреждения и склады. Для него ничего кардинальным образом не изменится, потому что он и так все время, фактически, находился в Украине, в ее орбите влияния.
Да, ситуация такова, что подобные фирмы будут вынуждены, скорее всего, одновременно платить налоги и в бюджеты «ЛДНР». Но для нашей стратегической цели это не имеет никакого значения, потому что оккупация будет продолжаться независимо от этих факторов.
Все необходимое для войны Россия поставит боевикам в любом случае. Мы же должны «поставлять» все для мира.

Более того, такое «двойное» налогообложение – выгодно для нас в стратегической перспективе. Ведь даже самый «ватный» владелец бизнеса быстро смекнет, что ему намного выгоднее платить в один бюджет, а не в два. Это так же смекнут и десятки и сотни тысяч работников «украинских» фирм на Донбассе, которые могли бы получать большую зарплату, если бы не двойное налогообложение.

Наша задача – поставить как можно больше конкретных людей в такие условия, чтобы они поняли: без существования «ЛДНР» они проживут легко, а вот без Украины – нет. У этих людей, в свою очередь, есть зависимые родственники, пенсионеры-родители, жены, работающие в бюджетной сфере на нищенскую зарплату, которые осознают то же самое.

Конечно, они будут долго и жалобно плакать над флагом своей «республики», но потом, скрепя сердце, выбросят его и начнут поддерживать возвращение Украины. Деньги и выгода делают чудеса. Легко быть «идейным», когда в кармане пусто, независимо ни от чего. И трудно, когда эти деньги перед тобой, лишь протяни руку.
Чем больше людей будут «завязаны» на Украину, тем меньше сторонников войны и независимости «республик» останется на оккупированных территориях.

Для всего этого нам нужно создать не только законодательное поле, но и «мосты». Чтобы люди ездили туда-сюда, в командировки, на экскурсии, на переговоры по бизнесовым вопросам. Они должны быть заинтересованы в нас и зависимы от нас.
Наивные рассуждения о том, что Донбасс слишком дорого обходится России и она его скоро бросит – не выдерживают никакой критики. По прогнозам Bloomberg экономика РФ в нынешнем году вырастет на 1,1%, в следующем на 1,5%, а Всемирный банк прогнозирует рост на 1,5% и 1,7% соответственно.

Поэтому наши блокады для Кремля, как горошина для бегемота. Они потратят время и нервы, но все утрясут, и пойдет уголь и металл по обходным схемам.

Разумеется, приведенные выше примеры – лишь один из вариантов применения «мягкой силы». Главный вопрос заключается в принципе: готовы ли мы взять на вооружение такие подходы или будем пытаться задавить Донбасс исключительно "жесткой силой"?
Очевидно одно. Если Донбасс окончательно станет независимым от нас и незаинтересованным в нас – полноценно реинтегрировать его мы его не сможем. И даже отвоевав оккупированные территории, мы вряд ли обрадуемся тому контингенту, который получим. Пока что мы видим худший сценарий: Донбасс все больше втягивается в орбиту России.
Мы должны, наконец, осознать, что такие сложные проблемы не решаются кавалерийским наскоком. «Мягкая сила» – это долгий, кропотливый труд, без мгновенных заметных изменений, но гарантирующий устойчивый результат. Нам нужно действовать с умом, если мы не хотим остаться у разбитого корыта.

 

Loner

Well-Known Member
Цитата:

В Україні знову зросте середня зарплата !!!
(новообрані судді Верховного Суду України отримуватимуть 200 тисяч гривень щомісяця.)
 
Останнє редагування:

Loner

Well-Known Member
You must be registered for see images

Війна антикорупціонерів в Україні. Що стоїть за конфліктом НАБУ та НАЗК

У той час, як керівники антикорупційних структур в Україні обмінюються взаємними звинуваченням, експерти попереджають: боротьба з корупцією може перетворитися на механізм політичного тиску.
Конфлікт двох антикорупційних відомств - Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) - отримав нові оберти. У понеділок, 13 листопада, в НАЗК повідомили про направлення до суду адміністративного протоколу щодо директора НАБУ Артема Ситника. За інформацією прес-служби агентства, Ситник надав запитувані НАЗК документи в справі щодо його можливого конфлікту інтересів із порушенням строків та у неповному обсязі.
Цьому передувало порушення кримінальної справи проти співробітника НАБУ, якого поліція підозрює у порушенні "недоторканності житла", коли той прибув для вручення повістки на допит до голови НАЗК Наталії Корчак. Останню, згідно з повідомленнями в українських ЗМІ, хочуть допитати через новий автомобіль, який вона не вказала у декларації. Офіційного підтвердження цієї інформації поки що немає.

Обмін звинуваченнями

У НАБУ моживий конфлікт інтересів його голови спростовують, а сам Ситник запевняє, що конфліктом інтересів є дії самої очільниці НАЗК, адже вона фігурує у низці розслідувань антикорупційного бюро. Водночас Ситник припускає, що Корчак діє не з власної волі. "Треба бути наївним, щоб не розуміти, що ті справи, які ми розслідуємо, влада просто так не залишить і не пробачить", - пояснив голова НАБУ під час брифінгу щодо його виклику до НАЗК. Також Ситник не виключив подальшого тиску на НАБУ та власний арешт, хоча це, за словами голови бюро, "НАБУ не зламає".
У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) не на жарт занепокоєні конфліктом, що спалахнув між двома антикорупційними відомствами. Голова САП Назар Холодницький у суботу, 11 листопада, не лише визнав проблеми у відносинах НАЗК та НАБУ, але й поклав відповідальність за них на несанкціоновані дії керівництва НАБУ, що, мовляв, дискредитує прозорість та неупередженість антикорупційних органів. Він також назвав вручення повістки детективом НАБУ, що приїхав додому до Корчак, свідченням відкритого конфлікту інтересів.

Усі проти НАБУ

З такою позицією Холодницького не згодні деякі екс-співробітники НАЗК. Так, колишній член агентства Руслан Рябошапка, коментуючи ситуацію для DW, зауважив, що тут ідеться не просто про конфлікт двох антикорупційних відомств. "Це один із епізодів, я б сказав, війни всіх проти НАБУ". На думку Рябошапки, Корчак діяла не лише з власної волі. За її вчинками стоїть один із центрів впливу в українській владі, вважає колишній член НАЗК. Однак він відмовився уточнити, що саме має на увазі.
З тим, що Корчак не могла діяти самостійно, згоден і експерт антикорупційної групи Реанімаційного пакету реформ (РПР) Олександр Лємєнов. Попри власну зацікавленість у тиску на НАБУ, адже детективи бюро ведуть розслідування і проти неї, Лємєнов вбачає в звинуваченнях не лише спробу завдати удару у відповідь. "Корчак не почала б цю хвилю без відмашки згори - вона просто не має достатньої ваги, аби діяти самостійно", - впевнений Лємєнов.

Куратор з АП?

Більш конкретною у своїх заявах була Ганна Соломатіна, голова департаменту фінансового контролю Національного агентства з запобігання корупції. Вона заявила, що е-декларування використовується для "покривання чиновників, лояльних до влади, розправи над неугодними та з метою особистого збагачення голови НАЗК та членів НАЗК". За її словами, агентство контролює влада через куратора в адміністрації президента. Щоправда, вона так і не назвала ім'я цього "куратора". До речі, Соломатіна тут же повідомила, що подає у відставку з посади голова департаменту фінансового контролю НАЗК.
Те, що адміністрація президента через Корчак керує НАЗК, згодом припустив і Руслан Рябошапка, опублікувавши цю інформацію у Facebook. За його словами, про це "всі знали і до цього, але не говорили вголос". Лємєнов пізніше, у свою чергу, сказав, що "куратором з АП", якого Соломатіна згадувала у своїй викривальній промові, є, за його даними, перший заступник керівника Головного департаменту стратегічного планування та оперативного забезпечення адміністрації президента Олексій Горащенков, що також є представником волі президента в конкурсній комісії з відбору членів НАЗК. Розмовляючи з DW, Лємєнов зазначив: "У мене немає сумніву, що Банкова хоче взяти під контроль усі антикорупційні органи напередодні виборів".

З думкою про рюкзаки

Синхронно зі звинуваченнями з боку НАЗК із критикою на адресу Ситника виступив і нардеп від "Народного фронту" Максим Поляков, який 10 листопада звинуватив директора НАБУ Артема Ситника в причетності до викрадення земельної ділянки в Київській області та перекваліфікації справи про вбивство власника цієї діяльності у справу про його самогубство.
У тому, що на НАБУ намагається тиснути не лише президент, а і його партнери по парламентській коаліції, Лємєнов не вбачає нічого дивного. Не лише сам Поляков є фігурантом однієї зі справ, яку ведуть детективи, але й інші впливові представники "Народного фронту" прямо чи опосередковано опинилися під тиском НАБУ. Йдеться передусім про справи екс-нардепа Миколи Мартиненка та Олександра Авакова, сина міністра внутрішніх справ. Саме ці справи згадував Ситник, коли говорив 13 листопада про розслідування, які "влада просто так не залишить та не пробачить".
Втім, Лємєнов додає, що роль "Народного фронту" і передусім міністра внутрішніх справ Арсена Авакова в тиску на НАБУ зараз полягає хіба що у тому, аби більше не допомагати агентству виконувати свою роботу. З цим згоден і Рябошапка, за словами якого, після арешту сина міністра у "справі рюкзаків", співробітництво НАБУ з поліцією було фактично заблоковано, хоча раніше робота детективів значним чином залежала саме від ресурсів МВС.

Під контролем САП

Власне через значну кількість справ проти представників "Народного фронту" у цій політичній силі навіть вирішили після арешту Олександра Авакова звинуватити детективів у політичному тиску. "Все це лягає в русло вже десятків безпідставних звинувачень виключно стосовно однієї партії та її членів", - йдеться у заяві "фронтовиків" від 31 жовтня.
Лємєнов стверджує, що відразу після нового повороту в справі рюкзаків в оточенні Авакова й справді вірили в те, що НАБУ діяло за вказівкою президента, але пізніше зрозуміли, що детективи все ж таки діяли самостійно. "Інша справа, що є САП, яка вирішує, яким справам давати хід, а які притримати, і прокуратура знаходиться у вертикалі президента", - додає експерт. Та, все одно, після "справи рюкзаків" допомагати НАБУ Аваков вже не буде.
Тепер, каже Рябошапка, влада вкрай близька до того моменту, аби "дотиснути" НАБУ. У найгіршому варіанті, на його думку, все завершиться тим, що бюро стане так само підконтрольним, як і НАЗК, жертвами якого вже згодом можуть стати не лише антикорупціонери, але й незручні політики.
Лємєнов трохи більш оптимістичний щодо майбутньої долі бюро і його керівництва. На його думку, попри інформаційні атаки, Ситнику нині не загрожує ані арешт, ані відставка. "Зрештою, через гальмування з боку САП розслідування НАБУ не є небезпечними для президента та його оточення, але звинувачення детективів бюро можуть загрожувати іміджевими втратами", - каже експерт. Саме тому, на його думку, головною задачею влади зараз є знищення репутації НАБУ, яке поки що має найбільшу довіру суспільства серед українських силовиків.
 
Зверху