ПРОТИСТОЯННЯ... [блог новин в УКРАIНI та свiтi]
Loner
Well-Known Member
You must be registered for see images attach
Вот мне интересно, как мыслит устрица, размещающая на своём автомобиле такую надпись. Что - на Вашингтон? Вот что оно конкретно - на Вашингтон? Таз этот - на Вашингтон? Та в гробу там видали этот таз, и устрицу за рулём там видали в том же месте.
Сука, нация упоротых уродов.
Loner
Well-Known Member
Степан Хмара: Ми не маємо права мовчки спостерігати як Порошенко руйнує державу
22 апреля 2016 г., 13:25
Степан Хмара: Ми не маємо права мовчки спостерігати як Порошенко руйнує державу
Герой України Степан Хмара — із тих небагатьох, хто може собі дозволити розкіш говорити правду про все, що нині відбувається в Україні. Не заангажований жодною політичною силою, він сьогодні дає абсолютно об’єктивні оцінки внутрішніх і зовнішніх процесів, які тривають в країні і довкола неї. А також – не боїться називати імена тих, хто під час війни торгує країною оптом та в роздріб…
— Степане Ільковичу, хочу почути від вас оцінку сьогоднішнього стану нашої держави.
— До проблем, які існували в країні усі ці двадцять п’ять років, долучилася відкрита агресія Росії, гаряча війна. Найголовніше – протягом чверті століття нам так і не вдалося сформувати справді українську владу. Усі роки нами правили користолюбці, стара номенклатура, до якої згодом долучилися кримінальні структури. Влада не мала — і не має нині — стратегії побудови міцної, перспективної держави. Та й мети такої перед собою не ставить і на тому фоні нині йде війна. На фоні тотального безладу і корупції, яка завжди була притаманна нашим владним структурам.
Найвище державне керівництво абсолютно не звертає уваги ні на закони, ні на Конституцію.
У нинішньої влади, повторю, нема жодного плану як далі має існувати і розвиватися ця держава.
Що робити з окупованими територіями? Ми не бачимо плану повернення цих територій до України. У такій ситуації представницька гілка влади в державі – парламент – мала би бути стрижнем стабілізації і розвитку України.
На жаль, Верховна Рада сьогодні дуже ослаблена і практично не виконує своїх контрольних функцій.
Парламент не здатний наглядати ні за діями уряду, ні за роботою правоохоронної системи. Ні за главою держави, який виявився нездатним виконувати свої обов’язки.
— Які?
— Забезпечувати цілісність держави, її безпеку!
— Ви кажете, що у влади немає стратегічного плану повернення захоплених територій. Однак,
— Якщо проаналізувати всі кроки президента Порошенка, можна дійти висновку, що весь час намагається виконувати плани Путіна.
Він дотримується великої брехні і вперто не хоче визнати російську агресію, не хоче заявити про очевидне — що Росія воює проти України. Називаючи війну антитерористичною операцією, Порошенко, таким чином, працює на інтереси Путіна.
Адже Росія заявляє, що вона не має відношення до конфлікту в Україні, вона не воює, це є внутрішній конфлікт. Хоча, насправді, це справжня війна з Росією. Вона затухає чи розгорається, але не припиняється.
План так званого «врегулювання» — це Мінські «договорняки». І Порошенко погодився з усіма тими вимогами, які в рамках цих договорняків виставив нам Путін.
А Путін планує зробити весь внутрішній устрій України таким, який вигідний йому. Саме тому Порошенко затято намагався змінити Конституцію.
По-друге: Путін вимагає визнати якийсь особливий статус окупованих територій. До речі, ви помітили, що Порошенко ніколи не вживає термін «окуповані території»? Каже: непідконтрольні Україні території.
Хочу нагадати: будь який особливий статус — це ж грубе порушення Конституції України, насамперед, принципу унітарності нашої держави.
По-третє, Путін «протягує» амністію для колаборантів. Які за допомогою військової та фінансової підтримки Росії беруть участь у цій війні.
Відбувається спроба амністувати бандитів, провести там вибори і, таким чином, створити непідконтрольні Україні анклави, які формально будуть вважатися територіями України і, отже, ми будемо змушені їх фінансувати.
При чому – фінансувати на пріоритетних принципах.
Тобто, мета Путіна — створити постійне джерело руйнування України і, зрештою, нашої капітуляції.
Ось по цьому плану чітко йде Порошенко.
Він категорично не визнає агресію Росії,
Путін надав Порошенку певну індульгенцію, задля успішного розвитку особистого бізнесу українського президента в Росії.
Звісно, сплата податків Росії (які, до речі, у російських підприємств Петра Порошенка чималі) — це дуже серйозний злочин, ознаки якого підпадають під ст. 11 Кримінального Кодексу — «Державна зрада». Бо сплата податків – це є тісна співпраця з ворогом.
Окрім всім відомої Липецької фабрики, успішно працює його судноремонтний завод у Севастополі, на якому ремонтують військові кораблі Російського Чорноморського флоту. Ну, і крім того, торгівля порошенківськими товарами з Росією.
Ось чому наш президент категорично не хоче вживати заходів з безпеки держави. Це, окрім розриву дипломатичних відносин, ще й припинення економічної діяльності російських підприємств на території України.
Після захоплення Криму і під час війни на Донбасі, звичайно, усі державні російські підприємства повинні були бути негайно націоналізовані.
Мали би бути заарештовані всі активи приватних російських підприємств. Так мала би діяти нормальна держава.
Окрім того, на дипломатичному рівні робота нашої держави повністю провалена…
— Чому ви так вважаєте?
— Тому що така поведінка президента Порошенка призводить до того, що Україна має змоги вимагати у підписантів Будапештського меморандуму повного комплексу заходів по забезпеченню територіальної цілісності і безпеки нашої держави.
Визнавши агресію Росії, Україна мала би давно вимагати скликання Конференції з європейської безпеки. Оскільки Гельсінський заключний акт 1975 року (Нарада з безпеки та співробітництва в Європі, що проходила з 3 липня 1973 р. до 1 серпня 1975 р. за участю 33-х європейськихдержав, США і Канади, завершилася підписанням главамами держав і урядів Заключного акту, який став довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи – МИР). Росія порушила, перетнувши корони України. А Гельсінський акт закріплював непорушність кордонів країн, які були встановлені після Другої світової війни.
По суті, Росія захопила частину території України. І хто, як не Україна, мала би наполягати на скликанні такої Конференції у Європі. Наша дипломатія, насправді, палець об палець не вдарила.
А мала би — через структури ООН — оприлюднити і розповсюдити в якості офіційного документу Білу книгу російської агресії в Україні.
Українська дипломатія мала би представити світовій спільноті серйозну доказову базу російської агресії на українській території. Російських полонених та вбитих, російську зброю, знищені заводи, демонтовані і вивезені в РФ; знищену інфраструктуру регіону, знищені цілі населені пункти!
Це збитки на сотні мільярдів доларів. Відновити все це Україні просто не під силу. І ми маємо вимагати від Росії відновлення ними ж знищених українських територій.
22 апреля 2016 г., 13:25
You must be registered for see images
Степан Хмара: Ми не маємо права мовчки спостерігати як Порошенко руйнує державу
Герой України Степан Хмара — із тих небагатьох, хто може собі дозволити розкіш говорити правду про все, що нині відбувається в Україні. Не заангажований жодною політичною силою, він сьогодні дає абсолютно об’єктивні оцінки внутрішніх і зовнішніх процесів, які тривають в країні і довкола неї. А також – не боїться називати імена тих, хто під час війни торгує країною оптом та в роздріб…
— Степане Ільковичу, хочу почути від вас оцінку сьогоднішнього стану нашої держави.
— До проблем, які існували в країні усі ці двадцять п’ять років, долучилася відкрита агресія Росії, гаряча війна. Найголовніше – протягом чверті століття нам так і не вдалося сформувати справді українську владу. Усі роки нами правили користолюбці, стара номенклатура, до якої згодом долучилися кримінальні структури. Влада не мала — і не має нині — стратегії побудови міцної, перспективної держави. Та й мети такої перед собою не ставить і на тому фоні нині йде війна. На фоні тотального безладу і корупції, яка завжди була притаманна нашим владним структурам.
Найвище державне керівництво абсолютно не звертає уваги ні на закони, ні на Конституцію.
У нинішньої влади, повторю, нема жодного плану як далі має існувати і розвиватися ця держава.
Що робити з окупованими територіями? Ми не бачимо плану повернення цих територій до України. У такій ситуації представницька гілка влади в державі – парламент – мала би бути стрижнем стабілізації і розвитку України.
На жаль, Верховна Рада сьогодні дуже ослаблена і практично не виконує своїх контрольних функцій.
Парламент не здатний наглядати ні за діями уряду, ні за роботою правоохоронної системи. Ні за главою держави, який виявився нездатним виконувати свої обов’язки.
— Які?
— Забезпечувати цілісність держави, її безпеку!
— Ви кажете, що у влади немає стратегічного плану повернення захоплених територій. Однак,
You must be registered for see links
. — Якщо проаналізувати всі кроки президента Порошенка, можна дійти висновку, що весь час намагається виконувати плани Путіна.
Він дотримується великої брехні і вперто не хоче визнати російську агресію, не хоче заявити про очевидне — що Росія воює проти України. Називаючи війну антитерористичною операцією, Порошенко, таким чином, працює на інтереси Путіна.
Адже Росія заявляє, що вона не має відношення до конфлікту в Україні, вона не воює, це є внутрішній конфлікт. Хоча, насправді, це справжня війна з Росією. Вона затухає чи розгорається, але не припиняється.
План так званого «врегулювання» — це Мінські «договорняки». І Порошенко погодився з усіма тими вимогами, які в рамках цих договорняків виставив нам Путін.
А Путін планує зробити весь внутрішній устрій України таким, який вигідний йому. Саме тому Порошенко затято намагався змінити Конституцію.
You must be registered for see links
По-друге: Путін вимагає визнати якийсь особливий статус окупованих територій. До речі, ви помітили, що Порошенко ніколи не вживає термін «окуповані території»? Каже: непідконтрольні Україні території.
Хочу нагадати: будь який особливий статус — це ж грубе порушення Конституції України, насамперед, принципу унітарності нашої держави.
По-третє, Путін «протягує» амністію для колаборантів. Які за допомогою військової та фінансової підтримки Росії беруть участь у цій війні.
Відбувається спроба амністувати бандитів, провести там вибори і, таким чином, створити непідконтрольні Україні анклави, які формально будуть вважатися територіями України і, отже, ми будемо змушені їх фінансувати.
При чому – фінансувати на пріоритетних принципах.
Тобто, мета Путіна — створити постійне джерело руйнування України і, зрештою, нашої капітуляції.
Ось по цьому плану чітко йде Порошенко.
Він категорично не визнає агресію Росії,
You must be registered for see links
. Бо визнати Росію агресором – означатиме автоматичне розірвання з нею будь-яких відносин. А співпраця з Росією – економічна, фінансова – у нас продовжується, і дуже активно.Путін надав Порошенку певну індульгенцію, задля успішного розвитку особистого бізнесу українського президента в Росії.
Звісно, сплата податків Росії (які, до речі, у російських підприємств Петра Порошенка чималі) — це дуже серйозний злочин, ознаки якого підпадають під ст. 11 Кримінального Кодексу — «Державна зрада». Бо сплата податків – це є тісна співпраця з ворогом.
Окрім всім відомої Липецької фабрики, успішно працює його судноремонтний завод у Севастополі, на якому ремонтують військові кораблі Російського Чорноморського флоту. Ну, і крім того, торгівля порошенківськими товарами з Росією.
Ось чому наш президент категорично не хоче вживати заходів з безпеки держави. Це, окрім розриву дипломатичних відносин, ще й припинення економічної діяльності російських підприємств на території України.
Після захоплення Криму і під час війни на Донбасі, звичайно, усі державні російські підприємства повинні були бути негайно націоналізовані.
Мали би бути заарештовані всі активи приватних російських підприємств. Так мала би діяти нормальна держава.
Окрім того, на дипломатичному рівні робота нашої держави повністю провалена…
— Чому ви так вважаєте?
— Тому що така поведінка президента Порошенка призводить до того, що Україна має змоги вимагати у підписантів Будапештського меморандуму повного комплексу заходів по забезпеченню територіальної цілісності і безпеки нашої держави.
Визнавши агресію Росії, Україна мала би давно вимагати скликання Конференції з європейської безпеки. Оскільки Гельсінський заключний акт 1975 року (Нарада з безпеки та співробітництва в Європі, що проходила з 3 липня 1973 р. до 1 серпня 1975 р. за участю 33-х європейськихдержав, США і Канади, завершилася підписанням главамами держав і урядів Заключного акту, який став довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи – МИР). Росія порушила, перетнувши корони України. А Гельсінський акт закріплював непорушність кордонів країн, які були встановлені після Другої світової війни.
По суті, Росія захопила частину території України. І хто, як не Україна, мала би наполягати на скликанні такої Конференції у Європі. Наша дипломатія, насправді, палець об палець не вдарила.
А мала би — через структури ООН — оприлюднити і розповсюдити в якості офіційного документу Білу книгу російської агресії в Україні.
Українська дипломатія мала би представити світовій спільноті серйозну доказову базу російської агресії на українській території. Російських полонених та вбитих, російську зброю, знищені заводи, демонтовані і вивезені в РФ; знищену інфраструктуру регіону, знищені цілі населені пункти!
Це збитки на сотні мільярдів доларів. Відновити все це Україні просто не під силу. І ми маємо вимагати від Росії відновлення ними ж знищених українських територій.
Loner
Well-Known Member
— До речі, зовсім нещодавно у Харкові прийшов так званий «Антикризовий форум», на якому були присутні дуже «яскраві» персони — Вілкул, Шурма, Королевска, Бережна, Грищенко, Гольдарб, Лукаш, Добкін, Олена Бондаренко. Вони не боялися озвучувати відверто антиукраїнські речі…
— Правильно, тому що в них є індульгенція від Порошенка, і це також один із пунктів плану Путіна.
— Що це за пункт?
— Я вважаю, що Порошенко у прямій змові з Путіним. Очевидно, він пообіцяв не зачіпати їх. І він зараз готується, думає, як «проштовхнути» вибори на Донбасі. Ви згадували по його якусь абсолютно фейкову ініціативу щодо присутності поліцейських ОБСЄ на окупованих територіях, які будуть моніторити проведення виборів на предмет дотримання законодавства. Насправді, це блеф. І дуже небезпечна авантюра. Звісно, Путін на це піде. Він організує загони так званих «поліцейських ОБСЄ», пришле туди росіян, казахів, киргизів, білорусів, декого з Європи, які скажуть – все нормально, все пройшло чудово. Ось у чому небезпека. І до тієї загрози нас штовхає Порошенко. А я, вкотре повторю, не бачу жодної реакції з боку парламенту. Це велика ганьба.
Тому – треба будити нашу дрімучу публіку. Кожен має думати і відчувати свою відповідальність. Конституційний обов’язок кожного громадянина – захищати свою державу. Обов’язок!
— Я нещодавно розмовляла з Юрієм Касьяновим. Думаю, ви його знате.
— Звісно, дуже відомий активіст.
—
— В інших державах, де нема таких загроз, які стоять перед Україною – можливо. Як відомо, в середньому 7% населення бере активну участь у громадському житті будь-якої країни.
Але у нас зовсім інша ситуація. Є відкрита воєнна агресія. Тому ті три відсотки мають стати каталізатором для решти суспільства.
Тобто, решта суспільства не повинна спостерігати, як ті три відсотки гинуть на фронті, або як наші так звані правоохоронні та силові структури знищують їх.
Зараз іде шалена боротьба проти активістів, добровольців. Їх — маса по тюрмах сьогодні, по абсолютно сфабрикованих справах. У той час, коли колаборанти себе почувають вільно.
— Ми про це, до речі,
— А я не розумію, чому Ярош так затих. І кинувся ніби готувати нову політичну силу. Я далекий від них. Але їхня публічна мовчанка – невиправдана і дуже небезпечна…
— А є якісь сили в Україні, які, на ваш погляд, здатні не мовчати в сьогоднішній ситуації?
— Такі люди є. Але вся біда в тому що вони розсіяні, не консолідовані. Консолідація – ось що зараз конче потрібно країні. Я не сумніваюсь, що в Україні є достатньо патріотів, яким під силу захистити Україну. Врешті-решт, саме добровольці зупинили російську банду.
І зараз є можливість розгорнути роботу по звільненню наших територій.
Чому ми мовчимо? Чому мовчать ті, хто не мав би мовчати? Коли по наших позиціях кожен день йдуть обстріли, в тому числі й забороненою Мінським «договорняком» зброєю. І ніякої адекватної відповіді з нашого боку вони не отримують…
Ось буквально кілька днів тому наша розвідка оприлюднила інформацію про те, що на станцію Деальцево прийшов ешелон із російською зброєю і пальним.
Я запитую – а де артилерійський залп по тому потягу, який мав би бути знищеним відразу, як тільки опинився на українській території.
Де спецоперації наших відповідних підрозділів – десантників, спецназу і т.д. — по знищенню ватажків цих колабораціоністських утворень ДНР/ЛНР, по знищенню російських високопоставлених офіцерів?
З нашого боку повинні бути активні дії. Тоді і світ буде інакше на нас дивитися.
Тоді буде знята проблема, що нам не хочуть давати зброю. Зброю не дають, бо Україна сама заявляє, що в нас антитерористична операція, тобто — внутрішній конфлікт. А на внутрішні конфлікти ніхто не дає зброю. Україна того не домагається.
Ми б мали на цілий світ кричати, що в Криму, після його окупації, у п’ять разів збільшилася кількість російських військових. Росія заявила, що вона готова розмістити там ядерне озброєння. Це загроза не тільки для України. Це ж робиться для зовнішньої експансії. Це загроза для всіх країн Чорноморського та Середземноморського басейнів. І Україна мала би ініціювати позачергову сесію ООН.
Бо те, що робить Росія у Криму – це загроза вже не тільки для Україні, а й для цілого світу.
Україна — це лише один з етапів експансії російського імперіалізму. Який хоче зруйнувати єдність світового порядку. Ось так ми маємо ставити питання, маємо вести атакуючу дипломатичну політику. А у нас все робиться навпаки.
— Риторика представників нашої влади стає все більше миротворчою.
— Це йому честі не робить… Як досвідченому політику і як громадянину.
— Тобто, риторика на державному рівні стає.
— Капітулянтською.
— Так, капітулянтською! На фоні зростаючої загрози з боку Росії. Чому це відбувається?
— Ну, по-перше, треба розвінчувати міф про те, що Росія може виграти війну з Україною. Не може вона цю війну виграти!
ія не може піти на широкомасштабну інтервенцію. Тому що в Кремлі сидять бандити – але не божевільні.
Якби вони були божевільні – так, вони б пішли на це, і це стало би крахом Російської Федерації.
А Україна – навпаки — має всі можливості перемогти російського агресора. І ми не ставимо поки що питання повернення Росією українських територій – Кубані приміром.
Коли лякають військовою потужністю Росії, розповідають, що її військовий бюджет у 30 разів більший за наш — ніхто не згадує, а яка ж протяжність російських кордонів? І скільки треба людської сили і військової техніки, щоб ті кордони утримувати. Ніхто чомусь про це не задумувався. А що буде, коли зібрати усі кращі військові з’єднання Росії і кинути на Україну? Що буде відбуватися у всіх тих автономних утвореннях? Ось, приміром, Татарстан — це ж готова держава.
— Вони й не проти, здається…
— Звісно, не проти. Але на даному етапі вони не ставлять так питання, бо не мають виходів до зовнішніх кордонів Росії.
Але, коли б в Кремлі раптом збожеволіли і пішли на таку авантюру як широкомасштабний наступ на Україну, це, повторю, закінчилося б крахом РФ.
Окрім того, в Російській Федерації живе понад 10 мільйонів наших співвітчизників. До них також треба звертатися. Думаю, не всі з них забули своє коріння. Якби вони відчували якісь імпульси української просвітницької пропаганди, то, можливо, дещо би змінилося у їхній поведінці.
— Я пам’ятаю початок 90-х, дуже багато людей приїздили Україну із Тюменського краю, там працювали українські школи, дитсадки, гуртки, ансамблі. Український рух там був дуже потужний – я тоді займалася питаннями української діаспори у цілому світі і спілкувалася з десятками наших земляків, які працювати на Півночі Росії – справжніми українськими патріотами.
— Звісно, весь нафтогазовий комплекс Росії в основному організований українськими фахівцями. Про це треба пам’ятати. І працювати із нашими тамтешніми співвітчизниками повсякденно. І ми маємо досить добрі перспективи в цьому напрямку.
— Гаразд. Резюмуючи нашу розмову, приходимо до невтішного висновку: президент Порошенко не займається утвердженням нашої державності. Натомість успішно розвиває власний бізнес – і в Україні, і за її межами. Що нам всім робити в цій ситуації?
— Суспільство має виставляти президенту ультимативні вимоги. Якщо ні – просто викидати.
— Яким чином?
— Будь-яким! Але мовчати ми не маємо права.
— Ви вірите в сценарій зміни влади поза, так би мовити, виборчим процесом?
— Вже
А якщо ні – діяти тим самим методом, яким позбулися Януковича. Єдине – ми не маємо права і далі спостерігати, як він руйнує державу.
— Ви ж, сподіваюсь, чудово бачите, що нинішній парламент – це такий собі супермаркет, де кожен депутат має свою ціну. Є дорожчі, є дешевші, але продаються усі…
— Якась частина людей нормальних там, все ж, є. Але вони в меншості. Знову ж таки — якщо діяти консолідовано, продумано – вони можуть стати каталізатором для всього парламенту. Об’єднатися в один кулак. І тоді все вийде…
— Правильно, тому що в них є індульгенція від Порошенка, і це також один із пунктів плану Путіна.
— Що це за пункт?
— Я вважаю, що Порошенко у прямій змові з Путіним. Очевидно, він пообіцяв не зачіпати їх. І він зараз готується, думає, як «проштовхнути» вибори на Донбасі. Ви згадували по його якусь абсолютно фейкову ініціативу щодо присутності поліцейських ОБСЄ на окупованих територіях, які будуть моніторити проведення виборів на предмет дотримання законодавства. Насправді, це блеф. І дуже небезпечна авантюра. Звісно, Путін на це піде. Він організує загони так званих «поліцейських ОБСЄ», пришле туди росіян, казахів, киргизів, білорусів, декого з Європи, які скажуть – все нормально, все пройшло чудово. Ось у чому небезпека. І до тієї загрози нас штовхає Порошенко. А я, вкотре повторю, не бачу жодної реакції з боку парламенту. Це велика ганьба.
Тому – треба будити нашу дрімучу публіку. Кожен має думати і відчувати свою відповідальність. Конституційний обов’язок кожного громадянина – захищати свою державу. Обов’язок!
— Я нещодавно розмовляла з Юрієм Касьяновим. Думаю, ви його знате.
— Звісно, дуже відомий активіст.
—
You must be registered for see links
. Ви поділяєте таку точку зору?— В інших державах, де нема таких загроз, які стоять перед Україною – можливо. Як відомо, в середньому 7% населення бере активну участь у громадському житті будь-якої країни.
Але у нас зовсім інша ситуація. Є відкрита воєнна агресія. Тому ті три відсотки мають стати каталізатором для решти суспільства.
Тобто, решта суспільства не повинна спостерігати, як ті три відсотки гинуть на фронті, або як наші так звані правоохоронні та силові структури знищують їх.
Зараз іде шалена боротьба проти активістів, добровольців. Їх — маса по тюрмах сьогодні, по абсолютно сфабрикованих справах. У той час, коли колаборанти себе почувають вільно.
— Ми про це, до речі,
You must be registered for see links
.— А я не розумію, чому Ярош так затих. І кинувся ніби готувати нову політичну силу. Я далекий від них. Але їхня публічна мовчанка – невиправдана і дуже небезпечна…
— А є якісь сили в Україні, які, на ваш погляд, здатні не мовчати в сьогоднішній ситуації?
— Такі люди є. Але вся біда в тому що вони розсіяні, не консолідовані. Консолідація – ось що зараз конче потрібно країні. Я не сумніваюсь, що в Україні є достатньо патріотів, яким під силу захистити Україну. Врешті-решт, саме добровольці зупинили російську банду.
І зараз є можливість розгорнути роботу по звільненню наших територій.
Чому ми мовчимо? Чому мовчать ті, хто не мав би мовчати? Коли по наших позиціях кожен день йдуть обстріли, в тому числі й забороненою Мінським «договорняком» зброєю. І ніякої адекватної відповіді з нашого боку вони не отримують…
You must be registered for see links
Ось буквально кілька днів тому наша розвідка оприлюднила інформацію про те, що на станцію Деальцево прийшов ешелон із російською зброєю і пальним.
Я запитую – а де артилерійський залп по тому потягу, який мав би бути знищеним відразу, як тільки опинився на українській території.
Де спецоперації наших відповідних підрозділів – десантників, спецназу і т.д. — по знищенню ватажків цих колабораціоністських утворень ДНР/ЛНР, по знищенню російських високопоставлених офіцерів?
З нашого боку повинні бути активні дії. Тоді і світ буде інакше на нас дивитися.
Тоді буде знята проблема, що нам не хочуть давати зброю. Зброю не дають, бо Україна сама заявляє, що в нас антитерористична операція, тобто — внутрішній конфлікт. А на внутрішні конфлікти ніхто не дає зброю. Україна того не домагається.
Ми б мали на цілий світ кричати, що в Криму, після його окупації, у п’ять разів збільшилася кількість російських військових. Росія заявила, що вона готова розмістити там ядерне озброєння. Це загроза не тільки для України. Це ж робиться для зовнішньої експансії. Це загроза для всіх країн Чорноморського та Середземноморського басейнів. І Україна мала би ініціювати позачергову сесію ООН.
Бо те, що робить Росія у Криму – це загроза вже не тільки для Україні, а й для цілого світу.
Україна — це лише один з етапів експансії російського імперіалізму. Який хоче зруйнувати єдність світового порядку. Ось так ми маємо ставити питання, маємо вести атакуючу дипломатичну політику. А у нас все робиться навпаки.
— Риторика представників нашої влади стає все більше миротворчою.
You must be registered for see links
, що у нас нема іншого виходу, як воювати і звільняти українські території від загарбника, пару днів тому заявив, що Україна не в змозі перемогти Росію… — Це йому честі не робить… Як досвідченому політику і як громадянину.
— Тобто, риторика на державному рівні стає.
— Капітулянтською.
— Так, капітулянтською! На фоні зростаючої загрози з боку Росії. Чому це відбувається?
— Ну, по-перше, треба розвінчувати міф про те, що Росія може виграти війну з Україною. Не може вона цю війну виграти!
ія не може піти на широкомасштабну інтервенцію. Тому що в Кремлі сидять бандити – але не божевільні.
Якби вони були божевільні – так, вони б пішли на це, і це стало би крахом Російської Федерації.
А Україна – навпаки — має всі можливості перемогти російського агресора. І ми не ставимо поки що питання повернення Росією українських територій – Кубані приміром.
You must be registered for see links
Коли лякають військовою потужністю Росії, розповідають, що її військовий бюджет у 30 разів більший за наш — ніхто не згадує, а яка ж протяжність російських кордонів? І скільки треба людської сили і військової техніки, щоб ті кордони утримувати. Ніхто чомусь про це не задумувався. А що буде, коли зібрати усі кращі військові з’єднання Росії і кинути на Україну? Що буде відбуватися у всіх тих автономних утвореннях? Ось, приміром, Татарстан — це ж готова держава.
— Вони й не проти, здається…
— Звісно, не проти. Але на даному етапі вони не ставлять так питання, бо не мають виходів до зовнішніх кордонів Росії.
Але, коли б в Кремлі раптом збожеволіли і пішли на таку авантюру як широкомасштабний наступ на Україну, це, повторю, закінчилося б крахом РФ.
Окрім того, в Російській Федерації живе понад 10 мільйонів наших співвітчизників. До них також треба звертатися. Думаю, не всі з них забули своє коріння. Якби вони відчували якісь імпульси української просвітницької пропаганди, то, можливо, дещо би змінилося у їхній поведінці.
— Я пам’ятаю початок 90-х, дуже багато людей приїздили Україну із Тюменського краю, там працювали українські школи, дитсадки, гуртки, ансамблі. Український рух там був дуже потужний – я тоді займалася питаннями української діаспори у цілому світі і спілкувалася з десятками наших земляків, які працювати на Півночі Росії – справжніми українськими патріотами.
— Звісно, весь нафтогазовий комплекс Росії в основному організований українськими фахівцями. Про це треба пам’ятати. І працювати із нашими тамтешніми співвітчизниками повсякденно. І ми маємо досить добрі перспективи в цьому напрямку.
— Гаразд. Резюмуючи нашу розмову, приходимо до невтішного висновку: президент Порошенко не займається утвердженням нашої державності. Натомість успішно розвиває власний бізнес – і в Україні, і за її межами. Що нам всім робити в цій ситуації?
— Суспільство має виставляти президенту ультимативні вимоги. Якщо ні – просто викидати.
— Яким чином?
— Будь-яким! Але мовчати ми не маємо права.
— Ви вірите в сценарій зміни влади поза, так би мовити, виборчим процесом?
— Вже
You must be registered for see links
(керівники кількох парламентських фракцій заявили, що готові голосувати за закон про спеціальні слідчі комісії і створення такої комісії задля розслідування офшорів президента Петра Порошенка – МИР) . Бо це є ключовий момент – у разі потреби (а така потреба вже є!) розпочинати процедуру імпічменту. І йти чисто правовим, цивілізованим шляхом.
You must be registered for see links
А якщо ні – діяти тим самим методом, яким позбулися Януковича. Єдине – ми не маємо права і далі спостерігати, як він руйнує державу.
— Ви ж, сподіваюсь, чудово бачите, що нинішній парламент – це такий собі супермаркет, де кожен депутат має свою ціну. Є дорожчі, є дешевші, але продаються усі…
— Якась частина людей нормальних там, все ж, є. Але вони в меншості. Знову ж таки — якщо діяти консолідовано, продумано – вони можуть стати каталізатором для всього парламенту. Об’єднатися в один кулак. І тоді все вийде…
Loner
Well-Known Member
21.04.2016
Одесские депутаты создают новое силовое формирование
В Одессе депутатами горсовета от Оппоблока, "Доверяй Делам", БПП и партии Кивалова планируется создание формирования "Городская стража", которое официально предназначено для охраны общественного порядка, а на самом деле может стать "легалайзом" "титушек".
Новое силовое формирование, как официально заявляют его организаторы, будет помогать полиции патрулировать город. "Городская стража" будет формироваться под руководством депутата облсовета от "Оппозиционного блока" Сергея Червякова, депутата горсовета Богдана Гиганова от "Оппозиционного блока", депутата горсовета от "Блока Петра Порошенко" Владимира Варещенко, депутата горсовета от "Доверяй делам" Дмитрия Палпатина и депутата горсовета Владимира Корниенко от "Украинской морской партии".
В соцсетях уже появились комментарии о том, что новое силовое формирование создается, в первую очередь, для того, чтобы легализовать различных боевиков, "титушек" и даже "антимайдановцев", которых могут применять в случае массовых политических акций в Одессе.
Отметим, что в 2014 году в Одессе уже создавали вооруженные формирования - добровольческий спецбатальон МВД "Шторм" и 18 батальон территориальной обороны "Одесса". 18 батальон территориальной обороны был создан бывшим губернатором Игорем Палицей. Он финансировался за средства Одесской областной администрации и за счет внебюджетных средств самого Палицы. Изначально батальон предназначался для охраны пограничных территорий Одесской области. Однако, во время второй волны мобилизации, батальон доукомплектовали и отправили в зону проведения антитеррористической операции. К созданию "Одессы" был причастен общественный активист Руслан Форостяк. Уже в августе 2014 года у батальона возникли проблемы с финансированием. И в ноябре того же года его преобразовали в 18 мотопехотный батальон и передали на баланс 28 отдельной механизированной бригады.
На протяжении 2014 и 2015 годов батальон базировался в Донецкой области поблизости Павлопольского водохранилища на северной границе Мариупольского района. Согласно официальным данным, батальон после боя 28 ОМБр третьего июня 2015 года отправился на подмогу одесской мехбригаде. Однако, сами военнослужащие 28 ОМБр утверждают, что поблизости Марьинки 18 батальона не было.
Во время демобилизации военнослужащих их встречал Геннадий Труханов. На торжественной встрече военнослужащих на Думской площади, мэр Одессы объявил о создании департамента безопасности Одесского горсовета и призвал военнослужащих вступать в ряды новой силовой организации.
Одесские депутаты создают новое силовое формирование
You must be registered for see images
В Одессе депутатами горсовета от Оппоблока, "Доверяй Делам", БПП и партии Кивалова планируется создание формирования "Городская стража", которое официально предназначено для охраны общественного порядка, а на самом деле может стать "легалайзом" "титушек".
Новое силовое формирование, как официально заявляют его организаторы, будет помогать полиции патрулировать город. "Городская стража" будет формироваться под руководством депутата облсовета от "Оппозиционного блока" Сергея Червякова, депутата горсовета Богдана Гиганова от "Оппозиционного блока", депутата горсовета от "Блока Петра Порошенко" Владимира Варещенко, депутата горсовета от "Доверяй делам" Дмитрия Палпатина и депутата горсовета Владимира Корниенко от "Украинской морской партии".
В соцсетях уже появились комментарии о том, что новое силовое формирование создается, в первую очередь, для того, чтобы легализовать различных боевиков, "титушек" и даже "антимайдановцев", которых могут применять в случае массовых политических акций в Одессе.
Отметим, что в 2014 году в Одессе уже создавали вооруженные формирования - добровольческий спецбатальон МВД "Шторм" и 18 батальон территориальной обороны "Одесса". 18 батальон территориальной обороны был создан бывшим губернатором Игорем Палицей. Он финансировался за средства Одесской областной администрации и за счет внебюджетных средств самого Палицы. Изначально батальон предназначался для охраны пограничных территорий Одесской области. Однако, во время второй волны мобилизации, батальон доукомплектовали и отправили в зону проведения антитеррористической операции. К созданию "Одессы" был причастен общественный активист Руслан Форостяк. Уже в августе 2014 года у батальона возникли проблемы с финансированием. И в ноябре того же года его преобразовали в 18 мотопехотный батальон и передали на баланс 28 отдельной механизированной бригады.
На протяжении 2014 и 2015 годов батальон базировался в Донецкой области поблизости Павлопольского водохранилища на северной границе Мариупольского района. Согласно официальным данным, батальон после боя 28 ОМБр третьего июня 2015 года отправился на подмогу одесской мехбригаде. Однако, сами военнослужащие 28 ОМБр утверждают, что поблизости Марьинки 18 батальона не было.
Во время демобилизации военнослужащих их встречал Геннадий Труханов. На торжественной встрече военнослужащих на Думской площади, мэр Одессы объявил о создании департамента безопасности Одесского горсовета и призвал военнослужащих вступать в ряды новой силовой организации.
Loner
Well-Known Member
"Я участвовала в захвате Луганской ОГА и СБУ. Теперь Украина не платит мне пенсию, а "ЛНР" отключает свет за неуплату", - сторонница "русского мира" жалуется на жизнь.
Активистка пророссийской "Луганской гвардии", принимавшая участие в захвате админзданий Луганска рассказывает, что осталась без зарплаты и пенсии.
Как сообщает Цензор.НЕТ, сторонница "русского мира" жалуется, что попала в очень затруднительную материальную ситуацию и теперь ей отключают свет и газ.
ВИДЕО
Активистка пророссийской "Луганской гвардии", принимавшая участие в захвате админзданий Луганска рассказывает, что осталась без зарплаты и пенсии.
Как сообщает Цензор.НЕТ, сторонница "русского мира" жалуется, что попала в очень затруднительную материальную ситуацию и теперь ей отключают свет и газ.
You must be registered for see images attach
ВИДЕО
You must be registered for see links
Loner
Well-Known Member
You must be registered for see images
Шел казак куда-то вдаль.
На груди была медаль:
«За отвагу», «За победу»,
«За приятную беседу»,
«За научные труды»,
«За охрану всей среды»,
Две медали космонавта,
Орден игрока Варкрафта,
Символ сдачи ГТО,
«Прохождение ТО»,
Клуб беременных «Журавлик»,
Гардероб ДК «Гидравлик»,
«Альтависта точка ком»,
«Общество больных грибком»,
Капитан игры «Зарница»,
«Гомельская психбольница»,
Табакерка, и огниво,
Восемь крышечек от пива,
«Фестиваль цыганской пляски»
«Крановщик, работай в каске!»
«Берегись велосипеда»,
«Тридцать восемь лет Победы»
Орден РСФСР,
Тайный орден «Тамплиер»,
Вкладыш жвачки «Лёлик-Болик»,
«Анонимный алкоголик»,
«Клуб ценителей вина»,
Символ панков из говна,
«SUSE-Linux», «Бизнес-тим»,
«Тында — город-побратим»
«Самый опытный водитель»
«Лучший хряк-производитель»,
Знак «Почетный водолаз»,
Стикер «Путин-пидарас»,
Октябрятская звезда,
«Героиня мать труда»,
Группа крови и Ай-Пи,
И пацифик на цепи.
Поскользнулся вдруг казак...
И медальками — херак!
И теперь медальки все
Раскатились по шоссе.
Ребятишки! Дяди, тёти!
Если где-нибудь найдете:
Орден Славы, Орден Мира,
Пуговку с гербом Алжира,
Фенечку, консервный нож,
Малахитовую брошь,
Красный крест, Петровский крест
«Город Прага», «Город Брест»,
«Полковая медсестра»,
«Детство — чудная пора»,
«Эсперанто», «ЦСКА»,
Личный номер лесника,
Запонки к военной форме,
«Лучший токарь», «Выхлоп в норме»,
«Похудей за пять минут»,
Молодежный клуб «Сохнуд»,
«КГБ», «Почетный донор»,
«Частный фонд Елены Боннер»,
«Фестиваль чеченской моды»,
Номерок фидошной ноды —
Хоть медалькой, хоть значком
Поделитесь с казачком!